Рішення

від 02.05.2018 по справі 914/227/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018р. Справа №914/227/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова ізоляція» , м. Миколаїв, Миколаївська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» , м. Львів,

предмет позову : стягнення 377 915,44 грн.,

підстава позову : невиконання зобов'язань за договором підряду №01/11 від 06.01.2017 року,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - адвокат, представник на підставі договору про надання правової допомоги від 13.03.2018 року та ордеру серії ЛВ №074343 від 13.03.18р.

відповідача : ОСОБА_2В - представник на підставі довіреності від 01.01.218 року.

Обставини розгляду справи. 06.02.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова ізоляція вих. № 2901/2018-1 від 29.01.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! про стягнення 360 067,07 грн., з яких 304 966,00 грн. основного боргу, 31 251,91 грн. пені, 5 688,74 грн. 3% річних, 18 160,42 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №914/227/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.03.18 р.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем 21.02.2018 року, відповідачем - 15.02.2018 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

13.03.2018 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.03.2018 року від позивача надійшли клопотання про долучення документів, що посвідчують повноваження представника, та заява про включення до складу судових витрат суми адвокатського гонорару (оригінал заяви з додатками надійшли до суду 28.03.2018 року).

Відводів складу суду та секретарю судового засідання не заявлено.

У судовому засіданні 14.03.2018 року підготовче засідання відкладено на 04.04.2018 року.

02.04.2018 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме в частині пені, 3 % річних і інфляційних втрат на суму 17 848,37 грн. позивач зазначає, що з моменту подання позову відповідач не здійснював на користь позивача жодних сплат за договором підряду, не погасив заборгованість, тому заборгованість за відповідним договором збільшилась за рахунок донарахованих пені, 3 % річних і інфляційних втрат. Відповідно до прохальної частини заяви станом на 30.03.2018 року позивач просить стягнути заборгованість з відповідача у розмірі 377 915,44 грн., з яких 304 967,00 грн. основного боргу, 30 496,70 грн. пені, 7 576,49 грн. 3% річних, 34 875,25 грн. збитків від інфляції.

У судовому засіданні 04.04.2018 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі №914/227/18 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 12.04.18 року.

12.04.2018 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжне доручення про часткову сплату заборгованості.

17.04.2018 року представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивачу.

19.04.2018 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи акту наданих послуг від 17.04.2018 року про надання позивачу послуг та докази його надіслання іншій стороні.

У судовому засіданні 12.04.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні, у судовому засіданні 19.04.2018 року - ухвалу про відкладення справи на 02.05.2018 року.

У судовому засіданні 02.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін. Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань по договору підряду №01/11 від 06.01.2017 року. Позивач зазначає, що після прийняття виконаних робіт відповідачем не здійснено оплату таких робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано пеню, 3% річних та інфляційній втрати.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, наявність боргу не спростовував, однак, подав докази часткової сплати боргу на суму 20 000,00 грн. після відкриття провадження у даній справі.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 06.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова ізоляція» (надалі по тексту рішення - позивача, згідно з договором - підрядник) і Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) уклали договір підряду №01/11, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати теплоізоляційні роботи на лінії сусло і фільтрацій до ЦКТ 1-34 за адресою м. Львів, вул. Дж.Вашингтона, 10. Перелік об'єктів, що підлягають теплоізоляції, з вказівкою теплоізоляційних матеріалів і покривного шару, що мають бути застосовані:

- трубопроводи в коробі перетином 150 мм х 300 мм, загальною довжиною 113 м. Матеріал ізоляції пінополістирол завтовшки 50 мм., матеріал покриття ізоляція листова оцинкована сталь.

- трубопроводи в коробі перетином 400 мм х 500 мм., загальною довжиною 95 м. Матеріал ізоляції пінополістирол завтовшки 50 мм., матеріал покриття ізоляція листова оцинкована сталь.

- трубопроводи в коробі перетином 700 мм х 600 мм, загальною довжиною 20 м. Матеріал ізоляції пінополістирол завтовшки 50 мм., матеріал покриття ізоляція листова оцинкована сталь.

15.05.2017 року представниками підрядника та замовника складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №1 до договору підряду №01/11 від 06.01.2017 року, відповідно до якого роботи виконано якісно, в повному обсязі та в строк згідно з умовами договору. Замовник не має зауважень або претензій. Враховуючи відсутність недоліків у виконаній роботі, сума оплати послуг підрядника відповідно до умов договору становить 354 966,00 грн. замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю по договору в строк 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання цього акту .

31.10.2017 року позивачем надіслано ТзОВ торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» вимогу про необхідність погашення заборгованості за договором підряду №01/11 від 06.01.2017 року.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова ізоляція» , 20.11.2017 року ТзОВ торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» сплатило 50 000,00 грн. оплата за теплоізоляційні роботи згідно договору №01/11 від 06.01.2017 року .

11.04.2018 року, як підтверджується платіжним дорученням №11316, ТзОВ торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» сплатило ТОВ «Промислова ізоляція» 20 000,00 грн. з призначенням платежу оплата за роботи згідно договору №01/11 від 06.01.2017 року .

Докази сплати решти вартості виконаних позивачем робіт у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір підряду №01/11 від 06.01.2017 року.

Щодо обгрунтованості вимоги про стягнення основної суми боргу.

На виконання умов вказаного договору позивачем виконано теплоізоляційні роботи на лінії сусло і фільтрацій до ЦКТ 1-34, що знаходяться на підприємстві замовника за адресою м. Львів, вул. Дж.Вашингтона, 10, на суму 354 966,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 15.05.2017 року.

Договором сторони погодили суму договору та порядок розрахунків. Так, відповідно до пп.3.1, пп.3.2 загальна сума договору складає 354 966,00 грн. Оплата за даним договором проводиться замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, відповідно до банківських реквізитів останнього, на таких умовах: оплата здійснюється в два етапи:

- 1-й етап передоплата 50 % від основної суми договору: 177 483,00 грн.,

- 2-й стан остаточний розрахунок за договором, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання двома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, у сумі 177 483,00 грн.

Сторонами також погоджено порядок приймання-передачі виконаних робіт. Так, відповідно до п.7 договору після закінчення всіх етапів робіт підрядник надає замовнику в електронному вигляді акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник у випадку відсутності обгрунтованих зауважень, зобов'язаний прийняти виконані роботи протягом трьох робочих днів з дня отримання акту. У разі, якщо виконані роботи не відповідають умовам договору, замовник має право протягом трьох робочих днів подати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт з переліком доробок, які потрібно виконати, та строків їх виконання. Сторони підписують погоджений акт приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках по одному для сторін. Підрядник разом з актом передає замовнику документи, передбачені чинним законодавством, включаючи, але не виключно, рахунки-фактури, податкові накладні. У випадку ненадання документів або невідповідності наданих документів нормативним вимогам, роботи вважаються невиконаними до надання правильно оформлених документів. Підрядник зобов'язаний надати правильно оформлені документи не пізніше 3 робочих днів з моменту направлення замовником повідомлення за факсом або електронною поштою про невідповідність документів. По закінченню всіх робіт сторони підписують акт готовності об'єкту до експлуатації із вказанням експлуатаційних характеристик об'єкта після реконструкції та гарантійного строку.

Із підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт №1 від 15.05.2017 року вбачається, що виконавцем виконано роботи, передбачені договором (перелік об'єктів з вказівкою вживаних теплоізоляційних матеріалів і покривного шару ізоляції: трубопроводи в коробі перетином 150 мм х 300 мм, загальною довжиною 113 м. Матеріал ізоляції пінополістирол завтовшки 50 мм., матеріал покриття ізоляція листова оцинкована сталь; трубопроводи в коробі перетином 400 мм х 500 мм., загальною довжиною 95 м. Матеріал ізоляції пінополістирол завтовшки 50 мм., матеріал покриття ізоляція листова оцинкована сталь; трубопроводи в коробі перетином 700 мм х 600 мм, загальною довжиною 20 м. Матеріал ізоляції пінополістирол завтовшки 50 мм., матеріал покриття ізоляція листова оцинкована сталь), замовником попередньо оглянуто і прийнято результат виконаних робіт, недоліки виконаної роботи відсутні, разом з актом замовнику передано рахунок-фактуру №63 від 15.05.2017 року на суму 354 966,00 грн. і податкову накладну із податку на додану вартість №48 від 15.05.2018 року. Зауважень до виконаних робіт і до отриманих документів відповідачем не заявлено. Відповідно, взяті на себе обов'язки по договору позивачем виконано належним чином, проте, відповідачем у свою чергу договірні обов'язки по оплаті прийнятих робіт не виконано у строк, обумовлений договором та актом приймання-передачі робіт.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки днем підписання акту приймання-передачі робіт є 15.05.2017 року, то останнім днем для оплати було 19.06.2017 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку у визначений строк, з 20.06.2017 року він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті 354 966,00 грн. Разом з тим, враховуючи часткову оплату 20.11.2017 року в сумі 50 000,00 грн., заборгованістю станом на дату подання позову було 304 966,00 грн. Крім цього, після відкриття провадження у даній справі, а саме 11.04.2018 року відповідачем сплачено ще 20 000,00 грн. на погашення заборгованості по договору підряду. Відповідно, на дату винесення судом рішення заборгованість по договору підряду №01/11 від 06.01.2017 року становить 284 966,00 грн. Суд звертає увагу, що згідно із заявою про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути 304 967,00 грн. основного боргу, однак, враховуючи вартість виконаних робіт і суму оплачених робіт, вимога про стягнення 1,00 грн. основного боргу є безпідставною. Щодо суми заборгованості в розмірі 20 000,00 грн., сплаченої відповідачем у процесі розгляду справи, суд, враховуючи положення п.2 ч.1 ст.231 ГПК України (господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору), вважає наявними підстави для закриття провадження у цій частині, а решту суми основного боргу в розмірі 284 966,00 грн. вважає такою, що підлягає стягненню відповідача.

Щодо обгрунтованості вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 30 496,70 грн. пені, 7 576,49 грн. 3% річних, 34 875,25 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Відповідно до п.9.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по п.3.2 договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Враховуючи наведені положення, нарахування пені може здійснюватись за період з 20.06.2017 року по 20.12.2017 року, а не за весь період, визначений позивачем. При цьому, щодо початку нарахування пені, суд не вправі нараховувати пеню за більший період, ніж той, що визначений позивачем. Здійснивши перерахунок пені за період з 26.06.2017 року по 20.12.2017 року з урахуванням визначеної договором відсоткової ставки та обмеженням максимального розміру пені, суд зазначає, що заявлена позивачем пеня в розмірі 30 496,70 грн. є такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо суми 3%річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних за період існування заборгованості з 26.06.2017 року по 30.03.2018 року, суд зазначає про правильність їх нарахування позивачем і про обгрунтованість вимоги про їх стягнення у розмірі 7 576,4 8 грн.

Щодо суми інфляційних втрат, суд зазначає, що в розрахунку інфляційних втрат за листопад позивачем безпідставно визначено суму боргу 367 142,92 грн. на початок місяця та 317 142,92 грн. станом на кінець місяця, оскільки сума боргу до 20.11.2017 року становила 354 966,00 грн., а після часткової оплати - 304 966,00 грн. Крім цього, позивачем розраховано інфляційні втрати за листопад на суми до моменту оплати та після оплати, що не відповідає порядку нарахування інфляційних втрат та їх правовій природі. Так, за своєю правовою природою суми інфляційних втрат не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. П. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція. Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Крім цього, вказаною постановою передбачено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Згідно з даними рекомендаціями, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 числа місяця - інфляційні втрати за поточний місяць не розраховуються, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця. Також суд враховує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.). Відповідно, враховуючи оплату 50 000,00 грн. 20.11.2017 року, за період з 26.06.2017 року по 19.11.2017 року підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 15 120,76 грн., а за період з 21.11.2017 року по 30.03.2018 року - 13 953,56 грн., тобто у загальному розмірі 29 064,32 грн., а не 34 875,25 грн., як просив позивач згідно з заявою про збільшення позовних вимог. Відповідно, у задоволенні вимоги про стягнення 5 810,93 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог, підтвердженість їх матеріалами справи та неспростованість їх іншою стороною спору.

Щодо вирішення розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за вимогу, в частині якої провадження закрито, згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір може бути повернуто за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у даній справі, покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у зв'язку з наступним. Так, позивачем долучено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.01.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова ізоляція» та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Євросервіс про надання правової допомоги у господарській справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова ізоляція» до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення заборгованості за договором підряду №01/11 від 06.01.2017 року. Також долучено розрахунок вартості надання послуг правничої (правової) допомоги за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.01.2018 року, згідно з якими вартість наданих послуг становить 35 000,00 грн., та акт наданих професійних правничих (правових) послуг від 30.01.2018 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7 500,00 грн.

У подальшому представником позивача - адвокатом ОСОБА_1 долучено ордер на надання правової допомоги ЛВ№074343, виданий ОСОБА_1, витяг з реєстру адвокатів України, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір №2018/03/ПІ-Ю про надання правової допомоги від 13.03.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова ізоляція» та ОСОБА_1. Відповідно, витрати на правничу допомогу у процесі розгляду справи змінилися і 02.04.2018 року представником позивача подано довідку про орієнтований розрахунок судових витрат, відповідно до якої сума гонорару на правову допомогу становить 13 150,00 грн., сума пощтових витрат - 63,48 грн. станом на 19.04.2018 року представником позивача подано копію акту від 17.04.2018 року на суму 16 772,95 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що витрати в частині договору від 15.01.2018 року є завищеними, що позивачем не було надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, а також через те, що витрати по договору про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2018 року не є тими витратами, які можуть бути відшкодовані стороні відповідно до ст.126 ГПК України.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.3-6 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, яка відповідно до ст. 16 ГПК України надається виключно адвокатами, крім випадків, встановлених законом. Так, згідно з п.11 перехідних положень Конституції України представництво відповідно до статті 131 2 цієї Конституції (якою передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура) виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року. Відповідно, для отримання правничої допомоги при розгляді справи №914/227/18 позивач обгрунтовано уклав договір про надання правової допомоги у господарській справі з Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Євросервіс , отримав таку допомогу та має право на відшкодування відповідних витрат за результатом вирішення спору.

Заявляючи клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, відповідач не навів та не підтвердив неспівмірність витрат, понесених позивачем на правничу допомогу. Заперечення відповідача щодо непідтвердженості розміру наданих послуг спростовуються наданими позивачем документами, адже позивачем подано довідку про орієнтований розрахунок судових витрат з детальним описом наданих послуг по договору від 15.01.2018 року та від 13.03.2018 року, подано докази часткової оплати наданих по договору від 13.03.2018 року послуг на суму 2 500,00 грн., 325,00 грн., 325,00 грн., подано акт наданих послуг по договору від 15.01.218 року на суму 7 500,00 грн., акт наданих послуг від 17.04.2018 року. Крім цього, відповідно до опису виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, та беручи до уваги ціну позову - 377 915,44 грн., суд зазначає про співмірність понесених позивачем судових витрат у даному судовому процесі та відсутність підстав для їх зменшення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно, стягненню з відповідача підлягають судові витрати у розмірі 12 314,96 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (79032, Львівська обл., місто Львів, вул. Джорджа Вашингтона, будинок 10, код ЄДР 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова ізоляція» (54055, АДРЕСА_1, код ЄДР 34949726) 284 966,00 грн. основного боргу, 30 496,70 грн. пені, 7 576,49 грн. 3% річних, 29 064,32 грн. інфляційних втрат, 5 284,19 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 12 314,96 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Провадження в частині стягнення 20 000,0 грн. основного боргу закрити.

У задоволенні вимоги про стягнення 1 грн.00 коп. основного боргу та 5 810,93 грн. інфляційних втрат відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку, передбаченому ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.05.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.