Постанова

від 10.05.2018 по справі 336/824/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 336/824/17Головуючий у 1-й інстанції Голубкова М.А. Пр. № 22-ц/778/883/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді - доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Мото Україна на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Мото Україна (надалі - ТОВ Експрес Мото Україна ) про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витребування трудової книжки

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-3), в якому просила:

- визнати її звільнення з посади незаконним,

- стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2016 року в розмірі 2386,73 грн.,

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки з 10.01.2017 року,

- зобов'язати відповідача видати їй трудову книжку;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що з жовтня 2016 року вона була прийнята на роботу в ТОВ Експрес Мото Україна на посаду диспетчера, з заробітною платою в розмірі 4000,00 грн., 1850,00 грн. з яких отримувала офіційно, а різницю отримувала на руки, неофіційно. 10.01.2017 року їй зателефонував керівник відділу кадрів роботодавця та повідомив про звільнення. Того ж дня вона написала заяву про звільнення її з посади за власним бажанням . Сам факт звільнення її з займаної посади вважає незаконним, оскільки до неї доган та стягнень не застосовувалось, а вона хоча і написала заяву про звільнення, не відпрацювала 14 днів. 12 січня 2017 року у касира ОСОБА_3, вона отримала оригінал наказу про звільнення, проте ні остаточного розрахунку по заробітній платі, ні трудової книжки - від відповідача не отримала. Остаточний розрахунок на банківську карту вона отримала лише 20.01.2017 року, проте, на думку позивача, їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі за грудень 2016 року в розмірі 2386,73 грн. Також вона вважала, що незаконні дії відповідача завдали їй моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року (а.с. 83-89, 106) позов позивача у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Експрес Мото Україна на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017 року по 16.11.2017 року в розмірі 18722,00 грн.

Стягнуто з ТОВ Експрес Мото Україна на користь ОСОБА_2 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 2265,78 грн.

Стягнуто з ТОВ Експрес Мото Україна на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Зобов'язано ТОВ Експрес Мото Україна передати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку.

Стягнуто з ТОВ Експрес Мото Україна на користь держави судовий збір в розмірі 2560,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, сторони у цій справі подали апеляційні скарги.

Позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 94-95) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки , починаючи з 10 січня 2017 року по день винесення рішення, виходячи із підтвердженого матеріалами справи середнього заробітку працівника (позивача).

Відповідач ТОВ Експрес Мото Україна у своїй апеляційній скарзі (а.с. 107-109) просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, його нормами апеляційний суд має керуватись при апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалами апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами сторін відкрито (а.с. 116, 129), справу було призначено до апеляційного розгляду спочатку без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (ухвала апеляційного суду від 15 січня 2018 року а.с.119, 139).

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 140) доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 повернуті останній.

У подальшому, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, ухвалою апеляційного суду (а.с. 143) дану справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи про час і місце розгляду цієї справи.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 12 квітня 2018 року, не відбувся (а.с. 154) та був відкладений через неявку у судове засідання у цій справі представника відповідача ТОВ Експрес Мото Україна , при цьому в апеляційного суду не було відомостей про вручення відповідачу ТОВ Експрес Мото Україна судової повістки на цю дату судового засідання.

У судове засідання 10 травня 2018 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 157-158) позивач ОСОБА_2 та представник відповідача ТОВ Експрес Мото Україна не з'явились, про причини своєї неявки та неявки своїх представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Навпаки, позивач ОСОБА_2 раніше подавала апеляційному суду заяву (а.с. 151) про розгляд цієї справи апеляційним судом за її відсутністю.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ТОВ Експрес Мото Україна і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх осіб, які беруть участь у цій справі.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача ТОВ Експрес Мото Україна задовольнити з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

Відповідно до ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення , постанови.

Згідно із ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 3, 10, 88, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст.11, 208, 509, 526, 530,625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у й цій справі лише в частині їх задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (16 листопада 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Суд у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушено судом першої інстанції норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, було встановлено, що резолютивна частина повного тексту рішення суду першої інстанції за своїм змістом (а.с.89) не відповідає резолютивній частині рішення (а.с. 83), яка була проголошена судом першої інстанції у судовому засіданні 16 листопада 2017 року.

Апеляційний суд повертав дану справу суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків, зокрема шляхом виправлення можливих описок (ухвала апеляційного суду а.с. 99).

Проте, суд першої інстанції без виправлення будь-яких описок в рішенні суду просто роздрукував новий текст вступної та резолютивної частини рішення із повного тексту рішення (а.с.106), який за своїм змістом начеб - то відповідає на теперішній час резолютивній частині повного тексту рішення, однак, цим суд першої інстанції не усунув вищезазначених недоліків цієї справи та порушень норм процесуального права.

Крім того, суд першої інстанції помилково послався в мотивувальній частині повного тексту рішення суду у цій справі на ст.ст.11, 208, 509, 526, 530,625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України (регулюють цивільні, а не трудові відносини) та ст. ст. 224-226 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (заочний розгляд справи), які застосуванню у цій справі не підлягали.

Оскільки, встановлено, що матеріали цієї справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 давала згоду на заочний розгляд цієї справи. Крім того, встановлено, що відповідач ТОВ Експрес Мото Україна надавав суду першої інстанції відзив із додатками на вищезазначений позов позивача у цій справі (а.с. 18-49), в якому чітко виказав свою позицію у цій справі, а саме: проти задоволення позову позивача у цій справі заперечував у повному обсязі та зазначав, з яких саме підставі.

Судом першої інстанції у цій справі в повному тексті рішення вже не було зазначено, що суд першої інстанції постановляв у цій справі ухвалу про заочний розгляд цієї справи та що останнє є заочним та роз'яснювався порядок оскарження рішення, ухваленого в загальному, а не заочному порядку.

Встановлено, що порушень з боку відповідача ТОВ Експрес Мото Україна при звільненні відповідача ОСОБА_2 10.01.2017 року з посади диспетчера адресного обслуговування регіонального структурного підрозділу (Запоріжжя) на підставі наказу № 19-К за власним бажанням ст. 38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.01.2017 року, немає (копія наказу відповідача та заяви позивача а.с. 5-6).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Так, відповідно до ст. 38 КЗпП України:

- ч. 1: працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

- ч. 2: якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Разом з тим, законодавство не передбачає обов'язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням.

У матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що ОСОБА_2 подавала ТОВ Експрес Мото Україна заяву про відкликання своєї вищезазначеної заяви від 10.01.2017 року про звільнення її за власним бажанням чи з'являлась на робочому місці після 10.01.2017 року або наполягала на скасуванні наказу про звільнення у подальшому, тобто, що остання вчиняла будь-які дії, передбачені ч.2 ст. 38 КЗпП України, хоча остання мала на це право.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 у цій справі не заявлялось позовних вимог про поновлення її на роботі у ТОВ Експрес Мото Україна на посаді диспетчера адресного обслуговування регіонального структурного підрозділу (Запоріжжя) взагалі , а тому останні не були предметом розгляду у суді першої інстанції у цій справі, та, відповідно, не є предметом апеляційного перегляду у цій справі.

Звідси, помилковими є висновки суду першої інстанції в оскаржуємому рішенні у цій справі про те, що ОСОБА_2 має право на стягнення у цій справі взагалі будь-якого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, встановлено, що позивач ОСОБА_2 позовних вимог про стягнення саме середнього заробітку за час вимушеного прогулу у своєму позові у цій справі взагалі не заявляла, тобто суд першої інстанції при вирішенні цієї справи вийшов за межі позовних вимог позивача ОСОБА_2, що є порушенням вимог ст. 11 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року.

В силу вимог ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 ч. 1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 була звільнена відповідачем ТОВ Експрес Мото Україна 10.01.2017 року, а виплата всіх сум, що належать позивачеві від відповідача останнім була здійснена трохи пізніше - 20.01.2017 року.

Однак, встановлено, що позивач ОСОБА_2 у цій справі в своєму позові не заявляла позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку саме за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку , а тому останні не були предметом розгляду судом першої інстанції у цій справі, а, відповідно, не можуть бути предметом апеляційного перегляду у цій справі, але можуть бути у подальшому предметом іншого позову ОСОБА_2 до ТОВ Експрес Мото Україна окремо від цієї справи.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 у своєму позові у цій справі наполягала на тому, що вона має право на стягнення з відповідача ТОВ Експрес Мото Україна середнього заробітку виключно за весь час затримки видачі їй її трудової книжки , з чим помилково погодився суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача передати позивачу належним чином оформлену трудову книжку та стягнувши середній заробіток з останнього на користь позивача за період з 11.01.2017 року по 16.11.2017 року в розмірі 18722,00 грн. (при цьому, також встановлено, що середній заробіток позивача у відповідача за один день затримки видачі трудової книжки розрахований судом першої інстанції у цій справі також невірно).

Так, дійсно в силу вимог ст. 46 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Але суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що належними, допустимими доказами відповідача у цій справі підтверджується той факт, що ще 12.01.2017 року ОСОБА_2 забрала свою трудову книжку з внесеним до неї записом про її звільнення у відповідача ТОВ Експрес Мото Україна разом із копією наказу про своє звільнення, але розписалась лише за отримання копії наказу про звільнення (наказ з відміткою про отримання, копія а.с. 30), ухилившись від розпису за трудову книжку (письмові пояснення керівника Запорізької дирекції Фармуга С.І. на ім'я директора ТОВ Експрес Мото Україна м. Київ, копія а.с. 33-34).

Таким чином, ОСОБА_2 у цій справі не було доведено належними, допустимими доказами того, що її трудова книжка досі знаходиться у відповідача ТОВ Експрес Мото Україна та не була їй видана, та зокрема з дати звільнення 10.01.2017 року по 12.01.2017 року саме з вини відповідача ТОВ Експрес Мото Україна , як того вимагає ст. 235 ч. 5 КЗпП України.

Оскільки, небажання працівника ОСОБА_2 своєчасно 10.01.2017 року отримати трудову книжку у відповідача ТОВ Експрес Мото Україна не може бути підставою для виплати їй середнього заробітку (згідно із відзивом відповідача а.с. 22: 10.01.2017 року позивач знаходилась на робочому місці, проте, у кінці робочого дня тишком залишила місце роботи ).

Згідно із п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним в орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Це положення Інструкції визначає порядок надсилання повідомлення виключно за умови відсутності працівника в день звільнення на роботі.

Однак, в день звільнення позивач знаходилась на роботі.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Встановлено, що жодної письмової згоди або повідомлення від позивача до відповідача з приводу пересилання її трудової книжки після 10.01.2017 року не надходило.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Крім того, матеріали цієї справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 взагалі зверталась до ТОВ Експрес Мото Україна про видачу їй її трудової книжки після її звільнення 10.01.2017 року та останній було відповідачем відмовлено у видачі останньої.

Підстави для звільнення ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, у цій справі у суді першої інстанції були відсутні.

Оскільки, відповідач позов позивача у цій справі не визнав у суді першої інстанції у повному обсязі (відзив а.с. 18-23).

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційних скарг сторін, зокрема позивача ОСОБА_2

Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні та зокрема позивачем ОСОБА_2 апеляційному суду не були надані.

Також, позивачем ОСОБА_2 суду першої інстанції у цій справі не було надано належних, допустимих доказів того, що у відповідача ТОВ Експрес Мото Україна перед нею на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції була наявна будь-яка нарахована, але невиплачена заробітна плата, у тому числі за грудень 2016 року в розмірі 2386,73 грн.

Оскільки, позивач у своєму позові взагалі наполягала на тому, що її оклад у відповідача становив 4000,00 грн. Проте, останнє спростовується штатним розписом, затвердженим відповідачем, станом на 30.09.2016 року, за яким розмір посадового окладу позивача у відповідача становив лише 1850,00 грн. (а.с.49).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, позивачем ОСОБА_2 у матеріали цієї справи не надані.

Не можуть бути належними, допустимими доказами наявності будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі, у тому числі за грудень 2016 року в розмірі 2386,73 грн., будь-які фото з монітору начеб - то з комп'ютера відповідача (а.с. 62-63), надані позивачем суду першої інстанції в обґрунтування свого позову у цій справі в цій частині вимог, які суд першої інстанції безпідставно прийняв у цій справі за належні, допустимі докази в цій частині позовних вимог позивача у порушення вимог ст.ст. 58-59 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.12017 року, ст. 81 ч. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Крім цього, в силу вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

При вищевикладених обставинах, встановлено, що права позивача ОСОБА_2, про які саме остання заявляє у цій справі у своєму позові, з боку відповідача ТОВ Експрес Мото Україна не були порушені.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, позивачем ОСОБА_2 суду у матеріали цієї справи не надані.

Відмова судом у цій справі у задоволенні первісних позовних вимог позивача до відповідача у цій справі (визнання звільнення незаконним, стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за грудень 2016 року в розмірі 2386,73 грн., стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки з 10.01.2017 року, зобов'язання відповідача видати трудову книжку ) є підставою для відмови судом у задоволенні похідних від них позовних вимог позивача до відповідача (про стягнення завданої у зв'язку із цим будь-якої моральної шкоди, та зокрема в розмірі 5000,00 грн.).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ Експрес Мото Україна , навпаки, ґрунтуються на законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості, ухвалено з порушенням вимог ЦПК України.

Звідси, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ Експрес Мото Україна слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове рішення, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ Експрес Мото Україна про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витребування трудової книжки у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі відмови у задоволенні позову позивача у цій справі у повному обсязі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь - яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 88, 209, 212-215 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141, 368, 371 - 372, 374, 376, 381-384 п.п. 8, 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Мото Україна задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Мото Україна про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витребування трудової книжки у цій справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 16 травня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.