Рішення

від 29.09.2010 по справі 2-1037/10

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1037/10 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Вінської Н.В.,

при секретарях - Пойзнер В.Є., Рибка Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, яке було набуто під час шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, яке було набуто під час шлюбу, посилаючись на те що з 25.02.1984 р. по 20.06.2009 р. він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя у них є спільна дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом першої групи довічно та знаходиться на його повному утриманні. Під час шлюбу сторони придбали житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами розташований по вул. Лиманній, 17 в с. Вапнярка Комінтернівського району Одеської області. Так як придбане під час шлюбу майно є сумісною власністю подружжя, а також враховуючи той факт, що протягом тривалого часу відповідачка ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання доньки-інваліда він просить поділити зазначений житловий будинок між подружжям, шляхом визнання за ним права власності на 2/3 частини житлового будинку за рахунок збільшення частки майна так як з ним проживає непрацездатна повнолітня дочка.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що вирішити спір шляхом взаємних поступок неможливо, тому просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила суду, що спірний будинок вважає своєю приватною власністю, так як будинок, який вона з позивачем придбала під час знаходження в шлюбі, за їх взаємною згодою зруйновано. Нерухомість, яка в даний час знаходиться на земельній ділянці є незавершеним будівництвом та побудована нею власноручно за кошти, які не є спільною власністю подружжя.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що з 25.02.1984 року по 20.06.2006 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 5-6). В шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_3, яка є інвалідом дитинства, проживає разом з позивачем, перебуває під його опікою та знаходиться на його повному утриманні (а.с. 7-13). Під час сумісного проживання подружжя придбали житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами житловою площею 29 кв. м., розташований в с. Вапнярка Комінтернівського району Одеської області по вул. Лиманній, 17 (а.с.24-25).

Згідно довідки КП Комінтернівське РБТІ від 26.05.2010 року за вих. №1590 придбаний подружжям житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами

зруйновано на 100% (а.с47), а на його місці самовільно забудований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, готовність якого на даний час складає 46%, право власності на якій не зареєстровано в КП Комінтернівське РБТІ" у встановленому законом порядку (а.с.48-52).

Відмовляючи позивачу в задоволені позовних вимог, щодо розподілу самовільно забудованого житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, готовність якого складає 46%, розташованого по вул. Лиманній, 17 в с. Вапнярка Комінтернівського району Одеської області та визнання за позивачем права власності на 2/3 частини вищевказаного житлового будинку суд виходив з того, що відповідно до наданих сторонами до суду документів не можливо встановити власника самовільно забудованого нерухомого майна - житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами готовністю 46%, так як право власності на нерухоме майно (житловий будинок), яке позивач вважає сумісним майном подружжя не оформлено та згідно вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України не зареєстровано у встановленому закони порядку.

Питання про визнання права власності на самовільно забудоване нерухоме майно перед судом сторонами не порушувалось. Доказів того, що житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований по вул. Лиманній, 17 в Вапнярка Комінтернівського району Одеської області, готовністю 46% побудовано кошти подружжя до суду надано не було, а в ході судового розгляду справи їх встановлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

Статтею 331 ЦК України, яка встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст.182 ч.І ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягаю , державній реєстрації.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині поділу та визнання права власності на земельну ділянку під житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами суд виходив з того, що спірна земельна ділянка є особистою власністю відповідачки, а не спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає розподілу, так як дана земельна ділянка була передана відповідачці у приватну власність на підставі рішення Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 10 червня 2004 року в порядку безоплатної приватизації

Крім того, в ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачка до цього часу не отримала державний акт на спірну земельну ділянку, розташовану с. Вапнярка Комінтернівського району Одеської області по вул. Лиманній, 17.

Відповідно до п. 18 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянами в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо вимоги збільшення частки майна за рахунок того, що з позивачем проживає непрацездатна повнолітня дочка, суд вважає що така вимога не відповідає дійсному наміру позивача, так як до моменту звернення до суду позивач жодного разу не порушував питання про стягнення аліментів на утримання непрацездатної повнолітньої дочки перед відповідачкою. Як встановлено судовим розглядом відповідачка тривалий час не працює, так як є пенсіонером за віком (а.с.61) та перебуває на обліку у психіатра (а.с.64).

Враховуючи, що позивач заявив позовні вимоги про розподіл майна на яке подружжя під час шлюбу та після його припинення не отримало право власності, а також розподіл майна, яке не є сумісною власністю подружжя, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 182, 331, 376 ч. 2 ЦК України, ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, ст. 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.10,11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, яке було набуто під час шлюбу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.В. Вінська