Рішення

від 22.12.2010 по справі 2-1647/10

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1647/10

РІШЕННЯ

іменем України

"22" грудня 2010 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді СеребряковоїТ.В.,

при секретарі судового засідання Фінько О.П.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

представника відповідачки ОСОБА_4,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про визнання договору купівлі - продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В позовній заяві зазначено, що 26 грудня 2000 р. позивачка ОСОБА_1 уклала письмовий договір купівлі - продажу з відповідачкою ОСОБА_3, за яким остання придбала у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Таборівка, вулиця Леніна №53 (п'ятдесят три). Разом з тим, умови договору сторонами не виконувались, оскільки останні мали на меті здійснити дарування вказаного будинку, але 26 грудня 2000 р. на Універсальній Товарно - Сировинній Біржі „Номінал» оформили цю угоду як купівлю - продаж.

Про порушення свого права позивачка дізналася лише в червні 2010 p., у зв'язку зі зверненням відповідачки ОСОБА_3 до приватного нотаріусу з метою оформлення відповідних документів на вказаний будинок.

Посилаючись на викладене, позивачка ОСОБА_1 просила позов задовольнити, визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 26 грудня 2000 р. та застосувати наслідки його недійсності.

19 листопада 2010 р. протокольною ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 уточнюючі позовні вимоги вказував, що позивачка ОСОБА_1 фактично подарувала відповідачці ОСОБА_3 вищевказаний житловий будинок. Проте, 26 грудня 2000 р. на Універсальній Товарно - Сировинній Біржі „Номінал" сторони оформили цю угоду як купівлю-продаж нерухомого майна, оскільки вважали, що настають такі ж самі правові наслідки, як і при даруванні.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнали, зазначавши, що позивачка ОСОБА_1, яка є мамою відповідачки, подарувала останній вказаний житловий будинок.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви. При цьому останній зазначав, що між сторонами відбулася угода купівлі - продажу нерухомого майна, за якою повністю були виконали всі істотні умози договору, а саме позивачка передала відповідачці обумовлений житловий будинок, а відповідачка передала останній визначену грошову суму, але в наступному сторони, які виконали угоду, ухилилися від її нотаріального посвідчення.

Також, посилався на те, що позивачкою ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності на звернення до суду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним, про причини неявки суд не повідомила. Ухвалою суду спрай ^ розглянута у відсутність позивачки, оскільки в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 26 грудня 2000 р. позивачка ОСОБА_1, інтереси якої за дорученням представляв ОСОБА_5, уклала письмовий договір купівлі - продажу нерухомого майна №235 (двісті тридцять п'ять) з відповідачкою ОСОБА_3, за яким остання придбала у власність житловий будинок, що знаходиться в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, по вулиці Леніна, №53 (п'ятдесят три). В договорі зазначено, що відчужене нерухоме майно складається з житлового будинку, позначеного на в плані літ. А -1, жила площа якого складає 37.90 кв.м., процент зносу 34%, літньої кухні - літ. Б-1, сараю - літ. Г-1, сараю - літ. Д -1, підвалу - літ. Е п/д, вбиральні - літ. Ж-1, душу - літ. 3-1, гаражу - літ. К-1, споруди - літ. №1.

При цьому, раніше вказаний будинок належав продавцю ОСОБА_1 на підстав^ Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 04 серпня 1987 p., виданого виконавчим комітетом Вознесенської районної Ради, на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської районної Ради народних депутатів Миколаївської області від 29 липня 1987 р. за №161, зареєстрованого у Вознесенському МБТІ 06 серпня 1987 р. за №30.

Даний договір укладений на Універсальній Товарно - Сировинній Біржі „Номінал", яка з 01 листопада 2004 р. припинила свою діяльність.

Придбаний за договором купівлі-продажу нерухомого майна житловий будинок, відповідачка зареєструвала на праві власності в Вознесенському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Враховуючи, що ст.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не передбачено застосування правил нового ЦК до питань, пов'язаних з недійсністю договорів, тобто за підставами, порядком та правовими наслідками визнання договорів недійсними, тому вирішення цих питань (підстав, порядку і правових наслідків визнання договорів недійсними) мають застосовуватися правила кодексу, який діяв на момент укладення такого договору.

Так, згідно ст.224 ЦК Української PCP (в редакції 1963 р.) за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплати за нього певну грошову суму.

За правилами ст.47 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 p., нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Підстави визнання договорів недійсними визначенні Главою З ЦК Української PCP 1963 p., зокрема ст. ст. 45-47, 49-58 ЦК України і такі підстави повинні мати місце саме на час укладення спірного договору.

Окрім того, за змістом ч.2 ст.58 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 p., суд встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду. Визнає, що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі.

Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в постанові „Про судову практику - розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 р. за №9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п.7).

З пояснень сторін, судом встановлено, що біржова угода купівлі - продажу спірного житлового будинку, що укладена між позивачкою та відповідачкою, мала на меті приховати іншу угоду-дарування.

Разом з тим, ч.2 ст.244 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 р. встановлено, що до^ договору дарування житлових будинків застосовуються правила передбачені для договорів

купівлі - продажу житлових будинків, зокрема ст.277 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 p., яка вказує про обов'язкове нотаріальне посвідчення таких договорів.

При недотриманні нотаріальної форми договір дарування, відповідно до ст.47 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 р. визнається недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, які передбачені ст.48 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 р. - обдарований повертає майно дарувальнику.

Законом України „Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 p., який регулює біржову діяльність, не передбачено укладення договорів дарування.

В судовому засіданні представник позивачки та відповідачка стверджували, що в момент укладення договору волевиявлення сторін було направлено на укладення договору дарування і обумовлений будинок переданий відповідачці у дар безоплатно.

При цьому відповідачка ОСОБА_3 вказувала також на те, що в момент укладення угоди фоші за будинок вона не передавала и після укладення спірної угоди вона та її мати залишились в ньому проживати.

Посилання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорку ОСОБА_5 на те, що він та відповідачка передали гроші за будинок, не можуть прийматися судом до уваги, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикпадене, суд приходить до висновку, що договір купівлі - продажу нерухомого майна, укладений 26 грудня 2000 р. на Універсальній Товарно-Сировинній Біржі „Номінал» між позивачкою та відповідачкою по справі, є удавним, оскільки прикривав договір дарування.

Разом з тим, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі етапі 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним (п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 р. за №9).

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає .що договір дарування є недійсним, тому необхідно застосувати наслідки недійсності (нікчемності) такого договору дарування, повернувши сторони у попередній стан, а саме: повернути житловий будинок №53 (п'ятдесят три), що розташований по вулиці Леніна в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області у власність позивачки ОСОБА_1.

В той же час, щодо вимог позивачки про скасування державної реєстрації права власності та відновлення реєстрації права власності, суд виходить з того, що такі вимоги не можна вважати самостійними позовними вимогами, оскільки рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19,27 Закону України від 1 липня 2004 p. № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» ).

Посилання третьої особи по справі ОСОБА_5 на пропуск строку на звернення до суду суд не приймає до уваги, оскільки про порушення свого права позивачка дізналась в червні 2010 p., у зв'язку зі зверненням відповідачки до приватного нотаріуса та поданням ОСОБА_5 позовної заяви про поділ майна.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про визнання договору купівлі -продажу недійсним підлягають частковому задоволенню.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України судовий збір та витрати з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом цивільної справи, сплачено при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про визнання договору купівлі - продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №235 (двісті тридцять п'ять) купівлі - продажу нерухомого майна - житлового будинку №53 (п'ятдесят три), що розташований по вулиці Леніна в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, який укладено на Універсальній Товарно - Сировинній Біржі „Номінал» 26 грудня 2000 р., між покупцем ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір дарування від 26 грудня 2000 р., укладений Універсальній Товарно - Сировинній Біржі „Номінал» 26 грудня 2000 р., за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар житловий будинок, що знаходиться в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, по вулиці Леніна, №53 (п'ятдесят три).

Застосувати наслідки недійсності (нікчемності) договору дарування, повернувши сторони у попередній стан, а саме: повернути житловий будинок №53 (п'ятдесят три), що розташований по вулиці Леніна в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області власність ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя