Рішення

від 04.05.2018 по справі 922/3906/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2018 р.Справа № 922/3906/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первіснимпозовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп", м. Харків, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро, визнання недійсними пунктів договору за участю представників сторін:

позивача за зустрічним позовом - Черкасов О.В., адвокат, посв. від 13.05.2015р., договір про надання правової допомоги від 04.10.2017;

відповідача за зустрічним позовом - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № 4А16112Г від 10.11.2016р. про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, укладеного між сторонами даного спору, в розмірі 4446212724,51 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2017 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2017р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2017 прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ "Аскона Груп" до ПАТ КБ "Приватбанк" (вх. № 41210), про визнання недійсним умов договору № 4А16112Г від 10.11.2016 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, укладеного між сторонами даного спору.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п. п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2018 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.01.2018 о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2018 позовну заяву ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Аскона Груп" про стягнення коштів залишено без руху. Визначено позивачеві наступний спосіб усунення недоліків, а саме надати документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою суду від 06.02.2018 задоволено клопотання представника ТОВ "Аскона Груп" про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів (вх. № 157 від 03.01.2018). Витребувано у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду у судовому засіданні, доказів, з клопотанням щодо витребування яких до господарського суду звернувся представник ТОВ "Аскона Груп".

Ухвалою суду від 13.02.2018 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп" про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом (вх. № 2961 від 02.02.2018) - відмовлено.

Ухвалою суду від 26.02.2018, в порядку ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 09 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 19.03.2018 первісний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп" про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4446212724,51 грн. - залишено без розгляду.

Таким чином, при подальшому розгляді справи № 922/3906/17, судом розглядається зустрічний позов ТОВ "Аскона Груп" до ПАТ КБ "Приватбанк" (вх. № 41210), про визнання недійсним умов договору № 4А16112Г від 10.11.2016 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, укладеного між сторонами даного спору.

Ухвалою суду від 02.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3906/17 до судового розгляду по суті на 04.04.2018 об 11:00 год.

Протокольними ухвалами від 04.04.2018, 26.04.2018 в судових засіданнях оголошувалась перерва на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засідання 04.05.2018 представник ТОВ "Аскона Груп" підтримав позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк та просив суд їх задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк у судове засідання 04.05.2018 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "Аскона Груп", всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.11.2016 між ПАТ КБ Приватбанк і TOB Аскона Груп було укладено кредитний договір № 4А16112Г (надалі - кредитний договір), за яким TOB Аскона Груп отримало від банка 4400000000,00 грн., на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства.

Пунктом А.3. договору передбачено, що термін повернення кредиту - 03.11.2026.

Абзацом другим цього ж пункту встановлено, що згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, і непогашені всієї заборгованості за даним договором на протязі 90 днів з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням строку/терміну повернення кредиту. При не поверненні заборгованості за цим договором у строк/термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня терміну/строку, зазначеному у повідомленні, вважається простроченою.

Відповідно до пункту 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язується : повернути кредит в строки/терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.3.2., 2.2.14.

Положеннями пункту 2.3.2. кредитного договору передбачено, що у разі настання будь-якої із наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, в т.ч. при порушенні цільового використання кредиту; прострочення позичальником зобов'язань з погашення/повернення боргу за будь-яким кредитом, укладеним між позичальником і банком, понад 30 календарних днів, банк на свій розсуд має право:

а) змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за і договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України, по зобов'язаннях, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту; повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором;

або:

б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором;

або:

в) згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити однобічне розірвання договору, з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Однобічна відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань;

або:

г) достроково за договором та/або іншими кредитними договорами, укладеними з позичальником, стягнути борг позичальника та/або достроково погасити борг позичальника за рахунок реалізації предмета застави.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.

Водночас, позивач за зустрічним позовом відмічає, що підставою для укладення кредитного договору була наявність домовленості з банком по укладенню низки договорів поруки щодо майнової відповідальності ТОВ „Аскона Груп" перед банком за виконання боржниками останнього: ТОВ С.Е.Т , TOB ОХОРОНА-ДНІПРО , TOB ГАЛТЕРА , ПАТ ЗАВОД ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ АЕРОПОРТІВ , TOB ВІНІБУР , TOB БЕТЕНКОРТ , TOB ПРУДІС , TOB ДІКСОН , TOB АС-МВК , ТОВ ПРОМПОЛІТІКС , TOB ДІКСІ зобов'язань за кредитними договорами на загальну суму 4086845386,63 грн.

Звідси, в обгрнтування своєї правової позиції ТОВ „Аскона Груп" посилається на ст.229 ЦК України, якою визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що при наданні кредиту ТОВ "Аскона Груп", який повинен був бути використаним для погашення боргів підприємств за договорами поруки, банк дозволив товариству отримати право вимоги до вказаних підприємств-боржників, кредитні борги яких вже були прострочені та знецінені.

Відповідно до п. 10 договорів поруки у випадку виконання ТОВ „Аскона Груп" обов'язків боржників за кредитними договорами, ПАТ КБ Приватбанк зобов'язаний передати ТОВ „Аскона Груп" впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання зобов'язання належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, станом на день звернення до суду, вищевказане зобов'язання банку за договорами поруки не виконано, належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, ТОВ „Аскона Груп" не надано. Дані обставини не дали можливості підприємству належним чином виконувати свої зобов'язання за кредитним договором № 4А16112Г від 10.11.2016.

ТОВ "Аскона Груп" зазначає, що при укладенні кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.2016 з ПАТ КБ "Приватбанк , підприємство припустилося помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: допустивши існування умови одностороннього розірвання договору, односторонньої зміни умов договору, що створило для ТОВ „Аскона Груп" несприятливі умови для виконання своїх обов'язків по Кредитному договору у разі порушення ПАТ КБ Приватбанк своїх обов'язків за договорами поруки.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк", позивач зазначає, що абзац другий п. А.З., п. 2.3.2. а), б), в), г), п. 6.2 Кредитного договору (далі - спірні пункти кредитного договору) суперечать вимогам ст. ст. 509, 627 ЦК України, положенням ГК України, моральним засадам, загальним принципам цивільного законодавства, зокрема принципам свободи договору, розумності та справедливості, в зв'язку з чим ТОВ "Аскона Груп" просить суд визнати дані пункти договору недійсними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положення ст. 3 ЦК України встановлюють, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати договір, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч. 1, 2, 3 ст.6 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві стони договору. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (п.1 ст. 638, п.п. 1, 3 ст. 626, п.1 ст. 627, п.1 ст.628, п.п. 1, 2 ст.651 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 4 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 215 ЦК України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

При цьому, спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою

Як роз'яснено в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (п.1 ст. 229 ЦК України).

Отже, відповідно до положень наведених норм законодавства, зокрема ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, названими нормами права визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови істотні, або ті, які сторони узгодили виключно власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання. З підписанням, кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.16 р. сторони, зокрема узгодили його умови щодо встановлення порушення будь-якого зобов'язання передбаченого договором, зокрема сплати кредиту, відсотків, встановлення інших термінів повернення кредиту, вимагання дострокового повернення кредиту, умови достроково розірвання, і дані умови врегульовані сторонами на власний розсуд, що не заперечувалось позивачем за зустрічним позовом на момент укладення договору, та стали предметом оспорення з направленням відповідачем позовної заяви про стягнення кредиторської заборгованості, процентів, штрафу. Спірні умови договору відповідно до положень законодавства прямо не заборонені, а отже і були обумовлені в договорі та прийняті сторонами до виконання, про що свідчить отримання ТОВ "Аскона Груп" кредиту, часткової сплати процентів за його користування.

Також суд зауважує, що Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Укладаючи кредитний договір ПАТ КБ Приватбанк мав право очікувати на повернення кредитних коштів та отримання відсотків за користування ними в значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Посилання позивача за зустрічним позовом стосовно неможливості виконання зобов'язань за кредитним договором з підстав прострочення виконання банком своїх зобов'язань за договорами поруки від 10.11.2016 та 15.11.2016, на думку суду, є недоречними, оскільки ані кредитний договір від 10.11.2016, ані договори поруки, укладені між банком та ТОВ "Аскона Груп", як то вбачається із змісту даних правочинів, не пов'язані взаємними зобов'язаннями, а тому не можуть бути підставою для визнання недійсними умов кредитного договору.

Не доведено ТОВ "Аскона Груп" належними, допустимими та достатніми доказами і твердження щодо спричинення банком товариству фінансових збитків та допущення останнім помилки щодо обставин, які мають істотне значення для укладення кредитного договору, так як лише посилання ТОВ "Аскона Груп" на існування окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіти незалежних аудиторів від 31.12.15, від 31.12.16, із яких вбачається прострочення та знецінення кредитних боргів по підприємствам-боржникам в тому числу у відношенні до боргів яких були укладені договори поруки, не свідчить про наявність таких збитків та допущення сторонами помилки при укладені кредитного договору.

За таких обставин, суд не вбачає доведеними зазначені ТОВ "Аскона Груп" підстави визнання недійсними пунктів кредитного договору як таких, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки норми права не містять прямої заборони до визначення таких умов правочину, а проаналізовані судом положення ЦК України надають можливість сторонам договору врегульовувати взаємовідносини на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (п.п. 1, 2 ст.73, п.п. 1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч. 1, 2 ст.79 ГПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 3 ст. 236, ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України).

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволені заявлених ТОВ "Аскона Груп" позовних вимоги про визнання недійсними пунктів кредитного договору за умови їх необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати, а саме судовий збір, сплачений позивачем за зустрічним позовом при подані позову, за умови відмови судом в задоволенні позову не підлягають йому відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 127, 129, 165, 177, 202, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсними пунктів кредитного договору № 4А16112Г від 10.11.2016 - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскона Груп" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, корпус В, офіс 911, код ЄДРПОУ 39825273);

Відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Повне рішення складено 14 травня 2018 року.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3906/17