Рішення

від 11.05.2018 по справі 813/306/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/306/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Телиці О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 ОСОБА_2 в особі Львівської дирекції, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2015 року №0004701700, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області й у відповідній позовній заяві просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області (тепер Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) від 22.06.2015 року №0004701700.

Ухвалою суду від 24.01.2018 року за даною позовною заявою було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 ОСОБА_2 в особі Львівської дирекції, ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 13.02.2018 року забезпечено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року в цій справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що отримавши у грудні 2017 року позов ГУ ДФС у Львівській області (справа №813/4714/17) він дізнався про винесення щодо нього ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області податкового повідомлення-рішення від 22.06.2015 року №0004701700.

Із даного податкового повідомлення-рішення вбачається, що податковим органом, на підставі акта перевірки від 05.06.2015 року №248/17-00/НОМЕР_1, було визначено позивачеві грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 188608,54 грн. та 47322,14 грн. за штрафними санкціями.

Таке зобов'язання було визначене в зв'язку з отриманням позивачем доходу як додаткового блага у вигляді анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. А саме, анульованого (прощеного) у 2014 році ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 боргу в сумі 1126657,29 грн., з якого позивач був зобов'язаний сплатити податок на доходи в сумі 188608,54 грн. до 01.08.2015 року та відобразити в річній декларації за відповідний період, чого не зробив.

Однак, позивач зазначає, що банк не інформував його про анулювання (прощення) боргу, про розмір і складові такого боргу, які є недостовірними, а відтак, позивач вважає, що сума 1126657,29 грн. не може вважатися його дійсним доходом, який підлягає оподаткуванню, позаяк, такий розмір є некоректним.

Більш того, в зв'язку з тим, що позивач не був інформований про таке анулювання (прощення) боргу у нього не виникало обов'язку зі сплати податку та відповідного декларування.

Позивач наголошує також на тому, що в разі включення до розміру такого боргу процентів та штрафних нарахувань, вони не можуть вважатися доходом, оскільки не відповідають його ознакам, так як ніколи не отримувалися позивачем. А тіло кредиту також підлягає перевірці щодо належного визначення його розміру, чого зроблено не було.

У цьому контексті позивач зазначає, що він дійсно отримував кредит у ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 , заборгованість за яким була стягнута в судовому порядку, однак, її сума значно менша й становила 50138,45 доларів США, що на той час було еквівалентно близько 754583 грн., а не сумі боргу, якою оперує податковий орган.

Також, позивач звертає увагу на те, що кредит у ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 отримувався ним в інтересах своєї сім'ї та його дружина виступала поручителем за кредитним договором, у зв'язку з чим за рішенням суду борг перед банком було стягнуто з них обох солідарно. Указане, на переконання позивача, також підтверджує протиправність рішення податкового органу, яке стосується лише одного із боржників.

Додатково, в своїх письмових клопотаннях, відповіді на відзив, поясненнях відповідач вказував на те, що сумою оподатковуваного доходу може визнаватися сума в розмірі не більше 465785,06 грн., що є основною заборгованістю за кредитом, а решта ж є лише відсотками (7788,44 грн.) та штрафними нарахуваннями (пеня 653083,79 грн.), які не включаються до доходу як додаткове благо.

Відтак, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти позову подав до суду відповідний письмовий відзив на позовну заяву від 28.01.2018 року, заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що вважає заявлений позов безпідставним.

На обґрунтування чого відповідач указує, що ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 було повідомлено податковий орган щодо анулювання (прощення) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у 4 кварталі 2014 році боргу ОСОБА_3 в розмірі 1126657,29 грн.

Відповідно до приписів чинної на той час редакції пп. д п.п.164.2.17 Податкового кодексу України, суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо.

Відтак, позивач був зобов'язаний у 2015 році такий дохід оподаткувати та відобразити у відповідній декларації, чого, однак, не вчинив. З огляду на це, відповідач, відповідно до своєї компетенції, за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням самостійно визначив відповідне грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 188608,54 грн. та нарахував штрафні санкції за допущені порушення (не подання декларації та несплату податку) в розмірі 47322,14 грн.

Щодо суми доходу відповідач відзначає, що такі відомості були надані банком, а податкові органи позбавлені можливості їх перевіряти. Проте, зібрані в ході цієї справи відомості, на переконання відповідача, не спростовують коректності визначення розміру доходу, а відтак, і суми грошового зобов'язання та штрафної санкції.

У цьому контексті відповідач вказує, що до суми доходу слід включати і основний борг, і нараховані відсотки за користування кредитом, і штрафні санкції (пеню). Податковий орган акцентує на тому, що чинна на час отримання доходу (2014 рік) редакція пп. д п.п.164.2.17 Податкового кодексу України не передбачала включення до складу доходу як додаткового блага лише основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, а тому, до нього слід включати й інші грошові зобов'язання боржника. Відповідач підкреслює, що відповідні зміни були внесені до кодексу лише з початку 2015 року й їх поширення на попередні періоди є безпідставним. Також відповідач зазначає, що анулювання зобов'язання за пенею чи штрафними нарахуваннями є доходом, оскільки, особа-боржник отримує при цьому економічну вигоду у вигляді збереження активів.

У зв'язку з чим, Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Треті особи - ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 в особі Львівської дирекції, ОСОБА_5 свою позицію щодо позову суду не довели, пояснень не надали.

У судових засіданнях у справі взяли участь позивач, представник позивача, які позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях у справі взяв участь представник Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, який проти позовних вимог заперечив, у позові просив відмовити.

Треті особи - ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 в особі Львівської дирекції, ОСОБА_5 у судових засіданнях участі не взяли, явки представника не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили. Згідно з п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об'єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив таке.

ОСОБА_3 уклав із ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 кредитний договір від 09.09.2008 року №014/0151/74/59593, за яким отримав кредит у суму 41000 доларів США строком до 09.09.2028 року зі сплатою 13,85% річних. Поручителем за таким зобов'язанням виступила дружина позивача ОСОБА_5 відповідно до договору поруки від 09.09.2008 року №6062/0151/325570.

У подальшому, в позивача виникла заборгованість за кредитом, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 солідарно достроково заборгованості за кредитним договором, відсотками, пенею.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14.05.2013 року у справі №459/1666/13-ц було задоволено позов ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 солідарно заборгованість по кредитному договору в сумі 50138,45 доларів США, що еквівалентно 400756,63 грн. Виходячи зі змісту даного рішення суду, заборгованість складалася з 41382,84 доларів США тіла кредиту, 2929,62 доларів США відсотків та 5825,99 доларів США пені.

Судом установлено, що 21.10.2014 року ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором від 09.09.2008 року №014/0151/74/59593.

Відповідно до такого договору, сторони дійшли згоди з дати його укладення боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються внаслідок прощення боргу (п.2 договору). Згідно з п.1 договору, до складу заборгованості в загальному розмірі 86992,73 доларів США (що еквівалентно 1126657,29 грн.) входили: основна сума боргу в розмірі 35964,72 доларів США (що еквівалентно 465785,06 грн.), проценти за користування кредитом у розмірі 601,37 доларів США (що еквівалентно 7788,44 грн.), пеня за порушення строків повернення кредиту в розмірі 653083,79 грн.

Такий склад заборгованості, яка була прощена кредитором, підтверджується також іншими зібраними матеріалами справи, зокрема, довідкою банку за підписом начальника Червоноградського відділення (м. Червоноград) АТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 .

Також договором про припинення зобов'язань сторони засвідчили, що ОСОБА_3 вважається повідомленим відповідно до пп. д п.п.164.2.17 Податкового кодексу України про анулювання (прощення) боргу та про те, що сума прощених зобов'язань буде включена банком до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь боржника, а також про те, що на боржника покладається обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб з даної суми та її декларування (п.5 договору).

Судом установлено, що ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 листом від 12.05.2015 року №04-2-0/885 повідомив податковий орган про нарахування ОСОБА_3 у 4 кварталі 2014 року доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом у розмірі 1126657,29 грн. Такі ж відомості наявні в Центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів.

Як підтверджується актом від 05.06.2015 року №248/17-00/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, фахівцями ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області була проведена відповідна перевірка.

Відповідно до висновків акта перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.49.1, 49.18.4, 179.1 Податкового кодексу України, що проявилося у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік; п.п.49.18.4, 164.1, 164.2.17, 168.1.1, 168.1.3 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у на суму 188608,54 грн.

На підставі акта перевірки від 05.06.2015 року №248/17-00/НОМЕР_1 ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015 року №0004701700, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за основним платежем у сумі 188608,54 грн. і штрафними санкціями у сумі 47322,14 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015 року №0004701700 за даним позовом.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд відзначає наступне.

Згідно з п.п.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абз.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податкового кодексу України).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до пп. д п.п.164.2.17 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року), до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з пп. б п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

У той же час, суд відзначає, що відносини, які виникають поміж банком і клієнтом із питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами та регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом із тим, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Нарахування ж пені та штрафів є засобом забезпечення виконання основного зобов'язання (у даному випадку, позичальника перед банком щодо виконання грошових зобов'язань) і також не є доходом у визначеному вище контексті. Тому, прощення (анулювання) штрафних санкцій боржника за рішенням банківської установи не призводить до дотримання платником податків додаткового блага.

Суд також відзначає, що відсутність у пп. д п.п.164.2.17 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (нарахованого як проценти, штраф), анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена в подальшому, шляхом внесення змін Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, й що узгодило текст Податкового кодексу України з указаними вище нормами цивільного законодавства.

Згідно з пп. д п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній із 01.01.2015 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Податкового кодексу України) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань від 09.04.2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015 року, редакція п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України була доповнена абз.2, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

На переконання суду, при вирішенні даного спору, слід враховувати й положення п.56.21 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Податкового кодексу України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у ст.4 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, слід дійти обґрунтованого висновку, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені ж (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків. А також і нараховані банком пеня та штрафи є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком і також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банку.

Відтак, база оподаткування повинна визначатись лише зі суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів, пені та штрафів.

У зв'язку з чим, враховуючи викладену вище позицію та за встановлених у даній справі обставин, анулювання (прощення) кредитором суми заборгованості в загальному розмірі 1126657,29 грн., яка включала в себе як основну заборгованість за кредитом (його тіло), так і заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом, а також пеню за несвоєчасне погашення кредиту, не свідчить про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага за 2014 рік у розмірі 1126657,29 грн. та заниження ним податку на доходи фізичних осіб у розмірі 188608,54 грн., а тому, визначення позивачу розміру грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було необґрунтованим і надмірним.

Викладаючи таку позицію, суд керується також і висновками щодо застосування норм права, які були викладені у постановах Верховного Суду (зокрема, у постанові від 25.04.2018 року у справі №809/4380/15, постанові від 18.04.2018 року у справі №813/1742/16), які відповідно до ч.6 Закону України Про судоустрій і статус суддів повинні враховуються при застосуванні таких норм права.

Як було встановлено судом у даній справі й що зазначено вище, сума анульованого основного боргу позивача за кредитом склала 35964,72 доларів США, що за офіційним курсом станом на момент прощення боргу становило 465785,06 грн. і власне ця сума є доходом ОСОБА_3 у вигляді додаткового блага за 2014 рік, отриманого внаслідок анулювання (прощення) ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитом, і власне ця сума підлягала оподаткуванню за відповідними ставками податку на доходи фізичних осіб.

На момент спірних відносин ст.167 Податкового кодексу України було установлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Згідно цієї ж статті, якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п.164.6 Податкового кодексу України щодо доходів, зазначених в абз.1 п.167.1 Податкового кодексу України, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із ст.ст.177 і 178 Податкового кодексу України, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відтак, ураховуючи встановлені ст.167 Податкового кодексу України ставки податку, грошове зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб щодо суми доходу ОСОБА_3 у вигляді додаткового блага за 2014 рік в розмірі 465785,06 грн. повинно складати 76260,26 грн., у зв'язку з чим зайве визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 112348,28 грн. є протиправним.

Окрім цього, відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, грошове зобов'язання за штрафними санкціями за несплату податку на доходи фізичних осіб повинно складати 19065,07 грн., у зв'язку з чим зайве визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 28087,07 грн. є протиправним.

При цьому, штрафні санкції у розмірі 170 грн., застосовані за несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи, суд вважає обґрунтованими, позаяк, як уже зазначено вище, позивачу було відомо про анулювання (прощення) боргу та необхідність сплати податку й подання декларації, оскільки це обумовлено в тексті договору про припинення зобов'язань, який був підписаний ним особисто.

Таким чином, грошове зобов'язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням було визначене хибно й є надмірним, у зв'язку з чим у відповідній частині підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Окремо, вирішуючи даний спір, суд критично оцінює покликання позивача на ту обставину, що податковим органом не враховано те, що за рішенням суду борг перед банком було стягнуто солідарно з відповідача та його дружини (яка виступала поручителем за кредитом), а отже, борг був анульований і позивачу, і його дружині, що призвело до виникнення доходу й у неї у відповідній частині.

У зв'язку з чим, суд відзначає, що визначальною ознакою доходу платника податку як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб (у тому числі у вигляді додаткового блага) є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Однак, кредитні кошти отримувалися саме позивачем, відтак, при анулюванні (прощенні) боргу дохід виник у нього.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п.45 рішення в справі Бочаров проти України , п.53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , п.43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані ж і досліджені матеріали цієї справи, не підтверджують і не обґрунтовують достатнім чином позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач, у їх повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області від 22.06.2015 року №0004701700 скасуванню в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і штрафних санкцій, які були визначені надмірно.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково, а оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області від 22.06.2015 року №0004701700 скасуванню в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і штрафних санкцій, які були визначені надмірно.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (вул.Клюсівська, 22/12, м.Червоноград, Львівська область, РНОКПП НОМЕР_1) до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (пл.Соборна, 7, м.Червоноград, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38642226) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 ОСОБА_2 в особі Львівської дирекції (вул.Матейка, 8, м.Львів, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20846070), ОСОБА_5 (вул.Мазепи, 17/103, м.Червоноград, Львівська область, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2015 року №0004701700 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області (тепер Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) від 22.06.2015 року №0004701700 у частині визначення ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 140435,35 грн., у тому числі за основним платежем - 112348,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28087,07 грн.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області (тепер Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) від 22.06.2015 року №0004701700 в частині нарахування ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 95495,33 грн. (в т.ч. основний борг в сумі 76260,26 грн. та штрафні санкції в сумі 19235,07 грн.) відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_3 (вул.Клюсівська, 22/12, м.Червоноград, Львівська область, РНОКПП НОМЕР_1) частину витрат по сплаті судового збору у сумі 1179 (одна тисяча сто сімдесят дев'ять) грн. 65 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (пл.Соборна, 7, м.Червоноград, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38642226).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 травня 2018 року.