Рішення

від 08.05.2018 по справі 820/982/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 р. № 820/982/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротар" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України, ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 08.05.2018 о 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротар" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 34468624.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар", податковий номер 34468624 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ятанар" за березень 2017, ТОВ "Контіненталь ЛЛС" за за квітень-травень 2017 року.

Результати перевірки викладені в акті №15546/20-40-14-12-11/34468624 від 13.10.2017.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 пп Г п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання та ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1823096,00 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.11.2017 №0000761412, яким позивачу, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2278870, грн.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем із контрагентами ТОВ "Ятанар", ТОВ "Контіненталь ЛЛС" щодо продажу ТОВ «Агротар» товару на адресу вказаних контрагентів.

Судом встановлено, що 20.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротар" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ятанар" (покупець) укладено договір поставки товару №20-03-01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукти харчування, овочі та фрукти. На виконання умов договору ТОВ "Агротар" поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000043 від 31.03.2017 № РН-0000041 від 29.03.2017, № РН-0000040 від 28.03.2017, № РН-0000037 від 23.03.2017, № РН-0000036 від 23.03.2017, № РН-0000035 від 22.03.2017, № РН-0000034 від 22.03.2017, № РН-0000033 від 22.03.2017, № РН-0000032 від 21.03.2017.

25.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротар" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контіненталь ЛЛС" (покупець) укладено договір поставки товару №25/04, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукти харчування, овочі та фрукти . На виконання умов договору ТОВ "Агротар" поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000063 від 11.05.2017, № РН-0000062 від 10.05.2017, № РН-0000061 від 09.05.2017, № РН-0000060 від 08.05.2017, № РН-0000059 від 03.05.2017, № РН-0000058 від 02.05.2017, № РН-0000057 від 28.04.2017, № РН-0000056 від 28.04.2017, № РН-0000055 від 27.04.2017, № РН-0000054 від 27.04.2017.

Оплата за поставлений товар за вищевказаними договорами проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку, що міститься в матеріалах справи.

У відповідності до приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань, ТОВ "Агротар" склало податкові накладні та зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені терміни, що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду справи, підтверджено актом перевірки, а тому судом окремо не досліджується.

Відповідно до умов вищезазначених договорів п.п. 3.7, 3.8 поставка товару здійснюється на умовах ЕXW (пункт - м. Харків вул. Польова 83) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС та зобов'язання постачальника вважаються виконаними в повному обсязі з моменту надання покупцю товару за адресою вказаною в п. 3.7 договору.

Відповідно до договорів оренди № 24 від 01,09.2016, № 11 від 23.03.2017, актів прийому-передачі приміщень укладених ТОВ "Агротар" з Фірма "Сольвиа" ТОВ підтверджується, що позивач орендує приміщення під склад-магазин площею 150 кв.м. та офіс площею 17 кв.м відповідно за адресою м. Харків вул. Польова 83.

З огляду на фактичні обставини справи обов'язок ТОВ "Агротар" по продажу товару за спірними договорами вважається виконаним з моменту надання товару за адресою свого розміщення м. Харків вул. Польова 83.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано копії первинної бухгалтерської документації, яка свідчить про придбання товарів, які в подальшому було реалізовано на адресу ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Контіненталь ЛЛС" : договір № 09/11 від 09.11.2016 укладений між ТОВ "Фруктіс Нобіліс" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 2464 від 13.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2464 від 13.03.2017, видаткова накладна № 2727 від 20.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2727 від 20.03.2017, видаткова накладна № 2760 від 21.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2760 від 21.03.2017, видаткова накладна № 2793 від 22.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2793 від 23.03.2017, видаткова накладна № 2848 від 23.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2848 від 23.03.2017, видаткова накладна № 2854 від 24.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2854 від 24.03.2017, видаткова накладна № 2859 від 24.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2859 від 24.03.2017, видаткова накладна № 3227 від 30.03.2017, товарно-транспортна накладна № 3227 від 13.03.2017, видаткова накладна № 3233 від 01.04.2017, товарно-транспортна накладна № 3233 від 01.04.2017, видаткова накладна № 4314 від 26.04.2017, товарно-транспортна накладна № 4314 від 26.04.2017, видаткова накладна № 4291 від 28.04.2017, товарно-транспортна накладна № 4291 від 28.04.2017, видаткова накладна № 4549 від 03.05.2017, товарно-транспортна накладна № 4549 від 03.05.2017, договір № 121 від 01.01.2017 укладений між ПАТ "Тепличний" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № РН-0000015 від 10.04.2017, видаткова накладна № РН-0000034 від 21.04.2017, видаткова накладна № РН-0000042 від 26.04.2017, видаткова накладна № РН-0000077 від 06.05.2017, договір № 29 від 01.01.2017 укладений між ПАТ "Альянс" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 38 від 17.03.2017, видаткова накладна № 52 від 20.03.2017, видаткова накладна № 75 від 24.03.2017, видаткова накладна № 88 від 25.03.2017, видаткова накладна № 94 від 27.03.2017, видаткова накладна № 107 від 28.03.2017, видаткова накладна № 114 від 29.03.2017, видаткова накладна № 214 від 15.04.2017, видаткова накладна № 221 від 17.04.2017, видаткова накладна № 222 від 17.04.2017, видаткова накладна № 223 від 17.04.2017, видаткова накладна № 229 від 18.04.2017, видаткова накладна № 249 від 19.04.2017, видаткова накладна № 327 від 02.05.2017, видаткова накладна № 354 від 03.05.2017, видаткова накладна № 28 від 15.03.2017, договір № 35-17 від 01.02.2017, укладений між ПАТ ТМ "Зміївська овочева фабрика" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 142 від 27.02.2017, видаткова накладна № 272 від 11.03.2017, видаткова накладна № 339 від 17.03.2017, видаткова накладна № 372 від 20.03.2017, видаткова накладна № 418 від 24.03.2017, видаткова накладна № 453 від 27.03.2017, видаткова накладна № 474 від 29.03.2017, видаткова накладна № 504 від 31.03.2017, видаткова накладна № 505 від 31.03.2017, видаткова накладна № 586 від 07.04.2017, видаткова накладна № 686 від 14.04.2017, видаткова накладна № 716 від 15.04.2017, видаткова накладна № 718 від 15.04.2017, видаткова накладна № 729 від 17.04.2017, видаткова накладна № 740 від 17.04.2017, видаткова накладна № 749 від 18.04.2017, видаткова накладна № 755 від 19.04.2017, видаткова накладна № 778 від 21.04.2017, видаткова накладна № 874 від 02.05.2017, видаткова накладна № 875 від 02.05.2017 р., видаткова накладна № 919 від 04.05.2017, видаткова накладна № 961 від 06.05.2017 р. Договір № 17-02/17 від 06.02.2017, укладений між ТОВ "Тепличний комбінат "Дніпровський" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 307 від 21.03.2017, видаткова накладна № 371 від 28.03.2017, видаткова накладна № 567 від 16.04.2017, видаткова накладна № 606 від 20.04.2017, видаткова накладна № 651 від 24.04.2017, видаткова накладна № 670 від 26.04.2017, видаткова накладна № 713 від 01.05.2017, договір № 11/04 від 11.04.2017, укладений між ТОВ "Перший фруктовий дім" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 121 від 11.04.2017, договір № 20/04-17 від 20.04.2017, укладений між ТОВ "АФК Фруіт" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № РН-0000106 від 17.04.2017.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу Україн, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Агротар" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Контролюючий орган, посилаючись на протоколи допиту свідків гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про непричетність до господарської діяльності контрагентів - покупців та податкову інформацію, дійшов висновку, що насправді відображений у складених на ім'я контрагентів-покупців товар був поставлений платником у власність третьої сторонньої невстановленої перевіркою особи, але за тією ж самою ціною.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За визначенням п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Системно проаналізувавши приписи наведених норм кодексу, суд доходить висновку, що для кваліфікації господарської операції як об'єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з'ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб'єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.

У спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.

З огляду на приписи ст.8 Конституції України суд не знаходить підстав для визнання правильним висновку контролюючого органу про те, що невстановлена операція з реалізації товару невстановленій особі за невстановленою ціною є об'єктом справляння ПДВ в Україні.

Суд критично відноситься до податкової інформації щодо контрагентів позивача, а саме протоколів допиту свідків директорів ТОВ "Ятанар" ТОВ «Контіненталь ЛЛС» , з огляду на наступне.

Згідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_3 є директором та засновником ТОВ "ЯТАНАР" (40792922), що знаходиться за адресою 01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 35. Господарська діяльність ТОВ "ЯТАНАР" ведеться особисто ним, податкова звітність подається в електронній формі, документи підписуються та складаються також особисто директором Товариства. Товариство займається переважно неспеціалізованою оптовою торгівлею, номенклатура та якість товару залежить від заявок контрагентів. Договори укладаються в письмовій формі, реєструються податкові накладні, видаткові накладні видаються замовнику. В залежності від характеру договору товар транспортується за домовленістю сторін та згідно правил ІНКОТЕРМС. Товариство використовує розрахункові рахунки у банківських фінансових установах, які використовуються в господарській діяльності. Для належного збереження товарів, які придбаються для подальшої реалізації товариство орендує складські приміщення, які знаходяться в Київській області. Негабаритні товари можуть зберігатися за юридичною адресою Товариства. Аналогічні пояснення надано ОСОБА_4, директором та засновником ТОВ "КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС". (а.с. 117-118)

Посилання відповідача на вирок Орджонікідзевського районого суду м. Харкова по справі № 644/6619/17 відносно ОСОБА_4, суд не приймає до уваги, оскільки вказаний вирок не набрав чинності та направлений до апеляційного суду, що підтверджується скріншотом сторінки з сайту Судова влада України та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, доказів що спростовують вказані обставини відповідачем до суду не подано. Окрім того вказаний вирок був відсутній під час прийняття оскаржуваного рішення (01.11.2017), а отже не міг бути покладений відповідачем в основу прийняття оскаржуваного рішення.

Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином податковий орган заперечуючи факт здійснення операцій позивачем і зазначеними вище контрагентами, стверджує про факт здійснення поставки позивачем відповідного товару, проте іншим невстановленим особам. При цьому жодного доказу останнього твердження податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано,

Також податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано доказів що продаж позивачем товарів ТОВ "ЯТАНАР", ТОВ "КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС" здійснено в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Агротар" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар" (вул. Польова, б. 83, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34468624) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2017 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, 46, м. Харків, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар" (вул. Польова, б. 83, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34468624) витрати на сплату судового збору у сумі 34183 (тридцять чотири тисячі сто вісімдесят три) грн 06 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин