Рішення

від 08.05.2018 по справі 910/3746/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2018Справа №910/3746/18

За позовом Державного підприємства "Прозорро" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бест Бід" про стягнення 45 539,18 грн. Суддя Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Бариновій О.І. Представники сторін: від позивача:Вельгуш В.В. від відповідача:Григорян Г.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2018 року Державне підприємство "Прозорро" (надалі - Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Бід" (надалі - Товариство) про стягнення 45 539,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості з оплати наданих позивачем у грудні 2017 року та січні 2018 року згідно Договору №00000136/Г про надання доступу до модуля електронного аукціону та бази даних від 08.02.2017 послуг у загальному розмірі 40 000,00 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 4 000,00 грн. (10% від суми заборгованості за прострочення оплати понад 30 днів) та пеню у розмірі 1 328,76 грн., нараховану за період з 06.12.2017 по 06.02.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2018 відкрито провадження у справі №910/3746/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

20.04.2018 до суду через відділ діловодства надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Бід" згідно якого, позивач визнає частково вимоги позивача, а саме: борг у розмірі 20 000,00 грн., штраф у розмірі 2 000,00 грн., та пеню. В іншій частині відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки, на його думку, правовідносини сторін припинились 23.12.2017 у зв'язку із вчиненням Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Бід" одностороннього правочину розірвання Договору №00000136/Г про надання доступу до модуля електронного аукціону та бази даних від 08.02.2017 шляхом направленням позивачу повідомлення №22 від 22.11.2017. Відтак, на думку відповідача, правовідносини сторін припинились у грудні 2017 року, а тому позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надання послуг у січні 2018 року та відповідно нараховану на цю заборгованість неустойку у виді штрафу та пені.

Крім того, як у змісті відзиву, так і шляхом подання разом із відзивом викладеного окремим процесуальним документом клопотання, відповідач просив суд здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/3746/18 призначено судове засідання на 08.05.2018.

27.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами його направлення відповідачу, в яких Державне підприємство "Прозорро" заперечує направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Бід" листа про односторонню відмову від виконання Договору, оскільки у одержаному від відповідача листі останній просив відключити його від електронної системи закупівель та припинити дію Договору з 30.11.2017.

В судове засідання 08.05.2018 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідач - заперечував в частині вимог про стягнення з нього заборгованості зі сплати обов'язкового платежу за спірним Договором за січень 2018 року та просив відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В судовому засіданні 08.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2017 між Підприємством (адміністратор) та Товариством (оператор) було укладено договір №00000136/Г про надання доступу до модуля електронного аукціону та бази даних (надалі - Договір).

Згідно наявних у пункті 1 Договору визначень:

- база даних (БД) - це сукупність технічних та програмних засобів для збереження записів щодо здійснення процесів закупівель в ЕСЗ відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі";

- електронна система закупівель (ЕСЗ) - це інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять веб-портал уповноваженого органу (інформаційно-телекомунікаційна система "Prozorro", далі - ІТС або система) та майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 2.1 Договору предметом цього Договору є надання доступу оператору до БД та модуля електронного аукціону адміністратором для забезпечення проведення користувачами процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією та документами в електронному вигляді.

У пункті 4.1.1 Договору сторонами було визначено, що за подання через відповідний майданчик кожної пропозиції, що була розкрита ЕСЗ, з оператора майданчика адміністратором справляється плата для забезпечення функціонування та розвиток системи, яка у 2017 році становить (у тому числі ПДВ):

- у разі, якщо очікувана вартість закупівлі (лоту) становить не більше ніж 20 тис. грн., - 5,00 грн. за кожну пропозицію;

- у разі, якщо очікувана вартість закупівлі (лоту) становить не більше ніж 50 тис. грн., - 25,00 грн. за кожну пропозицію;

- у разі, якщо очікувана вартість закупівлі (лоту) становить не більше ніж 200 тис. грн., - 80,00 грн. за кожну пропозицію;

- у разі, якщо очікувана вартість закупівлі (лоту) становить не більше ніж 1 млн. грн., - 110,00 грн. за кожну пропозицію;

- у разі, якщо очікувана вартість закупівлі (лоту) становить більше ніж 1 млн. грн., - 400,00 грн. за кожну пропозицію.

У пункті 4.1.3 Договору передбачено, що адміністратор, не пізніше ніж на п'ятий робочий день поточного місяця, надає оператору відповідний акт наданих послуг у двох примірниках (додаток 2 до Договору) та рахунок на оплату з урахуванням обов'язкової щомісячної плати відповідно до підпунктів 4.1.5 і 4.1.6 пункту 4.1 Договору.

Оператор протягом п'яти банківських днів з моменту їх отримання зобов'язаний сплатити рахунок, підписати та повернути примірник акта адміністратору (пункт 4.1.4 Договору).

У відповідності до пункту 4.1.5 Договору для забезпечення безперебійного функціонування ЕСЗ та покриття мінімально необхідних витрат адміністратора на організацію взаємодії з оператором до шостого числа кожного поточного місяця оператор сплачує адміністратору обов'язкову щомісячну плату у сумі 20 000,00 грн., на яку адміністратор не пізніше другого числа поточного місяця виставляє відповідний рахунок.

У пункті 7.4 Договору сторонами було погоджено, що за порушення строків виконання грошових зобов'язань за Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день порушення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% суми заборгованості.

Договір набирає чинності з дати його підписання і вважається дійсним до 31.12.2017 чи скасування уповноваженим органом рішення про попередню авторизацію (в залежності від того, яка з подій настане раніше), але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 11.1 Договору).

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у разі якщо жодна із сторін за два тижні до закінчення строку дії цього Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

З матеріалів справи вбачається, а представниками сторін в судовому засіданні підтверджено, що протягом лютого-листопада 2017 року позивач на виконання умов договору надавав відповідачу доступ до БД та модуля електронного аукціону, а також направляв Товариству рахунки на оплату обов'язкової щомісячної плати, передбаченої п. 4.1.5 Договору, а відповідачем в свою чергу оплачувались відповідні рахунки.

Листом вих. №22 від 22.11.2017 відповідач звернувся до позивача з проханням відключити Товариство від електронної системи закупівель Prozorro з 30.11.2017, а також припинити дію Договору.

Підприємством було направлено на адресу Комісії із забезпечення здійснення авторизації електронних майданчиків, підготовки рішень щодо їх підключення/відключення до електронної системи закупівель, усунення технічних збоїв в електронній системі закупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лист вих. №206/3734/07 від 22.11.2017 з проханням розглянути звернення оператора електронного майданчика ТОВ "Бест Бід" щодо відключення електронного майданчика Товариства від електронної системи закупівель Prozorro.

Згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №138 від 06.02.2018 було вирішено відключити авторизований електронний майданчик "Best Bid" від електронної системи закупівель.

На виконання вказаного наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позивачем 21.02.2018 було здійснено технічне відключення електронного майданчика відповідача від електронної системи закупівель, про що повідомлено Товариство листом вих. №206/408/04 від 23.02.2018.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача обов'язку із оплати обов'язкової щомісячної плати за доступ до електронної системи закупівель Prozorro в грудні 2017 року та січні 2018 року. В свою чергу, відповідач визнає наявність у нього заборгованості зі сплати позивачу обов'язкового щомісячного платежу у розмірі 20 000,00 грн. за грудень 2017 року, проте заперечує проти наявності у нього обов'язку зі сплати передбаченого пунктом 4.1.5 Договору платежу за січень 2018 року, оскільки вказує, що 31.12.2017 Договір припинився у зв'язку з направленням Товариством повідомлення про своє небажання продовжувати відносини за Договором.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємством відповідно до пункту 2.1 Договору було надано Товариству доступ до БД та модуля електронного аукціону адміністратором для забезпечення проведення користувачами процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією та документами в електронному вигляді.

Згідно пункту 4.1.5 Договору для забезпечення безперебійного функціонування ЕСЗ та покриття мінімально необхідних витрат адміністратора на організацію взаємодії з оператором до шостого числа кожного поточного місяця оператор сплачує адміністратору обов'язкову щомісячну плату у сумі 20 000,00 грн., на яку адміністратор не пізніше другого числа поточного місяця виставляє відповідний рахунок.

З метою одержання відповідної щомісячної плати за наданий позивачу доступ до БД у грудні 2017 року та у січні 2018 року, позивач разом із супровідними листами вих. №206/3663/02 від 03.12.2017 та вих. №206/4/02 від 02.01.2018 направив Товариству рахунки на оплату №1020 від 01.12.2017 та №16 від 01.01.2018 відповідно, які були одержані відповідачем 07.12.2017 та 05.01.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0105421134339 та №0105421135050.

Відповідач у своєму відзиві на позов визнав наявність у нього обов'язку зі сплати на користь позивача щомісячного платежу за грудень 2017 року у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, у суду відсутні сумніви щодо достовірності обставин наявності у Товариства заборгованості з оплати наданого йому згідно Договору доступу до електронної системи закупівель Prozorro у грудні 2017 року у розмірі 20 000,00 грн.

В той же час, відповідач заперечує наявність у нього заборгованості із внесення щомісячної плати за січень 2018 року з огляду на те, що правовідносини сторін за Договором припинились.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях Товариством було направлено Підприємству лист вих. №22 від 22.11.2017 з проханням відключити Товариство від електронної системи закупівель Prozorro з 30.11.2017, а також припинити дію Договору, який надійшов до позивача 23.11.2017, що підтверджується останнім у своєму позові.

Суд погоджується з доводами позивача, що направлення Товариством на його адресу листа вих. №22 від 22.11.2017 не мало наслідком розрівняння спірного Договору з 30.11.2017 (як зазначав у своєму листі відповідач) та відповідно вказаний Договір продовжував свою дію і у грудні 2017 року, оскільки в п.11. 3 встановлено, що Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін та шляхом односторонньої відмови від виконання Договору на вимогу оператора за умови попереднього (за тридцять календарних днів) письмового повідомлення про таке припинення.

При цьому, пункт 11.3 Договору передбачає, що розірвання цього Договору на вимогу оператора повинне відбувати у відповідності до Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №166 від 24.02.2016.

В той же час, сторонами у пункті 11.1 Договору було погоджено, що Договір набирає чинності з дати його підписання і вважається дійсним до 31.12.2017 чи скасування уповноваженим органом рішення про попередню авторизацію (в залежності від того, яка з подій настане раніше), але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно пункту 11.2 Договору у разі якщо жодна із сторін за два тижні до закінчення строку дії цього Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Відповідачем у відповідності до п. 11.2 Договору листом вих. №22 від 22.11.2017 більш ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору було повідомлено позивача про своє небажання продовжувати правовідносини сторін та дію Договору.

Зважаючи на те, що у пункті 11.1 Договору сторонами було погоджено, що Договір є дійсним до 31.12.2017 чи скасування уповноваженим органом рішення про попередню авторизацію в залежності від того, яка з подій настане раніше, а позивач фактично відмовився від пролонгації відповідного Договору на наступний рік, то відповідно дія Договору припинилась 31.12.2017, оскільки відповідна подія наступила раніше ніж скасування уповноваженим органом рішення про попередню авторизацію відповідача.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, припинення 31.12.2017 Договору виключає правомірність вимоги позивача про сплату на його користь щомісячного платежу за січень 2018 року, у зв'язку з чим вимоги Підприємства в цій частині не підлягають задоволенню.

Водночас, судом відхиляються посилання позивача на те, що в рамках розгляду справи №910/20180/17 були встановлені обставини обґрунтованості вимог Підприємства, а відтак останні не підлягають доказуванню, оскільки у справі №910/20180/17 жодним чином не могли бути встановлені обставини, які не підлягають доказуванню у даній справі, так як предметом спору у справі №910/20180/17 було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.СОФТ" на користь Державного підприємства "Прозорро" заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №00000101/Г від 09.08.2016.

Тобто, в рамках розгляду справи №910/20180/17 до предмету дослідження входили правовідносини сторін (зокрема, відповідачем у справі була інша юридична особа) та мали місце зовсім інші обставини справи, які виникли на підставі окремого (відмінного) правочину. Зокрема, в рамках розгляду справи №910/20180/17 досліджувалось питання правомірності односторонньої відмови відповідача від договору у липні 2017 року на (тобто, посеред року) у відповідності до п. 11.3 Договору, натомість у даній справі має місце припинення договору у зв'язку з відмовою відповідача від його пролонгації на наступний рік у відповідності до п. 11.2 Договору.

Більше того, сам факт задоволення позовних вимог на користь певної особи в кожному конкретному випадку не свідчить про обґрунтованість позовних вимог цієї особи в іншому спорі.

Крім того, відповідно до приписів частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача заборгованості із сплати на користь позивача щомісячного платежу за грудень 2017 року у розмірі 20 000,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1.5 Договору визначено, що для забезпечення безперебійного функціонування ЕСЗ та покриття мінімально необхідних витрат адміністратора на організацію взаємодії з оператором до шостого числа кожного поточного місяця оператор сплачує адміністратору обов'язкову щомісячну плату у сумі 20 000,00 грн., на яку адміністратор не пізніше другого числа поточного місяця виставляє відповідний рахунок.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1.5 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг у грудні 2017 року мало бути виконане до 06.12.2017, а з 07.12.2017 відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе грошових зобов'язань за Договором обов'язків щомісячний платіж у визначений строк не сплатив, в зв'язку з чим у ТОВ "Бест Бід" виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 20 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування доказів надання позивачем послуг у грудні 2017 року, що підтверджено самим відповідачем у своєму відзиві, суд дійшов висновку про наявність передбачених законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 20 000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за надані у грудні 2017 року послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Бест Бід" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості із сплати обов'язкового щомісячного платежу за січень 2018 року у розмірі 20 000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 000,00 грн. (10% від суми заборгованості за прострочення оплати понад 30 днів) та пеню у розмірі 1 328,76 грн., нараховану за період з 06.12.2017 по 06.02.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 7.4 Договору сторонами було погоджено, що за прострочення понад тридцять днів стягується штраф у розмірі 10% суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок 10% від встановленої судом суми заборгованості, яка не сплачена відповідачем понад 30 календарних днів (20 000,00 грн.), суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що за порушення строків виконання грошових зобов'язань за Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день порушення.

Таким чином, з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання (07.12.2017), та встановленої позивачем кінцевої дати, до якої нараховується пеня - 06.02.2018, а також приймаючи до уваги встановлений судом розмір заборгованості, за перерахунком суду правомірним буде стягнення з відповідача нарахованої на суму заборгованості з оплати за надані у грудні 2018 року послуги пені у розмірі 1 010,96 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 528,22 грн. (1 539,18 грн. - 1 010,96 грн.) не підлягає стягненню, оскільки обрахована з невірним визначенням суми заборгованості відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Бест Бід" на користь ДП "Прозорро" заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., штрафу у розмірі 2 000,00 грн. та пені у розмірі 1 010,96 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Прозорро" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Бід" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-В, 5-й поверх; ідентифікаційний код 36691580) на користь Державного підприємства "Прозорро" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22; ідентифікаційний код 02426097) заборгованість у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 010 (одна тисяча десять) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 890 (вісімсот дев'яносто) грн. 34 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 15.05.2018.

Суддя Р.В.Бойко