Постанова

від 10.05.2018 по справі 537/1010/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

місто Київ

справа № 537/1010/16-ц

провадження № 61-4465св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_4,

боржник - Закрите акціонерне товариство Конкорд ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кривчуна Т. О., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2008 року про визнання наказу від 06 грудня 2007 року № 264-к незаконним та поновлення на роботі на посаді укладальника-пакувальника у Закритому акціонерному товаристві Конкорд (далі - ЗАТ Конкорд ).

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2008 року не виконано, а 12 червня 2015 року державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області (далі - Крюківський ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області) ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 статті 49 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з ліквідацією ЗАТ Конкорд . Враховуючи ці обставини, посилаючись на статтю 373 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) та роз'яснення, викладені у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , просив встановити спосіб і порядок виконання рішення суду. На переконання заявника, суд зобов'язаний був застосувати пункт 34 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, згідно з яким у випадках ліквідації підприємства, установи, організації на час виконання рішення про поновлення на роботі суд, який постановив рішення, за поданням судового виконавця або заявою позивача в порядку заміни способу виконання рішення відповідно до статті 366 ЦПК України 1963 року може визнати працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації і своєю ухвалою стягнути з власника ліквідованого підприємства, установи, організації (органу, уповноваженого управляти їх майном, а у відповідних випадках - з правонаступника) суми заробітної плати за вимушений прогул.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 березня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про встановлення способу і порядку виконання рішення відмовлено.

Суд першої інстанції у своїх висновках виходив з того, що на час звернення заявника із заявою до суду виконавче провадження закінчено, тому відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу: заяву ОСОБА_4 задоволено частково; встановлено спосіб виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2008 року про поновлення на роботі; визнано ОСОБА_4 звільненим із ЗАТ Конкорд на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства з 18 березня 2015 року; в іншій частині вимог заяви відмовлено.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, зазначивши при цьому також про те, що норму права, згідно з якою проводилось стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із власника ліквідованого підприємства, виключено, тому вимоги ОСОБА_4 у цій частині визнані безпідставними (а.с. 73 провадження № 6/537/13/2016).

ОСОБА_4, не погодившись із ухвалою апеляційного суду, подав касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з власника ліквідованого підприємства скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У своїх висновках суд касаційної інстанції вказав на порушення апеляційним судом вимог статті 373 ЦПК України 2004 року, оскільки судом належним чином не вирішено питання щодо з'ясування можливості зміни способу і порядку виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення цієї суми із власника ліквідованого ЗАТ Конкорд (а.с. 104 провадження № 6/537/13/2016).

За результатами нового розгляду справи ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2016 року ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 березня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що при новому розгляді справи апеляційним судом з'ясовані обставини справи та встановлено, що при розгляді заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду ОСОБА_4, не заперечуючи факту отримання коштів за час вимушеного прогулу, наполягав на стягненні з власника ліквідованого товариства заборгованості за час затримки виконання рішення суду, однак такі позовні вимоги заявника не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому оцінка цих обставин не може бути здійснена під час апеляційного розгляду.

ОСОБА_4, не погодившись із ухвалою апеляційного суду, у грудні 2016 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвали нове рішення, яким задовольнити його вимоги про стягнення заробітної плати з власника ліквідованого товариства у зв'язку з ліквідацією підприємства з 18 березня 2015 року.

Касаційна скарга ОСОБА_4 обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник вважає, що апеляційним судом не взято до уваги пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , згідно з яким у випадках ліквідації підприємства, установи, організації на час виконання рішення про поновлення на роботі суд, який постановив рішення, за поданням судового виконавця або заявою позивача в порядку заміни способу виконання рішення відповідно до статті 366 ЦПК України 2004 року може своєю ухвалою стягнути з власника ліквідованого підприємства, установи, організації (органу, уповноваженого управляти їх майном, а у відповідних випадках - з правонаступника) суми заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року у справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду 31 січня 2018 року.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2008 року, зміненим, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2008 року, визнано незаконним наказ від 06 грудня 2007 року № 264-к та поновлено ОСОБА_4 на роботі укладальником-пакувальником ЗАТ Конкорд ; стягнуто із ЗАТ Конкорд на користь ОСОБА_4 1 933, 30 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодовано моральну шкоду в сумі 1 000, 00 грн.

Постановами державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області від 05 березня 2008 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення про поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця у розмірі 1 002, 33 грн.

Постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області від 17 березня 2008 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-375, виданого 04 березня 2008 року, про стягнення із ЗАТ Конкорд на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1 002, 33 грн закінчено у зв'язку зі сплатою боржником згідно з платіжним дорученням від 14 березня 2008 року № 2455, а постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області від 12 травня 2008 року виконавчий документ про поновлення ОСОБА_4 на роботі повернуто до суду, який його видав, у зв'язку з тим, що вжито усіх необхідних заходів щодо виконання рішення, проте виконати рішення без участі боржника неможливо (а.с. 135 справи № 2-375/08).

Після набрання рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2008 року законної сили судом повторно видані та пред'явлені позивачем до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області на примусове виконання виконавчі листи в частині визнання незаконним наказу від 06 грудня 2007 року № 264-к та поновлення ОСОБА_4 на роботі укладальником-пакувальником ЗАТ Конкорд , стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 1 933, 30 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000, 00 грн, за якими 11 вересня 2008 року, 28 серпня 2008 року та 29 серпня 2008 року відкриті виконавчі провадження (а.с. 156, 152,154 справи № 2-375/08).

Постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області від 04 листопада 2010 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом від 26 серпня 2008 року № 2-375 про поновлення ОСОБА_4 на роботі на підставі пункту 11 статті 37 та статей 38, 76 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що була чинною на момент ухвалення постанови) (а.с. 164 справи № 2-375/08).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 07 грудня 2010 року визнано банкрутом ЗАТ Конкорд та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого Бончака С .А. У зв'язку з цим Крюківським ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області постановами від 31 грудня 2012 року виконавчі провадження закриті, а виконавчі листи про відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000, 00 грн та стягнення 1 933, 30 грн грошових коштів за час вимушеного прогулу направлені для виконання ліквідатору ЗАТ Конкорд .

Згідно з повідомленням після отримання грошових коштів від продажу майна ЗАТ Конкорд платіжним дорученням від 20 лютого 2013 року № 2 на користь ОСОБА_4 перераховано 1 933, 30 грн на погашення заборгованості із заробітної плати. Відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000, 00 грн не здійснювалося відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2015 року встановлено, що 18 квітня 2015 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи ЗАТ Конкорд за № 15851170006001697.

Відповідно до ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 січня 2016 року, яка набрала законної сили, встановлено, що постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області від 12 червня 2015 року поновлено виконавче провадження з виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2008 року про поновлення заявника на роботі та ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 статті 40 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з ліквідацією ЗАТ Конкорд .

Відповідно до статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, після набрання рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а уповноважені посадові особи державної виконавчої служби як єдиного органу примусового виконання рішень судів зобов'язані була вжити усіх необхідних заходів задля його належного та своєчасного виконання.

Встановивши наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання, відповідає правилу частини першої статті 36 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 373 ЦПК України 2004 року за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. При цьому, розглядаючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження . Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зазначений правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15.

Під час розгляду касаційної скарги Верховним Судом враховано, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 24 листопада 2016 року постановлена в межах та з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року щодо скасування ухвали апеляційного суду від 18 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з власника ліквідованого підприємства (а.с. 105).

Суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, враховуючи положення статті 373 ЦПК України 2004 року, зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про зміну порядку та способу виконання рішення суду шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з власника ліквідованого підприємства ЗАТ Конкорд .

При цьому, судом апеляційної інстанції правильно враховані положення частини другої статті 113 ЦК України господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Відповідно до вимог частини другої статті 152 цього Кодексуакціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Особливістю акціонерного товариства є не просто наявність статутного капіталу, але й вказівка на те, що цей капітал ділиться на визначену кількість часток однакової номінальної вартості.

Питання відповідальності кожного із акціонерів за боргами товариства окремо в розділі 5 параграфа 1 глави 8 ЦК України та Закону України Про акціонерні товариства не врегульовані, а отже, до визначення їх прав та обов'язків застосовуються загальні правила статей 114, 117 ЦК України.

Таким чином, за загальним правилом акціонерне товариство, як юридична особа, самостійний суб'єкт цивільних відносин, відповідає за своїми зобов'язаннями самостійно, і той факт, що акціонери товариства мають корпоративні права щодо нього, не дає підстав для покладення на них відповідальності по боргах такого акціонерного товариства.

Крім того суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що на час звернення заявника до суду із позовною заявою ним вимоги про стягнення з власника ліквідованого товариства заборгованості за час затримки виконання рішення суду не заявлялися і не були предметом розгляду в суді при постановленні рішення, про зміну способу і порядку виконання якого звернувся заявник у цій справі, а рішення суду про виплату заборгованості по заробітній платі у розмірі 1 933,30 грн ЗАТ Конкорд виконало, що не заперечувалося самим заявником.

Посилання у касаційній скарзі на необхідність застосування пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , Верховним Судом відхиляються, оскільки наведене в ньому роз'яснення не є джерелом права та не містить загальнообов'язкових правил.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на правомірність ухваленого судового рішення не впливають. Інші доводи заявника зводяться до переоцінки обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українине належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик