Рішення

від 15.05.2018 по справі 816/1274/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1274/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Радько А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Плюс" до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойла Юрія Григоровича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними, неправомірними дії та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра Плюс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойла Юрія Григоровича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними, неправомірними дії та скасування рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права від 23.03.2018 №40284550, №40283943.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойлао Ю.Г. було здійснено неправомірну реєстрацію змін до іншого речового права, а саме: видалено додаткові угоди від 17.6.2014 до договорів оренди землі від 16.02.2005 та змінено строк дії платного користування земельними ділянками площею 2,9902 га кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 2,9907 га кадастровий номер НОМЕР_2 з 10.06.2030 на 10.06.2015, у зв'язку з чим рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права від 23.03.2018 №40284550, №40283943 підлягають скасуванню. Позивач відзначає, що згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 відкрито провадження у справі № 816/1274/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

14.05.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому заперечував в повному обсязі проти позовних вимог, посилаючись на не порушення прав позивача, оскільки всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державним реєстратором, по суті носять технічний характер, направлені на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів. З огляду на викладене, відповідач вважає рішення правомірним і таким, що не підлягає скасуванню. Крім того, зазначив, що наявність вимог щодо визнання дій реєстратора неправомірними не змінює правову природу спірних правовідносин, які містять ознаки спору про право, оскільки конкретизуючи зміст ст. 19 ЦПК України, законодавець зазначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Третя особа у судове засідання також не з'явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином.

У письмових поясненнях щодо позову зазначила, що постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 визнано недійсними додаткові угоди до договорів оренди землі від 17.06.2014. ОСОБА_3 звернулася до відповідача з пакетом необхідних документів для відповідної реєстрації внесення інформації про зміни відповідного об'єкту - іншого речового права. Після детального вивчення поданих документів, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойло Ю.Г. проведено відповідну реєстрацію в термін визначений законодавством.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 16.02.2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ Довіра-плюс було укладено договір оренди землі, згідно п.2 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,99 га, договір укладено на 10 років (п.8 договору) /а.с. 20/.

Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 10.06.2005 року за №040555500182.

17 червня 2014 року було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 16.02.2005 року, зареєстрованого у Зіньківському районному відділ Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 10.06.2005 року за №040555500182 (кадастровий № НОМЕР_2) /а.с. 22/.

Згідно Витягу від 09.07.2014 року, індексний номер 24032410, дана Додаткова угода від 17.06.2014 року, зареєстрована Реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області /а.с. 23/.

Також, 16.02.2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ Довіра-плюс було укладено договір оренди землі, згідно п.2 якого, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,99 га, договір укладено на 10 років (п.8 договору) /а.с. 13/.

Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділ Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2005 року за №040555500181.

17 червня 2014 року було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 16.02.2005 року, зареєстрованого у Зіньківському районному відділ Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК від 10.06.2005 року за №040555500181 (кадастровий № НОМЕР_1) /а.с. 15/.

Згідно Витягу від 09.07.2014 року, індексний номер 24034154, дана Додаткова угода від 17.06.2014 року зареєстрована Реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області /а.с. 16/.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4, а саме: земельної ділянки, загальним розміром 2,9907 га, розташованої на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки, загальним розміром 2,9902 га, розташованої на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_1.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 у справі №530/1914/15-ц додаткові угоди до договорів оренди землі від 16 лютого 2005 року, зареєстровані Зіньківським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 10.06.2005 року за №040555500182 та за №040555500181, укладені 17.06.2014 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Довіра-плюс датовані, на підставі яких інше речове право - право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ Довіра-Плюс 09.07.2014 року за №6277497 та №6277977, визнано недійсними.

23 березня 2018 року ОСОБА_3 були подані до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області заяви про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 40283943 від 23.03.2018, прийнятого на підставі заяви від 23.03.2018 року №27382295, яку подано ОСОБА_3, внесено зміни до запису про інше речове право за номером 6277497 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 40284550 від 23.03.2018, прийнятого на підставі заяви від 23.03.2018 року №27382445, яку подано ОСОБА_3, внесено зміни до запису про інше речове право за номером 6277977 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними, неправомірними дій та скасування рішень про державну реєстрацію змін до іншого речового права від 23.03.2018 №40284550, №40283943.

У відзиві на позову заяву відповідачем зазначено про те, що наявність вимог щодо визнання дій реєстратора неправомірними не змінює правову природу спірних правовідносин, які містять ознаки спору про право, оскільки конкретизуючи зміст ст. 19 ЦПК України, законодавець зазначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України спір може бути переданий на вирішення адміністративного суду, якщо хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статтею 19 КАС України визначено перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Суд зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, перш за все необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач. Наявність у сторони публічно-владних управлінських функцій не відносить таку справу автоматично до справ адміністративної юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо підстави виникнення іншого речового права, відомостей про суб'єкта іншого речового права та змісту, характеристики іншого речового права.

При цьому, протиправність реєстрації позивач обґрунтовує недотриманням державним реєстратором вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд звертає увагу на те, що між сторонами взагалі відсутній спір щодо права власності на нерухоме майно - на земельні ділянки розташовані на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; правові підстави набуття права власності на вказані об'єкти позивачем та третьою особою в порядку цивільного судочинства не оспорюються.

Правові підстави виникнення права користування позивачем вищевказаними об'єктами вирішено третьою особою в порядку цивільного судочинства, що підтверджується постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 у справі №530/1914/15-ц.

Таким чином, у справі, що розглядається, спірні правовідносини не носять цивільно-правовий характер, не знаходяться на розгляді відповідного суду, не породжують спору про право, а стосуються перевірки правомірності дій відповідача, який здійснює владні управлінські функції, при вчиненні реєстраційних дій, а тому є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Згідно частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно-офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Частиною четверта статті 3 даного Закону закріплено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 3 розділу 11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 11.02.2010 року №1878-У1 "Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було укладено договори оренди земельних ділянок від 16 лютого 2005 року, які відповідно до положень чинного законодавства про оренду земель сільськогосподарського призначення, зареєстровано у Зіньківському районному відділ Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.

За умовами даних договорів ОСОБА_4 передала в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,99 га та 2,99 га, які знаходяться на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, в строкове платне користування позивачу терміном на 10 років.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до приписів частин другої та четвертої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як уже зазначалось судом між ОСОБА_4 та позивачем 17 червня 2014 року було підписано додаткові угоди до зазначених договорів оренди землі, якими, зокрема, передбачалася зміна строку дії договору, а саме: "Договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років...".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4, а саме: земельної ділянки, загальним розміром 2,9907 га, розташованої на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки, загальним розміром 2,9902 га, розташованої на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_1.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 у справі №530/1914/15-ц додаткові угоди до договорів оренди землі від 16 лютого 2005 року, зареєстровані Зіньківським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 10.06.2005 року за №040555500182 та за №040555500181, укладені 17.06.2014 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Довіра-плюс датовані, на підставі яких інше речове право - право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ Довіра-Плюс 09.07.2014 року за №6277497 та №6277977, визнано недійсними.

Згідно частиною статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу і припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження

Тобто, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором і внесення на цій підставі записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон 1952-ІV) у відповідній редакції, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 38, 40 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 передбачено, що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка). Внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у зазначеному Реєстрі, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У разі внесення змін у зв'язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для зміни відомостей: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав; 3) підстава для внесення змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Згідно п.38 до ч.2 означеного Порядку внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у реєстрі.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що внесення змін до запису про зміну характеристики іншого речового права, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та не пов'язане з проведенням державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором на підставі відповідної заяви заінтересованої особи.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, на підставі заяв ОСОБА_3 у зв'язку із зміною підстави виникнення іншого речового права (постанова Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018), відомостей про суб'єкта іншого речового права (орендодавець: ОСОБА_3) та характеристики іншого речового права (строкове платне користування земельною ділянкою, строк дії: 10.06.2030 змінено на строкове платне користування земельною ділянкою, строк дії: 10.06.2015), державним реєстратором прийнято оскаржувані рішення про внесення змін до записів Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо іншого речового права - права оренди земельних ділянок зареєстрованого за ТОВ Довіра-Плюс 09.07.2014 року за №6277497 та №6277977.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку визначеному законом.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1,2 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Також відповідно до ст.320 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача не доведеними та необґрунтованими, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Плюс" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Плюс" (вул. Леніна, 40, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 31525443) до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойла Юрія Григоровича (АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про визнання протиправними, неправомірними дії та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва