Постанова

від 15.05.2018 по справі 821/2021/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/2021/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

при секретарі: П'ятіній В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Гомон Ганни Миколаївни, за участю третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування припису,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Гомон Ганни Миколаївни, за участю третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та скасування припису від 5 грудня 2017 року № 531-ДК/0195Пр/03/01/-17.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірних дій та рішення.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди землі від 07.07.2015 року між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 17,2548 га на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (кадастровий номер 6522380500:03:001:0273) на 7 років для випасання худоби (а.с.7-10).

Для укладення зазначеного договору розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, в якому зазначено цільове призначення - для випасання худоби.

На підставі Наказу ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 27.11.2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гомон Г.М. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при виконанні умов договору оренди вищезазначеної земельної ділянки (а.с.73).

За результатами перевірки складено Акт від 01.12.2017 року, відповідно до якого встановлено, що земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища, цільове призначення - для випасання худоби, орендар ОСОБА_1 використовує не за призначенням, в порушення п. 15 договору оренди. На момент перевірки виявлені на земельній ділянці залишки сільськогосподарської культури - соняшника, а також проведені заходи з посіву озимої культури. (а.с.75)

05.12.2017 року винесено та вручено ОСОБА_1 припис, в якому відображено порушення, зазначені в акті перевірки, та зобов'язано усунути порушення законодавства (а.с.76).

Правовідносини в сфері використання та охорони земель регулюються положеннями Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-ХІV, Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-ІV, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року № 963-ІV (далі Закон - № 963-ІV), Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-ІV та Земельним Кодексом України.

Відповідно преамбули Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-ІV цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Ст. 9-10 цього Закону передбачено, що організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель здійснюється шляхом проведення перевірок, які мають право здійснювати державні інспектори у сфері державного контролю за використанням земель. Державні інспектори мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель... ;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Приписи цього закону повністю спростовують обґрунтування позивача щодо відсутності процедури проведення таких перевірок та повноважень відповідача.

Позивач не спростовує того факту, що земельна ділянка оброблена і на ній засіяно озиму культуру. Але вважає, що така обробка земельної ділянки не суперечить договору оренди та чинному законодавству, оскільки згідно з п.п. 4, 5 ст. 111 ЗК України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі і є чинними з моменту державної реєстрації. Позивач посилається також на ст. 37 Закону України "Про охорону земель". Оскільки обмеження відносно цієї земельної ділянки не встановлені, то позивач мав право на її обробку та вирощування озимих культур з метою покращення пасовища. Ст. 20 ЗК України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Ст. 36 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-ІV визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Позивач уклав договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для випасання худоби і саме на таке використання ним розроблено та затверджено проект землеустрою. В п. 15 договору оренди зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для випасання худоби.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-ХІV передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд вважає помилковим тлумачення позивачем законодавства, що за відсутності обмежень, встановлених для цієї земельної ділянки він може використовувати пасовища і для посіву озимих, оскільки такі обмеження встановлені для пасовищ законодавством, безпосередньо договором оренди земельної ділянки та проектом землеустрою.

Суд погоджується з позицією відповідача та третьої особи, що такими діями позивач погіршує стан земельної ділянки, а будь-які поліпшення чи використання в інший спосіб повинно бути погоджено із землевласником, замовлено та виготовлено проект землеустрою з еколого-економічним обґрунтовуванням сівозмін та впорядкування угідь як передбачено ст. 52 Закону України "Про землеустрій".

Суд вважає, що оскільки відповідачем перевірка здійснювалась щодо дотримання умов використання земельної ділянки по індивідуальному договору оренди, то не зазначення кадастрового номера в акті та приписі при посиланні на договір оренди - не є обставиною, яка нівелює результати перевірки.

Крім того, суд відхиляє обґрунтування позивача, що його не було повідомлено про перевірку, не вручено наказ та направлення на проведення перевірки, оскільки таке не передбачено вищенаведеними нормами законів.

Відповідач обґрунтовано зазначив, що об'єктом перевірки є земельна ділянка та договір оренди, а не суб'єкт господарювання, тому зазначені ним вимоги не передбачені жодними нормами законів, які регулюють контроль за використанням земель.

На підставі вищенаведених обґрунтувань та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Гомон Ганни Миколаївни, за участю третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та скасування припису від 5 грудня 2017 року № 531-ДК/0195Пр/03/01/-17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/