Ухвала

від 11.05.2018 по справі 699/141/18

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/141/18

Номер провадження № 2/699/258/18

УХВАЛА

про забезпечення позову

11.05.2018 року м. Корсунь-Шевченківський

Суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Линдюк В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 15 000 доларів США та 3% річних у розмірі 1 162 доларів США, що станом на день подачі позову становить 436 212 грн.

Ухвалою від 19.04.2018 року в даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 18.05.2018 року.

11.05.2018 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення поданого нею позову шляхом накладення арешту на частку 100% статутного капіталу ТОВ ВК-Кардинал (код ЄДРПОУ 40215079), яка належить ОСОБА_2, та заборонити державному реєстратору вчиняти реєстраційні дії, що пов'язані зі зміною учасників вказаного товариства, керівником та засновником якого одноособово являється відповідач, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.02.2018 року за № НОМЕР_1, доданий позивачем до заяви.

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України , а тому підлягає невідкладному розгляду, у порядку передбаченому ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідно до розписки від 12.06.2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1П грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США, строк повернення позики настав 13.07.2015 року. У разі не вчасного повернення коштів відповідач зобов'язувався передати у власність автомобіль НОМЕР_2, але вказаний автомобіль відповідач переоформив на іншу особу, а численні звернення позивача про повернення боргу ігнорує.

На даний час відповідач, будучи керівником (директором) ТОВ ЧК-Імператор (код ЄДРПОУ 38843270, юридична адреса: проспект Хіміків, 3, м. Черкаси), основним напрямком діяльності якого є жиропереробна промисловість та виробництво олії, 13.01.2016 року одноособово зареєстрував нову юридичну особу - ТОВ ВК-Кардінал (код ЄДРПОУ 40215079, юридична адреса: вул. Будіндустрії, 7, м. Київ) з аналогічним основним напрямком діяльності. Вказане, на думку позивача, може свідчити про штучне створення ОСОБА_2 відсутності майна на ТОВ ЧК-Імператор , оскільки враховуючи небажання відповідача погашати борг та поданий нею позов, він може відчужити майно, яке належить вказаному товариству, що призведе до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст. 150 ЦПК України . Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.05.2018 року, який є в загальному доступі в мережі інтернет, відповідач ОСОБА_2 є єдиним засновником (учасником) юридичної особи ТОВ ВК-Кардінал (код ЄДРПОУ 40215079), розмір статутного капіталу якого становить 1 000 грн.

Положеннями ст. 66 Господарського кодексу України передбачено, що джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про господарські товариства , господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Положеннями ст. 144 ЦК України передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Згідно змісту ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Майном господарського товариства, крім вкладів до статутного капіталу, також є продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності; одержані доходи; інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом. Частці засновника (учасника) в статутному капіталі пропорційно відповідає частка у майні господарського товариства, на яку засновки (учасник) має право.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 17.09.2014 року у справі № 6-31цс14, вказано, що у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статному капіталі, тобто, виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, передбаченому законом і статутом товариства. Згідно зі статтею 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства в статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності в нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника в статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві. Отже, за змістом зазначених норм права, майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора.

Виходячи з вищенаведених положень, допускається звернення стягнення на частку в майні господарського товариства, належну особі, а не на виражений в грошовій формі розмір вкладу до статутного (складеного) капіталу товариства.

Вклад до статутного фонду товариства, який має грошову оцінку, з моменту внесення до статутного капіталу є власністю самого товариства.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного України від 22.122006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Так, з позовної заяви вбачається, що між сторонами існує спір стосовно повернення ОСОБА_2 грошових коштів отриманих від ОСОБА_1 у виді позики у розмірі 15 000 доларів США, що підтверджується борговою розпискою, а також 3% річних у розмірі 1 162 доларів США, що станом на день подачі позову становить 436 212 грн.

Вказані грошові кошти відповідач своєчасно, тобто до обумовленого сторонами строку, яким є 13.07.2015 року, не повернув, та ігнорує вимоги ОСОБА_1 щодо їх повернення, та вживає заходи щодо відчуження належного йому майна.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), застосовується судами як джерело права.

Відповідно до змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16, вказано, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до змісту ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

При цьому, Європейський суд з прав людини у Рішенні 17.07.2008 року у справі Каіч та інші проти Хорватії вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також Європейським судом з прав людини у Рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У Рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини визначає, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Про вказане також зазначено і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми законодавства, Конвенції з врахуванням роз'яснень Верховного Суду України, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; встановленого спору між сторонами по справі та ціни позову, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Кардінал (код ЄДРПОУ 40215079, місцезнаходження: 18028, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Громова, 146, офіс 215), яка становить 100 %, вартістю 1 000 (одна тисяча) грн., а також заборони державному реєстратору вчиняти реєстраційні дії, що пов'язані зі зміною учасників вказаного товариства, до вирішення спору по суті.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності сторін, оскільки метою забезпечення позову є вжиття негайних, проте тимчасових заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; 2) до суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрована на території України, у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування можливих збитків відповідача, у зв'язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Відповідно до змісту правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 24.05.2017 року у справі № 6-640цс17, той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися належною йому часткою у статутному капіталі вказаного товариства та вчиняти дії щодо з метою реєстрації зміни учасників даного товариства, якщо про встановлену судом заборону йому було відомо.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-151, 153, 154, 258- 261, 353, 354, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Накласти арешт на частку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Кардінал (код ЄДРПОУ 40215079, місцезнаходження: 18028, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Громова, 146, офіс 215), яка становить 100%, вартістю 1 000 (одна тисяча) грн.

Заборонити державному реєстратору вчиняти реєстраційні дії, що пов'язані зі зміною учасників товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Кардінал (код ЄДРПОУ 40215079, місцезнаходження: 18028, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Громова, 146, офіс 215).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати сторонам по справі для відому, а також до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для негайного виконання.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Линдюк В.С.