Постанова

від 14.05.2018 по справі 914/1648/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Справа № 914/1648/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Мазепа Н.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача : ОСОБА_2; ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ-Охорона» , м.Львів, Вих. № 15 від 20.02.2018р. (вх. № 01-05/740/18 від 01.03.18)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р. (головуючий суддя Манюк П.Т., судді Пазичев В.М., Фартушок Т.Б., повний текст рішення складено 31.01.2018р.)

у справі № 914/1648/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ-Охорона» , м. Львів

про : стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

10.08.2017р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ-Охорона» про стягнення збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.12.2014 між сторонами у справі було укладено договір № 60-Ф про надання охоронних послуг (надалі - договір № 60-Ф), відповідно до п. 1.1. якого замовник передає, а охорона приймає під охорону майно, зокрема майно на будівельному майданчику за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418 та/або їх відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації (додаток 1 до договору). Відповідно до дислокації об'єкта охорони «Новобудова» вул. Шевченка, 418, завданням охорони поста № 1 є забезпечення контрольно-перепускного режиму на території будівництва; охорона матеріальних цінностей, які розташовані на території об'єкта та здані під охорону; охорона окремих об'єктів та ТМЦ: вагончик (виконроб), вагончик (побутовий), будівельна техніка (згідно списку), будівельні матеріали (згідно опису) та поста 2: охорона будівель та матеріальних цінностей, які розташовані на території об'єкта та здані під охорону. 09.08.2016, відповідно до журналу прийому-передачі матеріальних цінностей пост № 2, під охорону замовник передав, а представник охорони прийняв перелік об'єктів, зокрема і склад матеріалів № 12, що підтверджується підписами представника охорони про прийняття цих об'єктів під охорону. Проте, як стверджує позивач, зранку 10.08.2016 представник охорони не передав об'єкти представнику ПрАТ «ІРОКС» , про що свідчить відсутність підпису представника охорони у графі журналу «Здав» . 10.08.2016 ОСОБА_4, що призначений виконробом об'єкта будівництва по вул. Шевченка, 418 звернувся з доповідною запискою, в якій доводив до відома про те, що охоронця відповідача о 07 год. 30 хв. 10.08.2016 не було на об'єкті охорони. З доповідною запискою аналогічного змісту звернувся й охоронець позивача ОСОБА_5, який мав прийняти об'єкт з-під охорони від охоронця відповідача 10.08.2016. Окрім того, у позовній заяві стверджується, що вищевказаними особами - працівниками ПрАТ «ІРОКС» було встановлено, що зі складу № 12 на будівництві по вул. Шевченка, 418 у м. Львові було викрадено ряд інструментів та матеріалів, про що складено доповідну записку від 10.08.2016. Відповідно до довідки від 15.08.2016 вих. № 855 (надалі - довідка) вказані в доповідній записці від 10.08.2016 викрадені матеріальні цінності знаходились на балансі підприємства позивача та загальна вартість викрадених матеріальних цінностей склала 152 463, 90 грн. Враховуючи вищевказані обставини та керуючись п. 6.1. договору № 84-Ф, ПрАТ «ІРОКС» звернулося до ТзОВ, «ЗІТ- Охорона» з листом - вимогою від 15.08.2016 № 853 про відшкодування шкоди в розмірі 152 463, 90 грн, завданої позивачу крадіжкою матеріальних цінностей зі складу № 212 на об'єкті - будівельному майданчику за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418, який був прийнятий під охорону відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р. у справі № 914/1648/17 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» на користь Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» суму в розмірі 89 596, 93 грн з яких: 88 272, 84 грн - збитків та 1 324, 09 грн - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Оскарженим рішенням встановлено, що позивачем належними доказами доведено факт передачі 09.08.2017 об'єкта під охорону відповідачу. Таким чином, у відповідача був обов'язок згідно з умовами договору № 84-Ф забезпечувати у межах наданих повноважень охорону об'єкта від розкрадання. Крім того, Відповідач не довів, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення у вигляді неналежного виконання умов договору охорони, що спричинило вчинення крадіжки належного позивачу майна, та факт крадіжки якого виявлено лише працівниками позивача, а не відповідача, тому суд дійшов висновку щодо наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що розрахунок збитків завданих позивачу крадіжкою, виходячи із приписів ст. 951 ЦК України, слід проводити з врахуванням вартості викрадених матеріальних цінностей, зазначених у актах приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів із введенням їх в експлуатацію, де зазначена їх первісна (балансова) вартість, копії яких позивачем долучені до матеріалів справи, а не на підставі вартості нових матеріальних цінностей, придбаних після крадіжки. Отже, провівши відповідний перерахунок, суд вважає підставною та обґрунтованою суму збитків позивача у загальному розмірі 88 272, 84 грн.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р. у справі № 914/1648/17, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р. скасувати та прийняте нове, яким в позові ПрАТ «ІРОКС» відмовити.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції передчасно прийшов висновку, щодо належного відповідно до умов договору порядку передачі позивачем своїх матеріальних цінностей відповідачу під охорону, в свою чергу позивач порушив цей порядок, а у випадку порушення працівниками замовника визначеним договором порядку приймання (здавання) Об'єкта під охорону Охорона не несе відповідальності за стан збереження майна на об'єкті , п. 3.10 Договору. Скаржник наголосив на тому, що місцевий господарський суд визнав як належним та допустимим доказом службові записки виконроба позивача ОСОБА_4 та охоронника позивача ОСОБА_5 та зошит прийому-передачі матеріальних цінностей, але не врахував та не надав належної оцінки доказам відповідача, а саме письмовому поясненню ОСОБА_6 та журналу прийому передачі та контролю несення служби, що на думку відповідача є порушенням принципу змагальності сторін судового процесу. Також, апелянт зазначає, що позивачем не надано актів введення в експлуатацію на матеріальні цінності про зникнення яких він заявляє, тому на думку відповідача позивач належним чином не підтвердив наявність на балансі цих цінностей. Також, апелянт стверджує, що судом не доведено наявність вини відповідача та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та не враховано ряд обставин, а саме норму п. 6.1 та п.6.3 договору, а також не враховано відповідь Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області № Аз-130/43/10-17 від 24.10.2017р., в якій чітко зазначено, що вини працівників відповідача у вчиненні крадіжки майна позивача не встановлено. Крім того, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 88 272, 84 грн., але в матеріалах справи відсутній розрахунок з якого суд виходив визначивши цю суму, також відсутня постанова органу дізнання, слідства або вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, або внаслідок пожежі, чи з інших обставин, що допущені з вини охорони. Крім того, позивачем сума спричинених збитків визначена самостійно в односторонньому порядку без залучення представників відповідача та без проведення інвентаризації, що є порушенням Положення Про інвентаризацію активів та зобов'язань та умовами договору. Також, позивачем не виконано вимоги акту про технічне укріплення об'єкту. При цьому, апелянт стверджує, що 29.09.2017 року у судовому засіданні було оголошено, що суд переходить до розгляду справи по суті, тому подання позивачем 06.10.2017 року заяви про зміну підстав позову та прийняття такої судом є порушенням норм процесуального права, а саме ст. 22 ГПК (в редакції чинній на момент подання заяви).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу № 217 від 18.03.2018 р., в якому останній просить рішення Господарського суду Львівської області у даній справі від 23.01.2018р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, відповідач зазначає, що 09.08.2016 р. замовник (позивач), відповідно до журналу прийому-передачі матеріальних цінностей пост № 2, передав, а представник охорони (відповідач) прийняв перелік об'єктів, зокрема і склад № 12, що підтверджується підписами представника охорони про прийняття цих об'єктів під охорону. Отже на думку позивача, судом було встановлено фактичні обставини справи які підтверджені відповідними доказами. Крім того, зазначає, щодо пояснення охоронника ОСОБА_6, то вони спростовуються встановленим фактом, а саме відсутністю його підпису в журналі прийому - передачі матеріальних цінностей. Стосовно даного журналу прийому передачі та контролю несення служби, то даний журнал є внутрішнім журналом відповідача до введення якого і контролю ведення за яким позивач не має. Також, позивач вважає, що представлені ним у суді акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів є належним доказом який підтверджує про наявність у нього на балансі і у власності відповідних матеріальних цінностей зокрема і тих які були викрадені. Таким чином, позивач вважає, що 09.08.2016р. відповідачу було передано під охорону об'єкт та матеріальні цінності за адресою м. Львів вул.. Шевченка, 418, а тому у нього був обов'язок згідно умов договору про його збереження. Окрім того, факт крадіжки було виявлено не представниками відповідача, а саме представниками позивача.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н, б/д (01-04/2941/18 від 11.05.2018р.), в якому останній просить проводити розгляд справи, яка призначена на 14.05.2018р. без участі представника позивача.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Позивач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак клопоче про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення до позовної заяви в якій позивач вказує, що предметом спору у справі є стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів за завдану матеріальну шкоду, однією з підстав позову є договір № 60-Ф про надання охоронних послуг від 22.12.2014р. Правовідносини по даному договору припинилися між сторонами, в зв'язку із укладенням сторонами договору № 84-Ф від 16.12.2015р., причиною припинення правовідносин між сторонами по договору від 22.12.2014р. було те, що договір передбачав надання послуг на чотирьох об'єктах позивача, тому з метою впорядкування надання послуг та для зручності ведення як бухгалтерського та податкового обліку, було припинено дію договору від 22.12.2014р. № 60-Ф, та укладено договір від 16.12.2015р. № 84-Ф а саме, щодо надання послуг за адресою м. Львів, вул.. Шевченка, 418. Таким чином, позивач уточнює свої підстави щодо звернення до суду по даній справі, а саме правовідносини між сторонами які передбачають відповідальність відповідача перед позивачем щодо відшкодування завданої шкоди є договір від 16.12.2015р. № 84-Ф про надання охоронних послуг.

Вищенаведена заява була прийнята судом, що вбачається із прийнятого рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2018 р. у даній справі.

Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2017р., суд першої інстанції встановив, що подана заява про уточнення позовних вимог є по своїй суті заявою про зміну підстав позову.

15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Проте, оскільки заява про зміну підстав позову була подана до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній з 15.12.2017, апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість прийняття даної заяви до розгляду першої інстанції з урахування положень Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній на момент розгляду справи та вчинення окремих процесуальних дій судом першої інстанції.

статтею 22 цього Кодексу , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу , в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви .

Зі змісту даної норми права вбачається, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу .

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України ), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України .

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставою позову у даній справі є укладений між позивачем та відповідачем договір №60-Ф від 22.12.2014р. про надання охоронних послуг.

Зміною підстави позову є договір укладений між позивачем та відповідачем № 84-Ф від 16.12.2015р. про надання охоронних послуг, оскільки договір №60-Ф від 22.12.2014р. про надання охоронних послуг припинив свою дію.

Судовий розгляд справи №914/1648/17 по суті був розпочатий 29.09.2017р. , про що зазначено у протоколі судового засідання по даній справі від 29.09.2017р . (т.1 а.с.86).

З протоколу судового засідання від 02.10.2017 вбачається, що судом були роз'яснені учасникам судового процесу їх права та обов'язки, позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору; відповідач щодо позовних вимог заперечив, подав пояснення по справі. (т.1,а.с.161).

Заява про зміну предмета позову подана позивачем 06.10.2017(вх..№ 33974/17 від 09.10.2017р.), тобто після того як розпочався розгляд справи по суті, що не відповідає вимогам статті 22 ГПК України .

В п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу . Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК , проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що подана позивачем заява від 06.10.2017р. про зміну підстав позову, у якій наведена вимога, що змінює підставу позову, подана до Господарського суду Львівської області після початку розгляду справи по суті, а відтак підлягає залишенню без розгляду.

Таким чином, дані спірні правовідносини повинні розглядатися на підставі первинно поданих позовних вимог.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» у первісній редакції позову задоволенню не підлягають з огляду на таке.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Стаття 8 ОСОБА_7 України "Про охоронну діяльність" передбачає, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Як встановлено судом, 22.12.2014 між сторонами у справі було укладено договір № 60-Ф про надання охоронних послуг, відповідно до п. 1.1. якого замовник передає, а охорона приймає під охорону майно: офісного приміщення за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7; на будівельних майданчиках за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418, вул. Антонича, 8 в подальшому об'єкти та/або їх відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації (додаток 1 до договору). Відповідно до дислокації об'єкта охорони «Новобудова» вул. Шевченка, 418, завданням охорони поста № 1 є забезпечення контрольно-перепускного режиму на території будівництва; охорона матеріальних цінностей, які розташовані на території об'єкта та здані під охорону; охорона окремих об'єктів та ТМЦ: вагончик (виконроб), вагончик (побутовий), будівельна техніка (згідно списку), будівельні матеріали (згідно опису) та поста 2: охорона будівель та матеріальних цінностей, які розташовані на території об'єкта та здані під охорону.

На підставі звернення генерального директора ПрАТ Ірокс про розірвання договору № 60-Ф було видано наказ № 53/р від 15.12.2015р. про припинення дії договору № 60-Ф з 31.12.2015р., який зареєстрований в книзі обліку наказів.

Таким чином, з метою впорядкування надання послуг та для зручності ведення як бухгалтерського та податкового обліку, між сторонами було припинено дію договору № 60-Ф, та 16.12.2015 укладено договір № 84-Ф, а саме щодо надання послуг за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418., що не заперечується сторонами.

Так, відповідно до п. 1.1 договору № 84-Ф замовник передав, а охорона прийняла під охорону на будівельних майданчиках за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418, в подальшому об'єкти, або їх відокремленні приміщення (будівлі) перераховані у дислокації (додаток № 1 до договору). Термін дії договору № 84-Ф встановлений до 31.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, в період 09-10.08.2016 із охоронюваного відповідачем (пост № 2) складу № 12 на будівництві по вул. Шевченка, 418 у м. Львові було викрадено ряд інструментів та матеріалів, тобто під час дії та на умовах договору про надання охоронних послуг № 84-Ф від 16.12.2015р.

Отже, договір № 60-Ф про надання охоронних послуг припинив свою дію з 31.12.2015р. зобов'язання, у тому числі і грошові, за такими договорами також припинились із зазначеної дати в силу вимог статей 901 , 978 Цивільного кодексу України та п.11.1 Договору.

При цьому обставини щодо укладення договору № 84-Ф від 16.12.2015 р. про надання охоронних послуг, який стосується охоронни об'єкту та матеріальних цінностей в період 09-10.08.2016, свідчать про фактичну зміну ним підстав позову, право на яку мало бути реалізовано ним виключно до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Таким чином, позивач безпідставно та необґрунтовано посилається на порушення зобов'язання відповідачем за договором № 60-Ф від 22.12.2014р., оскільки вказаний договір не був чинний на момент виникнення спірних правовідносин а, саме 10.08.2016 року, під час дії договору про надання охоронних послуг № 84-Ф від 16.12.2015р.

Отже, розрахунок збитків, які заявлені позивачем, виходячи із приписів чинного законодавства не підлягають до задоволення, оскільки такі є безпідставно нараховані на умовах договору 60-Ф від 22.12.2014р. про надання охоронних послуг.

А тому, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись, ст. ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ-Охорона» задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р. у справі №914/1648/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» (79034, м. Львів, вул. Проф. Буйка, 17а, код ЄДРПОУ 23958651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» (79070, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 38208654) 3 430, 45 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду в порядку встановленого ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 16.05.2018 року.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.