Постанова

від 08.05.2018 по справі 822/3429/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3429/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

08 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника позивача: Фадєєва Олександра Станіславовича

представника відповідача: Чорної Алли Анатоліївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Д" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису і постанови,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису і постанови.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що керівництво ТОВ "Діадема Д" не порушило положень ч. 2, ч.3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, ч.2. ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ при звільненні ОСОБА_4 На військову службу під час мобілізації на особливий період він не призивався, повістка військовим комісаріатом йому не надавалася і не надсилалась на адресу підприємства. В даному випадку працівник добровільно пройшов відбір і вступив на військову службу, тому гарантії, передбачені законодавством, на нього поширюватися не можуть і відповідно припис і постанова про накладення штрафу є незаконними.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що на час звільнення з роботи ОСОБА_4 в Україні діяв особливий період, а тому на зазначену особу розповсюджуються трудові та соціальні гарантії, встановлені особам, призваним на військову службу протягом особливого періоду, у вигляді збереження місця роботи на підприємствах, в яких вони працювали під час призову.

10 квітня 2018 року від позивача да суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги, які не підтверджені нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, рішення суду скасувати на прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши вимоги апеляційної скарги та відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що відповідно до наказу від 01.06.2017 року за №34/К-2017, товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Д" прийняло ОСОБА_4 на посаду підсобного робітника (стор.42).

В подальшому, 27.09.2017 року ОСОБА_4 було укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А3211 полковником ОСОБА_5 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, згідно якого громадянин України ОСОБА_4 добровільно бере на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 та частиною восьмою статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом. Контракт укладено строком на 3 роки (стор.47-48).

Відповідно до довідки ВЧ А3211 від 06.10.2017 року за №3093, солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині А 3211 (стор.49).

В зв'язку з укладенням позивачем зазначеного контракту, товариством з обмеженою відповідальністю "Діадема Д" наказом від 12.10.2017 року за №63/К-2017 звільнено ОСОБА_4 з посади підсобного робітника ТОВ "Діадема Д" за п.3 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з вступом працівника на військову службу з 12.10.2017 року.

27.10.2017 року на підставі звернення позивача відповідачем було здійснено інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Д", за результатами якого складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №22-06/69-ІВ від 03.11.2017 року. В Акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що звільнення з роботи працівника ОСОБА_6 з 12.10.2017 року на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із призовом на військову службу за контрактом є таким, що не відповідає ч.2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та ст. 119 КЗпП України. Також, станом на 02.11.2017 року адміністрацією ТОВ Діадема Д не нараховано та не виплачено середній заробіток за час проходження військової служби за контрактом ОСОБА_6, починаючи з 12.10.2017 року по даний час, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України таї ч. 1. ст. 24 Закону України "Про оплату праці", де зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата ( стор.12-28).

03.11.2017 року відповідачем складено припис №22-06/69-ІВ-24, згідно якого рекомендовано товариству з обмеженою відповідальністю "Діадема Д" дотримуватись вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1. ст. 24 Закону України Про оплату праці . ( стор. 29-30)

21.11.2017 року Управлінням Держпраці у Хмельницькій області прийнято постанову про накладення штрафу за №22/296, якою на підставі абз.5 ч.2 ст.265 КЗпП України вирішено накласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Д" штраф у розмірі 32000 грн.

Вважаючи припис та постанову протиправними позивач звернувся до суду для їх скасування.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що з 18 серпня 2015 року в Україні не діє особливий період, оскільки в подальшому мобілізація не оголошувалась, а інші стани, з якими законодавство пов'язує настання особливого періоду (воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій), не вводились. А тому, оскільки звільнення позивача ОСОБА_4 відбулось 12.10.2017, та враховуючи те, що підстави, з якими законодавство пов'язує необхідність збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві були відсутні, таке звільнення відбулось правомірно, і виплачувати в подальшому такій особі середній заробіток у позивача не було підстав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України Про оборону України , Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , Законом України Про військовий обов'язок та військову службу , Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3 Закону України Про оборону України підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ).

Згідно із ч. 8 ст. 4 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Отже, за змістом наведених вище норм слідує, що з моменту оголошення мобілізації настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Указом Президента від 14 січня 2015 року оголошено провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом. Одночасно оголошено про проведення у період із 18 березня до 01 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 Про часткову мобілізацію .

Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача, з якими погодився сул першої інстанції, що з 18 серпня 2015 року в Україні не діє особливий період, оскільки відповідне рішення уповноваженою собою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року №686/20215/15-ц.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 року № 303/2014 " Про часткову мобілізацію" в України настав особливий період, зокрема, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду, а в подальшому Указом президента України від 15.01.2015 року № 113 - VIII переведено національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Оцінюючи доводи апелянта стосовно протиправності звільнення ТОВ "Діадема Д" ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , яка набрала чинності 08.02.2015 року, визначено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , громадянам України, які призвані на строкову військову службу на строк до закінчення особливого періоду, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи (посади) та середньомісячного заробітку, викладені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду № 116-VIII від 15.01.2015 року, який набрав чинності 08.02.2015 року.

Гарантії для працівників, які вступили на військову службу за контрактом, визначає стаття 119 КЗпП України.

Слід зауважити, що кожен випадок укладення працівником контракту є особливим.

Так, у відповідності до ст.119 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України Про військовий обов'язок і військову службу і Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ч. 2 ст. 119 КЗпП України, як в редакції з 12.06.2016 так і в редакції після 07.01.2017 року визначала гарантії та пільги у вигляді збереження місця роботи, посади і середнього заробітку в тому числі і для працівників, прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. При цьому законодавцем у конструкції вказаної норми вжито сполучник або , тобто відповідна гарантія передбачена як для осіб, призваних на військову службу так і для осіб, прийнятих на військову службу за контрактом.

У відповідності до п.3 ст.36 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_4 уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України .

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, відповідне рішення уповноваженою собою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Враховуючи фактичні обставини, зокрема, звільнення позивача 12.10.2017 року на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв'язку з призовом на військову службу, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що позивача було звільнено без законних підстав, з порушенням трудового законодавства, а тому ТОВ "Діадема Д" припис та постанова прийняті відповідачем на підставі, у спосіб та у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин під час апеляційного розгляду справи доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги грунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Д" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису і постанови скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Д" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису і постанови відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 травня 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.