Рішення

від 03.05.2018 по справі 700/78/17

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №700/78/17

Номер провадження2/701/66/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді - І.Д.Калієвського

за участю секретаря - Е.М.Киряхно

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Дашуківські бентоніти про визнання недійсною додаткової угоди до договору позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсною додаткової угоди до договору позики.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 21.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Дашуківські бентоніти та ОСОБА_1 було укладено договір позики №Ф-ТК-02-1221/1, за умовами якого відповідач надав позивачу безпроцентну позику в розмірі 418 500,00 грн., строком до 21.12.2011 року. 15.12.2011 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики, відповідно до умов якої були внесені зміни до п.п. 1.3 та 5.4. Договору позики (щодо строків погашення позики та строку дії Договору позики). Позивач категорично стверджує, що Додаткова угода підлягає визнанню недійсною, оскільки її було укладено від імені ТОВ Торгова компанія Дашуківські бентоніти відповідною посадовою особою з перевищенням повноважень. Свої твердження позивач обґрунтовує наступним: Додаткова угода була підписана зі сторони позикодавця ОСОБА_2, який обіймав посаду генерального директора ТОВ ТК Дашуківські бентоніти . При цьому, як слідує із змісту Додаткової угоди, ОСОБА_2, як генеральний директор Товариства діяв на підставі Статуту. Інших уповноважуючих документів на підписання Додаткової угоди від імені Товариства в Додатковій угоді не вказано. Водночас, згідно із п.п. 6.3.2 Статуту Товариства Генеральний директор Товариства за погодженням із вищим органом Товариства здійснює від імені Товариства будь-які дії щодо укладення як на території України, так і за кордоном, будь-яких угод, договорів (контрактів). При цьому, згідно із п.п. 6.2.1 Статуту Товариства, вищим органом Товариства є збори учасників Товариства. Умовами (положеннями) Додаткової угоди не передбачено, що вищим органом Товариства (його зборами учасників) було погоджено (надано згоду) на укладення Додаткової угоди Генеральним директором Товариства ОСОБА_2, (що мало бути відображено та викладено в окремому протоколі зборів учасників Товариства). Таким чином, укладення Додаткової угоди до Договору позики здійснено із перевищенням повноважень Генерального директора (ОСОБА_2.), з порушенням вимог Статуту Товариства, без погодження (згоди) зборів учасників Товариства, що свідчить про незаконність укладення такої Додаткової угоди, у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

21.12.2010 року між ТОВ Торгова компанія Дашуківські бентоніти та ОСОБА_1 було укладено договір позики №Ф-ТК-02-1221/1, за умовами якого відповідач надав позивачу безпроцентну позику в розмірі 418 500,00 грн., строком до 21.12.2011 року (а.с.5)

15.12.2011 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики, відповідно до умов якої були внесені зміни до п.п. 1.3 та 5.4. Договору позики (щодо строків погашення позики та строку дії Договору позики до 31 грудня 2012 року) (а.с.6).

В судовому засіданні було встановлено, що дана додаткова угода була підписана зі сторони позикодавця ОСОБА_2, який обіймав посаду генерального директора ТОВ ТК Дашуківські бентоніти .

Із змісту Додаткової угоди вбачається, що ОСОБА_2, як генеральний директор Товариства діяв на підставі Статуту. Інших уповноважуючих документів на підписання Додаткової угоди від імені Товариства в Додатковій угоді не зазначено.

Згідно із п.п. 6.3.2 Статуту Товариства Генеральний директор Товариства за погодженням із вищим органом Товариства здійснює від імені Товариства будь-які дії щодо укладення як на території України, так і за кордоном, будь-яких угод, договорів (контрактів). При цьому, згідно із п.п. 6.2.1 Статуту Товариства, вищим органом Товариства є збори учасників Товариства (а.с. 118-135,т.1, а.с.148-155,т.1).

Умовами та положеннями Додаткової угоди не передбачено, що вищим органом Товариства (його зборами учасників) було погоджено чи надано згоду на укладення Додаткової угоди Генеральним директором Товариства ОСОБА_2

Представником відповідача під час судового розгляду не було надано суду підтвердження надання такої згоди, як не було і заперечено факт відсутності такої згоди.

У силу ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені ЦК України або іншим законом.

Ч. 1 ст. 143 ЦК України передбачено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який, крім відомостей, передбачених статтею 88 ЦК України, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Згідно зі ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Крім того, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК України, іншим законом і статутом товариства.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Згідно із ст. 203 ЦК України умовами чинності правочину є дотримання відповідних вимог, а саме: 1) щодо змісту правочину. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) щодо наявності правочиноздатності суб'єктів правочину. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта правочину. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) щодо форми правочину. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) щодо реальності правочину. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) щодо дотримання спеціальних умов. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 15 ЦК України). При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи спірна угоа була укладені між ОСОБА_3 та ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Дашуківські бентоніти в особі генерального директора ОСОБА_2 (а.с.6,т.1).

Відповідно дол ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України вбачається, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Представником відповідача не надано належних та допустимих доказів, що Загальні збори учасників ТОВ Торгова компанія Дашуківські бентоніти уповноважували генерального директора ОСОБА_2 на укладення спірної Додаткової угоди №1 до Договору позики.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування позовної давності та клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Норма ч. 5 ст. 267 ЦК україни припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності. Підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені ст. ст. 263 - 264 цього Кодексу, не належать до категорії поважних причин, оскільки вони безпосередньо визначені законодавцем як підстави для продовження строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що на момент укладення договору позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року та додаткової угоди №1 від 15.12.2011 року до вказаного договору позики, ОСОБА_1 був керівником ТОВ Даш - Бент Інвест , яке як і ТОВ ТК Дашуківські бентоніти , належить до групи компаній ДашБент . За домовленістю між учасниками групи компаній ДашБент , грошові кошти за Договором позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року надавалися ОСОБА_1, виключно для потреб групи компанії ДашБент . При цьому, було погоджено, що до ОСОБА_1, не будуть висуватися жодні претензії (вимоги) про повернення грошових коштів за Договором позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року, що підтверджується письмовими показами свідка ОСОБА_5 згідно нотаріально посвідченої заяви та показами свідка ОСОБА_5під час допиту в якості свідка по даній справі, допитаного Лисянським районним судом Черкаської області, які були дослідженні під час даного судового розгляду. ОСОБА_5 в період виникнення спірних правовідносин був одноосібним учасником (засновником) ТОВ ТК Дашуківські бентоніти .

Крім того представник позивача заначає, що починаючи з липня 2015 року, на думку сторони позивача групою осіб були вчинені незаконні дії, спрямовані на незаконне захоплення корпоративного управління групи компаній ДашБент , у зв'язку з чим були розпочаті досудові розслідування у кримінальних провадженнях, які в подальшому були об'єднані в кримінальне провадження №12015250200000256, досудове розслідування на даний час триває. Також на початку листопада 2015 року невстановлені особи заволоділи установчими та іншими документами ТОВ Даш - Бент Інвест , про що до Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві було подано відповідну заяву, що була зареєстрована за вх. №12801 від 06.11.2015 року. 08.12.2015 року до Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві було подано заяву (вх. №927) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 КК України, відомості про яке були внесені 11.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100070009189. Дані факти підтверджуються заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с.15-17,т.2); витягом з кримінального провадження №1201510007000189 (а.с.18,т.2); листом Генеральної прокуратури України від 07.04.2016 р. (а.с.19,т.2); листом Генеральної прокуратури України від 07.07.2016 р. (а.с.20,т.2); листом Національної поліції України від 27.02.2018 р. (а.с.21,т.2);

В кінці 2015 року була подана позовна заява про стягнення з ОСОБА_1, на користь ТОВ ТК Дашуківські бентоніти заборгованості за договором позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року ( справа Вишгородського районного суду Київської області №363/5342/15-ц). ОСОБА_1, про позов стало відомо лише навесні 2016 року, в зв"язку з чим ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ТОВ ТК Дашуківські бентоніти про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 15.12.2011 року до договору позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.09.2016 року по справі №363/5342/15-ц було залишено без розгляду позовну заяву ТОВ ТК Дашуківські бентоніти до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості (а.с.24,т.2).

26.09.2016 року ОСОБА_1, було подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви до ТОВ ТК Дашуківські бентоніти про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 15.12.2011 року до договору позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року(а.с.27,т.2);.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.11.2016 року по справі №363/5342/15-ц було скасовано ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08.09.2016 року по справі №363/5342/15-ц та направлено вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.25-26,т.2).

Представник позивача зазначив, що з метою захисту своїх прав та інтересів, в тому числі, вжиття заходів запобігання неправомірного стягнення грошових коштів з ОСОБА_1, останнім було повторно подано позовну заяву до ТОВ ТК Торгова компанія про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 15.12.2011 року до договору позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності та вважає що порушене право захисту позивача підлягає захисту (ч.5 ст. 267 ЦК України) з поновленням позивачу строку позовної давності, в зв"язку з чим клопотання представника позивача підлягає до задоволення, а у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

Проаналізувавши вищевикладене, суд повно та всебічно з'ясувавши дійсні обставини справи, прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, які підтверджуються належними та допустимими доказами, в зв"язку з чим позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 3, 4,6 6, 15, 87, 88, 92, 143, 145, 203, 204, 215, 256, 257, 267, 626, 628 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Визнати Додаткову угоду №1 від 15.12.2011 року до Договору позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Дашуківські бентоніти (19330, с. Дашуківка Лисянського району Черкаської області код ЄДРПОУ 30146245) та ОСОБА_1, (ІПН:НОМЕР_1, проживаючого АДРЕСА_1, 17000) - недійсною .

Стягнути з ТОВ Торгова компанія Дашуківські бентоніти (19330, с. Дашуківка Лисянського району Черкаської області код ЄДРПОУ 30146245) на користь ОСОБА_1, (ІПН:НОМЕР_1, проживаючого АДРЕСА_1, 17000), понесені судові витрати в сумі - 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський