Постанова

від 15.05.2018 по справі 815/6115/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6115/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

при секретарі: П'ятіній В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСЛА БІЛД ГРУПП" на рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСЛА БІЛД ГРУПП" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕСЛА БІЛД ГРУПП" звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2017 року №0022311404, №0022291404, №0022301404, №0022331404.

Свої позовні вимоги ТОВ "ТЕСЛА БІЛД ГРУПП" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні даного позову.

В апеляційній скарзі ТОВ "ТЕСЛА БІЛД ГРУПП" просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2015-2017 роки.

За результатом перевірки складено акт від 03.07.2017 №000268/15-32-14-04/39376224.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0022311404 від 28.07.2017 року, відповідно до якого розраховано за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковим зобов'язанням - 852106,48 грн., за штрафними санкціями - 213026,62 грн., разом - 1065133,10 грн;

- №0022291404 від 28.07.2017 року, відповідно до якого розраховано за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковим зобов'язанням - 2712180,62 грн., за штрафними санкціями - 678045,16 грн., разом - 3390225,78 грн;

- №0022301404 від 28.07.2017 року, відповідно до якого розраховано за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.;

- №0022331404 від 28.07.2017 року, відповідно до якого розраховано за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.

Товариством зареєстровані наступні види діяльності: Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Товариство є власником нежитлової нерухомості, в зв'язку з чим перевіряючому були надані документи, що підтверджують право власності Товариства на об'єкти нерухомого майна:

1. Договір купівлі продажу від 21.10.2014, дата державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 21.10.2014 17:07:58. Об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди. Місцезнаходження об'єкта нерухомості: Одеська обл. м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 482023651101, загальна площа 17373,9 кв.м.

Відповідно до зазначеного договору купівлі продажу від 21.10.2014, об'єкт нерухомого майна загальна площею 17373,9 кв.м. складається з: літ. Т (№15) - будівля замочного відділення; літ. Ш (№21) - зерносклад; літ. Р (№20) - головний корпус; літ. К , К1 , К2 , КЗ , К4 , К5 (№13) - склади, насосна; літ. У (№15) - лабораторія; літ. Л (№11) - трансформаторна; літ. П (№18) - їдальня; літ. М (№10) - контрольна будка; літ. С (№4) - будівлі пересувної грядки; літ. Ф (№16) - щитова; літ. Ц (№6) - механічні майстерні; літ. А , А1 (№7, 12) - столярний цех, склад тари; №1-5 - огородження; І (№24) - мостіння.

Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, площею 20862 кв.м. за фактичним користуванням, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500 :41:001:0015.

Акт прийому-передачі об'єкту нерухомого майна від 21.10.2014, відповідно до якого ТОВ Гамбрінус ЛТД , код 33017456 передало, а ТОВ ТЕСЛА БІЛД ТРУП прийняло у власність усі нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Одеська обл. м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 9, загальна площа 17373,9 кв.м.

Технічний паспорт на виробничий будинок Пивзавод Одеська обл. м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 9, виготовлений станом на 10.08.2004 реєстровий номер 17неж-23-1386.

2. Договір купівлі продажу від 21.10.2014, дата державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 21.10.2014 17:23:04. Об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення. Місцезнаходження об'єкта нерухомості: Одеська обл. м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 9- А , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:482085051101, загальна площа 475 кв.м.

Відповідно договору купівлі продажу від 21.10.2014, об'єкт нерухомого майна загальна площею 475 кв.м., розташований на земельній ділянці, площею 20862 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:41:001:0015.

Акт прийому-передачі об'єкту нерухомого майна від 21.10.2014, відповідно до якого ТОВ Гамбрінус ЛТД , код 33017456 передало, а ТОВ ТЕСЛА БІЛД ГРУП прийняло у власність усі нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Одеська обл. м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 9- А , загальна площа 475 кв.м.

Технічний паспорт на громадський будинок Торгове Одеська обл. м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 9- А , виготовлений станом на 16.07.2004 реєстровий номер 26неж 61-1132.

3. Договір купівлі продажу від 23.02.2015, дата державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 23.02.2015 17:43:32. Об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі.

Місцезнаходження об'єкта нерухомості: Одеська обл. м. Одеса, вулиця Стовпова, будинок 28, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 193647651101, загальна площа 58045,6 кв.м. складається з: літери Б , В , Г , Д , ДЗ , Е , Ж , І , Є , Л , У , Ф , ТІ загальна площа 58045,6 кв.м., І-мостіння, ІІ-фонтан, IV-басейн, V-VII-димарі, X- естакада, №1,3-11,15-огорожа.

Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, площею 99893 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:24:005:0006.

Технічний паспорт на виробничий будинок Нежитлові будівлі Одеська обл. м. Одеса, вулиця Стовпова, будинок 28, виготовлений станом на 23.08.2012 реєстровий номер б/н.

Опис об'єкта нерухомого майна за даними технічної інвентаризації виробничого будинку, в цілому складеться: літера Б - механозбиральний цех, літера В - транспортний цех, літера Г - склад, літера Д,ДЗ - механозбиральний цех №2, літера Е - Ремонтний цех №3, літера Ж - котельна, літера ї - вагова, літера Є - склад, літера Л,У - магазин, їдальня, літера Ф - Компресорна, літера ТІ - трансформаторна, І-мостіння, ІІ-фонтан, IV-басейн, V- VII-димарі, Х-естакада, №1,3-11,15-огорожа.

Колегія суддів вважає, що відповідач дійшов хибного попилкового, щодо визначення об'єктів оподаткування. А саме визначивши об'єкти нерухомого майна, що належать Товариству:

-виробничі будівлі пивоварного заводу, місцезнаходження об'єкта нерухомості: Одеська обл. м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 482023651101, загальна площа 17373,9 кв.м.;

-виробничі будівлі (цехи, склади, вагові та інше), місцезнаходження об'єкта нерухомості: Одеська обл. м. Одеса, вулиця Стовпова, будинок 28, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 193647651101, загальна площа 58045,6 кв.м.;

як такі, що підпадають під базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пп. 266.2.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.64 р. № 121, термін промислове підприємство охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку.

Крім того, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, не є об'єктом оподаткування (пп. є пп. 266.2.2 ПК). Водночас у чинному законодавстві України відсутні норми, які б роз'яснювали визначення будівлі промисловості та промислове підприємство , тому перелік об'єктів та суб'єктів, які не є об'єктами та платниками податку на нерухомість за чинною редакцією ПК не є вичерпним.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні і підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості ). Тож із метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості ; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості ; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Крім цього, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Товариством Відповідачу надана технічна документація на власні об'єкти, в яких чітко зазначено, що технічні паспорти складені на виробничі будівлі, та в експлікації до планів будівель, наведені вичерпний перелік та призначення приміщень будівель.

Що стосується визначення підприємств промисловими, то такими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, відносяться до секцій:

В Добувна промисловість та розроблення кар'єрів ;

С Переробна промисловість , зокрема виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо;

D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря ;

Е Водопостачання; каналізація, поводження з відходами ;

F Будівництво .

Також Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. До групи Будівлі промислові та склади належать будівлі промислового призначення (фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо). Отже, з метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК при визначенні промислових підприємств необхідно дотримуватись вимог Національного класифікатора України ДК 009:2010 та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Згідно з пп. є пп. 266.2.2 ПКУ будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування.

Враховуючи наведене будівлі промисловості промислових підприємств (до яких належить позивач) відповідно до правовстановлюючих документів, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки ПКУ не містить обмежень щодо використання чи невикористання таких об'єктів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить висновків податкового органу про те до якого виду будівель та споруд, відповідно до ДК 018-2000, має бути віднесене належне підприємству нерухоме майно. Такий висновок має міститись як в акті перевірки, так і в оскарженому судовому рішенні, оскільки як податковий орган, так і суд першої інстанції встановили відсутність підстав віднесення нерухомого майна до будівель промисловості.

Також позивачем зазначено та додано до позову належний та допустимий доказ щодо виду діяльності, зокрема витяг з ЄДРЮОФОПГФ, відповідно до якого підприємством зареєстровані наступні види діяльності: Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Проте суд першої інстанції, як і податковий орган, зазначив, що підприємство, в період який перевірявся, здійснювало лише діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а тому не є підприємством промисловості.

Такий висновок податкового органу та суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки підприємство має такий вид діяльності як Будівництво житлових і нежитлових будівель Код КВЕД 41.20 та Організація будівництва будівель Код КВЕД 41.10., що відноситься до секції F Будівництво Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457.

Суд першої інстанції не надав зазначеному факту належної правової оцінки внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що підприємство ТОВ ТЕСЛА БІЛД ГРУП не відноситься до промислових підприємств у розумінні Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітете України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457. При цьому суд першої інстанції не встановив та не зазначив, до якого саме, на думку суду першої інстанції, виду підприємств відноситься ТОВ ТЕСЛА БІЛД ГРУП , а лише констатував той факт, що відповідно до ДК 009:2010 вид діяльності: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна КВЕД_68.20 - відноситься до секції L Операції з нерухомим майном .

При цьому вказуючи на відсутність ознак для застосування положень пп. є пх | 266.2.2 Податкового кодексу України, суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16, яка ухвалена судами за різних фактичних обставин.

Зокрема, у справі яка переглядалась Верховним Судом позивачем була фізична особа-підприємець, в той час як у цій справі позивачем є юридична особа.

Також у справі яка переглядалась Верховним Судом, суди першої та апеляційної інстанції, з висновком яких погодився Верховний Суд, встановили протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення внаслідок відсутності підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов'язок його сплати, оскільки позивач фізична особа-підприємець з січня 2012 року має на праві власності нерухоме майно, яке відноситься до об'єктів нерухомості промислового призначення, що підтверджено актом обстеження технічного стану нерухомого майна №03 від 12 січня 2017 року; та має наступні види діяльності: - код КВЕД 10.13 виробництво м'ясних продуктів (основний код КВЕД 10.11 виробництво м'яса; - код КВЕД 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин; - код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; - код КВЕД 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясним продуктами; - код КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; - код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

У цій справі суд першої інстанції без надання правового обґрунтування, проігнорував надані позивачем докази на підтвердження віднесенні нерухомого майна до будівель промисловості.

Також у цій справі суд першої інстанції прийняв до уваги лише один КВЕД, який відноситься до секції L Операції з нерухомим майном , дійшовши висновку, що однією з умов застосування положень пп. є пп. 266.2.2 Податкового кодексу України є фактичне здійснення підприємством промислової діяльності, пославшись при цьому на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16 (№ К/9901/1438/17) (ЄДРСР № 71939089).

Колегія суддів звертає увагу на те, що постанова Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16 (№ К/9901/1438/17) (ЄДРСР № 71939089) не містить висновків про те, що особа, окрім зареєстрованих видів діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, має беззаперечно здійснювати у період, який перевіряється податковим органом, ті види діяльності за якими особа кваліфікується як промислове підприємств. Такого висновку зазначене судове рішення Верховного Суду і не може містити лише за тієї обставини, що норми Податкового кодексу України не містять такої вимоги.

Посилаючись в оскарженому судовому рішенні на практику ЄСПЛ, зокрема на принцип належного здійснення правосуддя, захист прав конкретних та ефективних, а не теоретичних та ілюзорних, суд першої інстанції залишив поза увагою підстави на яких податкових орган здійснив нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - а саме рішення Одеської міської ради, якими встановлений цей податок у місті Одесі та якими визначені ставки цього податку.

21 січня 2015 року Одеська міська рада прийняла рішення № 6528-VI Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки .

Рішення Одеської міської ради №6258-VI від 21.01.2015 р. оприлюднене в газеті Одесский вестник №3 від 31.01.2015р.

Пунктом 1 рішення №6258-VI від 21.01.2015 р. Одеська міська рада встановила з

01.01.2015 року на території міста Одеса податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з Положенням, що додається.

Пунктом 3 рішення №6258-VI від 21.01.2015 р. Одеська міська рада встановила ставки податку на 2015 рік на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсотку мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр об'єкта нежитлової нерухомості.

Рішення Одеської міської ради №6258-VI від 21.01.2015 р. прийнято у зв'язку з тим, що Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи Підрозділ 10. Інші перехідні положення Розділу XX. Перехідні положення Податкового кодексу України був доповнений, окрім іншого, пунктом 33, яким установлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1. пункту 265.5 статті 265 цього Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

Також пунктом 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи було рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єкті нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також цим пунктом було встановлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .?

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, який діяв на час прийняття Одеською міською радою рішення №6258-VI від 21.01.2015 р., податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, як, зокрема, принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в : якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

За таких обставин, у 2015 році, враховуючи принцип податкової стабільності, не можна застосовувати, на території міста Одеси податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зі ставкою у розмірі 1 відсотку мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр об'єкта нежитлової нерухомості, оскільки такий податок та його елемент (ставка), внесений пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

16 березня 2016 року Одеська міська рада прийняла рішення № 428-VII Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015р. №6258-УІ .

Рішення Одеської міської ради № 428-VII від 16.03.2016 р. оприлюднене в газеті Одесский вестник № 11 від 26.03.2016 р.

Пунктом 1 рішення № 428-VII від 16.03.2016 р. Одеська міська рада внесла зміни до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6258-VI. виклавши пункт 5 Ставка податку цього Положення у наступній редакції:

5. Ставки податку:

5.1. Ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у 1 власності фізичних осіб встановлюються у розмірі 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

5.2. Ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються у розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування .

Пунктом 2 рішення № 428-VII від 16.03.2016 р. Одеська міська рада внесла зміни до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6258-VI Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , виключивши пункт 3 цього рішення, який стосувався встановлення ставок податку на 2015 рік.

Пунктом 3 рішення № 428-VII від 16.03.2016 р. Одеська міська рада встановила, що положення цього рішення застосовуються з 01.01.2016 року.

Рішення Одеської міської ради № 428-VII від 16.03.2016 р. прийнято у зв'язку з тим, що Законом України від 24.12.2015 року № 909-V-III Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році підпункт 266.5.1 пункту 266.5 був викладений у новій редакції, відповідно до якої ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування

Також пунктом 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 24.12.2015 року № 909-V-III Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , було встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, який діяв на час прийняття Одеською міською радою рішення № 428-VII від 16.03.2016 р., податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, як, зокрема, принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За таких обставин, у 2016 році, враховуючи принцип податкової стабільності, не можна застосовувати, на території міста Одеси податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зі ставкою у розмірі 1 відсотку мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр об'єкта нежитлової нерухомості, оскільки такий податок та його елемент (ставка), внесений пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

При цьому не застосування підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, стосується лише опублікування рішень органів місцевого самоврядування та наслідків не дотримання вимог щодо опублікування рішень, в той час як загально встановлений принцип податкової стабільності був порушений як законодавцем так і міської радою.

08 лютого 2017 року Одеська міська рада прийняла рішення № 1601-VII Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6258-VI

Рішення Одеської міської ради №1601-VII від 08.02.2017 р. оприлюднене в газеті'' Одесский вестник № 7 від 18.02.2017 року.

Підпунктом 1.4 пункту 1 рішення №1601-VII від 08.02.2017 р. Одеська міська рада внесла зміни до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, < відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від

21.01.2015 р. № 6258-VI, зокрема, підпункт 5.2. пункту 5 Ставка податку викладений у наступній редакції:

5.2. Ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування .

Рішення Одеської міської ради №1601-VII від 08.02.2017 р. прийнято у зв'язку з тим, що Законом України від 20.12.2016 року № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 були внесені зміни, відповідно до яких ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування

Пунктом 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від

20.12.2016 року № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році також було встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, який діяв на час прийняття Одеською міською радою рішення № 428-VII від 16.03.2016 р., податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, як, зокрема, принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Колегія суддів вважає, що у 2017 році законодавцем та як наслідок, органом місцевого самоврядування, була порушена одні зі складових принципу правової визначено - передбачуваність прийнятого закону, та дотримання такої складової як стабільність, зокрема податкова.

Постійні законодавчі зміни, та як наслідок зміни внесені до рішення міської ради, є неякісним законом, оскільки у 2015 та 2016 роках при дії принципу податкової стабільності не застосовувались положення щодо оприлюднення рішень відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). А у 2017 році законодавець взагалі знехтував загальними принципами, закріпленими у Податковому кодексі України.

Колегія суддів вважає за необхідне послатись на рішення ЄСПЛ Беєлер проти Італії (заява № 33202/93, п. 109), в якому ЄСПЛ, ведучи мову про закон , зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію що міститься в інших положеннях Конвенції, та ця концепція вимагає перш за все, що б такі заходи мали підстави в національному законодавства. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, що б воно було доступним для зацікавлених осіб, чіткім і передбачуваним у застосуванні.?

Відповідно до п.п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Закон України від 20.12.2016 року № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році був оприлюднений у газеті Голос України , 2016, 12, 31.12.2016 N 251, додаток.

Рішення Одеської міської ради №1601-VII було прийнято 08.02.2017 року та оприлюднене в газеті Одесский вестник № 7 від 18.02.2017 року.

Таким чином, з дня опублікування рішення міської ради 18.02.2017 року до останнього дня подання декларації у ТОВ ТЕСЛА БІЛД ГРУП був лише один день оскільки 18.02.2017 року - субота, 19.02.2017 року - неділя, а 20.02.2017 року - понеділок, а тому передбачуваність у застосуванні взагалі відсутня.

Враховуючи викладені доводи, зокрема щодо наявності обставин для застосування підприємством приписів пп. є пп. 266.2.2 Податкового кодексу України, та додаткових обставин в частині законності застосування рішень органу місцевого самоврядування, колегія суддів про відсутність у підприємства обов'язку з подання у 2015-2017 роках до контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально, та як наслідок наявність правових підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень- рішень.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСЛА БІЛД ГРУПП" - задовольнити.

Рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСЛА БІЛД ГРУПП" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення від 28.07.2017 року №0022311404, №0022291404, №0022301404, №0022331404 - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/