Рішення

від 03.05.2018 по справі 363/171/15-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.05.2018 Справа № 363/171/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

за участі прокурора Кривошеї С.В.

представника відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Вищедубечанського лісового господарства до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування землі,

встановив:

перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство з даним позовом, в якому просить визнати недійсними:

розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації Київської області від 30.01.2008 року №/№ 62-76 Про вилучення, зміну цільового призначення земельної ділянки ;

розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації Київської області від 22.09.2008 року № 686 і № 687 Про передачу у власність громадян земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва на території Пірнівської сільської ради;

та оформлені на їх підставі 18 державних актів про право власності на спірні земельні ділянки за третіми особами, а після продажу земельних ділянок в листопаді 2008 року за відповідачкою ОСОБА_3

Свої вимоги мотивує тим, що всупереч п. 5 ст. 27, ст.ст. 31, 57 ЛК України, ст.ст. 3, 21, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ч. 9 ст. 149 ЗК України (чинних на час виникнення спірних правовідносин) оспореними розпорядженнями з державної власності єдиним масивом вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення загально площею 13 га й передано у приватну власність під садівництво та особисте селянське господарство з порушенням порядку зміни цільового призначення згідно ст. 207 ЗК України за відсутності відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

У той же час земельні ділянки, ліси, що перебувають у державній власності площею понад 1 га вилучає та передає у власність для несільськогосподарських потреб лише КМУ, коли обласні державні адміністрації такими повноваженнями не наділені, які відповідачами перевищено, а тому спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею власника.

З цих підстав порушує питання про витребування земельних ділянок на користь держави в особі КМУ та Державного підприємства Вищедубечанського лісового господарства з незаконного володіння ОСОБА_3 та визнання права власності за державою в особі КМУ та за ДП Вищедубечанське лісове господарство права користування на вказані земельні ділянки загальною площею 13 га.

В суді прокурор позов підтримав з викладених у ньому підстав, просив про його задоволення.

Представник КМУ, будучи неодноразово повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув, причини неявки суду не відомі, своє ставлення до позову не висловив.

Представник ДП Вищедубечанське лісове господарство подав письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно вимог ст. 50 ЗУ Про землеустрій при вилученні спірних земельних ділянок та узгодженні з їхнім підприємством розроблено і складено окремі проекти землеустрою щодо кожної з них і таким чином сформовано окремі земельні ділянки, щодо яких припинено право користування з повним відшкодуванням заподіяних підприємству збитків у розмірі 1 105 776 грн.

Таким чином позивач ДП Вищедубечанське лісове господарство позов не підтримав, порушень своїх прав не вбачав. Натомість зазначив, що задоволення позову потягне за собою зобов'язання повернути отримані грошові кошти, призведе до катастрофічних фінансових наслідків для підприємства, заподіяння шкоди державі.

Представник відповідача КОДА просив розглянути справу за їх відсутності і подав письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржені розпорядження прийнято з дотриманням земельного, лісового законодавства України, згідно Законів України Про місцеві державні адміністрації , Про державну землевпорядну експертизу щодо окремо сформованих земельних ділянок площа кожної з яких не перевищує 1 га, а відтак питання про її вилучення в землі запасу, зміну цільового призначення належить до повноважень обласної адміністрації.

Представник відповідача ОСОБА_3 в суді проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що відносно кожної земельної ділянки, як вбачається зі змісту розпорядження, розроблявся окремий проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення земельної ділянки та віднесення її до земель запасу, сплату збитків землекористувачу, що відбулося за погодженням з останнім. Позивачем не надано доказів перевищення повноважень відповідачами, коли чинне законодавство України не передбачає обмеження приймати декілька розпоряджень в один день щодо суміжних земельних ділянок. В справі відсутні докази того, що при вилученні земельних ділянок й передачі їх у власність дії і наміри відповідачів були спрямовані на перевищення повноважень, порушення вимог Закону, коли доводи позову про це ґрунтуються на припущеннях.

За таких же викладених вище підстав висловив в суді свої заперечення й представник Вишгородської РДА. Також відповідачі просили застосувати в цій справі строк позовної давності .

Треті особи по справі до суду не прибули, причини неявки суду не повідомили, що згідно вимог ст. 223 ЦПК України розгляду справи не перешкоджає, а тому оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в загальному порядку.

Заслухавши сторони, дослідивши справу, суд дійшов наступного.

Встановлено, що розпорядженнями голови КОДА від 30.01.2008 року №/№ 62-75 за згодою землекористувача, відповідно до висновків державної експертизи землевпорядної документації від 15.11.2007 року затверджено проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП Вищедубечанське лісове господарство (Пірнівське лісництво, квартал 166) та переведення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення (земель запасу на території Пірнівської сільської ради), вилучено земельні ділянки з постійного користування ДП Вищедубечанське лісове господарство , змінено цільове призначення земельних ділянок. Зазначене стосувалося 12 земельних ділянок площами 0,99 га (10 земельних ділянок), 0, 5790 га та 0, 5410 га.

На підставі розпоряджень Вишгородської РДА № 686 та № 687 від 22.09.2018 року у власність третіх осіб передано 18 вказаних земельних ділянок з вилученням їх із земель запасу для особистого селянського господарства та садівництва на території Пірнівської сільської ради, в зв'язку з чим видано:

державний акт серії ЯЖ № 684947 на право власності ОСОБА_18 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0601 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684948 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0602 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684949 на право власності ОСОБА_6 ОСОБА_18 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0603 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684950 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0604 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684951 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0605 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684952 на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0606 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684953 на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0607 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684954 на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0608 загальною площею 0,5790 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684955 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0609 загальною площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684956 на право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0609 загальною площею 0,5410 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684957 на право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0615 загальною площею 0,87 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684958 на право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0616 загальною площею 0,8700 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684959 на право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0617 загальною площею 0,8700 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684960 на право власності ОСОБА_17 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0618 загальною площею 0,8700 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯЖ № 684961 на право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0619 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва;

державний акт серії ЯЖ № 684962 на право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0620 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва;

державний акт серії ЯЖ № 684963 на право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0621 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва;

державний акт серії ЯЖ № 684964 на право власності ОСОБА_17 на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0622 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва.

В подальшому згідно договорів купівлі-продажу від 12.11.2008 року право власності на земельні ділянки оформлено за ОСОБА_3, а на низці згаданих вище державних актах проставлено відмітки про перехід права власності, а також видано нові державні акти зокрема:

державний акт серії ЯИ № 684959 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0621 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва;

державний акт серії ЯИ № 684960 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0622 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва;

державний акт серії ЯИ № 684961 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0608 загальною площею 0,5790 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯИ № 684962 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0614 загальною площею 0,5410 га для ведення особистого селянського господарства;

державний акт серії ЯИ № 684963 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0619 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва;

державний акт серії ЯИ № 684964 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221886800:31:159:0620 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження районних державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України Про місцеві державні адміністрації , Земельним та Лісовим кодексами України.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки ОСОБА_1 та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідно адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України.

Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому.

Статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 та 9 ст. 149 ЗК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки ОСОБА_1, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб .

Згідно чинної на той час п. 5 ст. 27 ЛК України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Розпорядженнями Київської ОДА та Вишгородської РДА земельні ділянки вилучені та надані у приватну власність вищевказаним особам загальною площею 13 гектарів у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог чинного на той час законодавства. ОСОБА_1 того, жодна зі спірних сформованих земельних ділянок як самостійний об'єкт права власності не має площі більшої за 1 га.

Відповідно до частини першої ст. 50 Закону України Про землеустрій (в редакції, що діяла на момент видання спірних розпоряджень) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Вилучення та надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_21, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_17 здійснювалося за проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, переведення їх до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_8, ОСОБА_22, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_21, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_17 для ведення особистого селянського господарства та для ведення індивідуального садівництва в межах Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області погоджені в установленому порядку з усіма необхідними органами.

Відповідність проектів землеустрою, а отже і розпоряджень голови Київської облдержадміністрації, вимогам чинного законодавства підтверджується висновками державної експертизи землевпорядної документації від 15.11.2007 №№ 8-226e, 8-216е, 8-219е, 8-215е, 8-210е, 8-214е, 8-217е, 8-208е, 8-212е, 8-213е, 8-209е, 8-211e, 8-220е, 8-218е, посилання на, що міститься в оскаржуваних розпорядженнях, коли викладене прокурором в суді не спростовано.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації одним із головних завдань державної землевпорядної експертизи є перевірка відповідності проектної документації вимогам земельного законодавства України та діючих нормативно-технічних документів. А згідно з частиною четвертою ст. 35 цього Закону позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Суд погоджується з тим, що виділити земельну ділянку без попереднього її формування на підставі проекту землеустрою згідно ст. 50 Закону України Про землеустрій неможливо.

Щодо кожної вилученої у ДП Вищедубечанське лісове господарство земельної розроблявся окремий проект землеустрою. Лише після того, як відбулося формування кожної окремої земельної ділянки, припинилося право користування нею.

Щодо кожної земельної ділянки Київською обласною державною, адміністрацією видано окреме розпорядження в межах компетенції даного державного органу. Згідно п. 5 ст. 31 ЛК України на момент видання оспорюваних розпоряджень, обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для господарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної республіки ОСОБА_1) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Згідно вимог ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права тощо.

Річчю згідно ст. 179 ЦК України є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Статтею 178 ЦК України визначено оборотоздатність об'єктів цивільних прав, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої.

Таким чином, Кабінет Міністрів України мав вилучати лісові земельні ділянки у разі, якщо б за одним проектом землеустрою було б сформовано одну земельну ділянку, як самостійний об'єкт права власності в розумінні вимог ст. 179 ЦК України, ст. 50 Закону України Про землеустрій , ст.ст. 27, 31 ЛК України, ст. 149 ЗК України площею більше 1 га та яка б у подальшому вилучалася у попереднього лісокористувача одним розпорядженням.

Прокурором суду не надано будь-яких доказів того, що дії відповідачів спрямовані на перевищення своїх повноважень та обумовлювалися наміром порушити Закон й розпорядитися земельною ділянкою площею понад 1 га.

При цьому чинним законодавством України не визначено поняття єдиного масиву земельної ділянки в контексті викладених вимог законодавства України, відтак доводи позову про це ґрунтуються на припущеннях, коли сам тільки факт прийняття спірних розпоряджень в один день щодо декількох суміжних ділянок про порушення законодавства свідчити не може.

Та обставина, що ДП Вищедубечанське лісове господарство , як належний землекористувач, (що виконує одну з функцій власника держави), погодила проекти землеустрою, дала дозвіл на вилучення спірних земельних ділянок, згідно вимог ст. 207 ЗК України, отримала відшкодування втрат лісогосподарського виробництва в розмірі 1 105 776 грн., свідчить про дотримання регламентованої Законом процедури вилучення земельних ділянок з власності держави, якій отримані втрати відшкодовано в повному обсязі.

Зазначені обставини підтверджуються листами, розрахунками грошової оцінки збитків ДП Вищедубечанське лісове господарство від 18.09.2007 року №/№781-794, випискою про рух коштів.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що запропоноване в позові втручання в права власника, добросовісного набувача майна, є явно непропорційним, призведе до істотного дисбалансу прав та інтересів добросовісного набувача, законної мети не переслідує, в той час як державою в особі уповноваженого підприємства вже отримано відшкодування в розмірі 1 105 776 грн.

Викладеним у повній мірі спростовуються доводи позову про порушення прав держави й державного підприємства, порушення процедури зміни цільового призначення. Отже, спірні розпорядження голови Київської облдержадміністрації не суперечать актам законодавства, видані з дотриманням вимог встановлених Земельним, Лісовим кодексами України, Законами України Про землеустрій , Про державну експертизу землевпорядної документації .

Таким чином вилучені та надані у приватну власність третім особам спірні земельні ділянки лісового фонду не перевищують 1 га в розумінні викладених вимог Закону. Вказане свідчить, що Вишгородська РДА в Київській області та Київська ОДА діяли в межах своїх повноважень.

Тому не може дійти висновку про те, що земельні ділянки вибули з володіння держави не з волі її органів, тобто в даному випадку відсутні підстави передбачені п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України для витребування спірного майна від відповідача.

Як передбачено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Як вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані розпорядження про передачу земельних ділянок здійснено державою, шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю.

В подальшому майно набуто у власність ОСОБА_3 за оплатними договорами в осіб, які мали право на його відчуження, на підставі договорів купівлі-продажу, про, що свідчить визнання їх державними органами, тобто державна реєстрація цих правочинів.

Питання про визнання вказаних правочинів недійсними в позові не порушується. Таким чином, відповідач ОСОБА_3С є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила .

Згідно Постанови Верховного суду України 6-1376цс16 від 29.06.2016 року до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Підсумовуючи викладене, доводи позову підставою для визнання недійсними розпоряджень та державних актів про право власності на земельні ділянки бути не можуть.

З цих підстав не підлягає задоволенню і вимога про витребувати від ОСОБА_3 спірних земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Вищедубечанське лісове господарство .

З урахуванням викладених обставин, підстав для задоволення позову судом не встановлено, який є недоведеним та не обґрунтованим.

На підставі та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 14 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивачі: Перший заступник прокурора Київської області (м. Київ, ОСОБА_23Українки, 27/2);

Кабінет Міністрів України (м. Київ, вул. Грушевського, 12/2);

ДП Вищедубечанське лісове господарство (с. Пірнове, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00992094).

Відповідачі: Київська обласна державна адміністрація (м. Київ, пл. Лесі Українки, 1);

Вишгородська РДА Київської області (Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 23569369);

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1).

Треті особи:

ОСОБА_4 (АДРЕСА_2);

ОСОБА_5 (Київська область, Іванківський район, с. Фрузинівка, вул. Миру, 2);

ОСОБА_6 (АДРЕСА_3);

ОСОБА_7 (Херсонська область, Каланчацький район, смт. Мирне, вул. Мочаліна, 15);

ОСОБА_8 (АДРЕСА_4);

ОСОБА_9 (АДРЕСА_5);

ОСОБА_10 (Київська область, Києво-Святошинький район, м. Боярка, вул. Молодіжна, 12/2);

ОСОБА_11 (Харківська область, м. Лозова, вул. Мр-5, кв. 9);

ОСОБА_12(АДРЕСА_6);

ОСОБА_13 (АДРЕСА_7);

ОСОБА_14 (м. Київ, вул. Плєщєєва, 6/3);

ОСОБА_15 (м. Київ, вул. Плєщєєва, 6/3);

ОСОБА_19 (м. Київ, вул. Плєщєєва, 6/3);

ОСОБА_17 (м. Київ, просп, Оболонський, 14-Б, кв. 14-Б).

Суддя