Рішення

від 08.05.2018 по справі 908/282/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/11/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 Справа № 908/282/18

За позовом: Приватного спеціалізованого виробничого підприємства «Аском» (72501, смт. Якимівка Запорізької області, вул. Першотравнева, 1-А)

до відповідача: Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор- наказ № 1-к від 01.09.1993,

від відповідача : не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Приватне спеціалізоване виробниче підприємство «Аском» , смт. Якимівка Запорізької області звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя суми 425213,37 грн., з яких: сума 39903,90 грн. - 3% річних та сума 385309,47 грн. втрат від інфляції

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/282/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/11/18. Підготовче судове засідання призначено на 20.03.2018 р.

Повідомленням господарського суду Запорізької області у справі № 908/282/18 від 19.03.2018 повідомлено осіб, які беруть участь у справі, про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи, призначеного на 20.03.2018 об 11 год. 00 хв. у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання з розгляду справи призначено на 10.04.2018 о 10 год.00 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2018р., підготовче провадження у справі № 908/282/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.05.2018р. о 9 год. 30 хв.

У судовому засіданні 08.05.2018р. оголошено перерву до 08.05.2018р. об 11 год. 30 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.03.2008р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення по справі № 10/145/08, яким з відповідача на користь позивача стягнуто суму 627109,37 грн. заборгованості. 04.04.2008р. господарським судом Запорізької області на виконання вказаного рішення видано наказ, за яким Вознесенівським ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження № 21682404 про примусове стягнення заборгованості. Після часткового стягнення Вознесенівським ВДВС м.Запоріжжя, залишок заборгованості складав: станом на 01.01.2014р. - 577109,37 грн.; станом на 01.01.2015р. - 464715,37 грн., станом на 01.01.2016р. - 453312,37 грн.; станом на 01.10.2017р. - 453312,30 грн. 06.11.2017р. ВДВС повідомив позивача про перерахунок залишку боргу у сумі 453312,30 грн. та закриття виконавчого провадження з підстав повного виконання судового рішення. Однак, враховуючи, що боржник протягом тривалого часу користувався грошовими коштами ПСВП АСКОМ без жодних правових підстав, на думку позивача, він має право на отримання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум за період: з 01.12.2014р. по 06.11.2017р., а саме: 3% річних в розмірі 39903,89 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 385309,47 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву (а.с.59-61) відповідач не погодився із здійсненим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, вважає, що період їх нарахування визначений позивачем невірно. Так, початок періоду нарахування - 01.12.2014р. - позивач зазначив поза межами загальної позовної давності, оскільки з даним позовом до суду ПСВП АСКОМ звернулось 20.02.2018р., а тому начальним періодом нарахування інфляційних втрат та відсотків річних в межах строку позовної давності та за правилами ст. 625 ЦК України слід вважати дату - 20.02.2015р. Кінцевим терміном нарахування, за твердженням відповідача, слід вважати дату 27.10.2017р., оскільки згідно з розпорядженням № 21682404/11 від 27.10.2017р. державного виконавця Вознесенівського ВДВС м.Запоріжжя, на користь позивача перераховано залишок заборгованості в сумі 453312,30 грн. згідно з наказом № 10/145/08 від 04.04.2008р. За контррозрахунком відповідача сума інфляційних втрат за період: березень 2015 - жовтень 2017р. складає 296654,21 грн.; сума 3% річних за період: з 20.02.2015р. по 27.10.2017р. (981 день) складає 36513,37 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.05.2018р. о 9 год. 30 хв. проти позову заперечив, просив суд застосувати позовну давність в частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за період: з 01.12.2014р. до 20.02.2015р. та відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 08.05.2018 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2008р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення по справі № 10/145/08 (з врахуванням ухвали господарського суду Запорізької області про виправлення описки від 16.09.2010р. № 10/145/08) про спонукання Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради виконати мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2002 року по справі № 2/1/614 та стягнення з Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства «АСКОМ» 627109 гривень 37 копійок. Виконання рішення відстрочено до 21.09.09р.

04.04.2008р. на виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ.

Як зазначає у позовній заяві позивач, наказ господарського суду Запорізької області № 10/145/08 від 04.04.2008р. про стягнення з КП Облводоканал Запорізької обласної ради на користь ПСВП Аском заборгованості у розмірі 627109,37 грн., прийнято до виконання Вознесенівським (Орджонікідзевським) ВДВС ЗМУЮ, заборгованість за наказом з боржника стягувалась частинами, станом на 01.10.2017р. залишок боргу склав 453312,30 грн.

27.10.2017р. державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя винесено розпорядження № 21682404/11 про перерахування грошових коштів, що надійшли 10.10.2017р. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 10/145/08, виданого 04.04.2008р. господарським судом Запорізької області, зведеного виконавчого провадження від 24.03.2014 про стягнення грошових коштів з КП Облводоканал ЗОР, в сумі 453312,30 грн. на користь ПСВП Аском .

На момент прийняття рішення у даній справі, заборгованість за наказом господарського суду Запорізької області № 10/145/08 від 04.04.2008р. погашена у повному обсязі, що підтверджується постановою Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 26.12.2017р. про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Вказані обставини сторонами визнаються.

Предметом розгляду даної справи є стягнення нарахувань, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

При цьому, позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції та 3% річних нараховані на суму боргу 453312,30 грн. за період: з 01.12.2014р. по 06.11.2017р.

Втім, на думку відповідача, період за який є можливим нарахування втрат від інфляції та відсотків річних є: з 20.02.2015р. по 27.10.2017р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 627109 гривень 37 копійок, був встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 21.03.2008р. у господарській справі № 10/145/08.

Відповідно до змісту ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Після прийняття господарським судом Запорізької області рішення від 21.03.2008р. у справі № 10/145/08 про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально отримав грошові кошти в повному обсязі лише згідно розпорядження державного виконавця № 21682404/11 від 27.10.2017р. Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (п. 1.4. Постанови Пленуму ВГСУ України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивач, в якості кінцевої дати нарахування втрат від інфляції та відсотків річних вказує 06.11.2017р., обґрунтовуючи зазначену дату тим, що саме в цей день Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м.Запоріжжя повідомив про перерахунок на його користь залишку заборгованості в сумі 453312,30 грн., проте документально вказані обставини позивачем не підтверджено.

В судовому засіданні 08.05.2018р. позивач зазначив, що грошові кошти в сумі 453312,30 грн. згідно розпорядження державного виконавця № 21682404/11 від 27.10.2017р. надійшли на його рахунок 30.10.2017р., однак доказів на підтвердження викладених обставин також не надав.

Згідно пояснень відповідача, дата зарахування залишку боргу в сумі 453312,30 грн. на рахунок позивача йому не відома, оскільки перерахування вказаних коштів здійснювалось державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, вважає, що кінцевим терміном нарахування заявлених до стягнення сум, слід визначити датою розпорядження державного виконавця про перерахунок коштів - 27.10.2017.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, позивачем не доведено обґрунтованість обраного періоду нарахування 3% річних та втрат від інфляції, не надано докази на підтвердження дати зарахування на його рахунок залишку боргу.

В матеріалах справи відсутні документи та докази, з яких було б можливо встановити дату зарахування грошових коштів в сумі 453312,30 грн. на рахунок позивача. Єдиним доказом, який свідчить про перерахування цих коштів є розпорядження державного виконавця № 21682404/11 від 27.10.2017р.

Таким чином, кінцевою датою нарахування 3% річних слід вважати дату - 27.10.2017, яка підтверджується наявними у справі доказами, втрати від інфляції підлягають нарахуванню по жовтень 2017р. включно.

Щодо початку періоду нарахування 3% річних та втрат від інфляції слід зазначити наступне.

Згідно наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та втрат від інфляції ним здійснено на залишок заборгованості в сумі 453312,30 грн., починаючи з 01.12.2014р.

Разом з тим, КП «Облводоканал» ЗОР заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду із даними позовними вимогами. Зокрема, відповідач вказує на те, що позивачем позов заявлено 20.02.2018, тож начальним періодом нарахування інфляційних втрат та відсотків річних в межах строку позовної давності необхідно визначити дату - 20.02.2015р.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (п.п. 3.4., 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як визначено у ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.2 постанови №10 від 29.05.2013 роз'яснено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України при перегляді судових рішень по справі №918/329/16 у постанові від 26.04.2017 № 3-1522гс16 обґрунтовано правову позицію про те, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

У випадку триваючого у часі невиконання рішення суду про стягнення заборгованості, застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, загальний 3-річний строк позовної давності застосовується судом по відношенню до попереднього періоду нарахування і захист порушеного права позивача можливий до моменту фактичного виконання рішення відповідачем тільки в період останніх 3-х років.

Позовна заява у даній справі подана до суду 20.02 .2018р., тож позивачем до розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, період: з 01.12.2014р. по 19.02.2015р. включено поза межами позовної давності.

Позивач не надав суду доказів поважності пропуску позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає наявними підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції нарахованих за період: з 01.12.2014р. по 19.02.2015р., у зв'язку із спливом позовної давності (ст. 267 ЦК України).

За розрахунком суду, при визначенні періоду нарахування 3% річних в межах загального строку позовної давності: з 20.02.2015р. по 27.10.2017р., їх розмір від суми боргу 435312,30 грн. складає 36513,37 грн. Втрати від інфляції нараховані на суму 435312,30 грн. за період: березень 2015- жовтень 2017 становлять 296654,21 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою програми Законодавство , з врахуванням рекомендацій викладених у листі ВСУ від 03.04.1997 № 62-97).

Враховуючи наведене, вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі визначеній судом внаслідок коригування розрахунку (36513,37 грн.- 3% річних та 296654,21 грн.- інфляційні нарахування), в решті заявлених вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем судовий збір сплачено в сумі 6391,61 грн., згідно квитанції №0.0.908383249.2 від 04.12.2017р., однак враховуючи визначену позивачем ціну позову - 425213,37 грн. судовий збір мав складати 6378,20 грн. Таким чином наявна переплата судового збору в сумі 13,41 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 4997,51 грн. судового збору. Переплачена сума судового збору в розмірі 13,41 грн. підлягає поверненню позивачу - за наявності його письмової заяви.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А, код ЄДРПОУ 03327115) на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства «Аском» (72501, смт. Якимівка Запорізької області, вул. Першотравнева, 1-А, код ЄДРПОУ 20492235) суму 36513 (тридцять шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 37 коп. - 3% річних, суму 296654 (двісті дев'яносто шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 21 коп. втрат від інфляції та суму 4997 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 51 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 11 травня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко