Постанова

від 07.05.2018 по справі 910/22347/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р. Справа№ 910/22347/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Бойко Д.О., адвокат, договір про надання правової допомоги №20/юр від 26.03.2018; Мазур В.О., довіреність № 5 від 02.01.2018;

від відповідача - Сорока М.М., адвокат, довіреність № б/н від 20.09.2015; Науменко Ю.Г., довіреність № б/н від 01.09.2016; Шипка О.І., адвокат, довіреність № б/н від 20.09.2016;

від третьої особи - ОСОБА_7 - особисто,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс-Банк" (до зміни найменування - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк") на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/22347/15 (суддя Привалов А.І., м. Київ, повний текст складено - 22.12.2017) за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний центр бронювання", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 про стягнення 7 297 308,11 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний центр бронювання" про стягнення 7 289 708,11 грн. збитків, заподіяних позивачу, у зв'язку зі списанням з останнього іноземними банками-емітентами коштів за недійсними операціями та коштів комісії за розгляд справ в Арбітражних комітетах МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD", а також 7 600 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з невиконанням Організацією вимог Банку щодо відшкодування вказаної суми збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору еквайрінгу №51-18-05/1806 від 18.12.2013 року проводив операції за відсутності користувачів платіжних карток і такі операції були опротестовані банками-емітентами, що, в свою чергу, стало підставою для стягнення з позивача коштів у загальному розмірі 7 289 708,11 грн., які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2016р. у справі №910/22347/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017р., у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Правекс-Банк" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017р. у справі № 910/22347/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, суд касаційної інстанції, у своїй постанові, зокрема, вказав про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки правовим підставам позову, зазначеним ПАТ КБ "Правекс-Банк" та не встановили факту наявності чи відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача.

Також, колегія суддів касаційної інстанції не погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачу було відомо про можливі ризики, а здійснюючи операції у відповідності до Інструкції № 2 Організація успішно проходила авторизацію, а тому не було жодних підстав вважати операції проблемними або шахрайськими.

Крім цього, колегія суддів вказала на передчасність висновків судів про те, що Організація отримала право здійснювати операції без наявності картки та, відповідно, без наявності власника картки поруч з РOS-терміналом.

Так, Вищий господарський суд України вказав, що зазначаючи про право відповідача здійснювати операції з використанням спеціальних платіжних засобів за відсутності власника картки та без картки, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вищезазначеним приписам законодавства, якими заборонено такі дії торговцю, а також не встановили чи була під час вчинення відповідачем спірних операцій дотримана процедура вказана у Додатку №1 до Додаткової угоди №1 до Договору про необхідність додаткового погодження від банку на здійснення даного виду операцій так званого "ручного вводу" реквізитів платіжної картки її власника. При цьому, судами не з'ясовано фактичних обставин необхідності відповідачу у застосуванні саме такого "ручного вводу" даних платіжних карток, адже з аналізу п.1 Додатку №1 Додаткової угоди №1 зазначена функція повинна була застосовуватись Торговцем у випадку пошкодження магнітної стрічки та/або чіпу платіжної картки, а також при відсутності картки, проте не за відсутності її власника, як передчасно зазначено судами.

Також, було вказано, що суди не встановили правових підстав надання відповідачем на вимогу банку чеків без підписів власників платіжних карток (а.с. 123-148 т.1), які згодом все ж були надані з підписами (а.с. 149-259 т.1, а.с. 1-9 т.2), які, в результаті, визнані підробленими згідно вказаних вище рішень Арбітражних комісій МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD".

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи під час розгляду позовних вимог ПАТ КБ "Правекс-Банк" в їх сукупності.

За результатом нового розгляду Господарським судом міста Києва 07.12.2017 у справі №910/22347/15 прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем умов договору в частині проведення операцій без наявності картки та, відповідно, без наявності власника картки поруч з РOS-терміналом за відсутності додаткового погодження Банку на проведення таких операцій.

Також, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що з аналізу положень Інструкції № 2, яка є додатком до договору, вбачається, що обов'язковість підпису власника картки на чеку вимагається у випадку проведення операцій у звичайному режимі, тобто за умови прокатування картки в POS-терміналі. Тоді як при проведенні операцій за допомогою функції "ручного вводу" наявність підпису Клієнта на чеку не вимагається.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що конкретна операція відповідача визнана платіжною системою МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD" та/або банком-емітентом, як шахрайська, та при цьому зазначив, що матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем операцій у відповідності до умов договору еквайрінгу та додаткової угоди до нього, в тому числі в частині отримання дозволів на проведення всіх операцій, по яких були згодом заявлені зворотні платежі (здійснив авторизацію).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/22347/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що операції проведені відповідачем є недійсними з огляду на відсутність клієнтів при їх проведенні, присутність яких, в свою чергу, є обов'язковою, а також враховуючи опротестування цих операцій іноземними банками - емітентами.

В ході здійснення апеляційного провадження скаржником було подано до суду клопотання про заміну сторони (позивача) у справі, а саме, з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на Акціонерне товариство "Правекс-Банк".

Апеляційним судом було розглянуто вказане клопотання, що відображено в ухвалі від 02.04.2018 р. та зазначено наступне.

Так, 28.03.2018 публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк" було перейменовано на Акціонерне товариство "Правекс-Банк".

Згідно ч.1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

У даному випадку відбулась лише зміна найменування позивача (з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на Акціонерне товариство "Правекс-Банк") без зміни при цьому його організаційно-правової форми, тому з огляду на викладене вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 52 ГПК не потребується.

Представники апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представники відповідача та третьої особи у справі в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків в сумі 6 980 321 грн. 36 коп. та неустойки в сумі 7 600 грн., з прийняттям нового - про задоволення позову в зазначеній частині, з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Правекс-Банк" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Правекс-Банк" (за договором - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний центр бронювання" (за договором - Організація) 18.12.2013р. було укладено Договір еквайрінгу №51-18-05/1806 (надалі - договір), який регулює відносини між Банком та Організацією щодо обслуговування електронних платіжних засобів міжнародних платіжних систем (надалі - МПС), перелік яких наведено в додатку 1 до Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору Організація зобов'язується приймати та обслуговувати картки з метою проведення оплати вартості товарів та послуг при дотриманні законодавства України, правил міжнародних платіжних систем, даного Договору та додатків до нього.

Згідно п. 1.3. Договору Банк надає технологічні та інформаційні консультації Організації та забезпечує розрахунки з Організацією за операціями з використанням Карток.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу у користування обладнання: РOS-термінал VeriFone Vх 510, заводський номер 712-123-051 (РОS-термінал - електронний пристрій для проведення авторизації й оформлення розрахункових документів в електронній формі за операціями із Карткою (далі - Обладнання), що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання від 18.12.2013р.

При цьому, Організація була проінформована Банком про заходи безпеки та правила обслуговування користувачів платіжних карток "VISA", "MASTERCARD" (Інструкція, додаток №2 до Договору).

Згодом, а саме 23.12.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору еквайрінгу №51-18-05/1806 від 18.12.2013р., яка передбачала особливі умови проведення операцій, а саме за допомогою функції "ручного вводу".

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.12.2013р. сторони домовилися для реалізації на обладнанні Банку, а саме POS-терміналах, встановлених у торговій точці Організації відповідно до умов Договору, про застосування функції "ручного вводу" даних Платіжних карт.

Функція "ручного вводу" даних Платіжних карт - процес проведення трансакції шляхом ручного введення номера платіжної картки без застосування засобів зчитування магнітної стрічки чи чіпу (тобто, без Платіжної картки) на POS-терміналі.

Згідно п. 2 Додаткової Угоди №1 Порядок проведення Організацією операцій з використанням Платіжних карт за допомогою функції "ручного вводу" здійснюється Організацією відповідно до Інструкції про заходи безпеки та правила обслуговування користувачів платіжних карток Visa (Visa Electron), MasterCard (Maestro) №2, яка є Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1.

У Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 (Інструкція № 2) вказано, що для виконання операцій наявність картки клієнта є необов'язковим.

При цьому, порядок проведення операцій за допомогою функції "ручного вводу" здійснюється відповідно до Інструкції № 2, яка є Додатком 1 до Додаткової угоди № 1.

Інструкція № 2 містить застереження, що дана операція несе додаткові ризики, тому її можна здійснювати лише за умови додаткового узгодження з Банком.

У період часу з 16.09.2014р. по 15.10.2014р. Організація обслуговувала платіжні картки банків - емітентів США: U.S. Bank National Association - Credit, (платіжні катки МПС "VISA" - 106 операцій на загальну суму 5 129 760,00 грн.) та ВМО Harris Bank N.A. (платіжні картки МПС "MASTERCARD" - 29 операцій на загальну суму 815 547,00 грн.).

На виконання умов Договору (п.1.3) Банк здійснив переказ відшкодування Організації за вказаними операціями (т.1, а.с.117-122).

З 10.10.2014р. до позивача від банку "U.S. Bank National Association - Credit" та від банку "ВМО Harris Bank N.A." (далі - іноземні банки-емітенти), почали надходити вхідні претензії (Chargeback- процедура оскарження операції банком-емітентом (з метою захисту прав платника (держателя платіжної картки) при якій сума операції списується з отримувача (банку-еквайру) і повертається платнику, після чого обов'язок доведення легітимності здійсненої операції по платіжній картці покладається на отримувача.

Процедура оскарження виконується Банком відповідно до правил МПС, що регламентують відносини між банками-учасниками МПС в частині виникнення спорів по операціям, здійсненим по платіжним карткам. У відповідності із правилами МПС, в рамках оскаржувального процесу, що проводиться в електронному вигляді, для відхилення отриманих претензій Банк повинен надати іноземним банкам-емітентам документи для підтвердження легітимності списання грошових коштів і участі держателя платіжної картки у здійсненій операції по його платіжній картці. Такими документами є, зокрема, чеки платіжного терміналу, які у відповідності до умов Договору (п. 5.8) зберігаються у Організації та мають бути передані Банку на його вимогу.

Для підготовки відповідей на вхідні претензії іноземних банків-емітентів, Банк повідомив Організацію про необхідність надання належним чином оформлених чеків платіжного термінала для підтвердження легітимності оскаржуваних операцій.

Проте, Організацією були надані чеки без підпису клієнтів, що стало наслідком витребування Банком у організації належним чином оформлених чеків платіжного терміналу. Організація надала витребувані документи, які при наданні відповідей на претензії були надіслані іноземним банкам-емітентам.

За результатами розгляду Арбітражними комітетами МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD" вищезазначених справ, фінансово відповідальною стороною по операціям, здійсненим Організацією, визнано Банк.

В позовній заяві позивач зазначає, що в ході оскаржувального процесу було виявлено, що підписи на наданих Організацією чеках платіжного терміналу не відповідають підписам, які поставлені держателями платіжних карток іноземних банків - емітентів на заявах, доданих до вхідних претензій, тобто, фактично, підпис власника платіжної картки на чеках відсутній, що є грубим порушенням зобов'язань Організації, передбачених п. п. 5.8, 5.17, 5.19 Договору, а також Інструкції про заходи безпеки та правил обслуговування користувачів платіжних карток "VISA" (VISA ELECTRON), "MASTERCARD" (MAESTRO).

На думку позивача, даний факт свідчить про те, що оскаржувані операції були проведені за відсутності користувачів платіжних карток, що є порушенням п. 5.10 Постанови Національного банку України "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" №223 від 30.04.2010р., яка була чинною до 11.11.2014р.

В результаті проведеного процесу оскарження спірних операцій з Банку на користь іноземних банків - емітентів списано: по платіжним карткам МПС "VISA" банку-емітенту U.S. Bank National Association - Credit (21 платіжна картка, 102 операції) суму у розмірі 384611,74 дол. США (6073696,27 грн.); за розгляд справ в Арбітражному комітеті МПС "VISA" з Банку МПС "VISA" було списано комісію у розмірі 10500 дол. США (248329,93 грн.); по платіжним карткам МПС "MASTERCARD" банку-емітенту ВМО Harris Bank NA. (18 платіжних карток, 19 операцій) суму у розмірі 39556,11 дол. США (906625,09 грн.); за розгляд справ в Арбітражному комітеті МПС "MASTERCARD" з Банку МПС "MASTERCARD" було списано комісію у розмірі 2500 Євро (61056,82 грн.) (Додатки 11-17 до позовної заяви).

Враховуючи наведене, Банк листом від 03.03.2015 №1351/12-01-465 звернувся до Організації з вимогою провести відшкодування завданої шкоди, яка складається з суми трансакцій у розмірі 384 611,74 дол. США та суми комісії за розгляд справ в Арбітражному комітеті МПС "VISA", списаної на користь банка-емітента, у розмірі 10 500,00 дол. США.

У відповідь на вказану вимогу Організація листом №62 від 10.03.2015 звернулась до Банку з проханням про надання додаткових пояснень та документів по претензійній роботі Банку з МПС.

Банк 20.05.2015 направив Організації листа №3517/12-01-4 БТ з описом роботи по оскарженню спірних операцій і надав відповідні документи. При цьому, сума вимоги була збільшена.

Листом №88 від 27.05.2015 Організація відмовилася проводити відшкодування шкоди, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 289 708,11 грн. збитків, заподіяних позивачу, у зв'язку зі списанням з останнього іноземними банками-емітентами коштів за недійсними операціями та коштів комісії за розгляд справ в Арбітражних комітетах МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD", а також 7 600 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з невиконанням Організацією вимог Банку щодо відшкодування вказаної суми збитків.

При цьому, у позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на п. 9.4 Договору, яким передбачено обов'язок відповідача відшкодувати Банку отримані за недійсною операцією кошти протягом трьох днів від моменту отримання вимоги від Банку.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивачем у ній було фактично змінено підстави позову та вказано на порушення Організацією вимог п. 9.4 Договору.

Вказані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем у апеляційній скарзі підстави позову змінені не були. Так, як у позовній заяві, так і у скарзі позивач посилався на порушення відповідачем умов договору, а саме проведення операцій за відсутності користувачів карток. При цьому, слід зазначити, що в позовній заяві було посилання на п. 9.4 Договору.

Враховуючи наведене, вказані доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог за апеляційною скаргою позивача.

Колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 12.10.2016р. №6651/6651/16-32, підписи від імені ОСОБА_7 в оригіналі Договору еквайрінгу №51-18-05/1806 від 18.12.2013р., в оригіналі Додатку №1 до Договору еквайрінгу від 18.12.2013р., в оригіналі Додатку № 2 до Договору еквайрінгу від 18.12.2013р., в оригіналі Додатку № 3 до Договору еквайрінгу від 18.12.2013р., в оригіналі Додатку № 4 до Договору еквайрінгу від 18.12.2013р., в оригіналі Додаткової угоди № 2 від 09.10.2014р. до Договору еквайрінгу від 18.12.2013р., в оригіналі Додатку № 2 до Додаткової угоди №2 від 09.10.2014р. до Договору еквайрінгу від 18.12.2013р., в оригіналі Інструкції про заходи безпеки та правила обслуговування користувачів платіжних карток Visa (Visa Electron), MasterCard (Maestro) №2 - виконані не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на дату укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору), відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі. Тобто наявність печатки на договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Під час розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування, що печатка на Договорі еквайрінгу №51-18-05/1806 від 18.12.2013р. та додатках до нього належить не ТОВ "Столичний центр бронювання".

При цьому, слід також зазначити про подальше схвалення даного договору відповідачем внаслідок виконання його умов, що підтверджується як представниками відповідача та третьої особи, так і вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що свідчать про існування тривалих господарських відносин між позивачем та відповідачем, які виникли саме на підставі Договору еквайрингу № 51-18-05/1806.

При цьому, матеріали справи не містять жодних документів, які б свідчили, що редакція примірника Договору відповідача відрізняється від редакції наданої позивачем.

Натомість, доводи відповідача про вилучення його примірника договору не свідчать про реалізацію ним наміру ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, зокрема, примірником вилученого договору, зробити з нього фотокопії та надати судам з метою підтвердження своїх доводів.

Отже, підстави вважати, укладений між сторонами, договір недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п.1.8, 1.9 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" еквайрінгова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайрінг, тобто послугу технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Розділ 5 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.3010 № 223 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", що діяла до 12.11.2034 (далі Положення НБУ), визначає порядок здійснення еквайрінгу з використанням електронних платіжних засобів. Аналогічним є і зміст розділу V Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженому постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, чинною на сьогоднішній день.

Так, відповідно до:

- п. 5.2 Положення НБУ- еквайр зобов'язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування торговців і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами із використанням спеціальних платіжних засобів, на підставі договору;

- п. 5.3 Положення НБУ- договір між еквайром і торговцем надає право останньому приймати до оплати спеціальні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Цей договір не повинен містити обмежень щодо приймання спеціальних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем;

- п. 5.5 Положення НБУ - еквайр не має права встановлювати технічні та технологічні обмеження на приймання торговцями спеціальних платіжних засобів певних емітентів та платіжних систем, якщо такі обмеження не встановлені емітентом або платіжною організацією платіжної системи з метою дотримання правил безпеки щодо втрачених користувачами спеціальних платіжних засобів чи скомпрометованих їх реквізитів або персональних ідентифікаційних даних користувачів;

- п. 5.10 Положення НБУ - торговець зобов'язаний здійснювати операції з використанням спеціального платіжного засобу лише в присутності користувача , якщо інше не узгоджено з користувачем або не передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій.

- п. 5.13 Положення НБУ - торговець зобов'язаний дотримуватись процедур безпеки, установлених договором з еквайром.

- п. 5.14 Положення НБУ - еквайр зобов'язаний розглядати скарги щодо платіжних операцій, які опротестовуються користувачем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, у спосіб і строки, передбачені законодавством України та правилами платіжної системи.

Відповідно до п.1.3. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (чинного на момент вчинення відповідачем спірних операцій), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010р. №223 (надалі - Положення), вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, членів та учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням спеціальних платіжних засобів цих платіжних систем.

Відповідно до п.5.10 Положення Торговець зобов'язаний здійснювати операції з використанням спеціального платіжного засобу лише в присутності користувача , якщо інше не узгоджено з користувачем або не передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій.

Користувачем відповідно до п.1.4 Положення є фізична або юридична особа, яка відповідно до договору за допомогою спеціального платіжного засобу користується платіжною послугою як платник та/або одержувач.

Платіжна картка (Картка) - платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової картки, що використовується для ініціювання переказу грошових коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку Банка з метою оплати товарів та послуг.

Відповідно до додатка 2 до Договору Картка не може бути передана її Користувачем кому-небудь ні з яких обставин.

Порядок проведення трансакції передбачає авторизацію - одержання дозволу від банку-емітенту банківської платіжної картки на здійснення операцій з її використанням.

Пункт 5.17 Договору зобов'язує Організацію при використанні POS-термінала забезпечити проведення авторизації за його допомогою у присутності Користувача Картки .

Судом першої інстанції невірно було оцінено зміст Додаткової угоди №1 від 23.12.2013р. до Договору в частині передбаченої функції "ручного вводу", адже з аналізу п.1 Додатку №1 Додаткової угоди №1 слідує, що зазначена функція повинна була застосовуватись Торговцем у випадку пошкодження магнітної стрічки та/або чіпу платіжної картки, а також при відсутності картки, проте не за відсутності її власника, як невірно зазначив суд першої інстанції.

Підписавши Додаткову угоду №1 сторони доповнили Договір еквайрінгу положеннями, згідно з якими відповідач отримав можливість проводити операції без наявності картки клієнта, але при цьому у Організації залишився обов'язок дотримуватись вимог щодо присутності самого власника картки під час проведення операції.

Так, у п. 7 розділу "Ручний ввід номеру карти (оплата товару)" Інструкції №2, яка є Додатком 1 до Додаткової угоди №1 зазначається, що у деяких випадках термінал може запросити PIN - код картки клієнта і клієнт при цьому має його ввести.

Отже, положеннями Додаткової угоди №1 передбачено, що при використанні функції "ручного вводу", як і при проведенні картки через POS-термінал, присутність власника картки є обов'язковою .

Висновку про те, що функція "ручного вводу" повинна була застосовуватись Торговцем у випадку пошкодження магнітної стрічки та/або чіпу платіжної картки, а також при відсутності картки, проте не за відсутності її власника дійшов також і Вищий господарський суд України у постанові від 03.10.2017 по даній справі.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про відсутність порушень відповідачем умов договору в частині проведення операцій без наявності власника картки поруч з РOS - терміналом є невірним.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що здійснюючи спірні операції шляхом використання функції "ручного вводу" у відповідності до Інструкції № 2 Організація успішно проходила авторизацію, а Банком операції проводились без жодних обмежень або затримок, слід зазначити наступне.

Згідно преамбули Договору еквайрінгу авторизація - одержання дозволу від банку - емітенту банківської платіжної картки на здійснення операцій з її використання.

Отже, авторизація, незалежно від порядку проведення операції (при "прокатуванні" картки чи при використанні функції "ручного вводу"), передбачає одержання дозволу від банку - емітенту. При цьому, такий дозвіл надається при відсутності обмежень на використання картки (картка не заблокована, коштів достатньо, відсутній або не перебільшений ліміт).

Таким чином, авторизація - це підтвердження можливості проведення операції у зв'язку з відсутністю вказаних вище обмежень, проте вона не є дозволом на проведення операцій при використанні функції "ручного вводу" та відповідно її наявність не свідчить про погодження проведення вказаних операцій за відсутності власників карток ані банком - емітентом, ані позивачем.

Слід також зазначити, що до обов'язків позивача, як еквайра, не належить визначення кола клієнтів, яким може бути надана послуга та яким необхідно відмовити у проведенні операції у зв'язку з виникненням підозр про можливе вчинення незаконних дій, як то проведення операції у присутності клієнта, який, в свою чергу, не є власником картки.

В свою чергу, відповідач, як торговець, зобов'язаний дотримуватись процедур безпеки, установлених договором з еквайром.

З огляду на вищевикладене, наявність авторизації жодним чином не може свідчити про відсутність порушень відповідачем умов договору та про те, що проведення операцій без власників карток є правомірним та погодженим як банком - емітентом, так і позивачем.

Таким чином, функція "ручного вводу" повинна була застосовуватись Торговцем у присутності власника картки.

Позивач вказує, що спірні операції проводилися за відсутності власників карток. В свою чергу, відповідач в письмових поясненнях від 07.05.2018 вказане заперечує та зазначає, що підтвердженням зворотного є наявність підписів користувачів карток на чеках. Проте, раніше в судовому засіданні представник відповідача Науменко Ю.Г. надавав усні пояснення про те, що спірні операції проводилися як за участю клієнтів, так і без.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що Організація зобов'язана здійснювати збереження копій сліпів/чеків POS-терміналів, а також іншої інформації, пов'язаної з операціями з використанням Карток, протягом 2 років з моменту здійснення таких операцій і передавати їх у Банк на його першу письмову вимогу протягом двох робочих днів з моменту надходження такої вимоги. Також, в цьому пункті встановлені вимоги до оформлення вказаних документів. Зокрема, на сліпах, чеках повинен бути наявним такий реквізит як підпис власника Картки .

Згідно п. 5.19 Договору після оформлення сліпа/чека POS-термінала Організація приймає на себе відповідальність за таке:

- інформація, що міститься в сліпі/чеку POS-термінала, є достовірною і відповідає Картці, з використанням якої цей сліп/чек POS-термінала оформлявся відповідно до пред'явлених власником Картки документів;

- власник одержав товари/послуги, оплачені за допомогою Карток;

- власник підписав сліп/чек POS-термінала і одержав його копію.

Як вже було вказано, для підготовки відповідей на вхідні претензії іноземних банків-емітентів, Банк повідомив Організацію про необхідність надання належним чином оформлених чеків платіжного термінала для підтвердження легітимності оскаржуваних операцій.

Проте, Організацією були надані на вимогу банку чеки без підписів власників платіжних карток (т.1, а.с. 123-148), які згодом все ж були надані з підписами (т. 1, а.с. 149-259, т.2, а.с. 1-9).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, у постанові зазначив, що суди не встановили правових підстав надання відповідачем на вимогу банку чеків без підписів власників платіжних карток.

Колегія суддів, з огляду на встановлені вимоги пунктів 5.8 та 5.19 Договору в частині необхідності наявності на чеках такого реквізиту як підпис власника Картки, дійшла висновку про неправомірність надання відповідачем позивачу на його вимогу чеків, не підписаних власниками платіжних карток.

Так, відповідач був зобов'язаний ще вперше надати позивачу належним чином оформлені чекі платіжного терміналу, тобто із підписом власників платіжних карток .

Позивач, на підтвердження того, що підписи на наданих повторно Організацією чеках платіжного терміналу не відповідають підписам, які поставлені держателями платіжних карток іноземних банків - емітентів на заявах, доданих до вхідних претензій, надав суду разом із позовом нотаріально засвідчені Арбітражні претензії (т.2, а.с.83-254, т.3, а.с. 1-27), в яких власники карток зазначають, що вони не приймали участі у спірних операціях та не доручали це нікому іншому, а також вказують, що жодних товарів чи послуг за спірними операціями не отримували.

Крім цього, банки-емітенти у своїх заявах вказують про відсутність доказів, які б пов'язували їх клієнтів - власників карток із операціями та зазначають, що особи, які зазначені як пасажири, не є власниками карток та, що відповідно останні не знають осіб зазначених у документах і стверджують про незаконність списання коштів.

За результатами розгляду Арбітражними комітетами МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD" вищезазначених справ, фінансово відповідальною стороною по операціям, здійсненим Організацією, визнано Банк.

Так, у рішеннях Арбітражного комітету МПС "VISA" (т.2, а.с.20-61) вказано, що Компанія визначила, що претензія емітента з кодом причини - 81 (Шахрайська операція - операція з присутністю картки) правомірна. Еквайр не надав ні відтиску номеру платіжної картки, ні інші докази для підтвердження того, що власник картки дав згоду на здійснення операції. Еквайр є фінансово відповідальним за спірну суму.

В свою чергу, у рішеннях Арбітражного комітету МПС "MASTERCARD" (т.2, а.с.62-67) зазначено, що Еквайр не зміг надати достатньо доказів для відхилення претензій Емітента, та комітет підтвердив своє рішення про те, що Еквайр є відповідальним по вказаним справам.

Вищий господарський суд України у постанові визнав обґрунтованими доводи відповідача про те, що факти встановлені у вказаних рішеннях Арбітражних комісій МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD" не є преюдиціальними у розумінні приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, проте вказав, що вони підлягають належній оцінці судами першої та апеляційної інстанції, як і будь-які інші докази у справі, подані сторонами, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Колегією суддів враховується наведене та вказані рішення оцінюються у сукупності з іншими доказами, зокрема, заявами власників карток про нездійснення ними чи іншими уповноваженими за їх дорученнями особами спірних операцій з придбання авіаквитків.

Також, апеляційним судом враховуються підстави з яких виникли вказані спори.

Так, з 10.10.2014р. до позивача від банку "U.S. Bank National Association - Credit" та від банку "ВМО Harris Bank N.A." почали надходити вхідні претензії з метою захисту прав держателів платіжних карток. При цьому, при процедурі оскарження операцій банком - емітентом сума операції списується з отримувача (банку-еквайру) і повертається платнику, після чого обов'язок доведення легітимності здійсненої операції по платіжній картці покладається на отримувача.

Процедура оскарження виконується Банком відповідно до правил МПС, що регламентують відносини між банками-учасниками МПС в частині виникнення спорів по операціям, здійсненим по платіжним карткам. У відповідності із правилами МПС, в рамках оскаржувального процесу, що проводиться в електронному вигляді, для відхилення отриманих претензій Банк повинен надати іноземним банкам-емітентам документи для підтвердження легітимності списання грошових коштів і участі держателя платіжної картки у здійсненій операції по його платіжній картці.

При цьому, щодо посилання касаційного суду на відсутність у матеріалах справи вказаних правил МПС, слід зазначити наступне.

Так, на стадії апеляційного провадження позивачем були надані суду нотаріально засвідчені переклади витягів із вказаних Правил, які не були прийняті апеляційним судом, з огляду на ненадання позивачем доказів неможливості подання зазначених документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що відсутність правил МПС не може вплинути на результат розгляду даного спору, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги не вказаними правилами, а невиконанням відповідачем умов договору в частині проведення операцій без участі власників карток.

Документами, які Банк повинен надати іноземним банкам-емітентам для відхилення отриманих претензій є, зокрема, чеки платіжного терміналу, які у відповідності до умов Договору (п. 5.8) зберігаються у Організації та мають бути передані Банку на його вимогу.

Як вже вказувалося, відповідач без наявності на те відповідних правових підстав надав позивачу чеки, які не містили підписів власників карток.

Згодом, на вимогу Банку, відповідач надав чеки з підписами, які були направлені банкам - емітентам.

У рішеннях Арбітражних комітетів МПС "VISA" значиться про посилання емітентів на те, що власники карток згоди на проведення операцій не надавали, а в рішеннях Арбітражних комітетів МПС "MASTERCARD" вказується, що емітент продовжив спір з пакетом документів від власників карток, які містили більш переконливі докази.

Отже, апеляційним судом враховуються подані сторонами докази у сукупності та колегія суддів вважає доведеними обставини проведення спірних операцій за відсутності власників карток.

При цьому, відповідач заперечуючи проти обставин проведення операцій без власників платіжних карток, не навів жодних доводів стосовно доцільності придбання громадянами - нерезидентами авіаквитків на території України для здійснення перельотів не власниками карток та з інших країн.

Посилання відповідача на те, що придбані авіаквитки були використані не можуть спростувати обставин відсутності власників карток при здійсненні платіжних операцій, оскільки по-перше власники карток заперечують купівлю ними чи уповноваженими на те особами авіаквитків, відповідач же в свою чергу доказів використання квитків саме власниками карток не надав.

При цьому, з огляду на заяви власників платіжних карток проти здійснення ними спірних операцій, використання іншими особами авіаквитків, придбаних в результаті вчинення таких операцій не може бути доказом належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині проведення операцій у присутності власників цих карток.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Згідно п. 9.4 Договору, якщо Банк здійснив переказ відшкодування Організації за недійсною операцією, незважаючи на те, чи можна було встановити недійсність такої операції Банком до здійснення платежу, і незважаючи на те, чи були ці операції опротестовані клієнтом, емітентами, іншими членами та учасниками платіжних систем, Організація зобов'язана відшкодувати Банку отримані за недійсною операцією кошти протягом трьох днів від моменту отримання вимоги від Банку, у протилежному випадку нараховується неустойка у розмірі 100 грн. за кожен день неотримання Банком коштів від Організації.

Умовами п. 9.1 Договору визначено ознаки недійсності операцій.

Так, Операція визнається недійсною, зокрема, якщо:

Операція відбувалася з порушенням чинного законодавства України, правил міжнародних платіжних систем, положень дійсного Договору і/чи Додатків 2,3 (п. п. 91.1.1 Договору);

Підпис власника на сліпі/чеку електронного термінала відсутній, не відповідає зразку підпису на Картці чи отриманому з банку-емітента (п. 9.1.2 Договору);

Операція, виставлена банком - еквайром, була опротестована банком - емітентом та не підтверджена власником картки (Chargeback) (п. 9.1.26 Договору).

Враховуючи те, що спірні операції, проведені відповідачем, були опротестовані банками - емітентами та не підтверджені власниками карток, отже відповідно вони є такими, що відбулись без присутності власників в результаті чого також чеки не можуть вважатися оформленими належним чином, зазначені операції є недійсними.

Стовно висновку суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин визнання спірних операцій банками-емітентами та/або Арбітражними комітетами МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD" шахрайськими, слід зазначити, що вказані обставини жодним чином не впливають на результат розгляду даного спору з огляду на наявність у таких операціях ознак недійсності (про що вказувалося вище) та встановлення у договорі відповідальності у вигляді відшкодування Банку Організацією коштів, отриманих за такими недійсними операціями.

Разом з тим, Компанія "VISA" в своїх рішеннях зазначила про правомірність претензій с кодом 81 (шахрайська операція), а у рішеннях компанії "MASTERCARD" зазначено про правомірність претензій з кодом причини 4837 "Без дозволу власника картки".

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає наявними, передбачені законом, умови, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідача.

Так, відповідачем було допущено порушення умов договору еквайрінгу, а саме вчинено операції, які мають ознаки недійсності (протиправна поведінка), в результаті чого з Банку платіжними системами були списані грошові кошти по спірним операціям, що завдало позивачу збитків, при цьому, списання вказаних коштів є наслідком протиправної поведінки відповідача.

Також, колегією суддів враховується вказівка суду касаційної інстанції у постанові від 03.10.2017 у даній справі на те, що поза увагою судів залишився і п. 3 Додаткової угоди №1 до Договору, за яким відповідач визнав, що він усвідомлює та повністю приймає на себе ризик можливого проведення на обладнанні Банку працівниками Організації/клієнтами Організації/третіми особами шахрайських операцій та операцій, що відповідно до умов Договору є недійсними, із використанням Карток. При цьому, сторони погодили, що Організація повинна відшкодувати Банку будь-які сплачені банком платежі (у т.ч.штрафи) на користь платіжних систем, а також інших банків, у результаті проведення шахрайських та/чи недійсних операцій в Організації при здійсненні операцій з використанням Картки.

Щодо розміру заявлених позивачем до стягнення збитків, які складаються із: коштів списаних з Банку іноземними банками-емітентами за недійсними операціями у загальному розмірі 6 980 321,36 грн. (384 611,74 дол. США (6 073 696,27 грн.) - по платіжним карткам МПС "VISA" банку-емітенту U.S. Bank National Association - Credit та 39556,11 дол. США (906625,09 грн.) - по платіжним карткам МПС "MASTERCARD" банку-емітенту ВМО Harris Bank NA.) та коштів комісії за розгляд справ в Арбітражних комітетах МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD" у загальному розмірі 309 386,75 грн. (10500 дол. США (248329,93 грн.) - в Арбітражному комітеті МПС "VISA" та 2500 Євро (61056,82 грн.) в Арбітражному комітеті МПС "MASTERCARD"), слід зазначити наступне.

Так, якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Позивачем на підтвердження обставин списання з нього іноземними банками-емітентами коштів за недійсними операціями у заявленому до стягнення розмірі надано суду реєстри вхідних фінансових операцій по платіжним карткам МПС "VISA" та по платіжним карткам МПС "MASTERCARD", а також виписки за особовим рахунком (Додатки 11-14 до позовної заяви).

Враховуючи те, що позивачем доведено розмір заподіяних йому збитків, які утворилися внаслідок списання іноземними банками-емітентами коштів з Банку за недійсними операціями, проведеними відповідачем, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний центр бронювання" збитків у розмірі 6 980 321,36 грн.

Стосовно іншої частини суми, заявлених до стягнення збитків у розмірі 309 386,75 грн. (кошти комісії за розгляд справ в Арбітражних комітетах МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD"), колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, вказані кошти є витратами понесеними позивачем у зв'язку з розглядом справ в Арбітражних комітетах МПС "VISA" та МПС "MASTERCARD", тобто вони не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення вимог у вказаній частині відсутні.

Позивачем також окрім суми збитків було заявлено до стягнення 7 600 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з невиконанням Організацією вимог Банку щодо їх відшкодування.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що Організація зобов'язана відшкодувати Банку отримані за недійсною операцією кошти протягом трьох днів від моменту отримання вимоги від Банку, у протилежному випадку нараховується неустойка у розмірі 100 грн. за кожен день неотримання Банком коштів від Організації.

Банк листом від 03.03.2015 №1351/12-01-465 звернувся до Організації з вимогою провести відшкодування завданої шкоди, яка складається з суми трансакцій у розмірі 384 611,74 дол. США та суми комісії за розгляд справ в Арбітражному комітеті МПС "VISA", списаної на користь банка-емітента, у розмірі 10 500,00 дол. США.

У відповідь на вказану вимогу Організація листом №62 від 10.03.2015 звернулась до Банку з проханням про надання додаткових пояснень та документів по претензійній роботі Банку з МПС.

Банк 20.05.2015 направив Організації листа №3517/12-01-4 БТ з описом роботи по оскарженню спірних операцій і надав відповідні документи. При цьому, сума вимоги була збільшена.

Листом №88 від 27.05.2015 Організація відмовилася проводити відшкодування шкоди.

Враховуючи наведене, а також з урахуванням встановлених судом обставин щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу заподіяні йому збитки у розмірі 6 980 321,36 грн., які утворилися внаслідок списання іноземними банками-емітентами коштів з Банку за недійсними операціями, проведеними відповідачем, та невиконання такого зобов'язання протягом трьох днів від моменту отримання вимоги від Банку, позивач обґрунтовано вимагає стягнення з Організації 7 600 грн. неустойки, нарахованої за період з 31.05.2015 по 14.08.2015 (76 днів).

Отже, вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків в сумі 6 980 321 грн. 36 коп. та неустойки в сумі 7 600 грн., з прийняттям нового - про задоволення позову в зазначеній частині. В решті рішення суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс-Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/22347/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/22347/15 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків в сумі 6 980 321 грн. 36 коп. та неустойки в сумі 7 600 грн. та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову. В решті рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов Акціонерного товариства "Правекс-Банк" (до зміни найменування - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк") до товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний центр бронювання", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 про стягнення 7 297 308,11 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний центр бронювання" (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 63-А, квартира 60, код 37095779) на користь Акціонерного товариства "Правекс-Банк" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/2, код 14360920) збитки в сумі 6 980 321 грн. 36 коп., неустойку в сумі 7 600 грн. та 69 981 грн. 41 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний центр бронювання" (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 63-А, квартира 60, код 37095779) на користь Акціонерного товариства "Правекс-Банк" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/2, код 14360920) 104 972 грн. 11 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 14.05.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко