Постанова

від 24.07.2018 по справі 820/982/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/982/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018, суддя Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 16.05.18 по справі № 820/982/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротар" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.11.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2017 № НОМЕР_1.

Головне управління ДФС у Харківській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом першої інстанцій порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини та недосконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, як того вимагає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ Агротар у повному обсязі. Вказує на наявність протоколів допиту, з яких вбачається надання ТОВ Ятанар та ТОВ Контіненталь ЛЛС послуг зі уникнення оподаткування та причетність до схем ухилення від сплати податків, а також той факт, що ТОВ Агротар не підтверджено перевезення та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, явно вбачається, що товар ТОВ Ятанар та ТОВ Контіненталь ЛЛС насправді не отримували , а з другого боку, у відповідності бухгалтерському обліку ТОВ Агротар ТМЦ списані, тобто реалізовані невідомим особам, по цьому епізоду у позивача мають виникнути податкові зобов'язання на підставі н.б) п.187.1 ст.187 ПК. Однак, саме ці податкові зобов'язання не задекларовано, у зв'язку з чим контролюючий орган виніс оскаржуване податкове повідомлення- рішення, якими збільшено податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Представник позивача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає рішення суду законним та обґрунтованим , вказує , що в підтвердження реальності господарської операції до суду першої інстанції надано копії первинної бухгалтерської документації, яка свідчить про реалізацію товарів на адресу ТОВ Ятанар та ТОВ Контіненталь ЛЛС та нотаріально засвідчені копії пояснень якими засновники підтверджують свою причетність до діяльності товариств, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 залишити без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги та обгрунтування апеляційної скарги

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар", податковий номер 34468624 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ятанар" за березень 2017, ТОВ "Контіненталь ЛЛС" за квітень-травень 2017 року, за результатами якої складено акт №15546/20-40-14-12-11/34468624 від 13.10.2017.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 пп. г п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання та ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1823096,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.11.2017 №0000761412 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2278870, грн.

Підставою для встановлення вказаних висновків та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем із контрагентами ТОВ "Ятанар", ТОВ "Контіненталь ЛЛС" щодо продажу ТОВ «Агротар» товару на адресу вказаних контрагентів.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення внаслідок не доведення податковим органом складу податкового правопорушення, покладеного в основу його прийняття. Відсутність складу податкового правопорушення, на думку суду першої інстанції, обумовлена реальністю операцій позивача з контрагентами ТОВ "Ятанар", ТОВ "Контіненталь ЛЛС".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

За п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи свідчать , що 20.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротар" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ятанар" (покупець) укладено договір поставки товару №20-03-01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукти харчування, овочі та фрукти.

На виконання умов договору ТОВ "Агротар" поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000043 від 31.03.2017 № РН-0000041 від 29.03.2017, № РН-0000040 від 28.03.2017, № РН-0000037 від 23.03.2017, № РН-0000036 від 23.03.2017, № РН-0000035 від 22.03.2017, № РН-0000034 від 22.03.2017, № РН-0000033 від 22.03.2017, № РН-0000032 від 21.03.2017.

25.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротар" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контіненталь ЛЛС" (покупець) укладено договір поставки товару №25/04, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукти харчування, овочі та фрукти .

На виконання умов договору ТОВ "Агротар" поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000063 від 11.05.2017, № РН-0000062 від 10.05.2017, № РН-0000061 від 09.05.2017, № РН-0000060 від 08.05.2017, № РН-0000059 від 03.05.2017, № РН-0000058 від 02.05.2017, № РН-0000057 від 28.04.2017, № РН-0000056 від 28.04.2017, № РН-0000055 від 27.04.2017, № РН-0000054 від 27.04.2017.

Оплата за поставлений товар за вищевказаними договорами проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку, що міститься в матеріалах справи.

У відповідності до приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань, ТОВ "Агротар" склало податкові накладні та зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені терміни, що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду справи, підтверджено актом перевірки, а тому судом окремо не досліджується.

Відповідно до умов вищезазначених договорів п.п. 3.7, 3.8 поставка товару здійснюється на умовах ЕXW (пункт - м. Харків вул. Польова 83) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС та зобов'язання постачальника вважаються виконаними в повному обсязі з моменту надання покупцю товару за адресою вказаною в п. 3.7 договору.

Відповідно до договорів оренди № 24 від 01.09.2016, № 11 від 23.03.2017, актів прийому-передачі приміщень укладених ТОВ "Агротар" з Фірма "Сольвиа" ТОВ підтверджується, що позивач орендує приміщення під склад-магазин площею 150 кв.м. та офіс площею 17 кв.м відповідно за адресою м. Харків вул. Польова 83.

З огляду на фактичні обставини справи обов'язок ТОВ "Агротар" по продажу товару за спірними договорами вважається виконаним з моменту надання товару за адресою свого розміщення м. Харків вул. Польова 83.

В підтвердження реальності господарської операції позивачем надано копії первинної бухгалтерської документації, яка свідчить про придбання товарів, які в подальшому було реалізовано на адресу ТОВ "Ятанар" та ТОВ "Контіненталь ЛЛС" : договір № 09/11 від 09.11.2016 укладений між ТОВ "Фруктіс Нобіліс" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 2464 від 13.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2464 від 13.03.2017, видаткова накладна № 2727 від 20.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2727 від 20.03.2017, видаткова накладна № 2760 від 21.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2760 від 21.03.2017, видаткова накладна № 2793 від 22.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2793 від 23.03.2017, видаткова накладна № 2848 від 23.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2848 від 23.03.2017, видаткова накладна № 2854 від 24.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2854 від 24.03.2017, видаткова накладна № 2859 від 24.03.2017, товарно-транспортна накладна № 2859 від 24.03.2017, видаткова накладна № 3227 від 30.03.2017, товарно-транспортна накладна № 3227 від 13.03.2017, видаткова накладна № 3233 від 01.04.2017, товарно-транспортна накладна № 3233 від 01.04.2017, видаткова накладна № 4314 від 26.04.2017, товарно-транспортна накладна № 4314 від 26.04.2017, видаткова накладна № 4291 від 28.04.2017, товарно-транспортна накладна № 4291 від 28.04.2017, видаткова накладна № 4549 від 03.05.2017, товарно-транспортна накладна № 4549 від 03.05.2017, договір № 121 від 01.01.2017 укладений між ПАТ "Тепличний" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № РН-0000015 від 10.04.2017, видаткова накладна № РН-0000034 від 21.04.2017, видаткова накладна № РН-0000042 від 26.04.2017, видаткова накладна № РН-0000077 від 06.05.2017, договір № 29 від 01.01.2017 укладений між ПАТ "Альянс" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 38 від 17.03.2017, видаткова накладна № 52 від 20.03.2017, видаткова накладна № 75 від 24.03.2017, видаткова накладна № 88 від 25.03.2017, видаткова накладна № 94 від 27.03.2017, видаткова накладна № 107 від 28.03.2017, видаткова накладна № 114 від 29.03.2017, видаткова накладна № 214 від 15.04.2017, видаткова накладна № 221 від 17.04.2017, видаткова накладна № 222 від 17.04.2017, видаткова накладна № 223 від 17.04.2017, видаткова накладна № 229 від 18.04.2017, видаткова накладна № 249 від 19.04.2017, видаткова накладна № 327 від 02.05.2017, видаткова накладна № 354 від 03.05.2017, видаткова накладна № 28 від 15.03.2017, договір № 35-17 від 01.02.2017, укладений між ПАТ ТМ "Зміївська овочева фабрика" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 142 від 27.02.2017, видаткова накладна № 272 від 11.03.2017, видаткова накладна № 339 від 17.03.2017, видаткова накладна № 372 від 20.03.2017, видаткова накладна № 418 від 24.03.2017, видаткова накладна № 453 від 27.03.2017, видаткова накладна № 474 від 29.03.2017, видаткова накладна № 504 від 31.03.2017, видаткова накладна № 505 від 31.03.2017, видаткова накладна № 586 від 07.04.2017, видаткова накладна № 686 від 14.04.2017, видаткова накладна № 716 від 15.04.2017, видаткова накладна № 718 від 15.04.2017, видаткова накладна № 729 від 17.04.2017, видаткова накладна № 740 від 17.04.2017, видаткова накладна № 749 від 18.04.2017, видаткова накладна № 755 від 19.04.2017, видаткова накладна № 778 від 21.04.2017, видаткова накладна № 874 від 02.05.2017, видаткова накладна № 875 від 02.05.2017 р., видаткова накладна № 919 від 04.05.2017, видаткова накладна № 961 від 06.05.2017 р. Договір № 17-02/17 від 06.02.2017, укладений між ТОВ "Тепличний комбінат "Дніпровський" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 307 від 21.03.2017, видаткова накладна № 371 від 28.03.2017, видаткова накладна № 567 від 16.04.2017, видаткова накладна № 606 від 20.04.2017, видаткова накладна № 651 від 24.04.2017, видаткова накладна № 670 від 26.04.2017, видаткова накладна № 713 від 01.05.2017, договір № 11/04 від 11.04.2017, укладений між ТОВ "Перший фруктовий дім" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № 121 від 11.04.2017, договір № 20/04-17 від 20.04.2017, укладений між ТОВ "АФК Фруіт" та ТОВ "Агротар", видаткова накладна № РН-0000106 від 17.04.2017.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротар" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій

Тобто, враховуючи вищевстановлене та подані позивачем документи, реальність господарських операцій у спірних правовідносинах підтверджується , товар позивачем поставлений, зобов"язання ним визначені та відображені в деклараціях, податоу у вигляді зобовязань з ПДВ сплачений, що не заперечується податковим органом.

Наявність певної податкової інформації на яку посилається апелянт, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Так , суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання податкового органу на наявність протоколів допиту свідків - директорів ТОВ "Ятанар" ТОВ «Контіненталь ЛЛС» про непричетність їх до господарської діяльності контрагентів - покупців та податкову інформацію, дійшов висновку, що насправді відображений у складених на ім'я контрагентів-покупців товар був поставлений платником у власність третьої сторонньої невстановленої перевіркою особи, але за тією ж самою ціною , виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено , що згідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 є директором та засновником ТОВ "ЯТАНАР" (40792922), яке знаходиться за адресою 01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 35. Господарська діяльність ТОВ "ЯТАНАР" ведеться особисто ним, податкова звітність подається в електронній формі, документи підписуються та складаються також особисто директором Товариства. Товариство займається переважно неспеціалізованою оптовою торгівлею, номенклатура та якість товару залежить від заявок контрагентів. Договори укладаються в письмовій формі, реєструються податкові накладні, видаткові накладні видаються замовнику. В залежності від характеру договору товар транспортується за домовленістю сторін та згідно правил ІНКОТЕРМС. Товариство використовує розрахункові рахунки у банківських фінансових установах, які використовуються в господарській діяльності. Для належного збереження товарів, які придбаються для подальшої реалізації товариство орендує складські приміщення, які знаходяться в Київській області. Негабаритні товари можуть зберігатися за юридичною адресою Товариства.

Аналогічні пояснення надано ОСОБА_2, директором та засновником ТОВ "КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За визначенням п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Системно проаналізувавши приписи наведених норм кодексу, суд доходить висновку, що для кваліфікації господарської операції як об'єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з'ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб'єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.

У спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.

Тобто , підстав для визнання правильним висновку контролюючого органу про те, що невстановлена операція з реалізації товару невстановленій особі за невстановленою ціною є об'єктом справляння ПДВ в Україні.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином податковий орган заперечуючи факт здійснення операцій позивачем і зазначеними вище контрагентами, стверджує про факт здійснення поставки позивачем відповідного товару, проте іншим невстановленим особам. При цьому жодного доказу останнього твердження податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано,

Також, податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано доказів що продаж позивачем товарів ТОВ "ЯТАНАР", ТОВ "КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС" здійснено в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Посилання відповідача на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 644/6619/17 відносно ОСОБА_2, суд не приймає до уваги, оскільки сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об'єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв'язку з цим під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі №826/548/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено , що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 644/6619/17 відносно ОСОБА_2 скасовано ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018р., яку надав представник позивача в судовому засіданні.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки щодо контрагентів Товариства. Факт продажу товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності Товариства, право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Щодо доводу про можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності контрагенту, колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками (як податку на прибуток, так і податку на додану вартість).

Окрім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Отже, у разі недотримання контрагентами Товариства податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарських операцій.

Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не підтверджені документально.

Реальність даних господарських операцій підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковою звітністю підприємства та результатами господарської діяльності Товариства тощо.

Також, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: « ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент Товариства не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Таким чином, позивачем виконанo всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях з вищевказаним контрагентом від придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, податковим органом не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформленя первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами. В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Агротар" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 по справі № 820/982/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 27.07.2018.