Рішення

від 08.05.2018 по справі 910/22985/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2018Справа № 910/22985/17

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області,

м. Львів

До Закладу "Всеукраїнська школа персональної освіти "Славія" імені Віктора Соломенка",

м. Київ

Про стягнення 28 486,66 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Грицькова І.О.

Від відповідача: Крошко М.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закладу "Всеукраїнська школа персональної освіти "Славія" імені Віктора Соломенка" про стягнення 28 486,66 грн., з яких: 11037,42 грн. заборгованості з орендної плати з врахуванням інфляційних втрат, 3024,36 грн. пені, 1103,74 грн. штрафу, 13321,14 грн. неустойки. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 96 оренди нерухомого державного майна від 27.06.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.18. відкрито провадження у справі № 910/22985/17, ухвалено розгляд справи здійснювати одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.02.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.18. суд відклав підготовче засідання на 27.02.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.18. відзив Закладу "Всеукраїнська школа персональної освіти "Славія" імені Віктора Соломенка" № б/н від 24.02.18. повернуто відповідачу без розгляду.

Крім того, в судовому засіданні 27.02.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 13.03.18.

В судовому засіданні 13.03.18. відповідачем підтримано клопотання про поновлення йому строку для подачі відзиву, який останнім було викладено у відзиві, поданому 06.03.18. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 13.03.18. врахувавши, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив поновити Закладу "Всеукраїнська школа персональної освіти "Славія" імені Віктора Соломенка" пропущений процесуальний строк на подачу відзиву.

При цьому, в письмовому відзиві відповідач просить суд врахувати, що відповідач не встиг скористатись відремонтованим орендованим приміщенням та поніс матеріальні затрати на ремонт такого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.18. продовжено строк підготовчого провадження до 10.04.18., відкладено підготовче засідання у справі на 27.03.18.

27.03.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/22985/17 до судового розгляду по суті на 26.04.18.

26.04.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.05.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.18. залишено без розгляду та повернуто Закладу "Всеукраїнська школа персональної освіти "Славія" імені Віктора Соломенка" клопотання від 03.05.18. про долучення письмових пояснень до справи та письмові пояснення з додатком (копією постанови про відкриття виконавчого провадження).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 08.05.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.05.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 96 державного нерухомого майна (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення № № 17, 18, 25, 26 загальною площею 55,6 кв.м, які розташовані на першому поверсі триповерхової адміністративної будівлі літ. А-3 за адресою: м. Львів, вул. Солодова, 10 (далі - Майно), яке перебуває на балансі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Балансоутримувач).

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше підписання сторонами акта приймання-передавання Майна.

27.06.12. на виконання умов Договору сторони підписали Акт приймання-передавання державного нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме Майно.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995. № 786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди квітень 2012 року 1740,00 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - червень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди квітень 2012 року на індекс інфляції за травень, червень 2012 року.

Згідно п. 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі користування Майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою на основі розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: 50% від розміру орендної плати за кожний місяць до Державного бюджету через органи Державного казначейства; 50% від розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (п. 3.6 Договору).

Згідно п. 10.1. Договору його укладено до 25.06.15. включно.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.15. у справі № 910/2445/15-г, яке набрало законної сили 21.04.15., розірвано договір оренди державного нерухомого майна від 27.06.12. № 96, укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язано відповідача звільнити орендовані вбудовані нежитлові приміщення №№ 17, 18, 25, 26 загальною площею 55,6 кв.м, які розташовані на першому поверсі триповерхової адміністративної будівлі літ. А-3 за адресою: м. Львів, вул. Солодова, 10 та повернути Львівському національному медичному університету імені Данила Галицького орендовані вбудовані нежитлові приміщення №№17, 18, 25, 26 загальною площею 55,6 кв.м, які розташовані на першому поверсі триповерхової адміністративної будівлі літ. А-3 за адресою: м. Львів, вул. Солодова, 10; стягнуто з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з квітня 2014 року по січень 2015 року в сумі 7849,78 грн., 1799,94 грн. пені та 784,98 грн. штрафу.

Обставини, встановлені у справі № 910/2445/15-г, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.15. у справі № 910/2445/15-г, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання (п. 10.9 Договору).

У разі припинення (розірвання) Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно (п. 3.11 Договору).

Актом від 26.06.15. балансоутримувач прийняв, а Орендар повернув Майно за Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за Договором за січень, лютий березень та 20 днів квітня 2015 року в сумі 11037,42 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За своє правовою природою Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої Договором орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, до матеріалів справи не надав доказів повної оплати заборгованості за Договором за січень, лютий березень та 20 днів квітня 2015 року в сумі 11037,42 грн.

З огляду на вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11037,42 грн. орендної плати, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем пред'явлено до стягнення 3024,36 грн. пені, 1103,74 грн. штрафу.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі коли на дату сплат орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема є сплата неустойки. (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом здійснено перерахунок пені і штрафу та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1118,56 грн. пені та 1103,74 грн. штрафу. Пеню в сумі 1905,80 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Як встановлено судом, відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу майна після розірвання Договору в судовому порядку.

Як відзначалось судом, у відповідності до Акту приймання-передавання нерухомого державного Майна згідно Договору оренди від 27.06.12. № 96, 26.06.15. Майно було повернуто відповідачем Балансоутримувачу.

При цьому рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.15. у справі № 910/2445/15-г набрало законної сили 21.04.15.

Крім того, судом враховано положення 10.8 Договору, за умовами якого у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191 та п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

При цьому умовами пункту 10.10 Договору встановлено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за весь час користування Майном за час прострочення.

Позивач нарахував неустойку в розмірі 13321,14 грн.

Оскільки, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній своєчасно не звільнив надані йому за Договором в оренду приміщення, то позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 13321,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно доводів відповідача про те, що він не встиг скористатись відремонтованим орендованим приміщенням та поніс матеріальні затрати на ремонт такого приміщення, суд звертає увагу Закладу "Всеукраїнська школа персональної освіти "Славія" імені Віктора Соломенка" на положення пунктів 5.7, 10.8 Договору, якими сторони погодили наступне. Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого Майна і не тягне за собою зобов'язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю держави і компенсації не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закладу "Всеукраїнська школа персональної освіти "Славія" імені Віктора Соломенка" (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 16-А; ідентифікаційний код 31457520) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; ідентифікаційний код 20823070) 11037 (одинадцять тисяч тридцять сім) грн. 42 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 1118 (одну тисячу сто вісімнадцять) грн. 56 коп. пені, 1103 (одну тисячу сто три) грн. 74 коп. штрафу, 13321 (тринадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 14 коп. неустойки, 1492 (одну тисячу чотириста дев'яносто дві) грн. 96 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.05.18.

Суддя Т.М. Ващенко