Ухвала

від 11.05.2018 по справі 5011-58/9614-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.05.2018Справа № 5011-58/9614-2012

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Блажівська О.Є., судді: Мандичев Д.В., Смирнова Ю.М. розглянувши заяву

Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі

за позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Концерну "Військторгсервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Фонд державного майна України пророзірвання договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003, витребування майна та стягнення 3 000 334, 26 грн,-

Представники учасників справи:

від заявник: Коломеєць І.В. (довіреніст №01 від 02.01.2018)

від прокурора: Тракало Р.І. (посвідчення №049446 від 12.03.2018)

від позивача-1: Сорока А.В. (довіреність №220/331/д від 24.04.2018)

від позивача-2: Коломеєць І.В. (довіреніст №01 від 02.01.2018)

від відповідача: Ніжніченко О.А. (ордер серія КС №103468 від 02.05.2018)

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду міста з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, про розірвання договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003, витребування майна та стягнення заборгованості по договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року 3 000 334, 26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року суд вирішив: припинити провадження у справі в частині стягнення 125 000, 00грн заборгованості по договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року; позовні вимоги задовольнити; розірвати договір №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року оренди майнового комплексу структурного підрозділу підприємства укладений між Концерном "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" на користь Концерну "Військторгсервіс" з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму боргу в розмірі 2 814 754, 60 грн, пені в розмірі 55737, 24 грн, інфляційних витрат в розмірі 4842, 41грн, 64380, 00 грн судового збору та 1073,00 грн судового збору; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" до державної власності в оперативне управління Міністерства оборони України та у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" об'єкти оренди за договором №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, загальною вартістю 41 638 734,73 грн без урахування ПДВ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 залишено без змін.

24.12.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року судом видано відповідні накази.

18.03.2013 року постановою Вищого господарського суду України залишено без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 27.11.2012.

19.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 призначено розгляд заяви Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 на 02.05.18.

Беручи до уваги, що суддя Удалова О.Г. перебувала у відпустці у період з 27.04.2018 по 12.05.2018, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.05.2018 було визначено новий склад суду, а саме Головуючий суддя: О.Є. Блажівска, судді: Д.В. Мандичев, Ю.М. Смирнова.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 новим складом суду прийнято справу №5011-58/9614-2012 для розгляду заяви Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 до свого провадження та призначено заяву Концерну Військторгсервіс до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 11.05.2018.

26.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" надійшов відзив на заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012, відповідно до якого відповідач вважає зазначену заяву безпідставною та просить суд відмовити у задоволенні останньої.

11.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Концерну "Військторгсервіс" надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді заяви в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Солом'янський районний відділ Державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

11.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Концерну "Військторгсервіс" та Міністерства оборони України надійшли відповіді на відзив.

У судове засідання 11.05.2018 з'явилися представники заявника, позивача-1, позивача-2 та відповідача.

У судове засідання 11.05.2018 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання Концерну "Військторгсервіс" про залучення до участі у розгляді заяви в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Солом'янський районний відділ Державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

З наведеної норми вбачається, що право на вступ до участі у справі третьої особи передбачається лише в межах розгляду справи у підготовчому провадженні, у разі коли рішення може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін, а не в процесі розгляду заяв, пов'язаних з виконанням судових рішень.

Враховуючи, що спір у даній справі вже розглянуто та постановлено Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012, відповідно до якого задоволено позовні вимоги, а наразі розглядається заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012, тому суд дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання Концерну "Військторгсервіс" про залучення до участі у розгляді заяви в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Солом'янський районний відділ Державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві слід відмовити.

У судовому засіданні 11.05.2018 представники заявника, позивача-1 та позивача-2 надали пояснення по суті заяви та вимоги її підтримали в повному обсязі; представник Концерну "Військторгсервіс" заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечив проти задоволення заяви та просив суд відмовити у задоволенні останньої.

Щодо клопотання Концерну "Військторгсервіс" про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Таким чином, у зв'язку з обмеженим строком розгляду заяви та достатністю доказів, які мають значення для об'єктивного та повного її розгляду, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання Концерну "Військторгсервіс" про відкладення розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про те, що заява Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у даній справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Таким чином, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів. Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

За таких обставин, господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування поданої до суду заяви, Концерн "Військторгсервіс" посилається на те, що в період з липня по вересень 2017 року Державною аудиторською службою України було проведено державний фінансовий аудит діяльності Концерну Військторгсервіс за період з 01.01.2015 по 01.09.2017, у деяких випадках використання державного майна за період з 01.07.2005 по 01.09.2017 та складено аудиторський звіт від 27.09.2017, відповідно до результатів якого, було встановлено, що на найбільший обсяг дебіторської заборгованості утвореній у 2012 році припадає на ТОВ "Інтерінвестгруп" в розмірі 6024 тис. грн.

З метою з'ясування підстав виникнення даної дебіторської заборгованості, юридичною службою Концерну Військторгсервіс було проведено аналіз судових рішень та відкритих на їх підставі виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ "Інтерінвестгруп" грошових коштів, в тому числі на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 29 серпня 2012 року.

В процесі з'ясування стану виконання даного судового рішення заявником було з'ясовано, що в Концерні Військторгсервіс відсутній оригінал Наказу господарського суду виданий на підставі рішення Господарського суду м.Києва від 29.12.2012 року №5011-58/9614-2012, а також будь-які інші документи, які б підтверджували пред'явлення наказу за рішенням по справі № 5011-58/9614-2012 до органів виконавчої служби.

Задля з'ясування факту пред'явлення Наказу Господарського суду м. Києва по справі 5011-58/9614-2012, Концерном Військторгсервіс було зроблено відповідні запити до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві за місцем знаходження відповідача, відповіддю на які 18.02.2018 року №ДВ/11 24217 головний державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Козак Р.П. повідомив, про те, що згідно даних АСВП на виконання до Відділу ДВС надійшов наказ №5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року про стягнення з ТОВ "Інтерінвестгруп" на користь Концерну Військторгсервіс боргу в сумі 2 875 334,25 грн. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем Козак Р.П. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві №42309023 від 30.05.2014, у зв'язку із відсутністю у боржника майна.

Заявник стверджує, що відповідно до аналізу Журналу вхідної кореспонденції, яка надходила на його адресу в період з 2014 року вдалося встановити, що постанова про повернення наказу Господарського суду м. Києва на адресу Концерну, так само як і сам наказ, не надходили. Крім того, з'ясувати більш детальну інформацію про пред'явлення даного наказу до виконання з часу його видачі не є можливим через звільнення колишніх юристів Концерну, які відповідали за його виконання.

З огляду на викладене, заявник вважає, що наказ №5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року про стягнення з ТОВ ІНТЕРІНВЕСТГРУП на користь Концерну Військторгсервіс боргу в сумі 2 875 334,25 грн є втраченим, а тому, це є підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу його дублікату.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на дату видачі наказу суду).

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч.1 ст.327 якого виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено судом, 20.05.2014 Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду із скаргою на бездіяльність органів Державної виконавчої служби з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012.

В межах розгляду зазначеної скарги, судом було встановлено, що Постановою відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2013 було відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року. Постановою відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01.11.2013 наказ Господарського суду міста Києва № 5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року повернуто стягувачу. Зазначеною постановою встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій за адресою: м. Київ, пров. Бородянський, 3, боржника - ТОВ "Інтерінвестгруп" не розшукано, оскільки останній за даною адресою фактично не знаходиться, а тому виконати рішення суду встановленим у рішенні способом не виявляється можливим. Крім того, за результатом вжитих заходів, державним виконавцем встановлено, що за вказаною у виконавчому документі адресою здійснює господарську діяльність ТОВ "ДПА Компані" на підставі договору оренди від 01.04.2013 року з Концерном "Військторгсервіс" терміном до 25.03.2016 року включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 скаргу Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на бездіяльність органів державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві задоволено; постанову відділу державної виконавчої служби Святошинського управління юстиції у місті Києві від 01.11.2013 року ВП № 36984211 про повернення виконавчого документа стягувачеві визнано недійсною; визнано бездіяльність відділу державної виконавчої служби Святошинського управління юстиції у місті Києві з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012 незаконною; зобов'язано відділ державної виконавчої служби Святошинського управління юстиції у місті Києві вчинити всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у року у справі №5011-58/9614-2012.

Як встановлено судом, та не заперечувалось присутніми учасниками справи, в період з липня по вересень 2017 року Державною аудиторською службою України було проведено державний фінансовий аудит діяльності Концерну Військторгсервіс за період з 01.01.2015 по 01.09.2017, у деяких випадках використання державного майна за період з 01.07.2005 по 01.09.2017 та складено аудиторський звіт від 27.09.2017. Під час проведення аудиту було проведено аналіз судових рішень та відкритих на їх підставі виконавчих проваджень з ТОВ "Інтерінвестгруп" грошових коштів, в тому числі на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі №5011-58/9614-2012.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у даній справі, у своєму відзиві зазначає, що листом Солом'янського районного ВДВС м.Києва ГТУЮ у місті Києві від 18.03.2018 №ДВ/11 наголошено, що в матеріалах виконавчого провадження №42309023 оригінал наказу від 24.12.2012 відсутній і тому, на його думку, немає жодних сумнівів, що державним виконавцем було спрямовано виконавчий документ на адресу стягувача.

Так, відповідно до листа Солом'янського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 28.03.2018 № ДВ/11, який міститься в матеріалах справи, зазначено, що 30.05.2014 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відсутністю у боржника майна, а також повідомлено про те, що в матеріалах виконавчого провадження №42309023 оригінал наказу від 24.12.2012 № 5011- 58/9614-2012 виданий Господарським судом м. Києва не перебуває.

Таким чином, в листі надана інформація станом на 28.03.2018, та не може бути підтвердженням того, що виконавчий лист 30.05.2014 було спрямовано на адресу стягувача - Концерну "Військторгсервіс".

Разом з тим, доказів направлення на адресу Заявника оригіналу судового наказу від 24.12.2012 №5011-58/9614-2012 матеріали справи не містять.

Також, Відповідач у відзиві зазначає, що під час передачі справ та посади керівника Концерну "Військторгсервіс" за період з 13.10.2012 по 14.04.2017 було проведено не менш п'яти ревізій фінансово-господарської діяльності, та зазначає що кожна з таких ревізій могла і повинна була виявити факт втрати оригіналу наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 у справі №5011 -58/9614- 2012.

Міністерство оборони України, не погоджуючись із такою позицією відповідача, зазначило у своїй відповіді на відзив, що за період з 30.04.2014 (дата, коли була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві) по 13.10.2017 (дата, коли надійшов на адресу Концерну "Військторгсервіс" результат аудиторського звіту) керівництво Концерном "Військторгсервіс" здійснювало двоє осіб, Задковецький Б.О. - генеральний директор Концерну з 16.04.2014 по 16.10.2014 та Здір A.B. - генеральний директор Концерну з 08.10.2014 по 14.04.2017.

На цей час, законодавство не передбачає встановленого порядку проведення ревізії фінансового-господарської діяльності підприємства у разі зміни керівника, тому можливо стверджувати, що під час проведення ревізії не було виявлено факт втрати оригіналу наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 у справі № 5011 -58/9614-2012.

Таким чином, твердження відповідача, про проведення не менш п'яти ревізій фінансово-господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 13.10.2012 по 14.04.2017, які могли і повинні були, на думку відповідача, виявити факт втрати оригіналу виконавчого документу є лише припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами та фактами.

Також, в якості доказу для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 №5011-58/9614-2012 до виконання, Концерн Військторгсервіс надає власну довідку від 18.04.2018 б/н про те, що за період з 30.05.2014 по 18.04.2018 неможливо встановити надходження до Концерну Військторгсервіс постанови №42309023 від 30.05.2014 про повернення виконавчого документу стягувачу та наказу Господарського суду м.Києва від 24.12.2012 №5011-58/9614-2012, а також відсутність інформації в журналах вхідної документації Заявника за вказаний період.

Таким чином, викладені у заяві обставини, на думку суду, є об'єктивними причинами, які унеможливили виконання судового рішення у даній справі у передбачений законом строк та повністю не залежали від волевиявлення заявника.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обставини, наведені заявником, в аспекті вимог згаданих вище норм процесуального кодексу, є поважними для поновлення строку пред'явлення наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 до виконання, у зв'язку з чим заява Концерну "Військторгсервіс" в частині поновлення такого строку підлягає задоволенню.

Одночасно, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" не надано обгрунтувань щодо добровільного виконання рішення, або підстав неможливості чи звільнення від виконнаня судового рішення.

Також відповідно до інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" не перебуває в стані припинення, та будь-якої інформаціїї щодо фінансового стану останнього, відповідачем не надано.

Пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями ст. ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Враховуючи відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, заява Концерну "Військторгсервіс" про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Концерну "Військторгсервіс" про відкладення розгляду заяви відмовити.

2. В задоволенні клопотання Концерну "Військторгсервіс" про залучення до участі у розгляді заяви в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Солом'янський районний відділ Державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві відмовити.

3. Заяву Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 задовольнити.

4. Відновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 у зв'язку з поважністю причин його пропуску.

5. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16.05.2018 року.

Головуючий суддя О.Є.Блажівська

Суддя Д.В. Мандичев

Суддя Ю.М. Смирнова