Постанова

від 14.05.2018 по справі 910/19382/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Справа№ 910/19382/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 01.02.2018, повний текст якого підписаний 06.02.2018

у справі № 910/19382/17 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний та виробничий комплекс Енергосталь

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта

про стягнення 27 119,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 23 141,54 грн., яке становить частину з вартості збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля Renault-19, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДПТ, що сталася з вини, в тому числі, ОСОБА_3 - водія автомобіля KIA Cerato, державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують яким, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ № 4648774, а також пені в сумі 2 908,22 грн., 3 % річних в сумі 346,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 723,55 грн.

Заявлена до стягнення сума основного боргу визначена позивачем виходячи з 50 % збитків, завданих позивачу як власнику автомобіля Renault-19, державний номерний знак НОМЕР_1 збитків (46 283,08/2), в той час як 50% таких збитків позивачу відшкодовані ПАТ НАСК Оранта як страхувальником цивільно-правової відповідальності осіб, які на законних підставах керують автомобілем Scoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_5, водій якого - ОСОБА_4 також був визнаний винним у спірній ДТП.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2018, повний текст якого складений 06.02.2018, у справі № 910/19382/17 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 17 513,23 грн., пеню в сумі 2 212,90 грн., 3% річних в сумі 261,98 грн. та інфляційні втрати в сумі 723,55 грн., у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним належний до виплати розмір страхового відшкодування, встановлений висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 8153 від 08.12.2016, який прийняв як належний доказ понесених збитків, і врахувавши, що страхове відшкодування в цьому випадку підлягає стягненню безпосередньо на користь потерпілої особи, зменшив його суму на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на підставі вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і суму встановленої полісом франшизи.

Також суд першої інстанції, з огляду на норму п. 30.1 ст. 30 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , врахувавши, що у звіті № 03-R/31/0 від 25.05.2017, наданому відповідачем, ринкова вартість транспортного засобу Renault-19, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена на дату оцінювання, тобто на дату після ДТП, а у висновку № 8153 від 08.12.2016, наданому позивачем, ринкова вартість вказаного транспортного засобу визначення на момент ДТП, дійшов висновку, що у жодному з наданих представниками сторін звітів про оцінку завданого внаслідок ДТП матеріального збитку не встановлена ринкова вартість транспортного засобу позивача до ДТП, а тому відповідачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що вартість транспортного засобу позивача до ДТП була меншою, ніж вартість його відновлювального ремонту після ДТП, та, відповідно, не доведено й те, що автомобіль Renault-19, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є фізично знищеним, а відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 по справі № 910/19382/17 в частині задоволених позовних вимог змінити, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 10 938,04 грн., пеню в розмірі 1 374,59 грн., 3% в розмірі 163,62 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 339,08 грн.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а при прийнятті спірного рішення неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що, враховуючи, що транспортний засіб позивача внаслідок спірної ДТП був фізично знищений, а витрати на його відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, відшкодуванню підлягає лише різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, яка за розрахунком відповідача становить 23 876,08 грн., а відтак, з огляду на те, що у спірній ДТП винними є дві особи, на відповідача припадає частина такого відшкодування в сумі 11 938,04 грн., а виплаті позивачу підлягає страхове відшкодування в розмірі 10 938,04 грн. (11 938,04 грн. - 1 000 грн. франшизи).

Також відповідач зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження ринкової вартості транспортного засобу позивача до ДТП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 справа № 910/19382/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником не направлено всіх доданих до апеляційної скарги документів позивачу, а саме: копій виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.11.2017, опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 21.02.2017, протоколу № 103/1 Загальних зборів Учасників Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта від 09.12.2017, платіжного доручення № 12601 від 05.03.2018, заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження та першої сторінки оскаржуваного рішення із вхідним номером відповідача.

За таких обставин, ухвалою від 19.03.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали має право усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази направлення позивачу листом з описом вкладення копій виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.11.2017, опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 21.02.2017, протоколу № 103/1 Загальних зборів Учасників Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта від 09.12.2017, платіжного доручення № 12601 від 05.03.2018, заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження та першої сторінки оскаржуваного рішення із вхідним номером відповідача та, що в разі невиконання цієї ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Вказану ухвалу заявник отримав 21.03.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0411620918253.

05.04.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про усунення недоліків (вказане клопотання направлено поштою 02.04.2018 - примітка суду), до якого додані фіскальний чек № 6008 від 30.03.2018 та опис вкладення, які свідчать про направлення позивачу визначених ухвалою від 19.03.2018 документів.

Ухвалою від 10.04.2018:

- апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.04.2018;

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17.

- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на 08.05.2018 відзивів на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом розгляду у справі № 910/19382/17 є вимоги про стягнення 27 119,48 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17 відкрито 10.04.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався 26.04.2018, апеляційна скарга має бути розглянута по 11.06.2018 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Позивач є власником автомобіля Renault-19, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі Автомобіль), що сторонами не заперечується та підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (а.с. 16).

29.01.2016 о 18 години 30 хвилин на 12 км+300м автошляху Харків-Золочів по вул. Петровського в сел. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_6, автомобіля Mersedes Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7 автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля Scoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4.

В результаті ДТП пошкоджено Автомобіль.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується постановою Дергачовського районного суду Харківської області від 07.12.2016 у справі № 619/3765/16-п, провадження № 3/619/914/16 (а.с.17-18).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявної в матеріалах справи витягу з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 41) та копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 4648774 (а.с. 75) слідує, що в період з 12.06.2015 по 11.06.2016 (дата спірної ДТП 29.01.2016 - примітка суду) цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно з полісом № АЕ 4648774 (далі Поліс) (страхувальник ОСОБА_8).

З Полісу слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон ).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

У цьому спірному випадку з вимогою про виплату страхового відшкодування до суду звернулась постраждала особа.

Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Враховуючи, що матеріли справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_3 неправомірно володів Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння забезпеченим транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.

Отже, відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_3 (однієї з двох осіб, які визнані винними у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи слідує, що позивач 18.01.2017 звернувся до відповідача з Повідомленням потерпілої особи про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.25), та Заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 24), в якій просив виплатити страхове відшкодування за вказаними в заяві реквізитами позивача.

Матеріали справи не містять доказів розгляду вказаної заяви відповідачем.

Згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 8153, складеним 08.12.2016 за результатами замовленого позивачем у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса експертного автотоварознавчого дослідження, (далі Висновок № 8153) (а.с. 20-23), розмір матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля, пошкодженого у ДТП (29.01.2016), дорівнює ринковій вартості на момент пошкодження і становить 46 283,08 грн.

20.07.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № 37 від 20.07.2017 (а.с. 26), в якому просив виплатити позивачу 23 141,54 грн., що становить 50 % від суми збитку, визначеної у Висновку № 8153 (46 283,08/2). На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 6105102056513, з якого слідує, що вказаний лист відповідачем отримано 24.04.2017.

Відповідач на вказаний лист не відповів, страхове відшкодування не перерахував, наслідком чого стало звернення позивача до суду з цим позовом.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Стаття 30 Закону встановлює, що:

- транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди;

- якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком № 8153 встановлено, що ринкова вартість Автомобіля на момент пошкодження становить 46 283,08 грн., розмір матеріального пошкодження Автомобіля - 104 699,61 грн., розмір матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля, пошкодженого у ДТП (29.01.2016), - 46 283,08 грн.

Дослідження, за результатами якого складений Висновок № 8153, проводилось з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів , затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 р. N 1335/5/1159), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2009 р. за N 724/16740 та Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу , реєстраційний код у Реєстрі методик проведення судових експертиз - 12.2.03, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 12.09.2014.

Визначаючи розмір матеріального збитку, експерт виходив з положення, згідно з яким розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається рівним ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження в випадку, якщо вартість відновлювального ремонту КТЗ не менше за його ринкову вартість (тобто Автомобіль в розумінні Закону вважається фізично знищеним - примітка суду).

На думку колегії суддів, у цьому випадку вказаний принцип не суперечить нормі ст. 30 Закону, згідно з якою, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, і вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що, враховуючи, що транспортний засіб позивача внаслідок спірної ДТП був фізично знищений, а витрати на його відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, то відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Щодо вартості Автомобіля до ДТП слід зазначити таке.

Суд першої інстанції визнав Висновок № 8153 як належний доказ понесених позивачем збитків у сумі 46 283,08 грн., не визнавши, однак, вказану суму ринковою вартістю Автомобіля до ДТП, з чим колегія суддів, дослідивши зміст Висновку № 8153 та з огляду на принцип визначення експертом ринкової вартості Автомобіля на момент пошкодження (а.с.23-23зворот), погодитись не може, і виходить при визначенні розміру страхового відшкодування, на яке має право позивач за рахунок відповідача, з того, що ринкова вартість Автомобіля до спірної ДТП фактично дорівнює визначеній експертом ринковій вартості Автомобіля на момент пошкодження (46 283,08 грн.).

Щодо вартості Автомобіля після ДТП , яка, на думку відповідача, становить 22 407,00 грн., слід зазначити таке.

На підтвердження вказаних обставин відповідач послався на висновки Звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу Renault 19 (державний номерний знак НОМЕР_4) № 03-R/31/0 від 25.05.2017 (далі Звіт № 03-R/31/0) (а.с.76-87), складеного на підставі дослідження, проведеного на замовлення відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська Експертна Компанія Сова , оцінювачем Будченко О.В., відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого Автомобіля на дату оцінки 25.05.2017 (тобто після ДТП - примітка суду) дорівнює 22 407,00 грн.

Прийнявши як вірну встановлену Висновком № 8153 ринкову вартість Автомобіля до ДТП в сумі 46 283,08 грн., відповідач вираховує суму загального страхового відшкодування в порядку, визначеному ч. 2 ст. 30 Закону, за формулою: 46 283,08 - 22 407,00 = 23 876,08 грн. і, з огляду на те, що винними у спірній ДТП визнано двох водіїв, вважає, що, враховуючи встановлену Полісом франшизу в розмірі 1 000 грн., він має відшкодувати позивачу страхове відшкодування в сумі 10 938,04 грн. (23 876,08/2-1 000).

Тобто відповідач визначає вартість Автомобіля після спірної ДТП виходячи з даних, встановлених у Звіті № 03-R/31/0.

Проте колегія суддів не може прийняти дані вказаного звіту як належні докази на підтвердження вартості Автомобіля після спірної ДТП з огляду на таке.

Як слідує зі змісту Звіту № 03-R/31/0, при визначенні вартості Автомобіля експертом використано порівняльний підхід, який базується на аналізі цін продажу (пропозиції) транспортних засобів, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному або вторинному ринках, проте, як слідує з доданих до вказаного звіту об'яв про продаж автомобілів після ДТП з сайту http://rst.ua/, при визначенні вартості Автомобіля були використані не дані про автомобілі Renault-19, аналогічні за роком випуску Автомобілю (1999), а дані про автомобілі інших марок, зокрема, Daewoo Nubira, Daewoo Lanos та Nissan Almera 1997-2001 років випуску, проте жодних пояснень, чому експертом були обрані саме вказані марки автомобілів як такі, які є ідентичними саме автомобілю Renault-19, Звіт № 03-R/31/0 не містить. Слід зазначити і про те, що зі змісту використаних експертом об'яв не можна дійти висновку про те, що пошкодження, які наявні у автомобілів, які були обрані для порівняння, аналогічні тим, які зазнав Автомобіль у спірній ДТП.

Інших доказів на підтвердження вартості Автомобіля після ДТП відповідачем суду надано не було.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено того, що вартість Автомобіля після ДТП становить 22 407,00 грн., відповідно, розрахунок відповідача щодо суми страхового відшкодування, яке він має сплатити позивачу, визнається колегією суддів необґрунтованим, а сама сума збитку - необґрунтованою.

Водночас матеріали справи містять Довідку № 33 за підписами Голови правління та головного бухгалтера ТОВ НТВК Енергосталь , завіреними печаткою підприємства (а.с.103), згідно з якою залишкова вартість автомобіля Renault-19 державний номер НОМЕР_1, який числиться на балансі підприємства, становить 0,00 грн. станом на 24.01.2017.

Враховуючи вищезгаданий Висновок № 8153, з огляду на зміст та форму Довідки № 33, колегія суддів визнає вказаний документ як належний доказ у справі і виходить з того, що ринкова вартість Автомобіля після ДТП дорівнює 0,00 грн.

Таким чином, з урахуванням ст. 30 Закону позивач має право на відшкодування збитку, завданого пошкодженням Автомобіля в спірній ДТП, в розмірі 46 283,08 грн. (46 283,08-0,00).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав доведеним належний до виплати розмір страхового відшкодування, встановлений Висновком № 8153, визнавши останній належним доказом понесених позивачем збитків внаслідок пошкодження Автомобіля в спірній ДТП в сумі 46 283,08 грн.

Відповідно п. 36.3 ст. 36 Закону, у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Враховуючи, що винуватцями у спірній ДТП визнані два водії, половину збитку має відшкодувати відповідач як страховик одного з них.

46 283,08 грн./2=23 141,54 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що за правилом п. 36.2 ст.36 Закону, враховуючи, що страхове відшкодування підлягає стягненню на користь безпосередньо потерпілої особи, його суму слід зменшити на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, однак бере до уваги, що суд першої інстанції при визначенні суми ПДВ не врахував, що 23 141,54 грн. є сумою з ПДВ, розмір якого в цьому випадку має вираховуватись виходячи з математичного принципу пропорції (добуток її крайніх членів дорівнює добутку середніх) за формулою: 23 141,54 грн./120%*20% і дорівнює 3 856,92 грн., а не 4 628,31 грн., як встановив суд у оспореному рішенні, тому страхове відшкодування без ПДВ буде дорівнювати 19 284,62 грн. (23 141,54-3 856,92).

(також, враховуючи розмір ставки ПДВ - 20%, суму ПДВ, на яку слід зменшити 23 141,54 грн., можна визначити, поділивши її на 6: 23 141,54 грн./6 = 3 856,92 грн.)

Крім того, за правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Враховуючи, що франшиза згідно з Полісом дорівнює 1 000 грн., позивач має право на стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 18 284,62 грн. (46 283,08/2-3 856,42-1 000).

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 2 908,22 грн., 3 % річних в сумі 346,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 723,55 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, враховуючи отримання відповідачем від позивача заяви про виплату страхового відшкодування 18.01.2017, відповідач мав здійснити його виплату в строк до 18.04.2017, а з 19.04.2017, відповідно, вказаний обов'язок вважається простроченим.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 статті 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач розраховував період нарахування пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, проте, враховуючи зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення страхового відшкодування, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 2 297,85 грн. (481,91+1 815,94):

18 284,62/100*26 (подвійна ставка НБУ)/365 (кількість днів в році)*37 (кількість днів прострочення за період з 19.04.2017 по 25.05.2017)=481,91;

18 284,62/100*25 (подвійна ставка НБУ)/365 (кількість днів в році)*145 (кількість днів прострочення за період з 26.05.2017 по 17.10.2017)=1 815,94.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення страхового відшкодування, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 273,52 грн:

18 284,62/100*3/365 (кількість днів в році)*182 (кількість днів прострочення за період з 19.04.2017 по 17.10.2017)= 273,52.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 723,55 грн. - колегія суддів зазначає про те, що при перерахунку суми інфляційних втрат колегією суддів сума їх виявилась більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення (про що також вірно зазначено судом першої інстанції), тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 723,55 грн.

Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17 підлягає зміні, позов задовольняється частково - до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 18 284,62 грн., пеня в сумі 2 297,85 грн., 3 % річних в сумі 273,52 грн. та інфляційні втрати в сумі 723,55 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17 змінити.

3 Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/19382/17 в такій редакції:

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 119, ідентифікаційний код 35265086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний та виробничий комплекс Енергосталь (61166, Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна, будинок 9, ідентифікаційний код 34860617) страхове відшкодування в сумі 18 284 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 62 коп., пеню в сумі 2 297 (дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 85 коп., 3 % річних в сумі 273 (двісті сімдесят три) грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 723 (сімсот двадцять три) грн. 55 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 15 коп.

4 Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19382/17.

Повний текст постанови складено та підписано: 14.05.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна