Рішення

від 11.05.2018 по справі 607/3734/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2018 Справа №607/3734/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Качановського Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Установи Центр розвитку місцевого самоврядування в особі Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Установи Центр розвитку місцевого самоврядування (надалі - Установа ЦРМС ) в особі Тернопільського відокремленого підрозділу установи Центр розвитку місцевого самоврядування (надалі - ТВПУ ЦРМС ) про скасувати наказ Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування №1 к від 05.02.2018 р. Про звільнення ОСОБА_1. з посади юрисконсульта 05 лютого 2018 року за власним бажанням згідно з поданою заявою; поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування , на умовах строкового трудового договору зі строком дії до 30 грудня 2019 року; стягнення з Установи Центр розвитку місцевого самоврядування в особі Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнання незаконними дії директора Тернопільського відокремленого підрозділу установи Центр розвитку місцевого самоврядування ОСОБА_4 щодо ініціювання оголошення у лютому 2018 року про проведення конкурсного відбору на посаду юрисконсульта Тернопільського ВП ЦРМС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22 січня 2018 року на вимогу директора ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4, оголошену на нараді з працівниками підрозділу, вона подала заяву на звільнення за власним бажанням без поважних причин. Будь-яких суттєвих зауважень, дисциплінарних проваджень відносно ОСОБА_1, за період її роботи не було. Звернення директора про написання позивачем заяви на звільнення нічим по суті не було обґрунтоване. У зв'язку з хворобою, з 23 січня 2018 року до дня, що передував звільненню, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. Після одужання вийшла на роботу. 05 лютого 2018 року директор ТВПУ ЦРМС видав наказ про її звільнення за власним бажанням без поважних причин, вніс запис та віддав трудову книжку, не приймаючи до уваги те, що позивач відмовилась від візування та ознайомлення з цим наказом. Тобто, ОСОБА_1 не вимагала звільнення за власним бажанням без поважних причин, відповідно до ст. 38 КЗпП України. Крім того, позивач подала заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, яка 05 лютого 2018 року була вручена директору ТВПУ ЦРМС в присутності працівників підрозділу (помічника директора ОСОБА_5, бухгалтера ОСОБА_6, експерта з питань комунікації ОСОБА_7, експерта з питань муніципальних послуг ОСОБА_8) та направлена на електронну скриньку ТВПУ ЦРМС lgdc.temopil@gmail.com.

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 прийшла на роботу о 09.00 год., однак не була допущена директором до виконання обов'язків. Присутніми на цей час в приміщенні,окрім керівника, були бухгалтер ОСОБА_6 та експерт з питань муніципальних послуг ОСОБА_8 З 06 лютого 2018 року позивач направляє на вищевказану електронну скриньку підрозділу зі своєї електронної скриньки (ІНФОРМАЦІЯ_2) електронні звернення щодо відновлення її порушеного права на працю, які були проігноровані. 19 лютого 2018 року вона направила електронне звернення (скаргу) на дії директора Голові Правління Установи ЦРМС Томнюк О.Є. (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3). Відтак, ОСОБА_1 вважає, що вжиті нею заходи щодо поновлення порушеного права самостійно і в позасудовий спосіб не дали позитивного результату, що спонукало її звернутися до суду.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив про те, що заявлений ОСОБА_1 позов є безпідставним та не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

21 березня 2017 року позивач прийнята на посаду юрисконсульта ТВПУ ЦРМС на умовах строкового трудового договору. 22 січня 2018 року ОСОБА_1 подала директору ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4 заяву про звільнення за власним бажанням, яку вона написала самостійно та власноручним підписом засвідчила своє рішення про звільнення без примусу з боку директора ТВПУ ЦРМС . На підставі вказаної заяви позивача було звільнено відповідно до ст.38 КЗпП. Цього ж дня ОСОБА_1 було ознайомлено із наказом №1к Про звільнення ОСОБА_1 , видано трудову книжку під розписку у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, проведено остаточний розрахунок, здійснено передачу майна та справ. Від підписання наказу №1к від 05 лютого 2018 року Про звільнення ОСОБА_1 та Акту передачі майна і справ від 05 лютого 2018 року позивач відмовилася, про що директором ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4, помічником директора ОСОБА_5 та бухгалтером ОСОБА_6 в присутності експерта з питань муніципальних послуг ОСОБА_8 та експерта з комунікації ОСОБА_7 було складено відповідний акт. Усні заяви та висловлювання позивача після 18.00 год. 05 лютого 2018 року мали виключно емоційний характер, відображали її особисте ставлення до ситуації, однак жодним чином не підтверджували намір ОСОБА_1 продовжувати працювати юрисконсультом в ТВПУ ЦРМС .

Директор ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4 05 лютого 2018 року не отримував від позивача жодних заяв, в тому числі і заяви про відкликання нею заяви про звільнення за власним бажанням. Подання такої заяви бухгалтеру ТВПУ ЦРМС ОСОБА_6 не можна вважати належним та добросовісним відкликанням ОСОБА_1 своєї заяви про звільнення за власним бажанням. Позивач поспіхом надала бухгалтеру заяву для підпису, запевнивши її, що це документ, необхідний для остаточного розрахунку із нею та зняття матеріальної відповідальності за збереження основних засобів. Бухгалтер підписала документ, який в подальшому виявився заявою ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням. Вказані обставини підтверджені службовою запискою бухгалтера ТВПУ ЦРМС ОСОБА_6 від 06 лютого 2018 року. Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що бухгалтер ТВПУ ЦРМС , згідно посадової інструкції, не уповноважений приймати від працівників заяви з кадрових питань.

Щодо надіслання позивачем заяви на електронну пошту відповідача lgdc.temopil@gmail.com у відзиві зазначено, що з 21 листопада 2017 року у працівників ТВПУ ЦРМС відпали правові підстави використовувати вищевказану електронну адресу, оскільки кожен працівник мав використовувати персоніфіковану електронну адресу на домені lgdc.org.ua. Таким чином, представник позивача стверджує про те, що повідомлення про свій намір продовжити працювати ОСОБА_1 повинна була надіслати на електронну адресу директора ТВПУ ЦРМС , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4. 06 лютого 2018 року позивач не була присутньою на нараді в кабінеті директора ТВПУ ЦРМС , яка відбувалася з 09.00 год. до 10.30 год., де були присутні всі працівники підрозділу. Не було ОСОБА_1 і у приміщенні ТВПУ ЦРМС після закінчення вказаної наради, а тому її твердження про недопущення до роботи 06 лютого 2018 року о 09.00 год. є надуманими. Згідно з наказом ТВПУ ЦРМС Про прийняття ОСОБА_1 №11 від 22 березня 2017 року, позивач прийнята на посаду юрисконсульта на умовах строкового трудового договору. Частина 2 ст.38 КЗпП України, на яку посилається ОСОБА_1, як на підставу поновлення на роботі, застосовується при розірванні трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Тобто, до правовідносин, які склалися між позивачем і відповідачем не можуть застосовуватися положення ч.2 ст.38 КЗпП України.

На електронне звернення позивача до Установи ЦРМС їй була надана відповідь листом №11 від 16 березня 2018 року за підписом Голови Правління Томнюк О.Є. в якому зазначено про те, що відповідно до Установчого акта Голова Правління та Правління не наділені повноваженнями щодо поновлення на роботі працівників відокремлених підрозділів Установи. Оскільки звернення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта відбулося правомірно, з проведенням усіх необхідних процедур, директор ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4 мав право оголосити конкурс на проведення конкурсного відбору для заміщення вакантної посади юрисконсульта, а тому відсутні правові підстави для визнання незаконними його дій. З приводу стягнення з відповідача моральної шкоди у відзиві зазначено про те, що, позивач не надала належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що звільнення з посади юрисконсульта ТВПУ ЦРМС порушило її нормальний життєвий ритм, призвело до душевних та фізичних страждань, інших втрат немайнового характеру, а тому правові підстави для стягнення в користь ОСОБА_1 моральної шкоди відсутні. З врахуванням вищенаведеного представник ТВПУ ЦРМС просить відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначила про те, що відповідачем не надано будь-яких фактичних доказів, які б спростовували обставин, доведені в позовній заяві, натомість підтверджено по суті примусове звільнення юрисконсульта за власним бажанням. Про відсутність намірів позивача до розірвання трудового договору, відповідно до ст.38 КЗпП України, згідно поданої заяви від 22 січня 2018 року, свідчать: наказ від 05 лютого 2018 року №1 Про звільнення ОСОБА_1 ; акти від 05 лютого 2018 року на яких відсутній підпис позивача, який би підтверджував факт її згоди бути звільненою за власним бажанням. Подача ОСОБА_1 заяв про звільнення від 22 січня 2018 року та про відкликання заяви на звільнення від 05 лютого 2018 року, підтверджені також підписами працівників підрозділу, що не суперечить загальним положенням документообігу. Щодо використання службової пошти позивач зауважує, що дана електронна скринька lgdc.temopil@gmail.com. використовувалась у ТВПУ ЦРМС паралельно електронним адресам про які зазначає відповідач і до неї мали доступ всі працівники підрозділу. Твердження представника відповідача про незастосування ч.2 ст.38 КЗпП України до спірних правовідносин ОСОБА_1 вважає хибним. Трудовим законодавством не обмежено право особи, яка працює за строковим трудовим договором у написанні заяви на звільнення за власним бажанням, а відтак не обмежене право у її відкликанні.

Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив, що відповідач надав суду достатню кількість належних та допустимих доказів, які спростовують правомірність та обґрунтованість вимог, наведених ОСОБА_1 у позовній заяві. Вважає, що факт необґрунтованої відмови позивача від підписання наказу №1 від 05 лютого 2018 року Про звільнення ОСОБА_1 , акту передачі майна і справ від 05 лютого 2018 року, бухгалтерської довідки вих. №3 від 05 лютого 2018 року не свідчить про її бажання продовжувати роботу на посаді юрисконсульта ТВПУ ЦРМС . Подання ОСОБА_1 заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням бухгалтеру ТВПУ ЦРМС . ОСОБА_6 не можна вважати належним та добросовісним відкликанням позивачем своєї заяви про звільнення за власним бажанням. Крім того, представник відповідача зазначив про те, що до 27 березня 2018 року офіційною електронною поштою ТВПУ ЦРМС була адреса електронної пошти його директора ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4., на яку заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і звернення щодо захисту її трудових прав не надходили. Строковий характер трудових відносин не позбавляє позивача права на звільнення за власним бажанням, але не передбачає застосування положень про заборону звільнення за раніше поданою заявою у разі фактичного продовження роботи, встановлених ч.2 ст.38 КЗпП України. Щодо відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку, представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1, як під час роботи в ТВПУ ЦРМС так і після звільнення продовжує активно займатися індивідуальною адвокатською практикою та викладацькою діяльністю, веде роботу щодо написання дисертації, не перебуває у пригніченому стані, що виключає можливість завдання їй моральної шкоди з боку ТВПУ ЦРМС .

Позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та відповідь на відзив. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТВПУ ЦРМС Качановський Р.Є. позовних вимог не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Ухвалою суду задоволено клопотання сторін про допит свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що є директором ТВПУ ЦРМС , де попередньо юрисконсультом працювала позивач. ОСОБА_1 зі своїми обов'язками справлялася. Він був ознайомлений із заявою про звільнення позивача за власним бажанням. Відбулося обговорення заяви ОСОБА_1 про звільнення, причину звільнення остання не повідомила. Він не здійснював на неї будь-якого тиску. Вхідну і вихідну документацію приймає помічник директора ОСОБА_5 Про написання ОСОБА_1 заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням йому не було відомо 05.02.2018 р.. Також йому не відомо, з яких причин ОСОБА_1 відмовлялася від підписання наказу про звільнення за власним бажанням та він не бачив, щоб 06.02.2018 р. ОСОБА_1 виходила на роботу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює бухгалтером в ТВПУ ЦРМС , і їй не відомо, щоб на ОСОБА_1 чинився тиск, і щоб її директор змушував подати заяву про звільнення за власним бажанням. Заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням вона отримала 05.02.2018 р. від ОСОБА_1, оскільки остання не бажала їй розписатися про проведення з нею розрахунків. Однак вона не розуміла, про що вказана заява і не звертала на неї уваги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює помічником директора у ТВПУ ЦРМС , і їй не відомо, щоб на ОСОБА_1 чинився тиск, і щоб її директор змушував подати заяву про звільнення за власним бажанням. Їй не відомо також причини звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 Вона здійснює реєстрацію заяв і нею не було зареєстровано 05.02.2018 р. заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суду пояснили, що їм не відомо, щоб на ОСОБА_1 чинився тиск, і щоб її директор змушував подати заяву про звільнення за власним бажанням. Причини звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 їм не відомі. 06.02.2018 р. на нараді в ТВПУ ЦРМС не була присутня ОСОБА_1

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів у трудовій книжці серія НОМЕР_2 від 08 жовтня 1996 року, ОСОБА_1 на підставі наказу №11 від 21 березня 2017 року з 22 березня 2017 року прийнята на посаду юрисконсульта ТВПУ ЦРМС .

22 березня 2017 року позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією юрисконсульта ТВПУ ЦРМС , затвердженою директором ТВПУ ЦРМС 22 березня 2017 року.

Відповідно до Положення про ТВПУ ЦРМС , затвердженого наказом в.о. Голови Правління Установи ЦРМС №2 від 25 листопада 2016 року, ТВПУ ЦРМС є відокремленим підрозділом (філією) Установи. Підрозділ не має статусу юридичної особи та створюється за територіальним принципом в кожному регіоні України (п.1.3.). Директор Підрозділу, відповідно до внутрішніх актів Установи приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Підрозділу, виконує інші функції, як уповноважена особа роботодавця з питань, пов'язаних з реалізацією трудових відносин у Підрозділі (п.5.3.).

30 березня 2017 року зборами трудового колективу №1 Установи ЦРМС затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку. В Розділі 3 Робочий час та час відпочинку передбачено, що відповідно до ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (п.3.1.). Встановлюється п'ятиденний робочий тиждень і такий розпорядок роботи: початок роботи - 09.00; закінчення роботи - 18.00 (п.3.3.). Перерва для харчування і відпочинку надається, як правило, через 4 години роботи і використовується працівником на власний розсуд. Тривалість перерви не може бути меншою 30 хвилин (п.3.4.).

З Правилами внутрішнього трудового розпорядку позивач була ознайомлена 20 квітня 2017 року, про що свідчить її власноручний підпис.

Згідно Інструкції з управління кадрами Установи ЦРМС , затвердженої рішенням Правління ЦРМС від 28 грудня 2017 року №1, працівники ЦРМС та його відокремлених підрозділів приймаються на роботу відповідно до штатного розпису. Який погоджується Наглядовою радою ЦРМС та затверджується Правлінням ЦРМС (п.2.1.). Оформлення на роботу працівників виконавчого апарату ЦРМС відбувається в штат ЦРМС, в той час, як працівники відокремлених підрозділів приймаються на роботу в штат відповідного підрозділу ЦРМС (п.3.1.). Тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Робочий тиждень складає 5 днів. Робочий день триває 8 годин, з 9.00 до 18.00, обідня перерва з 13.00 до 14.00. Напередодні святкових і неробочих днів, робочий день скорочується на одну годину (п.4.1.). Якщо працівник звільняється з ЦРМС із власної ініціативи, він повинен подати Голові Правління ЦРМС (для персоналу ЦРМС та керівників відокремлених підрозділів ЦРМС)/ директору відокремленого підрозділу ЦРМС (для персоналу відокремленого підрозділу ЦРМС) письмову заяву про звільнення (зразок у додатку 14) із зазначенням підстави (за власним бажанням, за угодою сторін) (п.8.2.).

22 січня 2018 року позивач адресувала директору ТВПУ ЦРМС заяву в якій просила звільнити її за власним бажанням.

05 лютого 2018 року ОСОБА_1 повідомила відповідача про відкликання нею заяви від 22 січня 2018 року про звільнення за власним бажанням (згідно відмітки на заяві, її о 16.35 год. отримала бухгалтер підрозділу ОСОБА_6.).

Однак наказом №1к від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнена з посади юрисконсульта ТВПУ ЦРМС за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України, згідно з поданою заявою.

Вважаючи незаконним своє звільнення позивач неодноразово направляла на електронну скриньку ТВПУ ЦРМС lgdc.temopil@gmail.com. звернення щодо усунення порушень її права на працю, а 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 направила електронне звернення (скаргу) на дії директора ТВПУ ЦРМС Голові Правління Установи ЦРМС Томнюк О.Є. (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3), що вбачається з реєстру вхідних та вихідних поштових відправлень з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2.

З рішення Правління №2 від 01 листопада 2017 року Установи ЦРМС Про перехід на використання домену lgdc.org.ua. для поштових скриньок працівників та радників ЦРМС вбачається, що з 07 листопада 2017 року вирішено створити та розпочати використання поштових скриньок працівників та радників ЦРМС на домені lgdc.org.ua. Встановити перехідний період з 07 листопада 2017 року по 21 листопада 2017 року, в який паралельно використовуватимуться поштові скриньки на lgdc.org.ua. та gmail.com. З 22 листопада 2017 року встановити обов'язковість використання адрес електронної пошти на домені lgdc.org.ua. у робочому листуванні ЦРМС.

Наведене свідчить виключно про використання адрес електронної пошти на домені lgdc.org.ua., однак в жодному разі не вказує на те, що електронна адреса на яку позивач надсилала звернення, не може використовуватись чи не використовується ТВПУ ЦРМС , адже вона створена на дозволеному Установою ЦРМС домені.

Згідно бухгалтерської довідки, виданої ТВПУ ЦРМС , вих. №3 від 05 лютого 2018 року, відповідно до наказу №1к від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено наступні суми: компенсація відпустки (13 к. дн.) - 6094,71 грн.; оплата за відпрацьований час - 1491,67 грн.; всього - 7586,38 грн.

Бухгалтерською довідкою вих. №4 від 05 лютого 2018 року підтверджується, що позивач дійсно працювала на посаді юрисконсульта в ТВПУ ЦРМС з 22 березня 2017 року по 05 лютого 2018 року. Всього нарахування за період з березня 2017 року по лютий 2018 року становлять 187 846,01 грн. (березень 2017 - 6181,82 грн., квітень 2017 - 17000,00 грн., травень 2017 - 17000,00 грн., червень 2017 - 17249,08 грн., липень 2017 - 16966,30 грн., серпень 2017 - 13961,45 грн., вересень 2017 - 17063,99 грн., жовтень 2017 - 16256,69 грн., листопад 2017 - 17063,99, грудень 2017 - 17126,86 грн., січень 2018 - 22551,76 грн., лютий 2018 - 9424,07 грн.).

В Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ТВПУ ЦРМС , розпочато 01 лютого 2017 року, міститься запис про отримання ОСОБА_1 трудової книжки 05 лютого 2018 року.

Водночас, згідно акту від 05 лютого 2018 року, складеного директором ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4, помічником директора ОСОБА_5 та бухгалтером ОСОБА_6 в присутності експерта з питань муніципальних послуг ОСОБА_8 та експерта з комунікації ОСОБА_7, про те, що 05 лютого 2018 року о 17.10 год. юрисконсульту ТВПУ ЦРМС ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись із наказом ТВПУ ЦРМС від 05 лютого 2018 року №1к Про звільнення ОСОБА_1 . Поставити свій підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовилася. Перед тим вона відмовилася візувати цей наказ, як посадова особа - юрисконсульт ТВПУ ЦРМС . Також, юрисконсульту ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись та поставити свій підпис на Акті передачі майна і справ від 05 лютого 2018 року, розрахунку та бухгалтерській довідці, від чого позивач відмовилась.

Акт в тому ж складі та вищенаведеного змісту складено 05 лютого 2018 року о 17.55 год.

06 лютого 2018 року бухгалтер ТВПУ ЦРМС ОСОБА_6 адресувала директору Підрозділу службову записку в якій зазначила, що їй не було відомо про те, що підписаний нею папір був заявою про відкликання заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням. Про це вона дізналася зі слів позивача, яка вказану заяву залишила собі. Про передачу цієї заяви директору ТВПУ ЦРМС їй невідомо, у присутності працівників Підрозділу у робочий час цього не відбулося.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді юрисконсульта ТВПУ ЦРМС , надіслану 19 лютого 2018 року на електронну адресу Голови Правління Установи, Голова Правління Установи ЦРМС О.Томнюк адресувала позивачу лист №11 від 16 березня 2018 року в якому зазначила, що Голова Правління та Правління Установи не наділені повноваженнями щодо поновлення на роботі працівників відокремлених підрозділів Установи.

На час розгляду справи, відповідно до наказу №2-к від 07 березня 2018 року Про прийняття Качановського Р.Є. , Качановського Р.Є. прийнято на посаду юрисконсульта ТВПУ ЦРМС з 12 березня 2018 року на умовах строкового трудового договору зі строком дії до 31 грудня 2018 року, з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

Також, як вбачається з інформації №126-09/612 від 04 квітня 2018 року, наданої Тернопільським національним економічним університетом в особі ректора Крисоватого А.І. на звернення директора ТВПУ ЦРМС , ОСОБА_1 працює в університеті з 26 жовтня 2017 року на посаді викладача кафедри цивільного права і процесу на 0,25 ставки за сумісництвом. Розклад занять позивача: понеділок - з 11.10 год. до 12.30 год. (через тиждень); четвер - з 12.30 год. до 14.10 год.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує звільнення її з посади юрисконсульта ТВПУ ЦРМС за власним бажанням, оскільки стверджує, що в останній день встановленого законодавцем строку вона відкликала попередньо подану заяву про звільнення за власним бажанням, а тому була звільнена роботодавцем незаконно. Представник відповідача заперечує такі доводи позивача та покликається на те, що ОСОБА_1 в останній робочий день - 05 лютого 2018 року жодним чином не підтвердила свого наміру продовжувати працювати юрисконсультом в ТВПУ ЦРМС , а тому була звільнена з вказаної посади на підставі ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

В п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 року (з наступними змінами та доповненнями), роз'яснено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи станом на 05 лютого 2018 року у ОСОБА_1 не було волевиявлення на припинення трудових відносин з ТВПУ ЦРМС . Зокрема, позивач відмовилась поставити свій підпис та ознайомитись із наказом ТВПУ ЦРМС від 05 лютого 2018 року №1к Про звільнення ОСОБА_1 , а також не підписала Акт передачі майна і справ від 05 лютого 2018 року, розрахунок та бухгалтерську довідку. Крім того, позивач в межах робочого дня повідомляла відповідача про відкликання нею заяви від 22 січня 2018 року про звільнення за власним бажанням (згідно відмітки на заяві, її о 16.35 год. отримала бухгалтер підрозділу ОСОБА_6.). При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що подання заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням бухгалтеру ТВПУ ЦРМС ОСОБА_6 не можна вважати належним та добросовісним відкликанням ОСОБА_1 такої заяви, оскільки попередня поведінка позивача вказувала роботодавцю на те, що працівник не підтримує свого попереднього наміру припинити трудові відносини, а тому не може бути звільненим з підстав, передбачених ст.38 КЗпП України. Надсилання ОСОБА_1 повідомлень на електронну скриньку ТВПУ ЦРМС lgdc.temopil@gmail.com. також приймається судом до уваги як довід того, що позивач була звільнена всупереч своїй волі. Як вже було зазначено вище рішення Правління №2 від 01 листопада 2017 року Установи ЦРМС Про перехід на використання домену lgdc.org.ua. для поштових скриньок працівників та радників ЦРМС свідчить виключно про використання адрес електронної пошти на домені lgdc.org.ua., однак в жодному разі не вказує на те, що електронна адреса на яку позивач надсилала звернення, не може використовуватись чи не використовується ТВПУ ЦРМС , адже вона створена на дозволеному Установою ЦРМС домені.

Таким чином суд приходить до переконання, що у виниклих між сторонами правовідносинах мало місце порушення відповідачем трудових прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання незаконним та скасування наказу ТВПУ ЦРМС від 05 лютого 2018 року №1-к про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта ТВПУ ЦРМС за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України та поновлення позивача на посаді юрисконсульта ТВПУ ЦРМС .

За правилами ч.2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 06 лютого 2018 року, то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за січень 2018 року та грудень 2017 року.

У судовому засіданні з'ясовано, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 926 грн. без відрахувань до бюджету усіх податків і зборів, та 745 грн. з відрахуванням до бюджету усіх податків і зборів.

Загальна кількість робочих днів за даними виробничого календаря на 2018 рік за період з 06 лютого 2018 року по 11 травня 2018 року складає 64 дні (17 робочих днів лютого 2018 року, 21 робочий день березня 2018 року, 20 робочих днів квітня 2018 року, 06 робочих днів травня 2018 року). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 47 680,00 грн. відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (середньоденна заробітна плата 745 грн. х 64 робочих дні = 47680,00 грн.).

З приводу вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій директора ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4 щодо ініціювання у лютому 2018 року оголошення про проведення конкурсного відбору на посаду юрисконсульта ТВПУ ЦРМС , то суд вважає їх безпідставними, оскільки директор ТВПУ ЦРМС ОСОБА_4 мав усі підстави на проведення конкурсного відбору. При цьому, законодавець надає правову гарантію незаконно звільненому працівнику у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу щодо поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ст.235 КЗпП України) . Отже, з метою виконання роботодавцем такого рішення п.6 ст.40 КЗпП України передбачено можливість розірвання з його ініціативи трудового договору з прийнятим на роботу працівником у разі поновлення на роботі іншого працівника, який раніше виконував цю роботу.

У відповідності до положень ст.ст.16, 23 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпПУкраїни є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно ст.237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Моральні шкода завдана ОСОБА_1 виразилася в моральних стражданнях, у зв'язку з порушенням її трудових прав, втрати нормальних життєвих зв'язків, здійснення нею додаткових зусиль для організації свого життя.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача в користь позивача 500,00 грн. грошового відшкодування моральної шкоди

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вказаної норми, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1057,20 грн., в частині відмови у задоволенні позовних вимог не підлягає стягненню судовий збір.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суду вважає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача в користь держави.

Відповідно п.4 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Рішення суду в частині поновлення на роботі слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 38, 235, 247, 237-1 КЗпП України, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Установи Центр розвитку місцевого самоврядування в особі Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними дії, стягнення моральної шкоди.

Скасувати наказ Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування №1 к від 05.02.2018 р. Про звільнення ОСОБА_1. з посади юрисконсульта 05 лютого 2018 року за власним бажанням згідно з поданою заявою.

Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування , на умовах строкового трудового договору зі строком дії до 30 грудня 2019 року.

Стягнути з Установи Центр розвитку місцевого самоврядування в особі Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2018 року по 11 травня 2018 року, кошти в розмірі 47 680,00 грн. (сорок сім тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Установи Центр розвитку місцевого самоврядування в особі Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок) та сплачений судовий збір в розмірі 1057,20 грн. (тисячу п'ятдесят сім гривень 20 копійок).

Стягнути з Установи Центр розвитку місцевого самоврядування в особі Тернопільського відокремленого підрозділу Установи Центр розвитку місцевого самоврядування на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1057,20 грн. (тисячу п'ятдесят сім гривень 20 копійок).

У задоволення інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Установа Центр розвитку місцевого самоврядування місцезнаходження: вул. Велика Житомирська, буд. 20, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40896709.

Тернопільський відокремлений підрозділ Установи Центр розвитку місцевого самоврядування , місцезнаходження: вул. О. Кульчицької, буд. 2а, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складено 15 травня 2018 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко