Постанова

від 25.04.2018 по справі 910/13509/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/13509/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 (повний текст підписано 17.10.2017)

у справі № 910/13509/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄХ-3000"

до Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС"

про стягнення 784 643,84 грн.

В судовому засіданні 25.04.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄХ-3000" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" про стягнення 784 643,84 грн., з яких: 656 240,00 грн. сума основного боргу, 85 383,14 грн. пеня, 9 701,64 грн. сума 3% річних та 33 319,05 грн. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем договору про надання охоронних послуг №15/09/16 від 15.09.2016 в частині своєчасної оплати отриманих послуг за вересень 2016 - травень 2017.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову та просив залишити його без задоволення, посилаючись на безпідставне врахування позивачем непідписаного зі сторони відповідача акта при розрахунку основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13509/17 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" в особі філії "Богодухівська птахофабрика" Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄХ-3000" суму основного боргу у розмірі 656 240,00 грн., пеню у розмірі 53 436,45 грн., інфляційні нарахування в розмірі 33 319,05 грн. та 3% річних в розмірі 9 701,64 грн., судовий збір у розмірі 11 290,46 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог в частині основної заборгованості, інфляційних нарахувань та 3 % річних. При вирішення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку періоду нарахування пені, обмеживши його 6-місячним строком, задовольнив позов в цій частині частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального (ст.ст. 598, 604, 625, 631 ЦК України, ст.ст. 180, 204 ГК України) та процесуального (ст.ст. 43, 62, 63, 84 ГПК України, п. 1 ч. 7 ст. 56 Закону України Про судоустрій та статус судей ) права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Доводи апеляційної скарги:

- поза увагою суду залишено те, що серед додатків до позову є акт №ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2017 на суму 92 232,00 грн., який є не підписаним з боку відповідача, та як наслідок, з урахуванням умов договору (п. 4.13), не може бути включеним позивачем до загальної заборгованості по договору.

- на день подання позову зобов'язання між позивачем та відповідачем припинені за домовленістю сторін у повному обсязі, основне зобов'язання вважається припиненим, отже відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат на 3 % річних.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що спірний договір передбачає обов'язок відповідача щомісячно проводити оплату вартості наданих послуг до 10 числа місяця, що слідує за звітним та без будь-яких додаткових умов, жодних зауважень з боку відповідача щодо неякісного надання послуг в квітні 2017 не було, односторонні акти, надані відповідачем в судовому засіданні 19.09.2017 за квітень 2017, були складені після припинення дії спірного договору, такі акти не підписані та не визнані позивачем, відповідно до гарантійного листа відповідач, станом на 18.04.2017 повністю визнає несвоєчасну сплачену заборгованість та гарантує виплату такої заборгованості в повному обсязі.

У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу позивач дублює доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додає копію журналу реєстрації вихідних документів ТОВ ВЄХ-3000 .

27.03.2018 до Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказує, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, що підтверджують отримання відповідачем акту №ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2017 - 07.07.2017, у зв'язку з чим позивач безпідставно врахував при розрахунку основного боргу зазначений акт.

28.03.2018 від представника позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 02.11.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2017.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва на 20.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі № 910/13509/17 розгляд справи відкладено на 07.02.2018 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 у справі №910/13509/17 розгляд справи відкладено на 07.03.2018, приймаючи до уваги неявку повноважного представника позивача, а також необхідність надання часу для оформлення належних повноважень представника позивача.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2018, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 у справі №910/13509/17 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 у справі №910/13509/17 оголошено перерву у судовому засіданні до 28.03.2018 з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі №910/13509/17 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розпочато розгляд по суті заново, розгляд справи призначено на 25.04.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та інших документах у відповідь на заперечення відповідача, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЄХ-3000" (далі - позивач, охоронне агентство) та Приватною науково-виробничою компанією "ІНТЕРБІЗНЕС" в особі представника філії "Богодухівська птахофабрика" Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС", яка діяла на підставі довіреності №22/1 від 29.12.2015 (далі - відповідач, замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №15/09/16 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (додаток 4 до договору), а замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

За умовами п. 2.2 договору об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

Охорона об'єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток №1 до договору), згідно інструкції по охороні об'єкта замовника (додаток №2) та додаткових інструкцій з урахуванням особливостей об'єкту, якщо вони є та погоджені сторонами. Система охорони, регламент несення служби на постах об'єкту та дислокації постів спільно визначається охоронним агентством та замовником (п.2.3 договору).

Згідно дислокації (додаток №1 до договору) відповідач передав, а позивач прийняв під охорону об'єкт, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Протопопівка, вул. Леніна, буд. 96.

Вартість людино/години на об'єкті охорони складає 21,00 грн./год. Охоронне агентство забезпечує надання послуг, виходячи із вартості надання послуг, розрахованої з розрахунку перебування цілодобово на об'єкті охорони протягом місяця умовних 6 працівників охорони (п. п. 7.1, 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 92 232,00 грн. без ПДВ.

За умовами п. 7.4 договору сторони погодили оплату щомісячної суми договору за перший місяць надання послуг протягом 10 календарних днів з моменту початку надання послуг з охорони, але не пізніше 10 жовтня 2016 року, а в подальшому оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно з п. 7.5 договору охоронне агентство зобов'язано за перший місяць надання послуг надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його, або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Відповідно до п. 5.5 договору за прострочення терміну розрахунків з охоронним агентством, передбачених цим договором, замовник за весь період прострочки платежів, тобто за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, сплачує охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно п. 5.5.1 договору замовник, у разі прострочення строків розрахунків, що встановлені цим договором, зобов'язаний сплатити охоронному агентству суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Договір набирає чинності з 15 вересня 2016 року і діє до 15 вересня 2017 року (п. 10.1 договору).

На умовах зазначеного договору позивач фактично надавав відповідачеві охоронні послуги щодо об'єкту охорони у період з 16 вересня 2016 (акт прийняття об'єкту під охорону від 15 вересня 2016, підписаний сторонами) до 31 травня 2017 (акт прийняття об'єкту з-під охорони від 31 травня 2017, підписаний сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином надав відповідачеві зумовлені договором послуги на загальну суму 786 240,00 грн. за період з 16 вересня 2016 по 31 травня 2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-000063 за вересень 2016 на суму 48 384,00 грн., №ОУ-000063 за жовтень 2016 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000087 за листопад 2016 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000097 за грудень 2016 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000010 за січень 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000021 за лютий 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000032 за березень 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000041 за квітень 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000050 за травень 2017 на суму 92232,00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Судом встановлено, що не підписаний відповідачем лише акт №ОУ-000041 за квітень 2017 на суму 92232,00 грн., проте відповідно до п. 7.5 договору у разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Місцевий господарський суд, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо викладеного в акті №ОУ-000041 за квітень 2017, дійшов висновку про надання належним чином послуг, які у ньому зазначені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, за умовами п. 7.4 договору сторони погодили оплату щомісячної суми договору за перший місяць надання послуг протягом 10 календарних днів з моменту початку надання послуг з охорони, але не пізніше 10 жовтня 2016 року, а в подальшому оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії гарантійного листа б/н б/д (а.с. 136) за підписом представника Філії Богодухівська птахофабрика ПНВК Інтербизнес Тарасенко В.О., останнім станом на 18.04.2017 підтверджується заборгованість по договору №15/09/16 від 15.09.2016 в розмірі 429 544,00 грн. та гарантується її оплата в повному об'ємі.

Щодо наявної в матеріалах справи претензії до договору про надання охоронних послуг №15/09/16 від 15.09.2016, укладеного між ТОВ ВЄХ-3000 та ПНВК Інтербизнес , в якій відповідач зазначає, що акти про надання охоронних услуг за квітень 2017 були надані позивачем із суттєвими порушеннями умов договору щодо встановлених строків їх надання замовнику колегія суддів встановила наступне.

До зазначеної претензії відповідачем було додано акти про порушення умов договору з 01.04.2017 по 30.04.2017 у кількості 30 штук, відповідно до яких пости №№ 2, 4, 5, що становлять ? усіх постів замовника не були забезпечені працівниками охорони на виконання умов договору. Дані акти підписані представниками відповідача, згідно яких огляд зазначених постів охорони проводився виключно представниками відповідача.

З пояснень позивача вбачається, що жодних зауважень з боку відповідача щодо неякісного надання послуг в квітні 2017 не було.

Вказана претензія датована 12.07.2017, тобто після припинення дії спірного договору, який відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.05.2017 припинив свою дію з 31.05.2017, крім того у вказаній додатковій угоді сторони констатують, що охоронні послуги надавались від моменту укладання договору до моменту зняття з постів.

Крім того представником позивача до суду апеляційної інстанції було надано копію журналу прийому (здачі) чергувань на об'єкті охорони за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Протопопівка, вул. Леніна, буд. 96, який вівся на об'єкті охорони під час прийому передачі постів під охорону та є додатковим підтвердженням тих обставин, що охоронні послуги за спірний період (квітень 2017) надавались належним чином та в повному обсязі.

Будь - яких належних та допустимих доказів порушення позивачем умов договору в квітні 2017 відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Відповідач частково провів розрахунки за фактично отримані послуги, сплативши позивачу 130 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 47-50).

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 656 240,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судом встановлено, що позивач належним чином надавав відповідачеві зумовлені договором послуги на загальну суму 786 240,00 грн. за період з 16 вересня 2016 по 31 травня 2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-000063 за вересень 2016 на суму 48 384,00 грн., №ОУ-000063 за жовтень 2016 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000087 за листопад 2016 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000097 за грудень 2016 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000010 за січень 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000021 за лютий 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000032 за березень 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000041 за квітень 2017 на суму 92232,00 грн., №ОУ-000050 за травень 2017 на суму 92232,00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Як встановлено судом, доказів повної сплати вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 656 240,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 85 383,14 грн.

Як зазначено в статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.5 договору за прострочення терміну розрахунків з охоронним агентством, передбачених цим договором, замовник за весь період прострочки платежів, тобто за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, сплачує охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Суд, здійснивши перевірку періодів нарахування пені, обмеживши його 6-місячним строком, відповідно до ст. 232 ГПК України, враховуючи межі позовних вимог, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 53 436,45 грн., з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмір 9 701,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33 319,05 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.5.1 договору замовник, у разі прострочення строків розрахунків, що встановлені цим договором, зобов'язаний сплатити охоронному агентству суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За вказаних обставин, апеляційний суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочки відповідачем оплати послуг охорони в сумі 9 701,64 грн., погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п.3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем за період прострочки відповідачем оплати послуг охорони в сумі 33 319,05 грн., погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

При цьому апелянт не спростовує належними доказами та розрахунками інший розмір заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, контр розрахунку штрафних санкцій не подав.

Доводи апелянта про припинення на день подання позову зобов'язань між сторонами у повному обсязі, у зв'язку з чим основне зобов'язання вважається припиненим, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат на 3 % річних, колегією суддів відхиляються , оскільки припинення дії спірного договору не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги в повному обсязі, а у зв'язку з простроченням їх оплати - і обов'язку щодо відшкодування 3 % річних, інфляційних та пені.

Щодо тверджень апелянта про залишення поза увагою суду того що серед додатків до позову є акт №ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2017 на суму 92 232,00 грн., який є не підписаним з боку відповідача, та як наслідок, з урахуванням умов договору (п. 4.13), не може бути включеним позивачем до загальної заборгованості по договору, колегія суддів зазначає, що позивачем належними та допустимими докази було доведено виконання умов договору (надання послуг охорони) за актом №ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2017 на суму 92 232,00 грн., які відповідач і зобов'язаний сплатити за умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у інших документах у відповідь на заперечення відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13509/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13509/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13509/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13509/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 11.05.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

С.А. Гончаров