Постанова

від 10.05.2018 по справі 904/7589/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 року Справа № 904/7589/17

м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача ,

суддів: Пархоменко Н.В., Кузнецова В.О.

при секретарі : Ковзикові В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) і товариства з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія (м. Київ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017р., ухваленого колегією суддів :головуючий суддя Петрова В.І., судді: Ліпинський О.В., Рудовська І.А. в м. Дніпрі з оголошенням вступної і резолютивної частини рішення 14.12.2017р. о 14:50, повний текст якого складено 15.12.2017р. у справі №904/7589/17

за первісним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія (м. Київ)

до: публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про: стягнення заборгованості за договором поставки

та за зустрічним позовом: публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до: товариства з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія (м. Київ)

про: стягнення пені за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія (м. Київ) до публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) складались зі стягнення за договором №01-22/04 від 22.04.2016р. заборгованості за поставлений товар у сумі 4757783,88 грн., 3% річних у сумі 22245,25 грн. і інфляційних у сумі 126593,55 грн. Публічним акціонерним товариством Південний гірничо-збагачувальний комбінат до товариства з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія було подано зустрічний позов про стягнення за договором з урахуванням клопотання від 28.11.2017р. пені у сумі 1334311,30 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017р. первісний позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за поставлений товар у сумі 4757783,88 грн., інфляційні у сумі 61170,52 грн. і 72284,32 грн. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом пеню в сумі 499815,61 грн. і 10710,33 грн. судового збору. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись, із зазначеним рішенням, відповідач за первісним позовом - публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення первісного позову і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог повністю. Скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 199, 237 ГК України, ст.ст. 546, 594 ЦК України. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпро МГУ ДФС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ по задекларованим фінансово-господарським операціям з контрагентами, в тому числі і з ТОВ Українська гірничо-технічна компанія за жовтень 2015 року, травень-червень 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 16.12.2016р. №18/28-01-51-02/00191000, яким встановлено порушення ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат п.185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, в результаті чого товариством завищено суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 25039304 грн. Посилаючись на п. 9.6. договору і ст. 594 ЦК України ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат вважає, що виконало всі вимоги параграфа 2 Притримання глави 49 Забезпечення виконання зобов'язання ЦК України і мало право на застосування оперативно-господарської санкції і притримання грошових коштів у сумі 4757783,88 грн. Сторона також посилається на безпідставне стягнення судом інфляційних, без урахування п. 13.6 договору і з неправильним застосуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України. З огляду на приписи ст. 625 ЦК України зобов'язання по сплаті річних і інфляційних настає на підставі вимог закону, а у договорі сторони мають право зазначити свій розмір процентів. Умовами укладеного договору сторони погодили, що до ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат не буде застосовуватися міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат на суму боргу і трьох процентів річних.

Апеляційна скарга була також подана і позивачем за первісним позовом - товариством з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія . Скаржник просить змінити рішення суду від 14.12.2017р. в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення пені, а саме керуючись ст. 233 ГК України, ст.551 ЦК України просить зменшити розмір пені на 90% до 71402, 3 грн. На думку сторони рішення суду в цій частині прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Поза увагою господарського суду залишився факт того, що ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат в порушення п. 9 Специфікації №8 не надав письмову заявку на відвантаження залишку коксового дріб'язку. Аналогічне положення закріплено і у ст. 670 ЦК України. В порушення ст. 688 ЦК України покупець - ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат не звертався до постачальника -ТОВ Українська гірничо-технічна компанія з письмовою вимогою про до поставку продукції. Сторона вважає, що за відсутності доказів наявності у позивача за зустрічним позовом збитків за недопоставку товару, бездіяльність позивача в частині використання права вимагати передання повної кількості товару, нараховані штрафні санкції за зустрічни позовом є надмірно великими.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 14.00 10 травня 2018 року.

У судовому засіданні 10.05.2018 року сторони підтвердили свої вимоги, викладені в апеляційних скаргах. У цьому ж судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Переглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між публічним акціонерним товариством Південний гірничо-збагачувальний комбінат (Покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія (Продавець) 22.04.2016р. був кладений договір №01-22/04, відповідно до якого на умовах, викладених цим договором, Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти і оплати товар за цінами, в кількості і у порядку вказаних в Специфікаціях, що оформлені у вигляді Додатків до договору і є його невід'ємною частиною.

За пунктами 4.1-4.3. договору ціна товару визначена в національній валюті України і вказана з урахуванням умов поставки в Специфікаціях (Додатках). Ціни на товар є твердими. Загальна сума договору складає суму вартості товару по всіх Специфікаціях (Додатках) до договору.

Кожна партія товару поставляється Покупцю на умовах і в строки, визначені сторонами в Специфікаціях (Додатках) до цього договору. Товар поставляється залізничним транспортом. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначеня на залізничній накладній, якщо інші умови не вказані в Додатках - Специфікаціях.

Підпунктом 6.3.2. п. 6.3. договору передбачено, що Продавець надає Покупцю по кожній партії товару протягом 5 днів з дати відвантаження копії документів на е-mail: maidanik-oi@ugok.com/ua або за тел.ф. (056) 403-74-35 з подальшим наданням оригіналів: рахунок-фактура - 1 екземпляр; акт приймання-передачі товару (із зазначенням номерів залізничних вагонів та залізничних накладних) - 2 екземпляри; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку передплати податкові накладні надаються у 3-х денний строк з моменту здійснення передплати; паспорт/сертифікат якості - 1 екземпляр (завірена копія); залізнична накладна (копія).

В пунктах 8.1., 8.2. договору сторони погодили, що оплата прийнятого товару проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, на підставі рахунків-фактур і наданих податкових накладних, виставлених Продавцем на умовах і в строки, вказані в Додатках - Специфікаціях до договору. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. У випадку несвоєчасного надання Продавцем товаросупровідних документів (пункт. 6.3.1 і пункт 6.3.2), строк оплати відсувається на період затримки цих документів.

Згідно п. 13.4. договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. У випадку якщо на 31 грудня 2016р. між сторонами залишуться невиконаними зобов'язання з постачання і/або оплаті товару, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою №3 від 01.01.2017р. сторони змінили п. 13.4. договору і виклали його в новій редакції: Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. У випадку якщо на 31 грудня 2017р. між сторонами залишуться невиконаними зобов'язання з постачання і/або оплаті товару, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

06.04.2017р. сторонами договору підписано Специфікацію №10, в якій викладено, що поставці підлягає вапняк флюсовий фракції 0-5 мм кількістю 6500 тн на загальну суму 4508400,00 грн. з ПДВ зі строком поставки 2400 тн у квітні 2017р. і 4100 тн у травні 2017р. з умовами поставки СРТ ст.. Кривий Ріг (Інкотермс 2000).

Умови оплати визначені в Специфікації наступним чином: оплата прийнятого товару проводиться Покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 15-ти календарних днів з дати поставки товару і надання оригіналів рахунків- фактур, податкових накладних.

На виконання договірних зобов'язань позивач у квітні-травні 2017р. поставив відповідачу вапняк флюсовий фракції 0-5мм кількістю 6859,55 тн на загальну суму 4757783,88 грн. з ПДВ., що підтверджується копіями видаткових накладних №20 від 16.04.2017р., №21 від 20.04.2017р, №22 від 28.04.2017р., №23 від 29.04.2017р., №24 від 30.04.2017р., №25 від 02.05.2017р., №26 від 03.05.2017р., №27 від 16.05.2017р., №28 від 17.05.2017р., №29 від 18.05.2017р., №30 від 24.05.2017р.

Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без зауважень.

На оплату товару Продавцем були виставлені рахунки №21 від 16.04.2017р., №22 від 20.04.2017р., №23 від 28.04.2017р., №24 від 29.04.2017р., №25 від 30.04.2017р.,№26 від 02.05.2017р., №27 від 03.05.2017р.,№28 від 16.05.2017р., №29 від 17.05.2017р., №30 від 18.05.2017р., №31 від 24.05.2017р.

Покупець свої договірні зобов'язання по оплаті товару не виконав, у зв'язку з чим, позивач в позовній заяві просив стягнути 4757783,88 грн. заборгованості за поставлений товар.

Згідно ч. 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Частинами 1,2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ч. 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Згідно п. 3 Специфікації датою поставки і переходу права власності вважається дата календарного штемпеля станції призначення Покупця на залізничній накладній.

Поставка товару підтверджується залізничними накладними №36722338 від 16.04.2017р., №36780534, №36780559 від 20.04.2017р.,№36915924 від 28.04.2017р., №36919132 від 29.04.2017р., №36943546 від 30.04.2017р., №36976249, №36976264, №36976447, №36976272, 36977775, №36977791 від 02.05.2017р., №36981504 від 03.05.2017р., №37204658 від 16.05.2017р., №37235926, №37235975, 37223807 від 17.05.2017р., №37243904 від 18.05.2017р., №37354289, №37354479 від 24.05.2017р.

Отримання товару відповідачем у свою власність підтверджується також підписом його генерального директора на актах приймання-передачі товару (із зазначенням номерів залізничних вагонів та залізничних накладних) №01-16/04 від 16.04.2017р., №01-20/04 від 20.04.2017р., №01-28/04 від 28.04.2017р., №01-29/04 від 29.04.2017р., №01-30/04 від 30.04.2017р., №01-02/05 від 02.05.2017р., №)1-03/05 від 03.05.2017р., №01-16/05 від 16.05.2017р.,№01-17/05 від 17.05.2017р., №01-18/05 від 18.05.2017р., №01-24/05 від 24.05.2017р..

В акті сторони зазначили, що не мають претензій одна до одної.

Відповідач отримання товару і відсутність оплати не заперечує, але вважає, що у позовних вимогах про стягнення заборгованості повинно бути відмовлено, оскільки сума належна до виплати позивачу підлягала притриманню.

Свої доводи сторона обґрунтовує наступним:

актом перевірки від 16.12.2016р. №18/28-01-51-02/00191000 ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ по задекларованим фінансово-господарським операціям з контрагентами, в тому числі і з ТОВ Українська гірничо-технічна компанія за жовтень 2015 року, травень-червень 2016 року, спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпро МГУ ДФС України встановлено порушення ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат п.185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, в результаті чого товариством завищено суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 25039304 грн. Податковим органом зазначено, що факти встановлені в рамках перевірки взаємовідносин ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат і ТОВ Українська гірничо-технічна компанія свідчать про неможливість підтвердити достовірність формування податкового кредиту з ПДВ під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин цих сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується неустойкою, притриманням, порукою, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 594 ЦК України встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач посилається на п. 9.6.2. договору розділу 9 Відповідальність сторін , в якому вказано, що з моменту отримання податкової інформації про порушення (повідомлення та/або фактичне зняття податкового кредиту) і до усунення такого порушення, та/або з моменту винесення податковим органом акту ненормативного характеру і до дати вступу його в законну силу, Покупець має право здійснювати притримання грошових коштів, належних до виплати Продавцю по цьому договору чи іншим договорам у розмірі суми, зазначеної в акті податкового органу, а у разі вступу його в силу - здійснити першочергове погашення нанесених збитків за рахунок даної суми, а у разі її недостатності - пред'явити вимогу про погашення збитків в загальному порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що притримання відповідачем грошових коштів не є забезпеченням виконання зобов'язання в розумінні ст. 594 ЦК України.

Притримання - це право, а не обов'язок кредитора, а тому скористатися ним чи ні - цілком залежить від одностороннього волевиявлення кредитора. Водночас, як вбачається з визначення поняття притримання та основних його положень, реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів:

а) існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов'язання, яке забезпечується);

б) законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов'язання щодо цієї речі знаходиться в нього. Ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння;

в) факт порушення боржником основного зобов'язання. Згідно із ч. 1 ст. 594 ЦКУ таке порушення полягає у невиконанні боржником у визначений строк зобов'язання щодо оплати притримуваної речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків. Відповідно, із аналізу вказаного положення випливає, що притриманням може забезпечуватися виконання лише грошового зобов'язання боржника. Поряд із цим, опираючись на положення ч. 2 ст. 594 ЦКУ, варто зазначити, що притриманням можуть забезпечуватися також і інші вимоги кредитора, які не є грошовими, і, відповідно, порушення боржника можуть мати інший характер.

Немає практичної необхідності також у застосуванні права притримання грошей. Гроші являються загальним еквівалентом та здатні покрити будь-які витрати, відшкодувати будь-який збиток. Тому в залежності від обставин кредитор має право скористатися ст. 538 ЦК України та зупинити виконання свого обов'язку при зустрічному виконанні або у разі отримання від боржника вимоги про сплату коштів - здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦКУ

Редакція пункту 9.6.2.не ґрунтується на вказаних нормах закону ст. 594 ЦК України.

До того ж вищенаведений акт перевірки спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпро МГУ ДФС України і податкові повідомлення-рішення, складені податковим органом у відношенні ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат щодо заниження податкового зобов'язання не стосувалися перевірки на дотримання вимог податкового законодавства по задекларованій фінансово-господарській операції -поставки вапняку флюсового фракції 0-5мм у квітні-травні 2017р., що є предметом даного спору. Крім того, сума, яку притримує відповідач на підставі акту перевірки становить 1570612, 00 грн., що не відповідає сумі заборгованості, заявленої до стягнення - 4757783,88 грн.

За наведених обставин і чинного законодавства суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості.

Позивач за первісним позовом просив також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 22245,25 грн. і інфляційних у сумі 126593,55 грн. посилаючись на ст.. 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними, тобти є такими нормами, що надають сторонам свободу вибору , при визначені розміру процентів.

Відмовляючи у позовних вимогах в частині стягнення 3% річних, місцевий господарський суд врахував, що ст.. 625 ЦК України встановлює можливість передбачити сторонами в договорі іншій розмір процентів.

Так, п. 13.6 договору сторонами погоджено, що прострочені Покупцем грошові зобов'язання, передбачені цим договором, повинні виконуватись без врахування індексу інфляції і трьох процентів річних. Тобто, за умовами договору розмір процентів повинен дорівнювати нулю.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то зі змісту ст.. 625 вбачається право кредитора вимагати сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції незалежно від того, чи встановлено таке право умовами договору.

Врахувавши приписи абз. 3 п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо порядку нарахування інфляційних, господарський суд правильно встановив, що вимоги по стягненню інфляційних з травня по червень 2017р. у сумі 126593,55 грн. підлягають задоволенню лише за червень 2017 у сумі 61170,52 грн. Судом правильно встановлено неправильне визначення періоду для нарахування інфляційних в іншій частині.

Відповідач звернувся до позивача із зустрічними позовними вимогами, які пов'язані із виконанням зобов'язання за договором поставки від 22.04.2016р. №01-22/04, що є предметом даного спору. 01.12.2016р. сторонами до договору було підписано Специфікацію №8, згідно якої Продавець повинен був поставити коксовий дріб'язок ТУ У 23.1-00190443-011:2011 у кількості 3000 тн. (толеранс +/- 10%) суха вага, загальна ціна якого складає 12513492,00 грн з ПДВ зі строком поставки -грудень 2016р.

Поставку товару за даною Специфікацією Продавець виконав частково, а саме відповідно до ви даткових накладних №126 від 17.12.2016р., №127 від 18.12.2016р., №128 від 19.12.2016р., №129 від 20.12.2016р., №131 від 21.12.2016р., №136 від 26.12.2016р., №137 від 27.12.2016р., №140 від 30.12.2016р. загальна кільність поставленого товару склала 2161, 651 тн

Поставка товару підтверджується і залізничними накладними: №№53170452, 53170445, 53170437, 53170429 від 17.12.2016р., №№53189353,53189361,53189379 від 18.12.2016р, №№53215885, 53215877, 53215869, 53215851, 53210480 від 19.12.2016р., №№53229555, 53229548, 53229530, 53229373 від 20.12.2016р., №№53251880, 53251898, 53251831, 53251773 від 21.12.2016р.,№№53352241, 53352209, 53352225, 53368437, 53368577, 53368429 від 26.12.2016р., №№53384426, 53384483, 53384509, 53385233 від 27.12.2016р., №№53452611, 53452488, 53452603, 53452470, 53452579, 53455663, 53455622, 53455655, 53455630, 53455648 від 30.12.2016р.

Сторонами підписані акти приймання-передачі товару №02-17/12 від 17.12.2016р., №02-18/12 від 18.12.2016р., № 02-19/12 відж 19.12.2016р., №01-20/12 від 20.12.2016р., №02-21/12 від 21.12.2016р., №02-26/12 від 26.12.2016р., №01-27/12 від 27.12.2016р., №01-30/12 від 30.12.2016р.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує про відсутність поставки товару по Специфікації №5 від 22.07.2016р. Згідно умов цієї Специфікації Продавець повинен був поставити вапняк флюсовий фракції 0-5 мм у кількості 1905 тн. (толеранс +/- 10%) на загальну суму 1266832,62 грн. з ПДВ зі строком поставки серпень-вересень 2016р.).

За неналежне зобов'язання щодо поставки товару позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом штрафні санкції у виді пені за недопоставку товару за Специфікацією № 8 на загальну суму 1405713,59 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 530 ЦК України (строк (термін ) виконання зобов'язання) та ст. 610 ЦК України (порушення зобов'язання) вбачається, що прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк є одним із видів порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

За ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що Продавець несе відповідальність за непоставку або недопоставку товару у вигляд пені у розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочки поставки.

Позивач за зустрічним позов просив стягнути з відповідача пеню за недопоставку коксового дріб"язку згідно Специфікації №8 від 01.12.2016р., нараховану на суму 1314959,45грн., за період з 01.01.2017р. по 30.06.2017р. у розмірі 714 022,98грн.

Частково задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд в оспорюваному рішенні, зокрема, зазначив, що пеня за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року нарахована позивачем обґрунтовано і підлягає стягненню. Даний висновок перевірений колегією суддів і є повністю обґрунтованим. Є також правильними висновки суду щодо неправомірного нарахування пені позивачем за зустрічним позовом за недопоставку коксового дріб'язку згідно Спеціфікації №8 від 01.12.2016 року (неправильне визначення сумми для нарахування) та Спеціфікації №5 від 22.07.2016 року (у зв'язку з своєчасною поставкою продукції відповідачем за зустрічним позовом).

Як вбачається із матеріалів справи 28.11.2017р. ТОВ Українська гірничо-технічна компанія подало до суду клопотання про зменшення розміру пені за недопоставку коксового дріб"язку згідно Специфікації №8 від 01.12.2016р. на 90%, оскільки дана сума пені є непропорційно великою у порівнянні зі збитками ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат . Розлянувши зазначене клопотання, місцевий господарський суд вважав за можливе зменшити розмір стягуваної пені за недопоставку коксового дріб'язку згідно Специфікації №8 від 01.12.2016р. на 30% та стягнув пеню у розмірі 499815,61грн. Підставою для зменшення пені зазначені у судовому рішенні. В апеляційній скарзі відповідач за зустрічним позовом наполягав на зменшенні пені на 90% як і було зазначено у клопотанні, поданому до місцевого господарського суду при розгляді справи по суті.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає висновки місцевого гсовподарського суду щодо зменшення розміру пені на 30% обґрунтованими і вважає за недоцільне ревізувати судове рішення в цій частині, оскільки відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При розгляді справи суд на свій розсуд дав оцінку обставинам і встановив розмір суми зменшення штрафних санкцій. Ця категорія є оцінкою суду. У скарзі заявник не надав переконливих доказів неналежної оцінки місцевим господарським судом обставин справи, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) і товариства з обмеженою відповідальністю Українська гірничо-технічна компанія (м. Київ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року у справі №904/7589/17 залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів в порядку, встановленому ст. 288 ГПК України.

(постанова виготовлена у повному обсязі 14.05.2018 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: Н.В.Пархоменко

В.О.Кузнецов