Постанова

від 08.05.2018 по справі 2а/2370/8348/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а/2370/8348/2011 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Бужак Н.П.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника відповідача Каландирець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор до Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, за участю прокурора Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженої відповідальністю Катеринопільський елеватор звернулось до суду з адміністративним позовом до Катеринопільської ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011:

№0000672301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 530883 грн. (за основним платежем - 424706 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106177 грн.);

№0000632301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 58091464 грн. (за основним платежем - 46473171 грн. за штрафними санкціями - 11618293 грн.);

№0000642301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 16707 грн. 90 коп. (за основним платежем - 13366,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3341,58 грн.);

№0000662301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 592122 грн.;

№0000652301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 23266080 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80127 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011 №0000672301, №0000632301, №0000662301, №0000652301. В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2011 №0000642301 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 скасовано в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000632301 від 14.11.2011 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 339913,00 грн. (у тому числі: 271931,00 грн. - за основним платежем. 67982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000662301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 27882,00 грн.; №0000652301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 237153,75 грн. (у тому числі: 189723,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 47430,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 відмовлено в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011:

- №0000632301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 339913,00 грн.;

- №0000662301 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 27882,00 грн.;

- №0000652301 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 237153,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у вказаній частині позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно вказано судом першої інстанції, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів стосовно правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях, здійснених позивачем з ТОВ КПВ "Граніт", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Стилет - Юг" та ТОВ "Южторгкомпані".

Відтак, враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, судом першої інстанції новий розгляд даного спору проведено в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011: №0000632301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 339913,00 грн. (у тому числі: 271931,00 грн. - за основним платежем. 67982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000662301 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 27882,00 грн.; №0000652301 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 237153,75 грн. (в т.ч.: 189723,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 47430,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 20.09.2011 по 24.10.2011 посадові особи відповідача провели документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Катеринопільський елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 31.10.2011 № 272/23-017/32580463.

Представник відповідача просив у задоволенні позову у вказаній частині відмовити, та вказав, що вироками судів підтверджено відсутність фактичного здійснення господарської діяльності підприємствами ТОВ КПВ "Граніт", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Стилет-Юг" та ТОВ "Южторгкомпані", а тому господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, по взаємовідносинах з ПП "Альтекс-Юг" (код ЄДРПОУ 37048928), ПП "Стилет-Юг" (код ЄДРПОУ 37048886), TOB "КПВ "Граніт" (код ЄДРПОУ 36896205), TOB "Южторгкомпані" (код ЄДРПОУ 36587237) суми податків та штрафні санкції донараховані наступними податковими повідомленнями рішеннями:

- від 14.11.2011 №0000632301 збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП "Альтекс-Юг" - 109820 грн. в т.ч. 87856 грн. основного платежу та 21964 грн. штрафних санкцій; з ПП "Стилет-Юг" - 159086 грн. в тому числі 127269 грн. основного платежу та 31817 грн. штрафних санкцій; з TOB "КВП "Граніт" - 43471 грн. в тому числі 34777 грн. основного платежу та 8694 грн. штрафних санкцій; з TOB "Южторгкомпані" - 27536 грн. в тому числі 22029 грн. основного платежу та 5507 грн. штрафних санкцій. Всього - 339913 грн., в т.ч. основний платіж 271931 грн. та 67982 грн. штрафних санкцій;

- від 14.11.2011 №0000652301 зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Альтекс-Юг" - 87856,25 грн. в т.ч. 70285 грн. основного платежу та 17571,25 грн. штрафних санкцій; з ПП "Стилет-Юг" -127268,75 грн. в тому числі 101815 грн. основного платежу та 25453,75 грн. штрафних санкцій; з TOB "Южторгкомпані" - 22028,75 грн. в тому числі 17623 грн. основного платежу та 4405,75 грн. штрафних санкцій. Всього - 237153,75 грн., в т.ч. основний платіж 189723 грн. та 47430,75 грн. штрафних санкцій;

- від 14.11.2011 №0000662301 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB "КВП "Граніт" - 27822 грн.

Приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції, досліджуючи фактичне здійснення господарських операцій, встановив, що неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях, здійснених позивачем з TOB КПВ "Граніт", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Стилет - Юг" та TOB "Южторгкомпані" підтверджується вироком Суворовського районного суду міста Херсона від 15.05.2014 у справі №668/5334/14-к за обвинуваченням керівника ПП "Альтекс-Юг" у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України; вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.04.2017 у справі № 766/3245/14 щодо здійснення фіктивного підприємництва ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Стилет - Юг"; вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 17.03.2014 у справі №1423/18929/2012 за обвинуваченням керівника TOB "Южторгкомпані" та TOB КПВ "Граніт" у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Так, з вказаних вироків, які набрали законної сили, вбачається, що TOB КПВ "Граніт", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Стилет - Юг" та TOB "Южторгкомпані" створені без мети здійснення підприємницької діяльності, фінансово-господарська діяльність цих підприємств полягала у наданні неправомірної вигоди третім особам з метою формального збільшення витрат та незаконного формування податкового кредиту.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про безтоварність господарських операцій з наведеним контрагентом та повну обізнаність позивача про ці обставини, а також про формальне виготовлення первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд відхиляє доводи позивача про подальше використання придбаних у названих контрагентів товарів у власній господарській діяльності, оскільки таке використання не містить зв'язку з господарськими операціями, які оформлені між позивачем та TOB КПВ "Граніт", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Стилет - Юг", TOB "Южторгкомпані".

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені контрагенти не передавали у власність позивача товарів, а від їх імені оформлені бухгалтерські документи та зареєстровані податкові накладні, з метою формування витрат та податкового кредиту, тому ці документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги враховує правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 18.01.2018 № К/9901/1479/18, за якою документи, складені від імені фіктивних суб'єктів господарювання не можуть бути відображені в даних податкового обліку.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Імперативними приписами ч. 5, 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги в частині, які були предметом дослідження при новому розгляді справи не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що необхідно встановити факт узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента для отримання висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі посилання не спростовують вищевказані висновки та факти незаконного (фіктивного) підприємництва вищезазначених контрагентів позивача.

Так, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання вказаного, податковий орган під час апеляційного розгляду справи навів достатні аргументи на підтвердження правомірності своїх дій та рішень у вказаній частині.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, що жодним чином не спростовує правове обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 14.05.2018)

Головуючий Ю.А. Ісаєнко

Суддя В.П. Мельничук

Суддя Н.П. Бужак