Постанова

від 08.05.2018 по справі 802/777/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №802/777/16-а

адміністративне провадження №К/9901/19309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Курка О.П., судді - Білоус О.В., Совгира Д.І.)

у справі №802/777/16-а

за позовом Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Купала"

про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач звернувся в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Купала" (далі - Товариство) про стягнення коштів за податковим боргом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за ТОВ "Фірма "Купала" рахується податковий борг у розмірі 72 703 грн. 38 коп., що підлягає стягненню у судовому порядку та виник в результаті несплати пені та застосування до Товариства штрафних санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Купала" на користь Держави заборгованість з податку на додану вартість в сумі 72 703 грн. 38 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Купала" задоволено повністю, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Купала" на користь Держави заборгованість з податку на додану вартість в сумі 22 295 грн. 82 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила про протиправність нарахування податковим органом Товариству пені у період, за який ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2014 відповідачу було надано відстрочку сплати податкового боргу до 31.12.2015.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що після фактичного погашення платником податкового боргу, останній повинен сплатити пеню за весь період прострочення .

10 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, а також посилається на протиправність нарахування пені за період, на який судом було надано відстрочку.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку , передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке .

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за позивачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі

72 703 грн. 38 коп., з яких 22 295 грн. 82 коп. - штрафні санкції та 50 407 грн. 56 коп. - пеня .

Зазначені суми заборгованості виникли у результаті несплати Товариством грошових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 28.03.2016 №0002961501 у розмірі 21 285 грн. 82 коп., від 29.12.2015 №0050781501 у розмірі 50 грн., та від 29.12.2015 №0050791501 у розмірі 960 грн. (всього 22 295 грн. 82 коп.) Докази оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень в матеріалах справи відсутні.

Решта суми заборгованості у розмірі 50 407 грн. 56 коп. виникла в результаті несплати товариством пені нарахованої за період, на який ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2014 було відстрочено виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 19.08.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Купала" в дохід державного бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 106 539 грн. 03 коп. до 31.12.2015 року.

25.12.2015 Товариством було сплачено податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 106 445 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №79 (а.с. 55).

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до вимог п.п. 129.1.1 п. 29.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до приписів п. 32.1 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно пп. 32.2, 32.3 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Частиною 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, при цьому порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, а отже доводи контролюючого органу наведені в касаційній скарзі є обґрунтованими, а нарахування штрафних санкцій та пені у сумі є правомірним.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №812/8730/13-а

Пункт 2 ч. 1 ст. 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає .

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова