Ухвала

від 14.05.2018 по справі 914/1483/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.05.2018 р. Справа№ 914/1483/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б. розглянувши у судовому засіданні матеріали скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотосервіс плюс", м. Львів,

на дії: Головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онисько Софії Василівної, м. Львів,

у справі № 914/1483/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Попова Володимира Ілліча, м. Стрий, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОСЕРВІС ПЛЮС", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 442 468,63 грн .

за участю представників сторін:

суб єкт оскарження: не з явився

від стягувача: не з явився

від боржника: Малець Ю.В.- представник

Суть спору:

27.04.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фотосервіс плюс від 27.04.2018р. (вх. №1134/18) на дії головного державного виконавця відділу Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онисько Софії Василівни щодо винесення постанови від 17.04.2018р. в межах виконавчого провадження № 55641527 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фотосервіс плюс виконавчого збору у розмірі 44 910, 56 грн.

Ухвалою від 03.05.2018 року прийнято скаргу до розгляду та призначено на 14.05.2018 року.

Представники стягувача та суб єкта оскарження в судове засідання 14.05.2018 року не з явилися.

11.05.18р. в канцелярію суду за вх. № 16674/18 від позивача (стягувача у справі) поступило пояснення, просить розгляд скарги здійснювати за відсутності стягувача та задоволити скаргу подану ТзОВ Фотосервіс плюс

Представник боржника в судове засідання з явився, в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у скарзі та просить суд їх задоволити.

Суб єкт оскарження в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( вх. № 16597/18 від 10.05.18), яке містить в матеріалах справи, на електронну адресу суду поступило клопотання про відкладення розгляду скарги, в задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки згідно ч.1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Частиною 2 ст. 342 ГПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець Попов Володимир Ілліч, м. Стрий, Львівська область

звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОСЕРВІС ПЛЮС", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 442 468,63 грн .

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2017 р. по справі №914/1483/17 позов задоволено. На його примусове виконання 04.09.2017р. було видано наказ, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОСЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 19162745, 79005, м.Львів, вулиця Зелена,2) на користь Фізичної особи-підприємця Попова Володимира Ілліча (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. С.Петлюри,59/1, ідентифікаційний номер-2556824038) заборгованість в розмірі 442 468,63 грн., з яких: 389 500,00 основний борг, 52 968,63 грн. пені, а також 6 637,03 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця від 12.12.17р. виконавче провадження № 54816972 повернуто виконавчий документ до суду у зв язку з прийняттям Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ ВіЕс Банк № 10-3/16005 на рішення господарського суду у справі № 914/1483/17 від 04.09.17р. до розгляду.

03.01.18р. супровідним листом № 914/1483/17/2/17 господарським судом надіслано оригінал наказу від 04.09.17 у зв язку припиненням апеляційного провадження Личаківському ВДВС міста Львова ГТУЮ у Львівській області.

Постановою державного виконавця 08.02.18р. на підставі вище зазначеного наказу відкрито виконавче провадження № 55641527.

30.03.2018р. стягувачем направлено на адресу Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області заяву про повернення виконавчого документа.

17.04.2018 року головним державним виконавцем Онисько Софією Василівною було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 55641527 та постанову про стягнення виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю Фотосервіс плюс у розмірі 44 910,56 грн. ВП № 55641527.

На думку представника (боржника), дії державного виконавця щодо винесення 17 квітня 2018 року в межах виконавчого провадження № 55641527 постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фотосервіс плюс виконавчого збору є незаконними. Зазначає, що відповідно до ч.1.,2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження : Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Стверджує, що за приписами вказаної статті, підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження є саме наявність фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача вказаних у виконавчому документі сум. Вважає, що оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з божника на користь стягувача коштів не відбулося , враховуючи ст. 27 Закону України Про виконавче провадження , правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 44 910,56 грн. (що становить 10% від суми коштів, які фактично стягнуті) відсутні.

З ясувавши обставини справи, оцінивши матеріали скарги, суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з такого.

Відповідно ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України ).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", надалі - Закон).

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частиною 1 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з нормами ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, а також співмірносгі заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з нормами ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії здійснюючи заходи примусового виконання рішень виключно у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 1 статті 40 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону , закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону ), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до закону України Про виконавче провадження стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону , закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону , якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Як встановлено з матеріалів справи, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.04.2018 ВП № 55641527, прийнято саме на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з надходженням заяви стягувача ФОП Попова Володимира Ілліча.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.2 Закону України Про виконавче провадження постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець повинен був дотримуватись порядку, встановленого Законом України Про виконавче провадження .

17 квітня 2018 року державним виконавцем Личаківського ВДВС ГТУЮ у Львівській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору № 55641527 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фотосервіс плюс виконавчого збору в розмірі 44910,567 грн.

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Згідно ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на викладені вище обставини та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, ст.ст. 234, 339, 340, 341, 342, 343 ГПК України, суд -

постановив:

1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фотосервіс плюс" - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Горецька З. В.