Рішення

від 10.04.2018 по справі 204/8322/17

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8322/17

Провадження № 2/204/490/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі - Федишині Р.В.

за участю адвоката Михальова І.О., представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек , треті особи: ОСОБА_4, приватне акціонерне товариство Страхова Група ТАС про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

27 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек , треті особи: ОСОБА_4, приватне акціонерне товариство Страхова Група ТАС про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у сумі 26 985,00грн., судові витрати: витрати на правничу допомогу в сумі 3 500 гривень та витрати на залучення і проведення експертизи 1 400 гривень і судовий збір в розмірі 1 409,60 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 10.09.2016р. року о 19 год. 15 хв. водій ОСОБА_4 в порушення вимог п.п. 10.1,13.1 ПДР України, керуючи автомобілем НОМЕР_1 з причепом МАЗ -9758 д/н НОМЕР_6, який належить на праві власності ТОВ Комерційно-виробнича фірма Інфотек ЄДРПОУ 20250124, на вул. Запорізьке шосе в с. Братське, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, при зміні напрямку руху праворуч не вибрав безпечний боковий інтервал, в результаті чого допустив наїзд лівим кутом причепа на припаркований зліва автомобіль НОМЕР_2, внаслідок чого завдав йому механічних пошкоджень. 13.10.2016 року постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Реброва С.О. встановлено, що ОСОБА_4 працює водієм у ТОВ Інфотек , визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченог ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Дана постанова набрала законної сили 25.10.2016 року. При зіткненні, у якому суд визнав винним ОСОБА_4, його автомобіль отримав значні технічні ушкодження. Згідно з полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8081954 (автомобіль НОМЕР_1) та № АЕ/8585810 (причепом МАЗ - 9758 д/н НОМЕР_6) ТОВ Комерційно-виробнича фірма Інфотек було застраховано цивільно-правову відповідальність у ПАТ Страхова Група ТАС .20.10.2016р. ПАТ Страхова Група ТАС здійснено перерахунок коштів на його банківську картку в розмірі 35000,00 грн. Однак, згідно Акту виконаних робіт № НОМЕР_3 від 28.09.2016 року підписаного між ФОП ОСОБА_5, яким проводився ремонт його автомобіля, вартість запчастин та ремонту склала 61985,00 грн. Таким чином, йому не відшкодовано витрати в розмірі26985,00 грн., які він поніс відновлюючи своє порушене право. Сплачений ним судовий збір, складає 1409,60 грн., в тому числі 704,80 грн. за подачу позову майнового характеру та 704,80 грн. за подачу позову немайнового характеру. На професійну правничу допомогу він витратив 3500 гривень відповідно до акту наданих послуг. На проведення експертизи затрачено 1400 гривень. Враховуючи те, що його майно ушкоджено внаслідок ДТП, та те, що внаслідок ушкодження цього майна, він переніс певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати свою власністю за її прямим призначенням, клопотами по ремонту автомобілю, був змушений змінити режим свого дня, що потягло, що потягло за собою зміну побуту в його родині, у зв'язку з тим, що в нього маленька дитина, яка звикла до певного режиму. Також були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і нової продуктивної самореалізації. Він був змушений звернутися до адвоката за відновленням порушених прав, що також потягло певне витрачання часу, на збирання необхідних документів. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Всі вищевказані обставини свідчать про наявність сильних душевних страждань та переживань, у зв'язку з чим, моральну шкоду, спричинену йому він оцінює в 20000 грн. 00 коп.

12 лютого 2018 року директор ТОВ КВФ Інфотек ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву. Просив залучити Приватне акціонерне товариство Страхова Група ТАС (ЄДРПОУ 115243, 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) у якості співвідповідача по справі; стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС на користь ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 5486 грн. 66 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек на користь позивача ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 21498,34 грн.; врахувати при ухваленні рішення вартість замінених запасних частин автомобілю позивача, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, вирішивши питання про передачу цього майна після відшкодування збитків Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек як особі, відповідальній за шкоду, або призначивши експертне дослідження з оцінки їх вартості з метою рахування в рахунок зменшення суми відшкодування матеріальної шкоди; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовити; визнані відповідачем обґрунтованими судові витрати розподілити між сторонами відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. В обґрунтування заперечень посилався на те, що дійсно 10.09.2016 року о 19 год. 15 хв. мала місце дорожньо-транспортна вказана позивачем. Відповідачем визнається, що Постановою судді Дніпропетровського районного суду від. 13.10.2016 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та фактом вищевказаної ДТП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Вказана постанова набрала законної сили 25.10.2016 року. Отже, відповідачем визнається факт вини працівника ТОВ КВФ Інфотек ОСОБА_4 у заподіянні шкоди позивачу. І що ТОВ КВФ Інфотек повинне нести відповідальність перед позивачем за заподіяну матеріальну і моральну шкоду. Згідно з полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8081954 (автомобіль НОМЕР_4) та № АЕ/8585810 (причепом МАЗ - 9758 д.н. НОМЕР_6) ТОВ Комерційно- шробнича фірма Інфотек було застраховано цивільно-правову відповідальність у ПАТ Страхова Група ТАС . Отже, відповідач ТОВ КВФ Інфотек несе відповідальність перед позивачем за заподіяну матеріальну шкоду в сумі, не покритій страховим відшкодуванням. Позивач посилається, а відповідач не заперечує ту обставину, що 20.10.2016 року третьою особою ПрАТ Страхова Група ТАС йому перераховано на банківську картку страхове відшкодування в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 35000,00 грн. Щодо визначення розміру збитків та розподілу обов'язку відшкодування між відповідачем та страховиком, та вимог, які визнаються відповідачем зазначив наступне. По-перше, позивачем надано суду Висновок експертного дослідження автотоварознавця про визначення розміру матеріального збитку КТЗ № 4050/1 від 27.09.2016 р., проведеного судовим експертом автотоварознавцем Крутіним В.І. на замовлення позивача відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року Експерт дійшов висновку, що вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля позивача становить 40 486,66 грн. По-друге, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 26985,00 грн. тим, що згідно з Актом виконаних робіт №0000000111 від 28.09.2016 року, складеного ФОП ОСОБА_5, яким проводився ремонт його автомобіля, вартість запчастин та ремонту без врахування зношеності деталей склала 61985,00 грн. Таким чином, на думку позивача, відшкодуванню йому підлягає різниця між витрати, які він поніс відновлюючи своє порушене право та страховим відшкодуванням в розмірі 26985,00 грн. Погоджуючись із значеними позовними вимогами частково відповідач вважає за необхідне відзначити наступне: з дійсних обставин справи вбачається, що страховиком не було виплачене повною мірою належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Адже матеріальний збиток, нанесений власнику автомобіля позивача з врахуванням зношеності деталей, був визначений експертом в сумі 40 486,66 грн., з яких страховик виплатив лише 35000 грн. 00 коп. Отже, недоплата страховиком страхового відшкодування, щодо якого у нього є обов'язок з відшкодування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика складає 5 486,66 грн. (40 486,66 грн. - 35 000,00 грн.) Підставою для такої недоплати стало те, що відповідно до Заяви ОСОБА_3 від жовтня 2016 року про страхове відшкодування останній сам зазначив, що розмір завданої йому шкоди складає 35000 грн. 00 коп. і він погоджується з тим, що до вартості запчастин, які підлягають заміні можливе застосування коефіцієнту фізичного зносу. Таким чином, стягненню зі страховика як часткового боржника підлягає сума збитків з врахуванням зношеності деталей. У зв'язку з наведеним ПрАТ Страхова Група ТАС підлягає залученню до участі у справі не як третя особа, а як співвідповідач, і лише решта підлягає стягненню - (26985,00 грн. - 5 486,66 грн.) = 21498,34 грн. з ТОВ КВФ Інфотек . Таким чином, враховуючи незгоду відповідача на відшкодування шкоди зі страховика до участі у справі підлягає залученню страховик, оскільки непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Крім того, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, яке не може використовуватися за призначенням, але має деяку цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Вказане майно не надане позивачем для огляду, доля його наразі невідома, а тому воно підлягає або передачі відповідачу, або експертному дослідженню та оцінці з врахуванням його вартості в рахунок зменшення суми відшкодування. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру вважаємо, що позивачем не обґрунтований жодними доказами факт та розмір заподіяної моральної шкоди. Крім того, вважає за необхідне зазначити, що шкоду завдано необережними діями працівника відповідача. З моменту пошкодження автомобілю позивача 10.09.2016 р. до його повного відновлення відповідно до Акту виконаних робіт №0000000111 від 28.09.2016 р., минув незначний час - 18 днів. Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, якою водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП було винесено 13.10.2016 р., законної сили вона набрала 25.10.2016 р., а виплату страховик здійснив позивачу вже 20.10.2016 р., тобто ще до набрання чинності постановою суду, яка є обов'язковим документом для здійснення виплати. При цьому відповідач не тільки застрахував свою цивільну відповідальність за ДТП, але і своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, який оперативно сплатив страхове відшкодування навіть до набрання законної сили постановою суду, яка встановила винність водія ТОВ КВФ Інфотек , що виключає обов'язок її відшкодування моральної шкоди. Щодо вимушеного звернення до адвоката за відновленням порушених прав, витрачання часу на збирання необхідних документів, на думку відповідача, вказані витрати заявлені як судові на правничу допомогу та покриватися за рахунок моральної шкоди не можуть. У зв'язку з наведеним вважає, що у відшкодуванні моральної шкоди позивачу в сумі 20 000,00 грн. слід відмовити, а у разі їх додаткового обґрунтування та підтвердження доказами їх розмір не повинен перевищувати 500,00 грн. Відповідачем визнається обґрунтованим розмір судового збору, сплаченого позивачем ОСОБА_3 за подання позову, який складає 1 409,60 грн. Проте відповідно до ч. 1 ст. 141 Ц1ІК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з наведеним вважаємо, що вказані судові витрати підлягають пропорційному розподілу між обома відповідачами та позивачем виходячи з часткового задоволення позовних вимог. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, які становлять 3500,00 грн. та складаються з витрат в сумі 2800,00 грн. на підготовку позовної заяви, на яку адвокат витратив 4 год. та підготовку додатків до позовної заяви в сумі 700 грн., на які адвокат витратив 1 год. Вказані витрати, визначені виходячи з фактичного гонорару відповідач вважає завищеними. Позивач не звертався в порядку досудового врегулювання спору до відповідача, яким не заперечується обов'язок відшкодування шкоди та визнаються позовні вимоги, які є дійсно обґрунтованими, що могло запобігти зверненню з позовом до суду та несенню вказаних витрат. Щодо витрат на проведення експертизи в сумі 1 400,00 грн., зазначає, що наведене, автотоварознавче дослідження, проведене у даній справі належить до простих експертиз, тому у задоволені таких вимог слід відмовити.

У судовому засіданні адвокат Михальов І.О. заявлені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилався на підстави зазначені у відзиві на позовну заяву. Просив у разі задоволення позовних вимог зменшити суму відшкодування до 21498 грн. 34 коп. та зобов'язати позивача передати ТОВ КВФ Інфотек замінені запчастини, оскільки вони хоч і не можуть бути використані проте мають певну цінність.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

10.09.2016р. року о 19 год. 15 хв. водій ОСОБА_4 в порушення вимог п.п. 10.1,13.1 ПДР України, керуючи автомобілем НОМЕР_1 з причепом МАЗ -9758 д/н НОМЕР_6, який належить на праві власності ТОВ Комерційно-виробнича фірма Інфотек ЄДРПОУ 20250124, на вул. Запорізьке шосе в с. Братське, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, при зміні напрямку руху праворуч не вибрав безпечний боковий інтервал, в результаті чого допустив наїзд лівим кутом причепа на припаркований зліва автомобіль НОМЕР_2, внаслідок чого завдав йому механічних пошкоджень.

13.10.2016 року постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Реброва С.О. встановлено, що ОСОБА_4 працює водієм у ТОВ Інфотек , визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Дана постанова набрала законної сили 25.10.2016 року (а. с. 12).

Відповідно до положень ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8081954 (автомобіль НОМЕР_1) та № АЕ/8585810 (причепом МАЗ - 9758 д/н НОМЕР_6) ТОВ Комерційно-виробнича фірма Інфотек було застраховано цивільно-правову відповідальність у ПАТ Страхова Група ТАС .

Згідно висновку № 40505/1 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_2 пошкодженого в наслідок від ДТП становить 40486 грн. 66 коп. (а. с. 15-22).

Вартість експертизи відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №4050/1 від 19 вересня 2016 року за висновок експертного дослідження автомобіля виданий ПП Крутін В.І. складає 1400 (одна тисяча чотириста) гривень (а. с. 36) .

Відновлювальні ремонтні роботи автомобіля НОМЕР_2 виконані. Вартість відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_2 склала 61985 грн. 00 коп. відповідно до рахунку № 111 від 15.09.2016 року (а. с. 39), калькуляції № 908 від 15.09.2016 року вартості ремонту та відновлювальних робіт (а. с. 40,41), та акту здачі-прийняття виконаних робіт від 28.09.16 року (а. с. 37, 38) та квитанцій про сплату за відновлення автомобіля (а. с. 36).

ПАТ Страхова Група ТАС здійснено перерахунок коштів на банківську картку позивача в розмірі 35000,00 грн. Однак, згідно Акту виконаних робіт № НОМЕР_3 від 28.09.2016 року підписаного між ФОП ОСОБА_5, яким проводився ремонт його автомобіля, вартість запчастин та ремонту склала 61985,00 грн. (а. с. 37, 38). Таким чином, йому не відшкодовано витрати в розмірі 26985,00 грн., які він поніс відновлюючи своє порушене право.

Враховуючи те, що фактичні витрати на відновлення автомобіля НОМЕР_2 (61985 грн. 00 коп.) перевищили суму матеріального збитку визначену експертом (40486 грн. 66 коп.), позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача різниці суми між відновлювальним ремонтом і непокритих збитків страховим полісом в загальній сумі 26985 грн. 00 коп. (61985 грн. 00 коп. - 35000 грн. 00 коп. страхова виплата).

Щодо майнової шкоди.

Вирішуючи питання про розмір шкоди на наявність підстав для її стягнення, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01.03.2013 (далі - Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи зі змісту п. 4 вищезазначеної Постанови, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до п. 11 вищевказаної Постанови, зазначено, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов'язанні. Таким чином потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.02.2018 № 754/1114/15-ц.

Отже, твердження відповідача, що він не повинен відшкодовувати позивачу різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням не ґрунтується на вимогах закону.

На підставі вищевикладеного а також статті 51 ЦПК України суд залишає без задоволення прохання відповідача про залучення ПрАТ Страхова Група ТАС (ЄДРПОУ 115243, 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) у якості співвідповідача по справі та стягнення з ПрАТ Страхова Група ТАС на користь ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 5486 грн. 66 коп.

Згідно приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76 - 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У суду відсутні правові підстави для задоволення вимог відповідача про врахування при ухваленні рішення вартості замінених запасних частин автомобілю позивача, що не можуть використовуватись за призначенням, але має певну цінність. Як не підлягає задоволенню й вимога вирішення судом питання про передачу цього майна після відшкодування збитків Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек як особі, відповідальній за шкоду, або призначення експертного дослідження з оцінки їх вартості з метою рахування в рахунок зменшення суми відшкодування матеріальної шкоди. Оскільки діючим ЦПК України передбачений певний порядок розгляду справ, заявлення, складання, обґрунтування відповідних клопотань, отримання доказів сторонами на підставі заявленого клопотання до суду тощо.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на рахунок позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди різниці між фактичними витратами на відновлення автомобіля НОМЕР_2 та страховою виплатою у розмірі 26985 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 00 (нуль нуль) копійок підлягають задоволенню. Суд вважає за необхідне стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек (скорочена назва ТОВ фірма Інфотек ЄДРПОУ 20250124, адреса: квартира АДРЕСА_1, 49052) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5, адреса: квартира АДРЕСА_2) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди суму у розмірі 26985 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 00 (нуль нуль) копійок.

Щодо моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п.5 Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд вважає, завищеною, з відповідача слід стягнути суму моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Оскільки безсумнівно позивачу була завдана певна моральна шкода у результаті пошкодження його автомобіля, яка виразилась у вимушених змінах у його життєвих і виробничих стосунках, у витраченому часу та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, необхідність звертатись до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем 19.09.2016 року сплачено 1400 грн. 00 коп. за експертне дослідження, що підтверджується квитанцією №4050/1 від 19.09.2016р. (а. с. 36). Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення експертизи у сумі 1400 (тисяча чотириста) гривень 00 (нуль нуль) копійок.

Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України 1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витратна правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 6. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 10 від 26 грудня 2017 року укладений між адвокатом Михальовим Ігорем Олеговичем та ОСОБА_3 (а. с. 10), Акт наданих послуг від 27 грудня 2017 року на суму 3500 гривень 00 копійок (а. с. 64)

Оскільки представником відповідача не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а заперечується у повному обсязі відшкодування таких витрат, враховуючи надані представником позивача докази їх понесення та обґрунтований розмір відповідно до складності справи та у відповідності до вимог діючого законодавства, з урахуванням задоволення позовних вимог в певному обсязі, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль нуль) копійок.

Так, позивачем при пред'явленні позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп. (а. с. 1, 60-63), який він просив у разі задоволення позову стягнути на його користь з відповідача.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені судом частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривень 00 (нуль нуль) копійок.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. 23, ст. 1166, ч. 2 ст. 1187, п.1 ч. 1 ст. 1188, ст. 1192,1194 ЦК України, п.9.1, 9.2 ст. 9, 28,30 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів п. 15 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , статтями 10-13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5, адреса: квартира АДРЕСА_2) до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек (скорочена назва ТОВ фірма Інфотек ЄДРПОУ 20250124, адреса: квартира АДРЕСА_1, 49052), треті особи: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_3), приватне акціонерне товариство Страхова Група ТАС (ЄДРПОУ 30115243, адреса: 03062 місто Київ проспект Перемоги, 65) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробнича фірма Інфотек (скорочена назва ТОВ фірма Інфотек ЄДРПОУ 20250124, адреса: квартира АДРЕСА_1, 49052) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5, адреса: квартира АДРЕСА_2) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди суму у розмірі 26985 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 00 (нуль нуль) копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 (нуль нуль) копійок, витрати на правничу допомогу у сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль нуль) копійок, витрати на проведення експертизи у сумі 1400 (тисяча чотириста) гривень 00 (нуль нуль) копійок, витрати по сплаті судового збору у сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривень 00 (нуль нуль) копійок, а всього 37766 (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 00 (нуль нуль) копійок.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Нізік