Рішення

від 11.05.2018 по справі 506/101/18

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/101/18

Провадження № 2/506/126/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2018 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області, у складі

головуючого судді ЧЕБОТАРЕНКО О.Л.

за участю секретаря НЕЧИТАЙЛО Є.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Гулянська сільська рада Окнянського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником будинку №12, розташованого на вул. Шкільна в с. Гулянка Окнянського району Одеської області. Його право власності на зазначений будинок підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. В його будинку зареєстрована співмешканка його сина ОСОБА_3, яка вже тривалий час, на протязі 4 років, в ньому фактично не проживає, не бере участі у його утриманні та не сплачує комунальні послуги. Однак до цього часу відповідач не знялася з реєстрації. Факт реєстрації місця проживання відповідача у належному йому будинку не дозволяє йому розпоряджатись ним на власний розсуд та обмежує його законні права, зокрема на отримання субсидії. Тому, оскільки відповідач фактично не проживає в належному йому будинку вже більше 4 років, він просив визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за вищевказаною адресою.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягали, надавши аналогічні пояснення.

Відповідачу направлялася судова повістка про виклик в судове засідання за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду повернувся конверт з довідкою Укрпошти: за зазначеною адресою не проживає /а.с.39,54/.

При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Крім того, відповідач повідомлялася про день та час розгляду справи в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Тому суд визнає причини неявки відповідача неповажними і тому відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України справа розглянута у її відсутність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився, однак від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує /а.с.38/.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником житлового будинку №12 на вул. Шкільна в с. Гулянка Окнянського району Одеської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с.7/.

В будинку позивача зареєстрована відповідач ОСОБА_3, але фактично там не проживає /а.с.13, 22/.

Так, згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 від 24.01.2018 року за адресою с. Гулянка Окнянського району Одеської області, вул. Шкільна 12, відповідач ОСОБА_3 входить до складу сім'ї позивача, як співмешканка його сина - ОСОБА_4, однак за вказаною адресою протягом чотирьох років фактично не проживає /а.с.11/.

07 листопада 2012 року рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.35/.

За інформацією, наданою Відділом освіти, культури та молодіжної політики Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_3 з 20.05.2013 року була звільнена з посади вчителя початкових класів Гулянського навчально-виховного комплексу Красноокнянського району Одеської області за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. Станом на 20 квітня 2018 року вона не працює в жодному підвідомчому закладі відділу освіти, культури та молодіжної політики Окнянської районної державної адміністрації Одеської області /а.с.37/.

За інформацією Окнянського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області , ОСОБА_3 в розшук не оголошувалася( а.с. 55 ).

Зазначені обставини також підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили, що відповідач вже тривалий час, близько 3-4 років, не проживає в будинку позивача. В селі її теж нема. Після звільнення її зі школи вона кудись виїхала і з того часу вони її не бачили.

Крім того, свідок ОСОБА_7суду також повідомила, що вона працює листоношею і нею судова повістка на ім'я ОСОБА_3 була вручена 24 березня 2018 року матері ОСОБА_3 , яка проживає на іншій вулиці, для передання останній,однак всі наступні повістки мати ОСОБА_3 відмовлялася приймати через відсутність відповідача в с.Гулянка Окнянського району Одеської області.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ст.ст.71 ч.1, 72 Житлового кодексу УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Слід звернути увагу, що судом з'ясовано, що відповідач близько 4 років не мешкає у будинку за місцем реєстрації, не сплачує комунальні платежі, не приймає участі у підтриманні будинку в належному стані, поштова кореспонденція, надіслана відповідачу за адресою реєстрації, нею не отримується, при цьому відсутні поважні причини її відсутності в будинку, а тому суд вважає , що відповідач є такою, що втратила право користування цим жилим приміщенням, і усунення перешкод позивачу у користуванні житлом має відбутися шляхом позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням.

За таких обставин, відповідача слід визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням за місцем її реєстрації та позов задовольнити.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 /проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 1659502752/ до ОСОБА_3 /зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання невідоме/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Гулянська сільська рада Окнянського району Одеської області /адреса місцезнаходження: с. Гулянка, Окнянський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 04379947/ задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку №12 по вул. Шкільна, с. Гулянка, Окнянського району, Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Красноокнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийОСОБА_8