Рішення

від 10.05.2018 по справі 904/1446/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1446/18 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Тайлієвої Х.Р., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ-СЕРВІС" (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28; ідентифікаційний код 30440998)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 офіс 5; ідентифікаційний код 40074990)

про стягнення заборгованості 59 038 грн. 75 коп.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача: Гусакова О.Б. - представник, дов. від 26.12.2017, №б/н.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1370/18 від 06.04.2018), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго Груп" 59 038 грн. 75 коп., що складає 51 182 грн. 40 коп. - основного боргу, що виник внаслідок непоставки товару, оплаченого згідно рахунку від 30.03.2017р. №13, 6 136 грн. 77 коп. - інфляційних втрат та 1 719 грн. 58 коп. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/1446/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 10.05.2018р.

Відповідач у відзиві (вх.№19861/18 від 11.05.2018р.) на позов просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що: - грошові кошти у сумі 51 182 грн. 40 коп. були одержані відповідачем на підставі укладеного договору поставки товару у спрощеній формі; - сторони у договорі не узгодили термін поставки товару; - на адресу відповідача не надходило вимоги про поставку товару із зазначенням терміну поставки товару; - вимога від 22.12.2017р. №28/2017 про сплату боргу у сумі 51 182 грн. 40 коп., на яку міститься посилання у позовній заяві, тобто виконання грошового зобов'язання, проте, у відповідача немає обов'язку перед позивачем щодо виконання грошового зобов'язання.

Позивач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отриманням 16.04.2018р. копії ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.35).

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Південенерго Груп", як постачальником було виставлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія-Сервіс", як покупцю, рахунок на оплату товару (ізолятори, трансформатор струму) від 30.03.2017р. №13 на загальну суму 102 364 грн. 80 коп. (а.с.24).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання з оплати товару.

Як вбачається позивач на підставі виставленого рахунку перерахував відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 51 182 грн. 40 коп., про що свідчить платіжне доручення від 30.03.2017р. №88 (а.с.25).

Також, 11.04.2017р. відповідач по факту отримання грошових коштів зареєстрував податкову накладну від 30.03.2017р. №10 на суму 51 182 грн. 40 коп.

У зв'язку з непоставкою товару, позивачем на адресу відповідача було спрямовано лист від 22.12.2017р. №28/2017, в якому нагадує про наявність боргу з боку відповідача по сумі попередньої оплати за обладнання у розмірі 51 182 грн. 40 коп., що перерахована на підставі рахунку від 30.03.2017р. №13 та платіжного доручення від 30.03.2017 №88 та попереджає про намір протягом 20 календарних днів звернутися до суду щодо стягнення заборгованості (а.с.28).

Вказаний лист був направлений відповідачу 26.12.2017р., про що свідчить фіскальний чек від 26.12.2017р. №3749 (а.с.29).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається, строк поставки товару на підставі рахунку від 30.03.2017р. №13 не визначено, у зв'язку з чим відповідачем не було порушено строки поставки товару. Позивачем відповідної вимоги щодо поставки товару згідно рахунку відповідачу пред'явлено не було.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 3 статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача було надіслано лист від 22.12.2017р. №28/2017 про нагадування щодо наявності боргу відповідача по сумі попередньої оплати за обладнання у розмірі 51 182 грн. 40 коп., тобто виконання грошового зобов'язання.

При цьому, на момент розгляду спору строк по виконанню зобов'язання щодо поставки товару відповідачем позивачу не настав, у зв'язку із відсутністю терміну поставки товару.

З урахування викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у розмірі 1 762 грн. 00 коп. слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ-СЕРВІС" (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28; ідентифікаційний код 30440998) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 офіс 5; ідентифікаційний код 40074990) - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ-СЕРВІС".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

15.05.2018