Рішення

від 07.05.2018 по справі 910/2696/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2018Справа № 910/2696/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОНТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС"

про стягнення 38815,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Сачавський А.М. (директор), Мельниченко О.В. (довіреність)

від відповідача: Лисов Є.М. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОНТА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" про стягнення 38815,77 грн., з яких: 31000,00 грн. - основний борг, 3727,65 грн. - пеня, 3255,00 грн. - індекс інфляції, 833,12 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №00231/1 на перевезення вантажів від 01.06.2014 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2696/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 02.04.2018.

В судовому засіданні 02.04.2018 у відповідності до ст. ст. 202, 233 ГПК України суд відклав розгляд справи на 24.04.2018, про що постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 24.04.2018.

25.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем оригіналів документів та доказів реєстрації податкової накладної, у зв'язку із чим на думку відповідача, відсутні підстави для оплати за надані послуги з перевезення. Також відповідачем зазначено, що внаслідок неналежного виконання позивачем зобов'язань з перевезення вантажу, відповідачу завдано збитки у сумі 100802,65 грн., що є предметом розгляду у справі № 911/1546/17 Господарського суду Київської області .

В судовому засіданні 24.04.2018 оголошено перерву до 07.05.2018.

02.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, з урахуванням викладених у відзиві заперечень.

Представник позивача у судовому засіданні 07.05.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 07.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" (відповідач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОНТА" (позивач, перевізник) укладено договір перевезення вантажів №00231/1, предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між перевізником і експедитором при організації та виконанні обсягу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів номенклатури експедитора у міжнародному та внутрішньому сполученні.

Відповідно до п. 2.1. договору, перевізник надає послуги відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської Угоди, що стосується екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються (в країнах транзиту, на території яких сторони повинні їх виконувати), "Про транспорт", Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського кодексів України та інших діючих нормативних актів України. На кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується замовником/експедитором і надається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору. Сторони визнають юридичну силу замовлення (заявки), що надається факсимільним зв'язком.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що у замовленні (заявці) мають міститися такі дані: дата та/або час завантаження; найменування вантажу, вага, вид пакування, кількість місць вантажу, властивості вантажу, що вимагають, особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення; фрахтова ставка, умови оплати; точна адреса місць завантаження, розвантаження та митного оформлення вантажу з вказівкою контактних осіб і їхніх телефонів; терміни доставки вантажу з урахуванням вимог ESTR.

Згідно із п. 5.1. договору, вартість перевезення (ставка) погоджується сторонами в замовленні (заявці).

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором на підставі даного договору протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту надання перевізником оригіналів документів: акта виконаних робіт, податкової накладної, рахунка-фактури з прикладеним оригіналом товарно-транспортної накладної (ТТН) й оригіналом квитанції за додаткові витрати перевізника, підтверджених експедитором.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків (п. 9.1.).

Відповідно до заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту м. Рига (Латвія) - м. Київ (Україна), а відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Заявкою на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017 визначено, що вартість перевезення становить 31000,00 грн.

Зазначеною заявкою встановлено, що оплата за послуги перевезення здійснюється відповідачем в строк 10-12 банківських днів після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача. Сторони у заявці визначили, що документами, необхідними для оплати є: рахунок, акт, податкова накладна (за наявності), оригінал CMR накладної, 2 оригінали заявки.

На виконання умов договору перевезення вантажів №00231/1 від 01.06.2014 та заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017 позивачем надано відповідачу послугу із перевезення вантажу на суму 31000,00 грн., в підтвердження чого позивачем надано копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0911568 від 23.02.2017, а також копію акту прийому продукції №54 від 02.03.2017.

Позивач зазначає, що оригінали документів: заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0911568 від 23.02.2017, рахунку-фактури №95 від 02.03.2017, акту надання послуг №95 від 02.03.2017 та акту прийому продукції №54 від 02.03.2017 були направлені відповідачу в підтвердження чого позивачем надано квитанцію про оплату поштових послуг від 06.03.2017 та повідомлення про вручення поштового відправлення №0740019891074.

06.07.2018 позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію вих. №115 від 05.07.2017 про сплату заборгованості за надані послуги перевезення, разом з копіями документів, зокрема, заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017, рахунку на оплату №95 від 02.03.2017, акту надання послуг №95 від 02.03.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0911568 від 23.02.2017. Направлення претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.07.2017 та квитанцією про оплату поштових послуг №9694 від 06.07.2017. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку із відсутністю оплати за надані послуги з перевезення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" 38815,77 грн., з яких: 31000,00 грн. - основний борг, 3727,65 грн. - пеня, 3255,00 грн. - індекс інфляції, 833,12 грн. - 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, за загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У пункті 2.1. договору сторони погодились керуватись положеннями Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору перевезення вантажів №00231/1 від 01.06.2014 та заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0911568 від 23.02.2017. Також, виконання позивачем умов договору та заявки підтверджено актом прийому продукції №54 від 02.03.2017.

У відповідності до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Заявкою на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017 визначено, що вартість перевезення становить 31000,00 грн.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В заявці на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017 сторони погодили, що оплата за послуги перевезення здійснюється відповідачем в строк 10-12 банківських днів після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Заявкою на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017 сторони визначили, що оригінали документів мають відправлятись на адресу ТОВ "СВАН ТРАНС" - а/с В-394 м. Київ - 1, 01001.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2017 позивачем на погоджену у заявці адресу (а/с В-394 м. Київ - 1, 01001) було направлено відповідачу оригінали заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0911568 від 23.02.2017, рахунку-фактури №95 від 02.03.2017, акту надання послуг №95 від 02.03.2017 та акту прийому продукції №54 від 02.03.2017, що підтверджується квитанцію про оплату поштових послуг від 06.03.2017 та повідомленням про вручення поштового відправлення №0740019891074. Згідно із зазначеним повідомленням, поштове відправлення отримано відповідачем 10.03.2017.

Також судом враховано, що як вбачається із переліку додатків до позовної заяви ТОВ "СВАН ТРАНС" до ТОВ "ГОНТА" про стягнення 100802,65 грн. збитків по справі №911/1546/17 Господарського суду Київської області (копія позовної заяви додана відповідачем до відзиву на позов), Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" до зазначеного позову було додано копії договору перевезення вантажів №00231/1 від 01.06.2014, заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0911568 від 23.02.2017, рахунку-фактури №95 від 02.03.2017, акту прийому продукції №54 від 02.03.2017, що свідчить про наявність у відповідача вказаних документів та спростовує доводи про ненадання позивачем оригіналів документів, які є підставою для оплати за послуги з перевезення.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо не направлення позивачем оригіналів документів Товариству з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС", а саме: заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0911568 від 23.02.2017, рахунку-фактури №95 від 02.03.2017, акту надання послуг №95 від 02.03.2017 та акту прийому продукції №54 від 02.03.2017, та отримання таких документів відповідачем.

Щодо доводів відповідача про необхідність надання податкової накладної в складі оригіналів документів за виконане перевезення, то суд зазначає, що умовами заяви не було передбачено умови щодо обов'язкового надання відповідачу оригіналу податкової накладної та податкова накладна могла бути надана лише за її наявності.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором перевезення вантажів №00231/1 від 01.06.2014 в частині оплати наданих позивачем на виконання замовлення заявки на міжнародне перевезення автотранспортом №DG-4 від 22.02.2017 послуг перевезення, заборгованість у розмірі 31000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 31000,00 грн. заборгованості.

Щодо посилань відповідача на неналежне виконання позивачем зобов'язань з перевезення вантажу, у зв'язку із чим відповідачу завдано збитки у сумі 100802,65 грн., то суд зазначає, що в договорі перевезення вантажів №00231/1 від 01.06.2014 не передбачено можливості звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" від оплати послуг перевезення у зв'язку із завданням Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОНТА" збитків внаслідок втрати вантажу та не впливає на вирішення спору у даній справі. Окрім того, питання щодо відшкодування збитків, завданих відповідачу (ТОВ "СВАН ТРАНС") внаслідок втрати вантажу вирішується в межах розгляду справи №911/1546/17, що перебуває у провадженні Господарського суду Київської області.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3727,65 грн. - пені (нарахована за загальний період з 01.04.2017 по 01.03.2018), 3255,00 грн. - інфляційних втрат (нараховані з квітня 2017 року по січень 2018 року) та 833,12 грн. - 3% річних (нараховані за загальний період з 01.04.2017 по 01.03.2018).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Розрахунки 3% річних у розмірі 833,12 грн., інфляційних втрат у розмірі 3255,00 грн. є арифметично вірними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені у сумі 3727,65 грн., то суду зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що договором та заявкою відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати за послуги перевезення ) у вигляді пені, не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за перевезення не передбачена певними законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати за послуги перевезення ) у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 3727,65 грн., задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОНТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" в частині стягнення основного боргу у розмірі 31000,00 грн., 3% річних у розмірі 833,12 грн., інфляційних втрат у розмірі 3255,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Мельниченко, Чайка та Партнери" був укладений договір про надання правової допомоги № 26/02/2018, за умовами якого Адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язався надати правову допомогу по спору, що виник між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОНТА" по договору перевезення вантажів №00231/1 від 01.06.2014 щодо написання позовної заяви та представництва в суді першої інстанції.

Згідно із актом здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг, загальна вартість наданих послуг за договором № 26/02/2018 від 26.02.2018 становить 3000,00 грн.

Позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання "Мельниченко, Чайка та Партнери" грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2542 від 01.03.2018.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялось.

З огляду на наведене, витрати на правову допомогу адвоката, згідно із приписів ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2711,89 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН ТРАНС" (04212, м. Київ, вулиця МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 15/3, квартира 12, ідентифікаційний код 37639977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОНТА" (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця ЯНЧЕНКА ДМИТРА, будинок 2, ідентифікаційний код 20585557) основний борг у розмірі 31000,00 грн., 3% річних у розмірі 833,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 3255,00 грн., судовий збір у розмірі 1592,78 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2711,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 14.05.2018

Суддя О.В. Гулевець