Рішення

від 27.04.2018 по справі 826/7427/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року №826/7427/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДП СВ Альтера Одеса до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Банк Петрокоммерц-Україна Гулея Олександра Івановича, третя особа: Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДП СВ Альтера Одеса , (далі - позивач), до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Банк Петрокоммерц-Україна , (далі - ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна , Банк), Гулея Олександра Івановича, (далі - відповідач, Уповноважена особа Фонду), третя особа: Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправними дій відповідача щодо повернення без виконання платіжних доручень від 15.03.2016 р. №142 та №143, зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення від 15.03.2016 р. №142 та №143.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Банк безпідставно не виконав платіжні доручення позивача, який є клієнтом банку, чим порушив права останнього, та, що введення тимчасової адміністрації у Банку не є перешкодою для виконання платіжних доручень клієнта.

У ході судового розгляду даної справи представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.

Відповідач та третя особа у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

28.01.2010 р. між Банком та позивачем, як клієнтом, укладено договір банківського рахунку №54367, (далі - договір), за умовами якого Банк зобов'язався відкрити клієнту поточні рахунки у визначених ним валютах, приймати і зараховувати на рахунки грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунками.

Відповідно до пп. 3.4.1 п. 3.4 розділу 3 договору, клієнт має право вільно розпоряджатися коштами на рахунках відповідно до чинного законодавства України.

Банк зобов'язується виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з рахунків клієнта, в порядку, встановленому чинним законодавством України (пп. 3.1.8 п. 3.1 розділу 3 договору).

Згідно з п. 4.1, п. 4.2 розділу 4 договору, клієнт може здійснювати безготівкові розрахунки шляхом використання відповідних розрахункових документів, передбачених чинним законодавством України.

Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта Банк виконує в межах залишку коштів на рахунку.

Як встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2016 р. позивачем до Банку подано платіжні доручення №142 та №143, призначення платежів ПДВ, аванс за березень 2016 р. . Платіжні доручення отримані банком того ж дня, тобто 15.03.2016 р.

Після отримання платіжних доручень Банк листами від 15.03.2016 р. №15.1.16/587 та №15.1.16/588 повідомив позивача про те, що Банк не виконав отримані платіжні доручення у зв'язку з тим, що недостатньо коштів на кореспондентському рахунку.

Зокрема, відповідно до п. 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) , банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

узяти розрахунковий документ платника/стягувача на облікування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку ;

ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

18.03.2016 р. Уповноважена особа Фонду повернула позивачу платіжні доручення від 15.03.2016 р. №142 та №143 без виконання на підставі п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та п. 1.26 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, (далі - Фонд), від 05.07.2012 р. №2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.03.2016 р. №169 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.03.2016 р. №368 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку . Згідно з даним рішенням, розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 18.03.2016 р. до 17.04.2016 р. включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна , визначені ст.ст. 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гулею Олександру Івановичу строком на один місяць з 18.03.2016 р. до 17.04.2016 р. включно.

В подальшому виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.04.2016 р. №505 про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна з 18.04.2016 р. до 22.04.2016 р. включно. Відповідно до даного рішення, продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду Гулея Олександра Івановича з 18.04.2016 р. до 22.04.2016 р. включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.04.2016 р. №280 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 22.04.2016 р. №561 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна та делегування повноважень ліквідатора банку . Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації Банку з 22.04.2016 р. до 21.04.2018 р. включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна , визначені, зокрема ст.ст. 37, 38, 47-52, 52 1 , 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Гулею Олександру Івановичу на два роки з 22.04.2016 р. до 21.04.2018 р. включно.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 22.04.2016 р. №561 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна та делегування повноважень ліквідатора банку , Фонд з 26.04.2016 р. розпочав виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники Банку з 26.04.2016 р. до 09 .06.2016 р. включно могли звертатися до установ банку-агенту Фонду АТ Ощадбанк .

На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 29 березня 2018 року № 899 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА строком на один рік з 22 квітня 2018 року до 21 квітня 2019 року включно.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА , визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Гулею Олександру Івановичу строком на один рік з 22 квітня 2018 року до 21 квітня 2019 року включно.

Як встановлено судом та вже зазначено вище, платіжні доручення без виконання позивачу повернуті Уповноваженою особою Фонду 18.03.2016 р. після запровадження у Банку тимчасової адміністрації на підставі п. 1 ч. 5 ст. 36 Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, (далі - ЦК України), за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 2 ст. 1066 ЦК України, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України Про банки і банківську діяльність , зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення . Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Також, згідно з п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Тобто, на підставі рішення Правління Національного банку України від 17.03.2016 р. №169 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато з 18.03.2016 р. процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації і призначення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації, функції Банку припинилися і дані функції перейшли до Уповноваженої особи Фонду.

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

При цьому, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до п. 5-4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність , кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд встановив, що вимога позивача до Банку про виконання платіжних доручень не є майновою вимогою, а є вимогою про зобов'язання вчинити певні дії з перерахування коштів з рахунку у Банку на інший рахунок.

Тобто, в даному випадку позивач не є кредитором Банку, на якого поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо повернення без виконання платіжних доручень позивача від 15.03.2016 року №142 та №143 є протиправними.

Оскільки такі дії є протиправними, то суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виконати платіжні доручення від 15.03.2016 року №142 та №143.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виконання вказаних платіжних доручень, суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДП СВ Альтера Одеса до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна Гулея Олександра Івановича, третя особа: Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Банк Петрокоммерц-Україна Гулея Олександра Івановича щодо повернення без виконання платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю ДП СВ Альтера Одеса від 15.03.2016 р. №142 та № 143.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна Гулея Олександра Івановича виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю ДП СВ Альтера Одеса від 15.03.2016 р. №142 та № 143.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДП СВ Альтера Одеса (місцезнаходження: 65091, Одеська область, місто Одеса, вулиця Колонтаївська, будинок 27; код ЄДРПОУ 35929522) сплачений ним судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко