Рішення

від 07.05.2018 по справі 922/645/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р.Справа № 922/645/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", смт. Крижопіль, Вінницька обл. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю "Качківське", смт. Крижопіль, Вінницька обл. до Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків про стягнення 285002,38 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 29.12.2017)

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля", м. Крижопіль, Вінницька обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків (далі за текстом - відповідач):

232000,00 грн. - основної заборгованості;

19767,67 грн. - пені;

23200,00 грн. - штрафу;

7975,31 грн. - інфляційних втрат;

2059,40 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов договору поставки № Н340363 від 06.06.2016, укладеного між ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю "Качківське", смт. Крижопіль, Вінницька обл. та Публічним акціонерним товариством "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар останнім.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2018 зазначену позовну заяву прийнято до провадження, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 23.04.2018; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю "Качківське", смт. Крижопіль, Вінницька обл. (далі за текстом - третя особа); встановлено відповідачу та третій особі строк для подання відзиву на позов/пояснень.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позов в строк, визначений ухвалою від 20.03.2018.

Третя особа також не надала суду пояснень на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/645/18 до судового розгляду по суті на 07.05.2018.

На судове засідання 07.05.2018 прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач та третя особа на судове засідання 07.05.2018 своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка у судове засідання представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як свідчать матеріали справи, 06.06.2016 між відповідачем, як покупцем, та третьою особою, як постачальником, укладено договір поставки № Н340363 (а. с. 13-16; далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити цукор білий кристалічний буряковий по ДСТУ 4623:2006/ГОСТ 31361-2008, надалі «товар» , в кількості, асортименті та по цінам, вказаним в узгоджених сторонами специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.4. договору, перехід права власності на товар у покупця виникає з моменту передачі йому товару постачальником та підписання видаткових накладних (з обов'язковим розшифруванням підпису та зазначенням посади).

Відповідно до пункту 4.3. зазначеного договору, розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 21 (двадцять один) календарного дня з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

За змістом п. п. 8.3-8.4 договору у разі несвоєчасної оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару більше 20 (двадцяти) календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару. За порушення терміну, визначеного п. 4.3. договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016. Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору третя особа за видатковою накладною № РН00-144-0074 від 22.03.2017 поставила відповідача товар на суму 322000 грн. (а.с. 19)

Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, сплативши за нього лише 90000 грн., про що свідчить залучена до матеріалів справи виписки з банківського рахунку в АТ Укрексімбанк (а.с. 20-24). Таким чином, сума боргу відповідача за поставлений товар становить 232000 грн.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2017 між позивачем, як новим кредитором, та третьою особою, як первісним кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 4/ПВ (а. с. 25-26; далі за текстом - договір про відступлення), за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № Н340363 від 06.06.2016, укладеного між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", код ЄДРПОУ 00381870 (далі - боржник).

Згідно з п. п. 1.2.-1.3. договору, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. Станом на момент підписання цього договору заборгованість боржника за основним договором становить 232000,00 грн.

За умовами п. п. 2.1, 5.1 договору про відступлення за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 232000,00 грн., без ПДВ. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

В зв'язку з набуттям права вимоги за договором поставки № Н340363 від 06.06.2016 позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 15.03.2018 (а.с. 27) в якому вимагав оплатити існуючий борг в сумі 232000 грн.

Однак, зазначені вимоги відповідачем були залишені без відповіді та без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі про примусове стягнення зазначеної заборгованості з відповідача.

Крім того в зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № Н340363 від 06.06.2016 щодо сплати 232000,00 грн. основної заборгованості за отриманий товар, позивачем на підставі умов договору та вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 19767,67 грн. пені, 23200,00 грн. штрафу, 7975,31 грн. інфляційних втрат та 2059,40 грн. 3% річних за період прострочення з 04.11.2017 по 16.02.2017.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 512-513 ЦК України, зокрема передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки згідно з умовами договору про відступлення права вимоги № 4/ПВ від 25.09.2017, третя особа відступила позивачу права вимоги за договором поставки № Н340363 від 06.06.2016, позивач відповідно набув статусу кредитора за зазначеним договором поставки та, як наслідок права вимоги виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, в т.ч. сплати основного боргу та санкцій в зв'язку з простроченням його оплати.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 232000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк виконання зобов'язань з оплати визначено умовами договору, та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 232000,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманого товару на суму 232000,00 грн. за видатковою накладною № РН00-144-0074 від 22.03.2017 підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення. Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховано відповідачу інфляційні та річні за період прострочення з 01.11.2017 по 16.02.2018.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних за прострочення оплати товару, суд приходить до висновку про його правомірність. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2059,40 грн. річних та 7975,31 грн. інфляційних за зазначений вище період прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначено вище, п. п. 8.3, 8.4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару більше 20 (двадцяти) календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару. За порушення терміну, визначеного п. 4.3. договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань більше ніж на 20 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 23200,00 грн. штрафу, що становить 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Разом з тим, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

За змістом п. 4.3. договору поставки № Н340363 від 06.06.2016, розрахунок за товар має здійснюватися покупцем протягом 21 календарного дня з моменту поставки. Оскілки поставка товару за накладною № РН00-144-0074 була здійснена 22.03.2017, граничний строк оплати товару є 12.04.2017, а відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з 13.04.2017.

Відповідно, в силу положень п. 6 ст. 232 ГК України, пеню за таке прострочення можливо нараховувати лише по 13.10.2017.

Однак, як свідчить здійснений позивачем розрахунок, пеню останнім нараховано за період прострочення з 01.11.2017 по 16.02.2018, тобто за межами можливого строку нарахування пені, визначеного п. 6 ст. 232 ГК України.

Зазначене свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог про її стягнення, та зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3978,52 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (адреса: 61029, м. Харків, Салтівське шосе, 129; код ЄДРПОУ 00381870) на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (адреса: 24600, Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Ю.Тютюнника, буд. 74-А; код ЄДРПОУ 33143011):

232000,00 грн. основної заборгованості;

23200,00 грн. штрафу;

7975,31 грн. інфляційних втрат;

2059,40 грн. 3% річних;

3978,52 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_3