Рішення

від 11.05.2018 по справі 915/184/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року Справа № 915/184/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» , 04119, м.Київ, вул.Мельникова, 40

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гліцинія» , 54000, м.Миколаїв, вул.Орджонікідзе, 23

про: стягнення 29 911,84 грн.

05.03.2018 від Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява №01/05-152 від 26.02.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гліцинія» заборгованості за договором надання послуг з перевезення пасажирів №01/06-357 від 01.06.2017 у загальній сумі 29 911,84 грн. з якої: 17 000,00 грн. - основна заборгованість, 1920,45 грн. - пеня, 208,00 грн. - 3% річних, 1521,39 грн. - інфляційні, 7500,00 грн. - 20% штрафу, 1762,00 грн. - судовий збір.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 надання послуг з перевезення пасажирів №01/06-357 від 01.06.2017 щодо сплати наданих позивачем послуг у вересні 2017 року.

Також, Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві зазначає, що 01.06.2017 між ДП "Адміністрація річкових портів" та ТОВ Гліцинія було укладено Договір надання послуг по перевезенню пасажирів № 01/06-357. Згідно п. 4.2 ОСОБА_1 ТОВ Гліцинія за вересень 2017 року повинно було сплатити за надані послуги перевезення грошові кошти в сумі 35700,00 грн. Проте, в порушення умов договору перевезення, відповідачем частково сплачено борг за надані послуги в сумі 18700,00 грн. Таким чином, заборгованість за договором становить 17000,00 грн. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо оплати за надані послуги у строк, передбачений умовами договору, позивачем на підставі п.5.2 ОСОБА_1 нараховано відповідачу пеню в розмірі 1920,45 грн., 3% річних в розмірі 208,00 грн., штраф в розмірі 7500,00 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування в розмірі 1521,39 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2018 була направлена відповідачеві та повернулась до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався, заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надано.

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

В період з 04 травня 2018 року по 08 травня 2018 суддя Семенчук Н.О. перебувала на лікарняному.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 червня 2017 року між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гліцинія» (далі - замовник відповідач) укладено договір №01/06-357 надання послуг по перевезенню пасажирів (далі - Договір №01/06-357) (а.с.50-53), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в ОСОБА_1 строку надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються "послуги"): перевезення пасажирів теплоходом "Хірург Юрженко" (інв. № 12345803, пасажиромісткість: 120), а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (п.1.1 ОСОБА_1).

У п. 2.1 ОСОБА_1 №01/06-357, сторони передбачили, що строк дії ОСОБА_1 починається з 01 червня 2017 року по 15 жовтня 2017 року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд.

Відповідно до п. 3.1.1 ОСОБА_1 №01/06-357, виконавець зобов'язаний особисто надавати послуги передбачені п.1.1 даного ОСОБА_1 протягом його терміну дії у відповідності до письмових заявок Замовника.

Згідно п. 3.3 ОСОБА_1 №01/06-357, замовник зобов'язаний, зокрема:

- направляти на адресу Виконавця письмову заявку на послуги, не пізніше ніж за 3 календарні дні до дати початку надання послуг. Письмова заявка повинна містити термін надання послуг та маршрут руху теплоходу. При цьому останнє допустиме коригування дати і часу обслуговування або анулювання замовлення здійснюється Виконавцем не пізніше, ніж за 1 календарний день до дати початку надання послуг;

- приймати від Виконавця результати надання послуг шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим ОСОБА_1.

Відповідно до п. 4.1 ОСОБА_1 №01/06-357, за надання передбачених ОСОБА_1 послуг Замовник виплачує Виконавцю за наступними ставками:

- за 1 годину теплоходу в ходу - 1416,67 грн. (одна тисяча чотириста шістнадцять грн. 67 коп.) без ПДВ, ПДВ - 283,33 грн., всього - 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.);

- за одну годину теплоходу стоянки - 1037,50 грн. (одна тисяча тридцять сім грн. 50 коп.) без ПДВ, ПДВ - 207,50 грн., всього - 1245,00 грн. (одна тисяча двісті сорок п'ять грн. 00 коп.).

Пунктом 4.2 ОСОБА_1 №01/06-357 визначено, що плата за надані послуги сплачується до 04 числа місяця, який йде за звітним , відповідно до виставлених рахунків у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Виконавця.

У відповідності до п. 4.3 ОСОБА_1 №01/06-357, здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником, оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг , який Замовник зобов'язаний отримати у Виконавця до 05 числа місяця, який йде за звітним.

Згідно до п.7.1 ОСОБА_1 №01/06-357, зміни та доповнення до цього ОСОБА_1 мають силу, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома Сторонами, та в інших випадках, відповідно до умов цього договору.

Так, на виконання умов договору відповідач ТОВ Гліцинія звернувся до позивача ДП Адміністрація річкових портів із заявкою б/н від 28.08.2017, в якій просив надати теплохід Хірург Юрженко для перевезення пасажирів у вересні 2017 року, за маршрутом БАМ ОСОБА_2 - траверс яхт-клуб, також заявкою визначено дату та час надання послуг (а.с.54).

В свою чергу позивачем виставлено відповідачу ОСОБА_3 №ДП-0000369 від 30.09.2017 для проведення оплати за надані послуги перевезення пасажирів на загальну суму 35700,00 грн. з ПДВ (а.с.55).

На виконання зобов'язань за ОСОБА_1 позивач надав відповідачеві послуги з перевезення пасажирів т/х Хірург Юрженко у вересні 2017 на загальну суму 35700,00 грн. (29750,00 грн.+5950,00 грн. 20% ПДВ), що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДП-0000758 від 30.09.2017 (а.с.63). Вказаний акт підписано сторонами без зауважень та засвідчено печатками підприємств.

Згідно п.4.2 ОСОБА_1 за послуги надані у вересні 2017 року відповідач повинен був сплатити 35700 грн. до 04.10.2017 згідно виставленого рахунку №ДП-0000369 від 30.09.2017.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 15.02.2018 сума відповідачем сплачена не в повному обсязі. За надані послуги у вересні 2017 року по ОСОБА_1 відповідач здійснив часткову оплату, перерахувавши 18700,00 грн., а саме:

- 09.10.2017 згідно банківської виписки ДП-0000215 сплачено суму в розмірі 12701,59 грн. (а.с.57).

- 10.10.2017 згідно виписки по рахунку за 10.10.2017 сплачено суму в розмірі 5998,41 грн. (а.с.58-59).

Судом встановлено, що 09.10.2017 згідно банківської виписки за 09.10.2017 сплачено 12701,59 грн., таким чином, станом на 09.10.2017 (включно) заборгованість становить 22998,41 грн. (35700,00-12701,59), проте позивачем у позовній заяві зазначено, що пеня за період з 05.10.2017 по 10.10.2017 розрахована з суми 24798,41 грн. При цьому, доказів наявності у відповідача заборгованості за попередні періоди суду не надано та в позові не зазначено.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за надані послуги по ОСОБА_1 становить 17000,00 грн. (35700,00 - 18700,00 (12701,59+5998,41).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати позивачеві вартості наданих послуг згідно умов та в строки визначених ОСОБА_1, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17000,00 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем ТОВ Гліцинія оплата за надані послуги проводилась з порушенням умов встановлених п.5.2 ОСОБА_1, що і стало підставою для нарахування позивачем інфляційних нарахувань, штрафу, пені та 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до п.5.2 ОСОБА_1 №01/06-357 у випадку прострочення Замовником строку оплати платежу у встановлений цим ОСОБА_1 строк, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та додатково сплачує суму у розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за користування грошовими коштами, а за прострочення понад 15 днів, додатково штраф 20% від розміру місячної ставки визначеної п. 4.1. цього ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції , визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) , у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою .

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування індексу інфляції на загальну суму 1521,39 грн. При цьому, позивачем нараховано індекс інфляції на заборгованість, яка тривала менше місяця. Так, позивачем нарахування індексу інфляції здійснено за період з 05.10.2017 по 10.10.2017. Натомість, заборгованість в цей період тривала лише 5 днів, оскільки 09.10.2017 та 10.10.2017 відповідачем було проведено оплату на загальну суму 18700,00 грн. Розрахунок здійснений позивачем наявний в матеріалах справи (а.с. 12).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця для можливості застосування визначення державою середньомісячного індексу інфляції. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця (існування певної незмінної суми боргу протягом місяця).

При стягненні інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується .

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з жовтня 2017 по лютий 2018 року включно, нарахованих на суму заборгованості 17000,00 грн., становить 955,57 грн.

Отже, інфляційні втрати в сумі 955,57 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 565,82 грн. слід відмовити.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 208,00 грн., нараховані за періоди з 05.10.2017 по 09.10.2017, з 05.10.2017 по 10.10.2017 та з 05.10.2017 по 15.02.2018.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що при розрахунку 3 % річних позивачем допущено арифметичні помилки, помилково враховано в розрахунок дні оплати. Крім того, допущено помилки, а саме: неправильно вказано суму заборгованості за період з 05.10.2017 по 10.10.2017. Так, 09.10.2017 відповідачем здійснювалась оплата в розмірі 12701,59 грн. отже станом на 09.10.2017 (включно) заборгованість складала 22998,41 грн., натомість в розрахунку позивача вказано, що нарахування за період з 05.10.2017 по 10.10.2017 здійснюється на заборгованість в сумі 24798,41 грн.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних. Таким чином, 3 % річних за прострочку платежу становить 190,58 грн. Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які перевірялись судом по банківським випискам.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 190,58 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 17,42 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з позовних вимог позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1920,45 грн.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем допущено арифметичні помилки, помилково враховано в розрахунок дні оплати. Крім того, допущено помилки, а саме: неправильно вказано суму заборгованості за період з 05.10.2047 по 10.10.2017. Так, 09.10.2017 відповідачем здійснювалась оплата в розмірі 12701,59 грн.,а отже станом на 09.10.2017 (включно) заборгованість складала 22998,41 грн., натомість в розрахунку позивача вказано, що нарахування за період з 05.10.2017 по 10.10.2017 здійснюється на заборгованість в сумі 24798,41 грн.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що пеня за період з 05.10.2017 по 15.02.2018 становить 1765,63 грн. Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які перевірялись судом по банківським випискам.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 1765,63 грн. є обґрунтованою та підставною. В решті пені в сумі 154,82 грн. слід відмовити.

Також позивачем згідно розрахунку (а.с.12) нараховано відповідачу штраф в розмірі 7500,00 грн. Враховуючи, що прострочення понад 15 днів стосується саме платежу в розмірі 17000,00 грн., то правомірне нарахування штрафу згідно п. 5.2 ОСОБА_1 є в розмірі 3400,00 грн. (17000*20%) в решті штрафу в розмірі 4100,00 грн.відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись п.13 ст. 8, ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гліцинія» , 54000, м.Миколаїв, вул.Орджонікідзе, 23 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 36622428) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» , 04119, м.Київ, вул.Мельникова, 40 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 33404067) заборгованість за надані у вересні послуги за договором №01/06-357 надання послуг по перевезенню пасажирів від 01.06.2017 в розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн.), 1 765,63 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять грн. 63 коп.) пені, 190,58 грн. (сто дев'яносто грн. 58 коп.) 3% річних, 955,57 грн. (дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 57 коп.) інфляційних втрат, 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста грн.) штрафу та 1 459,11 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 11 коп.) судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 11.05.2018.

Суддя Н.О. Семенчук