Постанова

від 06.08.2018 по справі 816/1274/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1274/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Жигилія С.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

представника позивача Радько А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-Плюс" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції - Алєксєєва Н.Ю.) від 15.05.2018р. (повний текст рішення складено 16.05.2018р.) по справі №816/1274/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-Плюс"

до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойла Юрія Григоровича, третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправними, неправомірними дії та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра Плюс", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойла Юрія Григоровича, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними, неправомірними дії та скасування рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права від 23.03.2018 №40284550, №40283943.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що державним реєстратором речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойлао Ю.Г. здійснено неправомірну реєстрацію змін до іншого речового права, а саме: видалено додаткові угоди від 17.06.2014 до договорів оренди землі від 16.02.2005 та змінено строк дії платного користування земельними ділянками площею 2,9902 га кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 2,9907 га кадастровий номер НОМЕР_2 з 10.06.2030 на 10.06.2015, у зв'язку з чим рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права від 23.03.2018 №40284550, №40283943 підлягають скасуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначив, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявник обов'язково подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили. Разом з тим, державним реєстратором внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснено без надання відповідного рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Посилання суду першої інстанції на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 року у справі № 530/1914/15-ц, якою скасовано рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.12.2017 року, якою зазначені Додаткові угоди визнано недійсними, є помилковим, оскільки позивачем надано докази оскарження зазначеної постанови до Верховного Суду України та відкриття касаційного провадження, а також відсутність в постанові апеляційного суду Полтавської області рішення про скасування державної реєстрації Додаткової угоди до Договору оренди землі, датовану 17.06.2014 року, на підставі якої 09.07.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області зареєстровано право оренди за ТОВ ДОВІРА ПЛЮС до 10.06.2030 року, номер запису 6277497 та Додаткової угоди.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 16.02.2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Довіра-плюс" було укладено договір оренди землі, згідно п.2 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,99 га, договір укладено на 10 років (п.8 договору). Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 10.06.2005 року за №040555500182.

17.06.2014 року укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 16.02.2005 року, зареєстрованого у Зіньківському районному відділ Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 10.06.2005 року за №040555500182 (кадастровий № НОМЕР_2). Згідно Витягу від 09.07.2014 року, індексний номер 24032410, дана Додаткова угода зареєстрована Реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області.

Також, 16.02.2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Довіра-плюс" укладено договір оренди землі, згідно п.2 якого, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,99 га, договір укладено на 10 років (п.8 договору). Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділ Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2005 року за №040555500181.

17.06.2014 року укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 16.02.2005 року, зареєстрованого у Зіньківському районному відділ Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 10.06.2005 року за №040555500181 (кадастровий № НОМЕР_1). Згідно Витягу від 09.07.2014 року, індексний номер 24034154, дана Додаткова угода від 17.06.2014 року зареєстрована Реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області.

З матеріалів справи вбачається та не оскаржується сторонами, що ОСОБА_3 є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4, а саме: земельної ділянки, загальним розміром 2,9907 га, розташованої на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки, загальним розміром 2,9902 га, розташованої на території Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_1.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 у справі №530/1914/15-ц додаткові угоди до договорів оренди землі від 16.02.2005 року, зареєстровані Зіньківським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 10.06.2005 року за №040555500182 та за №040555500181, укладені 17.06.2014 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра-плюс" датовані, на підставі яких інше речове право - право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ "Довіра-Плюс" 09.07.2014 року за №6277497 та №6277977, визнано недійсними.

23.03.2018 року ОСОБА_3 подані до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області заяви про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 40283943 від 23.03.2018, прийнятого на підставі заяви від 23.03.2018 року №27382295, яку подано ОСОБА_3, внесено зміни до запису про інше речове право за номером 6277497 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 40284550 від 23.03.2018, прийнятого на підставі заяви від 23.03.2018 року №27382445, яку подано ОСОБА_3, внесено зміни до запису про інше речове право за номером 6277977 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних рішень державного реєстратора, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходячи з того, що приймаючи оскаржувані рішення державний реєстратор діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, встановлені ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Тобто, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором і внесення на цій підставі записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 у справі №530/1914/15-ц є обов'язковою до виконання на всій території України.

Доказів скасування у касаційному порядку постанови Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018 року матеріали справи не містять та позивачем не надано. Крім того, матеріали справи також не містять доказів зупинення касаційним судом виконання вищевказаного рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно, на підставі заяв ОСОБА_3 у зв'язку із зміною підстави виникнення іншого речового права (постанова Апеляційного суду Полтавської області від 26.02.2018), відомостей про суб'єкта іншого речового права (орендодавець: ОСОБА_3.) та характеристики іншого речового права (строкове платне користування земельною ділянкою, строк дії: 10.06.2030 змінено на строкове платне користування земельною ділянкою, строк дії: 10.06.2015), прийнято оскаржувані рішення про внесення змін до записів Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо іншого речового права - права оренди земельних ділянок зареєстрованого за ТОВ "Довіра-Плюс" 09.07.2014 року за №6277497 та №6277977.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність рішення суду про скасування відповідних рішень державного реєстратора про державну реєстрацію, оскільки в даному випадку наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними додаткових угод, на підставі яких раніше проведена державна реєстрація прав.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття оскаржуваних рішень, що є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення державний реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018р. по справі №816/1274/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-Плюс" до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно апарату Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Манойла Юрія Григоровича третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними, неправомірними дії та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.О. Донець Повний текст постанови складено 10.08.2018 року.