Постанова

від 06.06.2018 по справі 5011-58/9614-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. Справа№ 5011-58/9614-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.06.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018

у справі № 5011-58/9614-2012 (головуючий судя Блажівська О.Є., судді: Мандичев Д.В., Смирнова Ю.М)

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Концерну "Військторгсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Фонд державного майна України

про розірвання договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003, витребування майна та стягнення 3 000 334, 26 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 заяву Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 задоволено.

Відновлено строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 у зв'язку з поважністю причин його пропуску. Видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 про задоволення заяви Концерну "Військторгсервіс" про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у справі № 5011-58/9614-2012 до виконання.

Наводячи підстави для її скасування, скаржник зазначає про допущене порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки викладені в ухвалі суду, не відповідають обставинам справи.

Також скаржник зазначає, що листом Солом'янського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві від 18.03.2018 №ДВ/11 наголошено, що в матеріалах виконавчого провадження №42309023 оригінал наказу від 24.12.2012 відсутній і тому, на його думку, немає жодних сумнівів, що державним виконавцем було спрямовано виконавчий документ на адресу стягувача, у зв'язку з чим і немає підстав для видачі дублікату наказу та поновлення пропущеного строку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 22.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 та призначено до розгляду на 06.06.2018.

04.06.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційні скарги, у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 залишити без змін.

05.06.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Концерну Військторгсервіс надійшов відзив на апеляційні скарги, у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 залишити без змін.

В судовому засіданні 06.06.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 скасувати.

В судовому засіданні 06.06.2018 представник Міністерства оборони України заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 залишити без змін.

В судовому засіданні 06.06.2018 представник Концерну Військторгсервіс заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 залишити без змін.

Прокуратура та третя особа в судове засідання 06.06.2018 своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомлені, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників прокуратури та третьої особи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено (редакція з 15.12.2017), що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, про розірвання договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003, витребування майна та стягнення заборгованості по договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року в сумі 3 000 334, 26 грн.

Господарський суд міста Києва, 29.08.2012 року прийняв рішення, яким: припинив провадження у справі в частині стягнення 125 000, 00грн заборгованості по договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року; позовні вимоги задовольнив; розірвав договір №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року оренди майнового комплексу структурного підрозділу підприємства укладений між Концерном "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" на користь Концерну "Військторгсервіс" з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму боргу в розмірі 2 814 754, 60 грн., пені в розмірі 55 737, 24 грн., інфляційних витрат в розмірі 4 842, 41грн, 64 380, 00 грн. судового збору та 1 073,00 грн. судового збору; витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" до державної власності в оперативне управління Міністерства оборони України та у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" об'єкти оренди за договором №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, загальною вартістю 41 638 734,73 грн. без урахування ПДВ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 залишено без змін.

24.12.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року видано відповідні накази.

18.03.2013 року постановою Вищого господарського суду України залишено без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012.

19.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 заяву Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 було задоволено.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Отже, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів. Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

За таких обставин, господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

Концерн "Військторгсервіс", в обґрунтування своєї заяви, посилається на те, що в період з липня по вересень 2017 року Державною аудиторською службою України було проведено державний фінансовий аудит діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2015 по 01.09.2017, у деяких випадках використання державного майна за період з 01.07.2005 по 01.09.2017 та складено аудиторський звіт від 27.09.2017, відповідно до результатів якого, було встановлено, що на найбільший обсяг дебіторської заборгованості утвореній у 2012 році припадає на ТОВ "Інтерінвестгруп" в розмірі 6024 тис. грн.

З метою з'ясування підстав виникнення даної дебіторської заборгованості, юридичною службою Концерну "Військторгсервіс" було проведено аналіз судових рішень та відкритих на їх підставі виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ "Інтерінвестгруп" грошових коштів, в тому числі на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 29 серпня 2012 року.

Заявником, в процесі з'ясування стану виконання даного судового рішення було з'ясовано, що в Концерні "Військторгсервіс" відсутній оригінал Наказу господарського суду виданий на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2012 року №5011-58/9614-2012, а також будь-які інші документи, які б підтверджували пред'явлення наказу за рішенням по справі № 5011-58/9614-2012 до органів виконавчої служби.

Концерном "Військторгсервіс", задля з'ясування факту пред'явлення Наказу Господарського суду м. Києва по справі 5011-58/9614-2012 було зроблено відповідні запити до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві за місцем знаходження відповідача, відповіддю на які 18.02.2018 року №ДВ/11 24217 головний державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Козак Р.П. повідомив, про те, що згідно даних АСВП на виконання до Відділу ДВС надійшов наказ №5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року про стягнення з ТОВ "Інтерінвестгруп" на користь Концерну "Військторгсервіс" боргу в сумі 2 875 334,25 грн. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Козак Р.П. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві №42309023 від 30.05.2014, у зв'язку із відсутністю у боржника майна.

Також, заявник стверджує, що відповідно до аналізу Журналу вхідної кореспонденції, яка надходила на його адресу в період з 2014 року вдалося встановити, що постанова про повернення наказу Господарського суду м. Києва на адресу Концерну, так само як і сам наказ, не надходили. Крім того, з'ясувати більш детальну інформацію про пред'явлення даного наказу до виконання з часу його видачі не є можливим через звільнення колишніх юристів Концерну, які відповідали за його виконання.

Тому, враховуючи викладене, заявник вважає, що наказ №5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року про стягнення з ТОВ "ІНТЕРІНВЕСТГРУП" на користь Концерну "Військторгсервіс" боргу в сумі 2 875 334,25 грн. є втраченим, а тому, це є підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу його дублікату.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на дату видачі наказу суду).

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч.1 ст.327 якого виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 20.05.2014 Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду із скаргою на бездіяльність органів Державної виконавчої служби з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012.

Судом, в межах розгляду зазначеної скарги, було встановлено, що Постановою відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2013 було відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року. Постановою відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 01.11.2013 наказ Господарського суду міста Києва № 5011-58/9614-2012 від 24.12.2012 року повернуто стягувачу. Зазначеною постановою встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій за адресою: м. Київ, пров. Бородянський, 3, боржника - ТОВ "Інтерінвестгруп" не розшукано, оскільки останній за даною адресою фактично не знаходиться, а тому виконати рішення суду встановленим у рішенні способом не виявляється можливим. Крім того, за результатом вжитих заходів, державним виконавцем встановлено, що за вказаною у виконавчому документі адресою здійснює господарську діяльність ТОВ "ДПА Компані" на підставі договору оренди від 01.04.2013 року з Концерном "Військторгсервіс" терміном до 25.03.2016 року включно.

Господарським судом міста Києва прийнято ухвалу від 25.06.2014, якою скаргу Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на бездіяльність органів державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві задоволено; постанову відділу державної виконавчої служби Святошинського управління юстиції у місті Києві від 01.11.2013 року ВП № 36984211 про повернення виконавчого документа стягувачеві визнано недійсною; визнано бездіяльність відділу державної виконавчої служби Святошинського управління юстиції у місті Києві з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-58/9614-2012 незаконною; зобов'язано відділ державної виконавчої служби Святошинського управління юстиції у місті Києві вчинити всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у року у справі №5011-58/9614-2012.

Також, місцевим господарським судом вірно встановлено, що в період з липня по вересень 2017 року Державною аудиторською службою України було проведено державний фінансовий аудит діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2015 по 01.09.2017, у деяких випадках використання державного майна за період з 01.07.2005 по 01.09.2017 та складено аудиторський звіт від 27.09.2017. Під час проведення аудиту було проведено аналіз судових рішень та відкритих на їх підставі виконавчих проваджень з ТОВ "Інтерінвестгруп" грошових коштів, в тому числі на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі №5011-58/9614-2012.

Скаржник, в апеляційній скарзі зазначає, що листом Солом'янського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві від 18.03.2018 №ДВ/11 наголошено, що в матеріалах виконавчого провадження №42309023 оригінал наказу від 24.12.2012 відсутній і тому, на його думку, немає жодних сумнівів, що державним виконавцем було спрямовано виконавчий документ на адресу стягувача, у зв'язку з чим в задоволенні заяви про видачу дуплікату наказу та поновлення строку для пред'явлення слід відмовити.

Відповідно до листа Солом'янського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 28.03.2018 № ДВ/11, який наявний в матеріалах справи, зазначено, що 30.05.2014 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відсутністю у боржника майна, а також повідомлено про те, що в матеріалах виконавчого провадження №42309023 оригінал наказу від 24.12.2012 № 5011- 58/9614-2012 виданий Господарським судом м. Києва не перебуває.

Отже, в листі надана інформація станом на 28.03.2018, та не може бути підтвердженням того, що виконавчий лист 30.05.2014 було спрямовано на адресу стягувача - Концерну "Військторгсервіс".

При цьому, доказів направлення на адресу Заявника оригіналу судового наказу від 24.12.2012 №5011-58/9614-2012 матеріали справи не містять.

Разом з тим, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що під час передачі справ та посади керівника Концерну "Військторгсервіс" за період з 13.10.2012 по 14.04.2017 було проведено не менш п'яти ревізій фінансово-господарської діяльності, та зазначає що кожна з таких ревізій могла і повинна була виявити факт втрати оригіналу наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 у справі №5011 -58/9614- 2012.

Міністерство оборони України, не погоджуючись із такою позицією скаржника, зазначило у своєму відзиві на апеляційну скаргу, що за період з 30.04.2014 (дата, коли була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві) по 13.10.2017 (дата, коли надійшов на адресу Концерну "Військторгсервіс" результат аудиторського звіту) керівництво Концерном "Військторгсервіс" здійснювало двоє осіб, Задковецький Б.О. - генеральний директор Концерну з 16.04.2014 по 16.10.2014 та Здір A.B. - генеральний директор Концерну з 08.10.2014 по 14.04.2017.

На цей час, законодавство не передбачає встановленого порядку проведення ревізії фінансового-господарської діяльності підприємства у разі зміни керівника, тому можливо стверджувати, що під час проведення ревізії не було виявлено факт втрати оригіналу наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 у справі № 5011 -58/9614-2012.

Отже, твердження скаржника, про проведення не менш п'яти ревізій фінансово-господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 13.10.2012 по 14.04.2017, які могли і повинні були, на думку скаржника, виявити факт втрати оригіналу виконавчого документу є лише припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами та фактами.

В якості доказу для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 №5011-58/9614-2012 до виконання, матеріали справи містять довідку Концерну "Військторгсервіс" від 18.04.2018 б/н про те, що за період з 30.05.2014 по 18.04.2018 неможливо встановити надходження до Концерну "Військторгсервіс" постанови №42309023 від 30.05.2014 про повернення виконавчого документу стягувачу та наказу Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 №5011-58/9614-2012, а також відсутність інформації в журналах вхідної документації Заявника за вказаний період.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені у заяві обставини, є об'єктивними причинами, які унеможливили виконання судового рішення у даній справі у передбачений законом строк та повністю не залежали від волевиявлення заявника.

У відповідності до приписів ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява Концерну "Військторгсервіс" в частині поновлення строку пред'явлення наказу суду від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012 до виконання підлягає задоволенню, враховуючи поважність обставин, наведених заявником в заяві.

При цьому, матеріали справи не містять обгрунтувань щодо добровільного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" рішення, або підстав неможливості чи звільнення від виконнаня судового рішення.

Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" не перебуває в стані припинення, та будь-якої інформаціїї щодо фінансового стану останнього, матеріали справи не містять.

Як встановлено п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ст. ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Беручи до уваги відновлення судом першої інстанції пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви Концерну "Військторгсервіс" про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у справі №5011-58/9614-2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 5011-58/9614-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-58/9614-2012 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська

Повний текст постанови складено 07.06.2018