Рішення

від 14.05.2018 по справі 812/764/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/764/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо не нарахування та не виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000,00 грн у розрахунку на місяць, за період з 16.08.2014 по 31.12.2014 на суму 13009,69 грн;

- стягнути з Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 16.08.2014 по 31.12.2014 на суму 13009,69 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з 07.07.2008 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме: в Марківському районному відділі ГУМВС України у Луганські області, з 07.11.2015 по тепер проходить службу в Національній поліції України на посаді поліцейського відділення № 2 взводу конвойної служби ІТТ № 4 ГУНП в Луганській області. Згідно довідки № ВДЗ/6801/А від 06.07.2015, виданої ГУМВС України у Луганській області, позивача в період з 16.08.2014 по теперішній час безпосередньо брав та бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення захисті незалежності, суверенітет та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області. За період з 16.08.2014 по 31.12.2014 позивачу не сплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 16.08.2014 по 31.12.2014 суперечить чинному законодавству.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року після усунення недоліків відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 травня 2018 року на 10 год. 30 хв. Справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження (арк. спр. 1-2).

У судове засідання позивач не прибув, просив розглянути справи за його відсутності (арк. спр. 66).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позов, в якому просив розглянути справи за відсутності представника відповідача, просив у задоволені позову відмовити з таких підстав (арк. спр. 49-55).

Для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Тобто кошти були надані за окремою бюджетною програмою. Згідно до ч.1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до частини 12 статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 Позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 16.08.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 Позивач був виключений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Однак оскільки зазначений наказ виданий вже по закінченню бюджетного періоду, Відповідач був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України, визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. В свою чергу позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок проведений 15.04.2016, до суду звернувся 26.03.2018. Тобто позивачем пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки позивач та відповідач про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що з 07.07.2008 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме: в Марківському районному відділі ГУМВС України у Луганські області, з 07.11.2015 по тепер проходить службу в Національній поліції України.

Згідно довідки № ВДЗ/6801/А від 06.07.2015, виданої ГУМВС України у Луганській області, позивача в період з 16.08.2014 по теперішній час безпосередньо брав та бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення захисті незалежності, суверенітет та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 25.06.2015 №176 (арк. спр. 12), що підтверджується також довідкою ГУМВС у Луганській області № 6/4-182 Л.К від 26.04.2018 (арк .спр. 56).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано довідку Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 24.01.2018 № 59/18 про грошове забезпечення позивача, підписану Головою ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області Федотовим О.Л та членом ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області Шевченко Л.М. (арк. спр. 17). Відповідачем також надано довідку Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 26.04.2018 № 59/44 про грошове забезпечення позивача, підписану членом ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області Шевченко Л.М. (арк. спр. 58).

Вказані довідки мають різницю у розмірі грошового забезпечення позивача за серпень 2014 року.

Оскільки, довідка Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 24.01.2018 № 59/18 про грошове забезпечення позивача підписана двома посадовими особами, а саме: Головою ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області та членом ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області, суд вважає за необхідне провести розрахунок винагороди за участь позивача в АТО з урахуванням грошового забезпечення зазначеного в цій довідці.

Відповідно до довідки Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області нараховане грошове забезпечення позивача становило: у серпні 2014 року - 2026,34 грн., у вересні 2014 року - 2439,23 грн., у жовтні 2014 року -2457,01 грн., у листопаді 2014 року - 2940,76 грн., у грудні 2014 року - 3656,13 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак з серпня 2014 року по грудень 2014 року не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 17).

Згідно довідки Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області № 59/42 від 26.04.2018, позивач у період з 16.08.2014 по 31.12.2014 у відпустці не перебував, за вказаний період перебував на лікарняному з 24.11.2014 по 04.12.2014 (арк. спр. 59).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719), з урахуванням п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб " індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 16.08.2014, винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна становити:

за серпень 2014 року - 1548,32 грн (2026,34 грн розмір грошового забезпечення (менше ніж 3000,00 грн, а тому відповідно до постанови КМУ № 158 розмір грошового забезпечення становить 3000,00 грн.) 3000,00 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 16 днів (безпосередньої участі в АТО);

за вересень 2014 року - 3000,00 грн (3000,00 грн розмір грошового забезпечення/30 (кількість днів у місяці) х 30 днів (безпосередньої участі в АТО);

за жовтень 2014 року - 3000,00 грн (3000,00 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 31 днів (безпосередньої участі в АТО);

за листопад 2014 року - 2300,00 грн (3000,00 грн розмір грошового забезпечення/30 (кількість днів у місяці) х 23 днів (безпосередньої участі в АТО, перебував на лікарняному з 24.11.2014 по 04.12.2014);

за грудень 2014 року - 3167,37 грн (3636,13 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 27 днів (безпосередньої участі в АТО).

всього 13015,69 грн.

Згідно частини 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих у справах щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013) та від 15.10.2013 № 8-рп/2013.

Згідно п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" (далі - Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013).

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно вищезазначеного Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у публічних спорах про стягнення заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду місячним строком призведе до дискримінації державних службовців за ознакою місця роботи, оскільки працівники інших установ та організацій, на яких не поширюється частина п'ята статті 122 КАС України, можуть застосувати своє право безстроково.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по даній справі, тобто позивач не обмежений строком зверненням з даним адміністративним позовом. Таким чином, суд не враховує посилання відповідача стосовно пропущеного позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В своїх заперечення відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 №176 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач по справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат, тобто кошти були надані за окремою бюджетною програмою.

Суд не приймає посилання представника відповідача на відсутність у ліквідаційної комісії видатків на виплату Позивачеві винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, оскільки Європейський Суд з прав людини у справі Кечко проти України зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.2 наказу від 23.07.2014 №719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України".

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Згідно до вимог ст.2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входять: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі викладеного, сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях, встановлених п.2. постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", входить до структури заробітної плати.

Таким чином, оскільки інформацією, зазначеною в довідці ГУМВС України у Луганській області № ВДЗ/6801/А від 06.07.2015, підтверджується право позивача на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої Постановою № 158, проте зазначена винагорода за період з 16 серпня 2014 року по грудень 2014 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 16 серпня 2014 року по грудень 2014 року у загальному розмірі 13015,69 грн, у тому числі: за серпень 2014 року - 1548,32 грн, за вересень 2014 року - 3000,00 грн, за жовтень 2014 року - 3000,00 грн, за листопад 2014 року - 2300,00 грн, за грудень 2014 року - 3167,37 грн.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає, що позивач під час розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 16 серпня 2014 року по грудень 2014 року допустив арифметичні помилки, що призвело до неправильного визначення розміру винагороди на 06,00 грн.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві суму заробітку, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Вимоги Позивача щодо визнати неправомірними дій та бездіяльності Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо не нарахування та не виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 грн у розрахунку на місяць, за період з 16.08.2014 по 31.12.2014 є необґрунтованими, оскільки Відповідач наділений такими повноваженнями та діяв в межах наданих законодавством повноважень.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - задовольнити частково.

Стягнути з Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670838, місцезнаходження: 92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Леніна, будинок 27) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 92300, АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 16.08.2014 по 31.12.2014 у загальному розмірі 13015,69 грн. (тринадцять тисяч п'ятнадцять гривень 69 коп.), з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця