Рішення

від 10.05.2018 по справі 904/76/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018м. ДніпроСправа № 904/76/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Кутяєва В.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про визнання договору перевезення недійсним

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_2, ордер №148/000014 від 13.03.2018р.

від відповідача: ОСОБА_3, директор

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна", в якому просить визнати недійсним договір перевезення, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" з перевізником, укладення якого підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.03.2015р. №62.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.07.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про торгове представництво (договір купівлі-продажу) №25-ТПС. Надалі позивачу стало відомо, що в розпорядженні відповідача знаходяться первинні бухгалтерські документи, а саме: копія довіреності на отримання ТМЦ від 10.03.2015р. №980; товарно-транспортна накладна від 10.03.2015р. №62; видаткові накладні від 10.03.2015р. №99, від 10.03.2015р. №100, відповідно до яких останнім було здійснено поставку товару, визначеного умовами договору від 02.07.2012р. №25-ТПС про торгове представництво (договір купівлі-продажу), начебто позивачу. Натомість відповідачем визначений у вказаних документах товар позивачу не поставлявся, а останній, у свою чергу, цей товар не отримував. Товарно-транспортна накладна від 10.03.2015р. №62 є підтвердженням укладення договору перевезення. Системний аналіз норм права дає підстави стверджувати про недійсність договору перевезення, оскільки товарно-транспортна накладна від 10.03.2015р. №62 була підписана неуповноваженою особою.

Ухвалою суду від 31.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.02.2018р.

Ухвалою суду від 20.02.2018р. відкладено підготовче засідання на 22.03.2018р.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що зазначені позивачем обставини були досліджені при розгляді справи №910/22289/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" про стягнення 436 590,50грн., де ТОВ "Укрфарба" також було заявлено, що підпис на товарно-транспортній накладній від 10.03.2015р. №62 не відповідає підпису директора. Крім того, відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.

22.03.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 05.04.2018р.

Ухвалою суду від 05.04.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.04.2018р.

17.04.2018р. позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував наявність підпису директора ТОВ "Укрфарба" ОСОБА_4, як єдиної уповноваженої особи від вантажоодержувача, на спірній товарно-транспортній накладній.

Ухвалою суду від 17.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10.05.2018р.

10.05.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" (покупець) укладено договір про торгове представництво (договір купівлі-продажу) №25-ТПС.

29.12.2012р. сторонами укладено додатковий договір №2, яким договір про торгове представництво (договір купівлі-продажу) №25-ТПС від 02.07.2012р. (далі - договір) викладено в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передавати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар, оплачувати його, просувати товар на ринку, збільшувати об'єми реалізації.

Згідно п.1.3. договору кількість та ціна товару, що постачається окремими партіями, зазначаються в накладних.

Пунктом 3.1. договору визначено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками покупця та продавця.

Відповідно до п.3.5. договору датою передання вважається дата відвантаження товару зі складу продавця (дата оформлення товарної накладної).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару (п.3.6. договору).

Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною (за діючим прайс-листом для торгових представників, а у випадку подання покупцем заявки на конкретне відвантаження товару до 500 кг ціна товару, що відвантажується за цією заявкою, збільшується на 2% від ціни за діючим прайс-листом для торгових представників) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.4.3. договору оплата товару покупцем здійснюється з відстрочкою платежу в наступному порядку: за товар, що відвантажується у січні поточного року, - 15 березня поточного року; за товар, що відвантажується у лютому поточного року, - 30 березня поточного року; за товар, що відвантажується з 01 березня по 31 жовтня поточного року, - через 30 календарних днів з дати передачі товару; за товар, що відвантажується з 01 листопада по 31 грудня поточного року, - через 60 календарних днів з дати передачі товару.

Згідно п.8.1. договору строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного взаєморозрахунку між сторонами.

Додатковим договором №5 від 27.12.2013р. строк дії договору про торгове представництво (договору купівлі-продажу) №25-ТПС від 02.07.2012р. було продовжено до 31.12.2014р.

26.12.2014р. між сторонами укладено додатковий договір №6 до договору про торгове представництво (договору купівлі-продажу) №25-ТПС від 02.07.2012р., яким доповнено зміст договору новими умовами. Пунктом 8.1. договору у новій редакції строк дії договору продовжено до 31.12.2015р.

Як вбачається зі змісту товарно-транспортної накладної №62 від 10.03.2015р., 10.03.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" відвантажено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" згідно з накладними №98-100 від 10.03.2015р. одержано товар, а саме лакофарбові матеріали в асортименті, на загальну суму 652 426,32грн. Товарно-транспортна накладна містить відомості про дату та пункти навантаження і розвантаження, характеристики вантажу, його вартість, інформацію про перевізника, замовника і вантажовідправника, а також скріплена підписами відповідальних осіб. Товарно-транспортну накладну №62 від 10.03.2015р. з боку позивача підписано директором ТОВ "Укрфарба" ОСОБА_4 та скріплено печаткою товариства.

Позивач просить суд визнати недійсним договір перевезення, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" з перевізником, укладення якого підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.03.2015р. №62.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Припис абз.1 ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз.2 ч.3 ст.92 ЦК України).

Згідно п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

За ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017р. у справі №910/22289/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" про стягнення 436 590,50грн. встановлено, що ТОВ "Укрфарба" отримало товар за товарно-транспортною накладною №62 від 10.03.2015р.

Під час вирішення спору про визнання недійсним договору перевезення, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" з перевізником - товарно-транспортної накладної від 10.03.2015р. №62, суд враховує положення ст.241 Цивільного кодексу України щодо наступного схвалення правочину позивачем, у зв"язку з чим відмовляє позивачу у його вимогах про визнання цього договору недійсним.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.

За п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду: договір про надання правової допомоги №23/01/18 від 23.01.2018р., укладений між відповідачем та Адвокатським об"єднанням "Фінекс"; платіжне доручення №313 від 05.03.2018р. на суму 15 000,00грн.; свідоцтво про реєстрацію адвокатського об"єднання №613 від 03.07.2009р.; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1009 від 14.06.2001р.; ордер №148/000014 від 13.03.2018р.; опис робіт (наданих послуг) на суму 15 000,00грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32384904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ОСОБА_1 Україна" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Сергія Лазо, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38028661) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн. (п"ятнадцять тисяч).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.05.2018р.

Суддя ОСОБА_5