Рішення

від 07.05.2018 по справі 325/2207/15-ц

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/325/163/2018

Справа № 325/2207/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., при секретарі Орманджи Ф.К., за участю представника відповідача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції із Оболонським районним судом м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Приазовське Приазовського району Запорізької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Ессенс-Преміум» про визнання припиненими правовідносин за договором поруки,

ВСТАНОВИВ:

у справі за позовом публічного акціонерного товариства (ПАТ) «ОСОБА_3 Дніпро» до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Ессенс-Преміум про стягнення нарахованих відсотків за договором поруки, ОСОБА_4 поданий зустрічний позов до ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» , третя особа - ТОВ Ессенс-Преміум , в якому позивач просить визнати такими, що припинилися правовідношення за договором поруки № 301013-П/3 від 30.10.2013 року, укладеним між ПАТ«ОСОБА_3 Дніпро» та ОСОБА_2.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області, ухвалене 14 вересня 2016 року за первісним позовом про задоволення вимог, після його апеляційного оскарження, набрало законної сили 22 лютого 2017 року.

Зустрічний позов ОСОБА_4 14 вересня 2016 року Приазовським районним судом Запорізької області залишений без розгляду на підставі ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року ухвала суду першої інстанції від 14 вересня 2016 року щодо зустрічного позову залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року скасовані ухвали Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року і Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року, справа передана до суду першої інстанції для продовження розгляду зустрічного позову.

В позові ОСОБА_2 (а.с.123, том 2) вказано, що судом розглядається первісний позов ПАТ ОСОБА_3 Дніпро до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором №291013-КЛВ від 29.10.2013р. на підставі договору поруки № 301013-П/3 від 30.10.2013р. Позиція позивача полягає в тому, що договір поруки припинив свою дію, так як сторонами не визначений строк поруки. Пунктами 1.3, 6.2 договору поруки не передбачено з якої календарної дати або з настанням якої події починається перебіг вказаного 10-річного строку дії договору. Зміст пункту 6.1 договору поруки про те, що договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, не свідчить про встановлення договором строку дії поруки в розумінні ст..251 ЦК України. В такому разі застосовуються вимоги ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Враховуючи, що відповідно до п.1.1. кредитного договору № 291013-КЛВ від 29.10.2013 року строк повернення кредиту не пізніше 28 лютого 2014 року, кредитор мав право звернутися до поручителя з вимогою протягом 6 місяців - до 28 серпня 2014 року. У зв'язку з пропуском кредитором шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя, договір поруки є припиненим.

Позивач в судове засідання не з'явився, 05 квітня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи ТОВ Ессенс-Преміум , який отримав судову повістку 12 квітня 2018 року, в судове засідання 07 травня 2018 року не з'явився без повідомлення про причини неявки.

18 Серпня 2016 року від товариства з обмеженою відповідальністю Ессенс-Преміум до суду надійшло пояснення щодо припинення договору поруки № 301013-П/3 від 30.10.2013р., в якому викладена позиція, тотожна з вищенаведеною позицією позивача ОСОБА_2 (а.с.45, том 3). Третя особа з тих же підстав вважає, що зобов'язання поручителя за договором поруки припинилися.

Представник відповідача ПАТ ОСОБА_3 Дніпро ОСОБА_1 в судовому засіданні висловив заперечення проти позову, які, також, викладені в письмовій заяві (Заперечення на зустрічний позов, а.с.28, том 3). Позиція відповідача зводиться до того, що вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь якого іншого строку, який встановили сторони в договорі), згідно ст..559 ЦК України. Строк договору поруки встановлений в договорі поруки № 301013-П/3 від 30.10.2013р. - 10 років. Відповідно до пунктів 1.1., 2.1.1., 3.3. договору поруки, поручитель зобов'язаний перерахувати суми заборгованості за кредитним договором, що підлягають погашенню, протягом трьох банківських днів на підставі письмової вимоги банка. Відповідно до ст.253 ЦК України, пункту 1.2 договору поруки, з настанням події - невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору розпочато перебіг строку договору поруки - 10 років. Вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором були направлені позичальнику та поручителю. Окрім того, в грудні 2015 року пред'явлений позов до поручителя про стягнення простроченої позичальником заборгованості по процентам за останні 6 місяців (станом на 16 листопада 2015 року) за кредитним договором. Посилаючись на постанови Верховного Суду України від 20.04.2016 року по справі № 6-2662цс15, від 29.06.2016 року у справі № 6-272цс16 відповідач зазначив, що пред'явленням вимоги до поручителя за ч.4 ст.559 ЦК України, є пред'явлення позовної заяви в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням. Боржник (відповідно і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 07 липня 2015 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Таким чином, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту основного зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог боржника, та обрахування встановленого частиною 4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. Крім того, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. Доводи поручителя в позові, відповідач вважає надуманими, необґрунтованими і способом уникнути від зобов'язань перед банком.

На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Зокрема, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3ст.82 ЦПК України).

Із досліджених письмових доказів, а також рішення Приазовського районного суду Запорізької області у цій справі за первісним позовом ПАТ ОСОБА_3 Дніпро до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Ессенс-Преміум» про стягнення нарахованих відсотків за договором поруки, що набрало законної сили 22 лютого 2017 року (а.с. 96, 216, том 3), судом встановлені наступні обставини.

Між кредитором - ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» та позичальником - ТОВ «Ессенс-Преміум» укладено кредитний договір № 291013-КЛВ від 29.10.2013р., на виконання якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 10 000 000,00 гривень (копія кредитного договору на а.с. 6-14,т.2).

В п.1.1. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 28 лютого 2014 року та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пунктів 1.6, 2.3 цього договору проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в установленому договором порядку.

Пунктом 1.4 договору № 291013-КЛВ встановлено, що процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 20% процентів річних. Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 25 % процентів річних. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором термін, наступного робочого дня вважається простроченою.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, між ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» та ТОВ «Ессенс-Преміум» виникли кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 глави 71 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 509, 525-527, 530 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, повинне виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтями 1048, 1049, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник станом на 16.11.2015 року не повернув кредит та має заборгованість з нарахованих відсотків за користування кредитом в період з 16.05.2015 року по 15.11.2015 року за процентною ставкою 25,00 % від суми 10000000,00 грн., в розмірі 1260273,97 грн. (а.с.12, т.1).

Згідно п.3.1.12 кредитного договору в разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. при несвоєчасному поверненні кредиту та сплати процентів за його користування, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його використання, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом пред'явлення вимоги, відповідно до п.3.4.12 цього договору.

В пункті 3.4.12 кредитного договору кредитор та позичальник домовились, що під пред'явленням вимоги сторони розуміють направлення банком вимоги на адресу позичальника рекомендованим листом поштою.

Встановлено, що кредитором (ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» ) на адресу позичальника (ТОВ «Ессенс-Преміум» ) надіслана вимога за кредитним договором №291013-КЛВ від 29.10.2013р. про стягнення заборгованості станом на 06.11.2015 року в розмірі 15799304,56 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за основною сумою кредиту 10000000,00 грн.; прострочена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 3164383,56 грн.; пеня за прострочення кредиту 2013424,66 грн.; пеня за прострочення процентів 621496,34 грн. (копія вимоги № 6/21-7864 від 24.11.2015 року, а.с.15,т.1).

Обставина про надіслання такої вимоги позичальнику підтверджується копією реєстру № 78-УП на відправлення пакетів рекомендованим з повідомленням від 01.12.2015 року, згідно якої під №13 на адресу ТОВ «Ессенс-Преміум» надісланий лист № 6/21-7864 від 24.11.2015 року (а.с.90,т.2).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачем ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» і позивачем ОСОБА_2 30 жовтня 2013 року укладений договір поруки № 301013-П/3 (копія договору поруки на а.с.6-11,т.1; а.с.126-129, т. 2).

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Позивач як на підставу припинення поруки посилається на частину 4 ст.559 ЦК України, відповідно до якої (в редакції на день пред'явлення ОСОБА_2 позову) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, врегульовуючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:

1) протягом строку, встановленого договором поруки;

2) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя;

3) протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

При цьому кожен наступний передбачений законом випадок застосовується при відсутності умов, зазначених в попередньому випадку.

Щодо першого випадку судом встановлено, що договором встановлений строк, протягом якого діє порука.

Так, в розділі 6 договору поруки визначений порядок дії договору. Відповідно до п.6.1. договору поруки, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором. В п.6.2. вказано, що порука припиняється після закінчення строку договору поруки, встановленого в п.1.3. - це 10 років.

Строком, згідно ст.251 ЦК України, є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Початком строку дії договору поруки є дата укладення (підписання) правочину, про що зазначено в п.6.1. договору поруки.

Згідно ст.553 ЦК України договір поруки є консенсуальним, тобто укладеним з моменту досягнення згоди сторін в день підписання.

За таких умов суд вважає встановленим те, що сторонами визначений порядок і строк дії поруки - 10 років з дати (30 жовтня 2013 року) набуття чинності договору поруки, який не сплинув.

З цих підстав правовідносини за договором поруки (в частині пред'явлених вимог за первісним позовом, а також в іншій частині) не є припиненими, а приведені позивачем та третьою особою аргументи - хибними.

Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що підставою для договору поруки є дійсна вимога кредитора до позичальника, що встановлена кредитним договором.

Як зазначено вище, судом встановлена наявність надіслання вимоги кредитора до позичальника про стягнення заборгованості.

Предметом договору поруки, відповідно до його пункту 1.1. (в редакції змін внесених договором про зміну від 12.12.2013 року), є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором із всіма змінами та доповненнями до нього які можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, зокрема: до повернення кредитів в сумі 10000000,00 гривень зі строком повернення отриманих коштів не пізніше 28 лютого 2014 року; по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 20% річних відповідно до кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитами, у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 25% річних, відповідно до п.1.4. кредитного договору та щомісячно, згідно умов кредитного договору.

За умовами п.2.1.1. договору поруки поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р.1 цього договору протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги.

Позичальником надіслана поручителю ОСОБА_2 вимога від 24.11.2015 року №6/21-7863 про сплату простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, нарахованими за останні 6 місяців в розмірі 1260273,97 гривень (а.с.16).

Згідно реєстру № 78-УП на відправлення пакетів рекомендованим з повідомленням від 01.12.2015 року (а.с.90,т.2) лист на ім'я ОСОБА_2 підприємством Укрпошти не прийнятий для пересилання.

Але, ПАТ Банком ОСОБА_3 Дніпро , відповідно до поштового конверту (печатки підприємства Укрпошта на ньому), 08.12.2015 року пред'явлений позов до поручителя (а.с.61,т.1).

25.01.2016 року ОСОБА_2 отримана копія позовної заяви з доданими до неї документами, в тому числі розрахунком заборгованості, що підтверджується супровідним листом суду (а.с.106,т.1) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.120, т.1).

У постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 року в справах № 6-6цс14, № 6-53цс14 викладені висновки щодо застосування ч.4 ст.559 ЦК України.

А саме, зазначено, що застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

З огляду на викладене, судом встановлено, що поручитель (позивач) отримав вимогу кредитора (відповідача) про сплату заборгованості позичальника з нарахованих відсотків при зверненні банком до суду з первісним позовом.

Згідно п.5.1. кредитного договору, він діє до закінчення строку зазначеного в п.1.1. цього договору (28 лютого 2014 року), а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язання.

Враховуючи пункти 1.3, 6.1 договору поруки, якими встановлений строк договору поруки - 10 років, а також до повного виконання зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з пред'явленою 24.11.2015 року вимогою до кредитора про зміну строку виконання основного зобов'язання (на протязі трьох днів з моменту пред'явлення вимоги), вимога до поручителя про сплату нарахованих процентів за останні шість місяців пред'явлена (в будь якому випадку) в межах дії договору поруки.

За таких обставин, і навіть при застосуванні положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК України, порука також не є припиненою, та позов задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 03 серпня 2016 року ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за подачу цього зустрічного позову, на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України (в редакції, що діяла на той час), ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір (а.с.22, том 3).

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, а також звільненням позивача від сплати судового збору, відсутність даних про наявність інших судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, підстав для розподілу судових витрат між сторонами немає.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Ессенс-Преміум» про визнання припиненими правовідносин за договором поруки,

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя О.П. Пантилус