Рішення

від 03.05.2018 по справі 821/315/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/315/18 09 год. 06 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача - Кізими І.В., Киковської О.Е., Коляди Н.М.

відповідача - Насєки М.В., Савчишкіної О.М., Даніч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" до Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" ( далі - позивач, ТОВ "Таврійський Союз") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області ( далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2018 року № 0000401422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 89 422,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2018 року № 0000411422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в розмірі 122 187,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 30546,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2018 року №0000421422 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 794,90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2018 року №0000031202 про зменшення розміру бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 106 404,00 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту документальної планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. та акту позапланової виїзної перевірки № 1/21-22-12-02-06/3546903 від 12.01.2017 р., які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають дійсним обставинам, положенням податкового законодавства, порядку ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Зокрема, позивач не погоджується з висновком відповідача щодо не збільшення ТОВ "Таврійський союз" в декларації з податку на прибуток за 2015 рік фінансового результату до оподаткування на суму 496 790,0 грн., яка включена підприємством до складу інших операційних витрат внаслідок її списання, як дебіторської заборгованості, оскільки за позицією податкового органу спірна сума не відповідає ознакам, визначеним в п.п.14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, та списана понад резерв сумнівних боргів. На спростування вказаних доводів податкового органу позивач вказує, що за даними бухгалтерського обліку підприємства станом на 31.12.2015 р. обліковувалась дебіторська заборгованість по ПП "Таврія" в сумі 496 790,00 грн., яка виникла відповідно до договору поставки металобрухту від 01.02.2012 р. і протягом 3-річного строку позовної давності не була погашена, що стало підставою для віднесена підприємством до сумнівних безнадійних боргів ( по Дт рахунку 944 "Сумнівні безнадійні борги" з Кт. 361), оскільки, на думку позивача відповідала ознакам безнадійної дебіторської заборгованості, визначеним пп. а) пп. 14.1.11. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України. При цьому, позивач вказує, що в розумінні абзацу а) пп. 14.1.11. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю, незалежно від того, чи здійснювалися заходи її стягнення. Крім того, свою позицію позивач обґрунтовує приписами пункту 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 10 " Дебіторська заборгованість", якими передбачено, що поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат, що фактично було зроблено підприємством. Позивач також не погоджується з висновком податкового органу про порушення ТОВ "Таврійський Союз" підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при реалізації відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки на виробництві та здійснювались за ставкою 0 % ПДВ, проте, на поставку сировини складались податкові накладні та реєструвались в ЄДРПН. На спростування вказаного доводу відповідача, позивач вказує, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Таврійський союз" є виробництво жерстяних кришок для консервування, сировиною яких є жерсть та мідь. Внаслідок придбання від постачальників вказаної сировини в період з березня 2015 року по серпень 2017 р., суми ПДВ, сплачені ТОВ " Таврійський союз" постачальникам такої сировини, були включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за 2015-2017 роки, що не заперечується податковим органом. При цьому, позивач зазначає, що технологією виробництва передбачене обрізання рулонної жерсті та міді, в результаті чого утворюються відходи, які є зворотними, а саме спірний металобрухт та брухт міді. Факт утворення вказаних відходів підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 10 " Дебіторська заборгованість", якими передбачено, що поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат, що фактично було зроблено підприємством. Позивач також не погоджується з висновком податкового органу про порушення ТОВ "Таврійський Союз" підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при реалізації відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки на виробництві та здійснювались за ставкою 0 % ПДВ, проте, на поставку сировини складались податкові накладні та реєструвались в ЄДРПН. На спростування вказаного доводу відповідача, позивач вказує, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Таврійський союз" є виробництво жерстяних кришок для консервування, сировиною яких є жерсть та мідь. Внаслідок придбання від постачальників вказаної сировини в період з березня 2015 року по серпень 2017 р., суми ПДВ, сплачені ТОВ " Таврійський союз" постачальникам такої сировини, були включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за 2015-2017 роки, що не заперечується податковим органом. При цьому, позивач зазначає, що технологією виробництва передбачене обрізання рулонної жерсті та міді, в результаті чого утворюються відходи, які є зворотними, а саме спірний металобрухт та брухт міді. Факт утворення вказаних відходів підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту)". В зв'язку з тим, що металобрухт не є продукцією виробництва, а є зворотним відходом, він не має собівартості, та оцінюється за ціною його можливої реалізації. Металосировина, у зв'язку з придбанням якої сплачені ТОВ "Таврійський Союз" суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції товариства з метою її подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Таким чином, одержані у результаті технологічного процесу такого виробництва відходи у вигляді металобрухту, відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX " Перехідні положення" ПК України та постанови КМУ від 25.03.2015 р. № 136, були реалізовані позивачем за 0% ПДВ. Крім того, позивач звертає увагу, що контролюючим органом при визначенні податкових зобов'язань ТОВ "Таврійський Союз" з податку на додану вартість в сумі 334 995 грн., не було враховано, приписи п. 199.6 ст. 199 Податкового кодексу України, відповідно до яких, правила цієї статті не застосовуються у разі, зокрема, постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій, а також відповідачем не враховано ту обставину, що вказаний металобрухт не придбавався, а є зворотнім відходом, який утворюється в процесі виробництва основної продукції товариства, а тому відсутні підстави нарахування податкових зобов'язань на його облікову вартість. Отже, на думку позивача, вказаний висновок податкового органу, який вплинув на збільшення грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 122 187,00 грн., зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року в сумі 212 808,00 грн. та зменшення розміру бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. є протиправним, а оскаржувані податкові повідомлення рішення у цій частині підлягають скасуванню.

20.11.2017 року відповідач надав суду письмові заперечення, відповідно до яких вказує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, оскільки були прийняті за наслідками встановлених порушень податкового законодавства в ході проведення планової та позапланової перевірок позивача. Зокрема, відповідач вказує, що на порушення п.п.139.2.1. п.139.2 ст.139 ПК України позивачем в декларації з податку на прибуток за 2015 рік не збільшило фінансовий результат до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним в п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, понад суму резерву сумнівних боргів, у сумі 496 790,0 грн., оскільки ТОВ " Таврійський союз " резерв сумнівних боргів у бухгалтерському обліку не формував, а документи, які б підтверджували вжиття заходів щодо стягнення такої заборгованості у підприємства відсутні. При цьому, відповідач зазначає, що дане порушення вплинуло на збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 89 422,00 грн. Щодо порушення підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України в частині не нарахування податкових зобов'язань під час проведення операцій з постачання відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки сировини на виробництві на загальну суму 334 995 грн., то відповідач вважає його обґрунтованим, оскільки під час перевірки на підставі даних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку було встановлено, що реалізація відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки на виробництві, здійснювалась за ставкою ПДВ 0 %, проте, на придбаний товар виписувались податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН, а тому підприємство зобов'язано оформити та зареєструвати в ЄРПН зведені податкові накладні. При цьому, відповідач зазначає, що вказане порушення призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 122 187,00 грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21) за вересень 2017 року в сумі 212 808,00 грн. Крім того, вищеописане порушення є наслідком порушення ТОВ " Таврійський союз " пункту п.п.2001.3 статті 2001 цього Кодексу щодо завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що стало підставою для нарахування за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 01.02.2018 р. № 0000 421422 штрафних санкцій у сумі 6 794,9 грн., що складає 10 % від суми завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке залишилось непогашеним станом на 1 липня 2015 року за даними декларації за червень 2015 р. ( № 9150986386 від 17.07.2015) у сумі 67 949 грн. Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.02.2018 №0000031202 за формою "В1" яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 212 808,0 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 106404,0 грн., то відповідач вказує, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за жовтень 2017 року в сумі 364 978,0 грн. встановлено порушення ТОВ "Таврійський Союз" п.200.1, абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення задекларованої суми, що підлягає бюджетному відшкодування на загальну суму 212 808,0 грн., внаслідок порушень, встановлених актом документальної планової ТОВ "Таврійський Союз" від 11.01.2018 р. № 7/21-22-14-01/35469058, а саме, на порушення підпункту "б" п.198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України підприємством занижено податкові зобов'язання за квітень 2017 року на суму 16 988,0 грн. при реалізації металобрухту, не складено, не зареєстровано зведені податкові накладні в ЄРПН, та завищено р.21 податкової декларації за вересень 2017 року на 212 808,0 грн. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою суду від 28.02.2018 р. провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін

Ухвалою суду від 19.03.2018 року відкладено розгляд справи.

Протокольною ухвалою суду від 28.03.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.04.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 25.04.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 25.04.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 03.05.2018 р.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини суд вказує про наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Херсонській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, ( надалі за текстом - ПК України) плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 4 квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 23.11.2017 р. № 1108, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" (скорочена назва ТОВ "Таврійський Союз") код ЄДРПОУ 35469058 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт № 7/21-22-14-01/35469058 від 11.01.2018 р. ( далі - акт перевірки).

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем зазначено на наступні порушення:

- пп.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.п.139.2.1. п.139.2 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 89 422,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 89 422,00 грн.;

- пп. "б" п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 122 187,00 грн. в т.ч.: - за серпень 2015 року на суму ПДВ 76 256,00 грн., за листопад 2015 р. на суму ПДВ 45 931,00 грн.; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21) за вересень 2017 року в сумі 212 808,00 грн.;

- пп. 200 1.3 статті 200 1 ПК України в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 67 949,00 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Крім того, у період з 26.12.2017 р. по 28.12.2017 р. Головним управління ДФС у Херсонській області на підставі пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Таврійський Союз" з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за жовтень 2017 року в сумі 364 978,0 грн. (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.11.2017 року № 9244256018 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 08.12.2017 № 9260021529), за результатами якої складено акт № 1/21-22-12-02-06/3546903 12.01.2017 р.

Висновками даного акту, серед іншого, зазначено про порушення ТОВ "Таврійський Союз" пункту 200.1., абз. "б" п.200.4 ст. 200 ПК України, що призвело завищення задекларованої суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 212 808,00 грн.

ТОВ "Таврійський Союз", не погодившись з висновками вищевказаних актів перевірок, подав до Головного управління ДФС у Херсонській області письмові заперечення.

Відповідно до відповіді Головного управління ДФС у Херсонській області від 01.02.2018 р. № 901/10/21-22-14-01-14 " Про результати розгляду заперечень " вищевказані висновки акту планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. залишено без змін.

Відповідно до відповіді відповідача від 31.01.2018 р. №889/10 21-22-12-02-13 " Про розгляду заперечень результати до акту перевірки № 1/21-22-12-02-06 3546903 від 12.01.2018 р. висновки акту залишаються без змін.

На підставі висновків акту планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.02.2018 р.:

- № 0000401422, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 89 422,00 грн.;

- № 0000411422, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122 187,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 30546,75 грн.;

- № 0000421422, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 794,90 грн.

На підставі висновку акту позапланової перевірки № 1/21-22-12-02-06/3546903 від 12.01.2017 р. ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2018 р. № 0000031202, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 106 404,00 грн.

Вважаючи, що відповідач під час проведення вищевказаних перевірок діяв протиправно і як наслідок прийняв неправомірні рішення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

При цьому, суд зазначає, що Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015р. за № 1300/27745 ( далі - Порядок № 727) передбачено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 01.02.2018 року № 0000401422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 89 422,00 грн., то суд вказує про наступне.

Як встановлено судом, підставою для визначення спірної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік за вказаним податковим повідомленням - рішенням є один із висновків акту планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. про порушення ТОВ " Таврійський союз" підпункту 34.1.1. п.134.1. ст.134, п.п. 139.2.1. п. 139.2 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 89 422,0 грн.

Вказаний висновок відповідача обґрунтований обставинами, викладеними в описовій частини акту планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. ( стор. 10-13 акту), відповідно до яких, за результатами перевірки документів, наданих позивачем в ході перевірки щодо списання у 2015 році безнадійної дебіторської заборгованості, було встановлено, що ТОВ "Таврійський Союз" уклало з ПП " Таврія " договір на поставку металобрухту від 01.02.2012 р., за умовами якого оплата проводиться на підставі виставленого рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем ( ПП " Таврія " ) грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (ТОВ "Таврійський союз"), зі строком дії договору до 31.12.2012 р., При цьому, в договорі не обумовлено терміни оплати за товари, додаткові угоди не укладались. Поставка металобрухту здійснювалась протягом всього 2012 року. Остання поставка товару відбулась 14.12.2012 р. Оплата за металобрухт не здійснювалась. Станом на 01.01.2014 р. та 01.01.2015 р. по рахунку 361 рахується дебіторська заборгованість у сумі 496 790,0 грн. Дебіторська заборгованість у сумі 496 790,0 грн. списана до операційних витрат у 2015 році. У бухгалтерському обліку зроблено запис: Дт.944 Кт.361 на суму 496790 грн. (без ПДВ). З усних пояснень бухгалтера - претензійна робота по стягненню такої заборгованості не проводилась та дебіторська заборгованість списана по закінченню строку позовної давності.

З огляду на вказані обставини відповідач вважає, що, по-перше, право на віднесення до витрат безнадійної заборгованості у податковому обліку надається платнику податків через формування резерву сумнівних боргів, який у бухгалтерському обліку відображається записом: Дт.944 Кт.38, що підтверджується приписами " г " п.п. 138.10.6. п.138.10 ст.138 ПК України, в редакції, що діяла до 01.01.2015 р., якими передбачено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. По-друге, відсутність документів, підтверджуючих вжиття заходів щодо стягнення такої заборгованості (ведення претензійної роботи - надсилання претензій або інших звернень до дебіторів про погашення боргу, позови до суду та інше) унеможливлює віднесення спірної суми дебіторської заборгованості до безнадійної за ознаками, визначеними в п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Крім того, обґрунтовуючи позицію щодо обов'язковості вжиття платником податків таких заходів, відповідач посилається на приписи пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в редакції, що діяла з 01.01.2015 р, якою передбачено, що " з метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів розпочато відповідно до пункту 159.1 статті 159 розділу III цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості.

Отже, за позицією податкового органу, внаслідок несформованого підприємством резерву сумнівних боргів та не вжиття заходів щодо стягнення такої заборгованості ТОВ " Таврійський союз" не мало права на включення до складу інших операційних витрат списану дебіторську заборгованість у сумі 496 790,0 грн., оскільки не відповідає ознакам безнадійної, визначеним в п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, та списана понад суми резерву сумнівних боргів, що призвело до заниження різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (ряд.03 декларації) та заниження в декларації з податку на прибуток за 2015 рік фінансового результату до оподаткування.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками справи, що вказані спірні питання виникли у грудні 2015 року, тому до їх вирішення слід застосовувати норми податкового законодавства, які діяли на час їх виникнення.

З 01.01.2015 року порядок визначення податку на прибуток ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на перелік визначених законом податкових різниць.

Так, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). ( абзаци 1-6 підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 ПК України.

Відповідно до положень п.п. 139.2.1 п.139.2 ст.139 цього Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Отже, податок на прибуток безпосередньо залежить від бухгалтерського обліку: об'єктом оподаткування є бухгалтерський результат плюс/мінус різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності є обліковою політикою підприємства.

Так, згідно ч. 3 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999р. за №725/4018 ( далі за текстом - П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість ") сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, є поточною дебіторською заборгованістю (ч. 5 п. 4 П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість ").

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. ( п. 5 П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість ").

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. ( п. 6 П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість ").

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. ( п. 7 П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість ").

Таким чином, нарахування резерву сумнівних боргів повинно відбуватися насамперед за поточною дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги, а також векселями отриманими та іншими видами дебіторської заборгованості, які є фінансовими активами.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. ( пункт 4 П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість ").

Відповідно до абзацу 7 п. 4 П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість " сумнівний борг це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат. ( п. 11 П(С)БО 10 " Дебіторська заборгованість ".

З огляду на викладене, суд дійшов до наступних висновків, по - перше, облік списання безнадійної дебіторської заборгованості залежить від того, чи створювався для неї резерв сумнівних боргів. У разі якщо резерв сумнівних боргів не створювався, то сума безнадійної дебіторської заборгованості списується на інші операційні витрати; по-друге, у бухгалтерському обліку поточна дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною та віднесена до складу інших операційних витрат, не лише після закінчення строку позовної давності, а й в інших випадках, коли існує ймовірність про її неповернення.

В ході розгляду справи судом встановлено, а сторонами не заперечувалось, що ТОВ "Таврійський Союз" резерв сумнівних боргів не створював, і на наявність такого обов'язку у позивача податковим органом не визнавалось ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи.

З огляду на викладене, довід відповідача про наявність у позивача права на віднесення до витрат безнадійної заборгованості у податковому обліку лише через формування резерву сумнівних боргів, спростовується вищевказаними приписами П(с)БО 10 " Дебіторська заборгованість ".

При цьому, суд вказує на суперечливість висновку податкового органу стосовно списання позивачем безнадійної дебіторської заборгованості понад резерв сумнівних боргів, як підстава для коригування різниць у податковому обліку і як наслідок фінансового результату до оподаткування, стверджуючи одночасно, що ТОВ " Таврійський союз " не було сформовано резерв сумнівних боргів на спірну суму списаної безнадійної дебіторської заборгованості.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу наведено у п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Кодексу. Так, у податковому обліку безнадійною заборгованістю є: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Як встановлено судом, 01.02.2012 р. між позивачем ( за договором - продавець) та ПП " Таврія " ( за договором - покупець) укладено договір № 38, за умовами якого продавець зобов'язався передати товар ( брухт чорних металів за ДСТУ 4121-202 " Метали чорні вторинні" у власність покупця узгодженими партіями. Відповідно до пункту 4.2 цього ж договору передбачалось, що оплата проводиться на підставі виставленого рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Договір діє до 31 грудня 2012 року.

Як зазначалось вище, відповідачем не заперечувалось, що на час перевірки позивач списав дебіторську заборгованість по ПП " Таврія " у сумі 496 790,00 грн., яка виникла за договором купівлі-продажу № 38 від 01.02.2012 р., строк позовної давності якої минув, що підтверджується наказом ТОВ " Таврійській союз" № 76 від 31.12.2015 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що на момент відображення позивачем списання суми безнадійної дебіторської заборгованості в розмірі 496 790,00 грн. шляхом включення до рядка 2180 "Інші операційні витрати" (рахунок 949 "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати"), загальний строк позовної давності з моменту закінчення строку дії договору по контрагенту ПП " Таврія " сплив, тому позивачем було визнано таку суму дебіторської заборгованість, як безнадійну, що відповідає ознакам безнадійної заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності у розумінні п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України та узгоджується з приписами п. 11 П(С)БО 10 " Дебіторська заборгованість ".

Щодо доводу відповідача про не вжиття позивачем заходів щодо стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товару, як це передбачено приписами п. 17. підрозділу 4 р. ХХ ПК України, то суд їх не приймає до уваги, оскільки вказані норми податкового законодавства не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, за твердженням податкового органу, позивач заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості не вчиняв відповідно до пункту 159.1 статті 159 розділу III цього Кодексу, яка визначала порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості для цілей податкового обліку, та діяла до 1 січня 2015 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 " Витрати ", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до п.п. 4, 5 П(С)БО № 16 "Витрати" 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. (п. 6 П(С)БУ 16).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. (п. 7 П(С)БУ 16).

Згідно п. 26. П(С)БО 16 " Витрати ": До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп. 22 - 25 цього Положення (стандарту), зокрема, пунктом 20 П(с)БО 16 встановлено, що до інших операційних витрат включає зокрема, сума безнадійної дебіторської заборгованості.

Таким чином, суд вважає безпідставним висновок податкового органу про відсутність у позивача права на віднесення спірної суми дебіторської заборгованості, як безнадійної, у бухгалтерському обліку на рахунок 949 " інші витрати операційної діяльності", що дає підстави для визнання податкового повідомлення - рішення від 01.02.2018 року № 0000401422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 89 422,00 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 01.02.2018 року за № 0000411422, № 0000421422 якими збільшено грошові зобов'язання з ПДВ в сумі 122 187,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 30546,75 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 794,90 грн., то суд вказує про наступне.

Як встановлено судом, підставою для визначення за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями спірних показників звітності з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 р. по 30.09.2017 р., є висновки акту планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. про порушення ТОВ " Таврійський союз" пп. "б" п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України і як наслідок підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 122 187,00 грн., у т.ч. за серпень 2015 року на суму ПДВ 76 256,00 грн., за листопад 2015 року на суму ПДВ 45 931,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21) за вересень 2017 року в сумі 212 808,00 грн.

Вказані висновки відповідача обґрунтовані обставинами, викладеними в описовій частини акту планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. ( стор. 13-16 акту), які полягають в тому, що ТОВ " Таврійський Союз " здійснює виробництво консервної кришки та кришки металевої для скляних консервних банок, як з придбаної сировини (жерсті) так і з давальницької сировини. При отримані товару ТОВ " Таврійський Союз " виписувались податкові накладні та реєструвались в ЄДРПН. Проте, реалізація відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки такої сировини на виробництві, здійснювалась зі ставкою ПДВ 0 %, що підтверджується первинними документами: накладними, довіреностями, актами виконаних робіт (послуг), виписками банку, договорами, податковими накладними, головною книгою, реєстрами первинного бухгалтерського обліку, реєстрами виданих податкових накладних. Таким чином, відображені у колонці Б рядка 1 Декларацій " Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України " за період з 01.11.2014 по 30.09.2017 р. показники звітності вважаються заниженими на загальну суму 334 995 грн., у розрізі певних податкових періодів, оскільки при реалізації відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки на виробництві сировини, придбаної відповідно до реєстру складених податкових накладних, ТОВ " Таврійський союз " зобов'язано було нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, скласти податкові накладні та зареєструвати в ЄРПН зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 334 995 грн. Крім того, з описової частини вказаного акту перевірки ( стор. 19) вбачається, що вищевказане порушення стало наслідком порушення ТОВ " Таврійський союз" пп. 2001.3 статті 2001 ПК України внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 67 949,00 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу. Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за період з 01.11.2014 по 30.09.2017 наведено в додатках 12, 13, 14 до акта перевірки.

Надаючи правову оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, основним видом господарської діяльності ТОВ "Таврійський союз" є виробництво легких металевих пакувань ( КВЕД 25.92.), а саме жерстяних банок, кришок для консервування. Сировиною для виробництва банок є жерсть та мідь, для виробництва кришок є жерсть.

Протягом перевіряємого періоду основними постачальниками жерсті та міді ( далі - сировина) були ТОВ "АрселорМіттал Пекеджінг Україна" (код ЄДРПОУ 34611849), ТОВ "Укр-Алюмічій" ЄДРПОУ 39734621) та ТОВ "Торгівельний Дім "Резтех" (код ЄДРПОУ 37353315), копії договорів на поставку жесті та міді надані позивачем до матеріалів справи та під час перевірки податковому органу.

При цьому, суми ПДВ, сплачені у складі вартості з придбанням вказаної сировини, включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за 2015-2017 роки, що підтверджується наявними у справі податковими накладними та деклараціями з ПДВ, додатком № 13 до акту перевірки.

В подальшому, вказана сировина була використана позивачем у технологічному процесі по виробництву готової продукції, а саме консервної кришки та кришки металевої для скляних консервних банок, що підтверджується наявними у справі документами, зокрема, калькуляціями вартості виробництва продукції та діють норми розходу сировини та матеріалі виробництво продукції, які були предметом дослідження під час перевірки та в ході розгляду даної справи.

При цьому, отримані в ході технологічного процесу виробництва готової продукції відходи, у вигляді обрізу рулонної жерсті та міді, були оприбутковані у бухгалтерському обліку, як металобрухт, отриманий, як відходи основного чи допоміжних виробництв за принципом обліку зворотних відходів, що виникають в процесі виробництва, що підтверджується описовою частиною акту планової перевірки № 7/21-22-14-01/3546903 від 11.01.2017 р. ( стор. 15).

Як встановлено судом, в подальшому, протягом 2013-2016 років вироблена зі спірної сировина готова продукція ( жерстяні банки, кришки для консервування) була реалізована ТОВ " Таврійський союз " за операціями, які оподатковуються за ставкою 20 % ПДВ, що не заперечувалось відповідачем.

При цьому, вищевказаний металобрухт протягом перевіреного періоду був реалізований ТОВ "Таврійський союз" спеціалізованим фірмам - покупцям, що мали ліцензію на збір металобрухту, що підтверджується наявними у справі копіями договору № 48 від 19.04.2013 р., укладеного з покупцем - ТОВ "УКРСПЕЦМЕТ", договору № 23/03 від 23.03.2015 р. та № 8 від 01.02.2016 р., укладеного з покупцем - ПП " ЕРАТО-ВТОРРЕСУРСИ", договору № 1 від 14.05.2015 р., укладеного з покупцем з TOB "МЕГАМЕТ", договору № 61-г/п від 18.02.2016 р., укладеного з покупцем - ТОВ "ГАЛБРУХТ", які були предметом дослідження під час перевірки відповідачем та під час розгляду даної справи.

На стор. 15 описової частини вказаного акту перевірки зазначено, на підставі даних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, реалізація відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок переробки на виробництві, здійснювалась зі ставкою ПДВ 0 %. На поставку товару ТОВ "Таврійський Союз" виписувались податкові накладні та реєструвались в ЄДРПН.

При цьому, на вказаній сторінці акту перевірки, зазначено послідовність відображення в бухгалтерському обліку вказаних операції наступними проводками: Дт 23 Кт 20 - списано жерсть у виробництво; Дт 26 Кт 23 - оприбуткована готова продукція; Дт 209 Кт 23 - оприбутковано відходи металобрухту за ціною реалізації 2 грн.; Дт 902 Кт 209 - списано собівартість металобрухту при його реалізації; Дт 361 Кт 702 - дохід від реалізації металобрухту за ціною 2 грн.

Вище вказані обставини під час розгляду справи не заперечувались сторонами у справі та підтверджуються наявними у справі документами.

З огляду на викладене, спірність питання в межах даних правовідносин полягає в тому, що за правовою позицією податкового органу, ТОВ " Таврійський союз " зобов'язаний за наслідками реалізації металобрухту в операціях, звільнених від оподаткування, нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, оскільки є товаром, під час придбання якого ТОВ " Таврійський союз " виписувались податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН, тобто суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, і використані в операціях, звільнених від оподаткування, зокрема, відповідно до підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу "б" п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Відповідно пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI) тимчасово до 01.01.2014 від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В подальшому, до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України були внесені зміни, згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків" від 19.12.2013 № 713-VІІ, пролонговано пільговий режим оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2015 р.; Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII внесено зміни " в абзаці першому пункту 23 цифри "2015" замінити цифрами "2017"; Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII " Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" пролонговано пільговий режим оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2019 р.

На виконання зазначених законодавчих вимог Кабінет Міністрів України 12.01.2011 р. прийняв постанову № 15, якою затвердив переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість. ( назва постанови із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 43 від 05.02.2014, № 136 від 25.03.2015, № 172 від 22.03.2017).

Таким чином, упродовж спірного періоду (з 01.11.2014 р. по 30.09.2017 р.) були чинним норми Податкового кодексу України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість.

Статтею 189 ПК України, визначено, що особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках, а саме пункту 189.1. в якому зазначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Операції щодо визнання металобрухту активом та в подальшому реалізація цих активів, а також формування фінансового результату (об'єкту оподаткування податком на прибуток) у бухгалтерському та податковому обліку, здійснювались згідно вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 10 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 ( надалі - П(С)БО № 16 " Витрати ") собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Пунктом 4 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 від 20.10.99 р., ( надалі - П(С)БО № 9 " Запаси ") передбачено, що терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою;

чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Ознаки запасів, які визнаються активами, відповідно до пункту 5 П(С)БО № 9 " Запаси " це: імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та можливість достовірно визначити їх вартість.

Запаси відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО 9).

Відповідно до пункту 2.13. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2, первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

У п. 12 П(С)БО 16 уточнюється, що вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, оцінюють у порядку, викладеному в п. 11 цього П(С)БО.

Так, пунктом 11 П(С)БО 16 передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, зокрема, прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

З огляду на вказані норми Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 " Витрати" приходить до висновку, що виробнича собівартість продукції повинна зменшуватися на справедливу вартість відходів - металобрухту.

Отже, вартість відходів, отриманих у процесі виробництва, не враховується у складі прямих матеріальних витрат, і собівартістю отриманого металобрухту є справедлива вартість зворотних відходів.

Справедливою вартістю є сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19).

Таким чином, чиста вартість реалізації металобрухту, який є відходами виробництва і призначений за рішенням керівника підприємства для продажу, це його справедлива вартість.

При цьому, суд приймає до уваги, зауваження позивача, що контролюючим органом під час перевірки здійснене нарахування податку на додану вартість на облікову вартість металобрухту (на ціну можливої реалізації), проте не доведено, які товари/послуги та необоротні активи використані в операціях, звільнених від оподаткування, не доведено, що ПДВ за цими товарами/послугами та необоротними активами включено до податкового кредиту, не вказана балансова (залишкова) вартість необоротних активів та вартість придбання товарів/послуг, які відповідно до пункту 198.5 ПКУ є базою нарахування податкових зобов'язань.

Крім того, позивач стверджує, що у собівартості продукції (жерстяних банок) до 49 % займає вартість жерсті, до 7 % загальна вартість міді, у собівартості продукції (жерстяних кришок) до 83 % займає вартість жерсті встановлюються в залежності від номенклатури товару.

Натомість, зі змісту акту перевірки та додатків до нього не вбачається, що вказані обставини були дослідження під час перевірки та покладені в основу встановленого порушення, адже, за отриманими в суді поясненнями представників відповідача обґрунтованість вказаного порушення полягає у стверджені того, спірний металобрухт є складовою частиною придбаної сировини, на яку підприємством сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про металобрухт" металобрухт - це непридатні прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно застосував до спірних правовідносин вимоги підпункту "б" пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки металобрухт, отриманий у процесі виробництва, є зворотними відходами, а тому не може вважатися продукцією, яка була придбана платником податків та в подальшому реалізована в операціях, звільнених від оподаткування, що є безумовною підставою для нарахування платником податків в таких випадках податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.02.2018 року за № 0000411422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в розмірі 122 187,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 30546,75 грн. та податкового повідомлення - рішення від 01.02.2018 року за № 0000421422 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 794,90 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 02.02.2018 року № 0000031202 про зменшення розміру бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 106 404,00 грн., то суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновку акту позапланової перевірки № 1/21-22-12-02-06/3546903 від 12.01.2017 р. відповідно до якого встановлено порушення п.200.1, абз. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року що призвело до завищення задекларованої суми, що підлягає бюджетному відшкодування на загальну суму 212 808,0 гривень.

Даний висновок обґрунтований обставинами, викладеними на стор. 18 -20 описової частини цього акту, а саме, встановлено, що за результатами документальної планової перевірки ТОВ "Таврійський Союз" (акт від 11.01.2018 року №7/21-22-14-01/35469058), на порушення підпункту "б" п.198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, платником занижено податкові зобов'язання за квітень 2017 року на суму 16 988,0 грн. при реалізації металобрухту, не складено, не зареєстровано зведені податкові накладні в ЄРПН, та завищено р. 21 податкової декларації за вересень 2017 року на 212 808,0 грн., що є наслідком порушення п.200.1, абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України при відображенні ТОВ "Таврійський союз" у декларації за жовтень 2017 року від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 472 161,0 грн. (рядок 19 декларації), сума від'ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001) Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 483 477 грн. (рядок 19.1 декларації) суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 107 183 грн. (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 364 978 грн. (рядок 20.2.1 декларації), в результаті чого позивачем завищено задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодування на загальну суму 212 808,0 гривень.

З огляду на те, що єдиною підставою для прийняття даного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновок відповідача, викладений в акті документальної планової перевірки ТОВ "Таврійський Союз" від 11.01.2018 року № 7/21-22-14-01/35469058) в частині порушення позивачем підпункту "б" п.198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України при реалізації металобрухту, який в межах розгляду даної справи був визнаний судом як неправомірний, тому у суду відсутні підстави повторно надавати правову оцінку аналогічним обставинам, які покладні в основу висновку відповідача при прийнятті даного оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.02.2018 р. № 0000031202 про зменшення розміру бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року в розмірі 212 808,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 106 404,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів на підтвердження правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання судових витрат, то відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з задоволенням позову ТОВ Таврійський союз , який не є суб'єктом владних повноважень, сплачений ним судовий збір у сумі 11 714,56 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд -

вирішив :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Кримська, буд. 126, оф. 14, код ЄДРПОУ 35469058) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (місцезнаходження 73000, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.02.2018 року № 0000401422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 89 422,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.02.2018 року № 0000411422 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 122 187,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 30 546,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.02.2018 року №0000421422 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 212 808,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6 794,90 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 02.02.2018 року №0000031202 про зменшення розміру бюджетного відшкодування за жовтень 2017 року на суму 212 808,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 106 404,00 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код за ЄДРПОУ 39394259) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" (код ЄДРПОУ 35469058) сплачений судовий збір у розмірі 11 714 ( одинадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 травня 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3.