1-кс/243/863/2018
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
11 травня 2018 року м. Слов`янськ
Слідчий суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
слідчого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 17 м. Слов`янська матеріали клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження № 12014040630002772 від 27.12.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.206-2,ч.4 ст.190, ч.1 ст.358 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
До Слов`янського міськрайонного суду звернувся слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_3 з клопотанням погодженим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 про арешт майна.
Із змісту поданого до слідчого судді клопотання видно, що в провадженні слідчого управління прокуратури Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження № 12014040630002772 від 27.12.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.206-2,ч.4 ст.190, ч.1 ст.358 КК України.
Встановлено, що 27.12.2014 року до чергової частини Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що невідома особа, у невстановлений час, підробила рішення засновника ПП «Восток-2» про звільнення з посади директора ОСОБА_5 та призначення іншого.
Крім того встановлено, що колишня дружина власника приватного підприємства «Восток-2» ОСОБА_6 - ОСОБА_7 скориставшись хворобою свого чоловіка, протиправно заволоділа приватним підприємством «Восток-2» та його майном.
Також встановлено, що 06.12.2016 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що невстановлені особи шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів намагаються протиправно заволодіти майном ПП «Восток-2» за адресою: Амур-Нижньодніпровський район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область.
27.09.2017 року вказані кримінальні провадження згідно ч.1 ст. 217 КПК України об`єднані в одне провадження та присвоєно загальний №12014040630002772.
Допитаний в якості свідка заявник ОСОБА_8 (директор ПП «Восток-2») показав, що колишня дружина власника вказаного приватного підприємства ОСОБА_6 - ОСОБА_7 восени 2014 року, скориставшись хворобою свого чоловіка, вирішила протиправно заволодіти приватним підприємством «Восток-2» та його майном.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 показав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 і після нього відкрилась спадщина, яка складається із нерухомого майна і прав власності на рухоме майно та підприємство. За життя ОСОБА_6 було складено заповіт, яким він заповідав усе належне йому майно його рідному сину - ОСОБА_7 . 30.11.2012 року заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 .
Проте, ОСОБА_6 в 2014 році склав два нові заповіти, які скасовують всі попередні. Також, ОСОБА_6 , у вказаний період часу, частину майна було відчужено шляхом укладення договорів дарування своїм малолітнім трьом донькам народженим від шлюбу з ОСОБА_10 . Проте, батько ( ОСОБА_6 ) не міг видати у 2014 році ці заповіти, перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, оскільки важко хворів, мав загострення онкологічного захворювання ІV ступеню та постійно знаходився під дією сильнодіючих наркотичних препаратів. Це підтверджується медичними документами, наявними в справі, наданими з медичних закладів, де лікувався ОСОБА_6 : амбулаторними і стаціонарними картами з Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1», Комунального закладу «Міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» ДОР, Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №7» ДОР. 06.05.2014 року після звернення батька ( ОСОБА_6 ) до Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» йому було призначено наркотичний засіб морфій. З 14.08.2014 року по 19.08.2014 року в ході стаціонарного лікування в Комунальному закладі «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №7» ДОР ОСОБА_6 отримував наркотичний засіб морфій у подвійному розмірі. У 2014 році під час важкої хвороби і вимушеного вживання наркотичних препаратів, що зазначені вище, ОСОБА_6 уклав ряд правочинів, якими передав права власності на належне йому зазначене вище нерухоме майно Відповідачам по справі за договорами дарування. На справді ж ОСОБА_6 перебував під впливом морфію та трамадолу, які отримував регулярно по два рази на день. Вказане підтверджується медичними документами, які містяться у цивільній справі 203/8000/14-ц у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ. Він тісно спілкувався зі своїм батьком ОСОБА_6 останні місяці до смерті, бачив його стан, бачив, що він не усвідомлював значення своїх дій, окрім медичних препаратів, які йому було призначено лікарями вживав додаткові наркотичні засоби, оскільки біль від його онкологічного захворювання був нестерпним. Додаткові наркотичні засоби йому давала його дружина ОСОБА_7 , яка за їх допомогою могла змусити робити ОСОБА_6 все що завгодно. Крім того, дружина тиснула на нього малолітніми дітьми. Користуючись його хворобою, маючи колосальний вплив за допомогою наркотичних засобів і дітей ОСОБА_11 змусила ОСОБА_6 переписати на неї і на її дітей належне ОСОБА_6 майно.
Враховуючи, що іншими способами виявити та дослідити обставини кримінального правопорушення, які мають суттєве значення для встановлення істини не можливо, з метою перевірки вказаної інформації, у Краматорському міському суді Донецької області отримано ухвали про проведення обшуків та ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, з метою відшукання та вилучення окрім іншого, в медичних установах матеріалів щодо лікування та медичного обстеження ОСОБА_6 .
Вказані обшуки та тимчасові доступи до речей та документів проведені.
Вилучене у ході вищевказаних обшуків майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого від 27.09.2017 року
За результатами проведення обшуків, 19.10.2017 року для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження щодо встановлення психічного стану померлого ОСОБА_6 на час укладення вищевказаних правочинів призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
Згідно висновку експерта № 1215 від 06.11.2017 року встановлено, що померлий ОСОБА_6 , на час укладення вищевказаних правочинів, не усвідомлював та не міг керувати власними діями і передбачати їх наслідки.
Таким чином, вказаною експертизою фактично підтверджено, що колишня дружина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , користуючись хворобою ОСОБА_6 , станом, у якому він не міг керувати власними діями і передбачати їх наслідки, а також не усвідомлював значення своїх дій на момент укладення зазначених вище правочинів, незаконно заволоділа майном.
Зважаючи на висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, беручи до уваги матеріали досудового розслідування, з метою забезпечення схоронності майна, яке за життя належало ОСОБА_6 , з метою забезпечення його схоронності, унеможливлення подальшого відчуження, а також у зв`язку із пред`явленням цивільного позову, необхідно накласти арешт на майно, яке належало ОСОБА_6 .
Слідчий в клопотанні вказує, що 08.05.2018 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно норм чинного законодавства санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає обов`язкову конфіскацію майна.
Крім того, слідчий вказує, що сином померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в рамках досудового слідства заявлено цивільний позов та подано клопотання слідчому щодо арешту майна.
Таким чином, з метою забезпечення можливої конфіскації майна у кримінальному провадженні або цивільного позову, враховуючи, що незастосування заборони на перереєстрацію нерухомого майна може призвести до незаконної перереєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомого майна з метою їх подальшого перепродажу, у зв`язку з чим буде неможливо забезпечити конфіскацію цього майна, слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області звернувся з даним клопотанням до слідчого судді.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення слідчого, який підтримав клопотання та просив його задовольнити, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно ч 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий в клопотанні просив розглядати клопотання у відсутності власників майна оскільки вказане у клопотанні майно є доказом злочину та має суттєве значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення з боку винних осіб.
Відповідно доч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину.
Відповідно до положень ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1)правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як на підставу звернення з даним клопотанням слідчий вказує на забезпечення можливої конфіскації майна у кримінальному провадженні та на запобігання незаконного відчуження вказаного в клопотанні майна.
Проаналізувавши у своїй сукупності всі доводи та підстави для накладення арешту зазначені слідчим, слідчий суддя зазначає наступне.
Слідчий просить накласти арешт на наступне майно, а саме гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:06:038:016;
- земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,0650 га, кадастровий номер 1210100000:06:038:0017;
- квартиру АДРЕСА_4 ;
- гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_5 ;
- нежитлові приміщення №№73, 73-А по АДРЕСА_6 ;
- квартиру АДРЕСА_7 ;
- квартиру АДРЕСА_8 ;
- квартиру АДРЕСА_9 ;
- домоволодіння АДРЕСА_10 ;
- земельну ділянку по АДРЕСА_10 площею 0,0078 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0038;
- земельну ділянку по АДРЕСА_10 площею 0,0906 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0015;
- земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,0444 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0034;
- житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_11 .
Матеріалами справи встановлено, що згідно заповіту від 06.05.2014 року ОСОБА_6 крім 25% статутного капіталу ПП «Восток-2», які він заповів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , все інше своє майно, права та обов`язки заповів у власність в рівних частинах кожному, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 33-34).
Згідно заповіту від 19.08.2014 року ОСОБА_6 житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 ,а; частку в розмірі 100% статутного капіталу ПП «Восток-2» та частку в розмірі 30% статутного капіталу ТОВ «Восток-2 Авто» заповів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Частку в розмірі 70 % статутного капіталу ТОВ «Восток-2 Авто» заповів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Усе інше своє майно, права та обов`язки заповів у власність в рівних частинах кожному, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 35-36).
Згідно договору дарування домоволодіння від 06.06.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини на кожну дитину домоволодіння АДРЕСА_12 . (а.с. 37-38).
Згідно договору дарування земельної ділянки від 13.06.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , приймає в рівних частинах по 1/3 частини накожну дитину земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:040:0034, розташовану у АДРЕСА_13 .а (а.с. 39-40).
Згідно договору дарування земельних ділянок від 13.06.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини на кожну дитину земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:040:0015, розташовану у АДРЕСА_10 та земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:040:0038, розташовану у АДРЕСА_10 (а.с. 41-43).
Згідно договору дарування земельних ділянок від 08.08.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини на кожну дитину земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:038:0016, розташовану у АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:038:0017, розташовану у АДРЕСА_1 ,а (а.с. 44-45).
Згідно договору дарування квартири від 24.05.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей квартиру
АДРЕСА_9 . (а.с. 46-47).
Згідно договору дарування квартири від 24.05.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей квартиру АДРЕСА_7 . (а.с. 48-49).
Згідно договору дарування квартири від 24.05.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей квартиру АДРЕСА_4 . (а.с. 50-51).
Згідно договору дарування квартири від 12.08.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей квартиру АДРЕСА_8 . (а.с. 52-53).
Згідно договору дарування квартири від 12.08.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 54-55).
Згідно договору дарування гаражу від 24.05.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 56-57).
Згідно договору дарування нежилого приміщення від 04.06.2014 року ОСОБА_6 передає у власність ОСОБА_7 , яка діє від себе та як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 нежиле приміщення, а саме підвал приміщення АДРЕСА_14 наступним чином: 1/10 частину - ОСОБА_7 ; та по 3/10 частки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 58-59).
Згідно договору дарування нерухомого майна від 08.08.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 60-61).
Згідно договору дарування гаражу від 12.08.2014 року ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_7 , яка діє як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей гараж № НОМЕР_1 ,
що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62-63).
Як вбачається із змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_11 , належить ОСОБА_6 . (а.с. 64)
Так в судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечувалось слідчим, що все майно, окрім 1/10 частки нежилого приміщення, яке зазначено в клопотанні та на яке просить накласти арешт слідчий належить неповнолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частинах по 1/3 частини кожному з дітей. Будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_11 ,а та на який просить накласти арешт слідчий належить ОСОБА_6 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Слідчий суддя зазначає, що згідно зі ст. 31 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, вважається малолітньою та має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Ст. 32 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України зазначають, що неповнолітньою особою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, яка має право самостійно розпоряджатися своїми доходами (заробіток, стипендія, інші доходи), здійснювати права на результати інтелектуальної власності, творчої діяльності, самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися цим вкладом, внесеним нею на своє ім`я.
Малолітнім і неповнолітнім особам може належати будь-яке майно, яке, відповідно до закону, є об`єктом права приватної власності фізичних осіб, але, будучи власниками, малолітні та неповнолітні діти не можуть здійснювати свої права самостійно, бо мають лише часткову цивільну дієздатність (ст. 31 ЦК України).
У зв`язку з вищевказаним зазначеним в клопотанні слідчого про арешт майном управляє ОСОБА_7 , яка діє в інтересах своїх дітей, тобто вона не є власником цього майна, а лише наділена правом його утримання та управління.
У власності ОСОБА_7 перебуває лише 1/10 частка нежилого приміщення, а саме підвалу приміщення АДРЕСА_14 .
Захист прав і законних інтересів дитини відповідно до норм Сімейного кодексу України покладається, в першу чергу, на сім`ю, органи опіки та піклування, прокуратуру, суд.
Норми чинного КПК України передбачають та узгоджуються з Узагальненням
судової практики Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.
Щодо осіб, які не єпідозрюваними(яким у порядку, передбаченомуст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення),обвинуваченими(особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченомуст. 291 КПК)або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. Крім того слід зазначити, що у відповідності до норм чинного кримінального закону арешт майна неповнолітньої особи з метою майбутньої його конфіскації
взагалі не застосовується, оскільки це є прямим обмеженням прав дитини передбачених Конвенцією ООН про права дитини, яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини та була ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року.
Слідчим також не зазначено законні підстави та обгрунтування того необхідного факту, що неповнолітні діти ОСОБА_7 несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваної.
Також слідчим суддею встановлено, що дійсно санкція статті 190 ч.4 КК України передбачає конфіскацію майна, однак разом з тим слідчим у клопотанні та під час судового розгляду справи не обґрунтовано жодним чином в розумінні ч.2 ст. 173 КПК України, можливість використання нерухомого майна на яке він просить накласти арешт саме як доказу у кримінальному провадженні, оскільки речовими доказами в рамках даного кримінального провадження вищевказане майно слідчим не визнано, а правовий режим власності та користування нерухомого майна визначається правовстановлюючими документами на які ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 28.09.2017 року вже було накладено арешт. (а.с. 70-78).
Крім того слідчий у своєму клопотанні вказує ще однією підставою для накладення арешту на нерухоме майно неповнолітніх подачу цивільного позову, однак як вбачається з матеріалів клопотання цивільний позов ОСОБА_7 взагалі не містить ціни позову та розміру завданих йому збитків кримінальним правопорушенням з боку ОСОБА_7 .? що в свою чергу позбавляє слідчого суддю оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, оцінити наслідки арешту майна для неповнолітніх дітей.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що дослідження та аналіз матеріалів клопотання, а також пояснень слідчого даних в судовому засіданні, не надав слідчому судді належних доказів належності майна на яке необхідно накласти арешт підозрюваній ОСОБА_7 , встановити можливість використання нерухомого майна на яке він просить накласти арешт, саме як доказу у кримінальному провадженні, оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, оцінити наслідки арешту майна для третіх осіб, обґрунтувати необхідність обмеження неповнолітніх дітей у праві власності нерухомим майном, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167,170-171 КПК України, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження № 12014040630002772 від 27.12.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.206-2, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358 КК України про арешт майна відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя
Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1
Суд | Слов'янський міськрайонний суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 11.05.2018 |
Оприлюднено | 27.02.2023 |
Номер документу | 73932241 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
Старовецький В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні