Постанова

від 10.05.2018 по справі 906/701/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Справа № 906/701/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Судді доповідача (головуючого судді) Маціщук А.В.,

судді Олексюк Г.Є.,

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Харитонюк О.В.

за участю прокурора Лис Н.В.

за участю представників сторін:

відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Житомирської області - нач.юр.від ОСОБА_2 (пост.дов. № 02-9/129 від 15.01.2018 р.)

відповідача ОСОБА_3 (Фермерського) господарства "Промінь" - директора ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5 управління Держгеокадастру України у Житомирській області - не з`явився

третьої особи ОСОБА_6 сільської ради - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 18.01.2018 р. суддею Маріщенко Л.О. о 16:29 год в приміщення Господарського суду Житомирської області, повний текст складено 29.01.2018 р.

у справі № 906/701/17

за позовом Керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави

до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Житомирської області

до ОСОБА_3 (Фермерського) господарства "Промінь"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру України у Житомирській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 сільської ради

про визнання незаконним та скасувати розпорядження від 01.03.2013 р. №65, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №292-13 від 17.05.2013 р., зобов'язання повернути земельну ділянку площею 17,42 га

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2018 р. у справі № 906/701/17 відмовлено у задоволенні позову керівнику ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Житомирської області, до ОСОБА_3 (Фермерського) господарства "Промінь" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру України у Житомирській області та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 сільської ради про визнання незаконним та скасувати розпорядження райдержадміністрації від 01.03.2013 р. № 65, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 292-13 від 17.05.2013 р., зобов'язання повернути земельну ділянку площею 17,42 га.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2018 р. у справі № 906/701/17 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заступник прокурора Житомирської області вважає, що рішення господарського суду є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає також, що судом неправильно визначено зміст спірних правовідносин.

Не погоджується із висновком суду, що прокурором не підтверджено підстав для здійснення представництва інтересів держави та, що позивачем у даній справі має бути Житомирська обласна державна адміністрація, яка не позбавлена права на звернення до суду самостійно. Заперечує, що звернення прокурора до суду з даним позовом є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме принципу рівності сторін, оскільки прокурор займає одну зі сторін спору.

Прокурор заперечує, що обласні державні адміністрації є розпорядниками земель вод-ного фонду, які надаються для рибогосподарських потреб, оскільки такі повноваження ви-никли лише з набранням чинності Законом України Про аквакультуру , тобто з 01.07.2013 р.

Звертає увагу, що на момент звернення прокурора з позовом до суду, діяла редакція ГПК України до 15.12.2017 р. У позовній заяві прокурором визначено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, саме Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. Проте, вказаний орган не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовами про скасування незаконних розпоряджень у сфері розпорядження землями та про визнання недійсними договорів оренди, а тому прокурор у даній справі, згідно норм процесуального права, набув статусу позивача.

Вважає, що порушення (відкриття) провадження у справі судом одночасно підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді. Тому, висновки господарського суду щодо недоведеності підстав представництва та відмови у зв'язку з цим у задоволенні позову є хибними.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник доводить, що прокурором у позові аргументовано, що прийняте ОСОБА_1 районною державною адміністрацією розпорядження № 65 від 01.03.2013 та укладений на його підставі договір оренди не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки надання земельної ділянки в оренду відбулось без проведення земельних торгів, а договір оренди укладений за відсутності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням якої має бути визначена така істотна умова як орендна плата, отже - ОСОБА_1 районна державна адміністрація при прийняті оскаржуваного розпорядження діяла неправомірно, за межами процедури проведення земельних торгів та за відсутності підстав, встановлених ч. 2 ст.134 ЗК України.

Посилання суду на те, що прокурором не надано докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст.367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців не підкріплене жодним нормативно-правовим актом, який стосується виконання прокурором наданих законом повноважень, - скаржник вважає таким, що не відповідає жодному нормативному акту, який стосується виконання прокурором наданих законом повноважень.

Таким чином, доводи суду першої інстанції про неповідомлення Житомирської обласної державної адміністрації про порушення їхнього права спростовується вищевикладеним, оскільки остання, на момент винесення оспорюваного розпорядження та укладення договору оренди не була розпорядником цих земель.

Скаржник просить врахувати наведені обставини і скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2018 р. у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_1 районна державна адміністрація Житомирської області подав відзив на апеляційну скаргу, просить, рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2018 р. у справі № 906/701/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Вважає, що керівник ОСОБА_1 місцевої прокуратури не набув господарської процесуальної дієздатності, статусу та повноважень позивача, оскільки прокурор на час звернення до суду не надав доказів не вжиття органом державної влади заходів захисту інтересів держави та потреби в їх захисті, також не надав доказів повідомлення суб'єкта владних повноважень про звернення до суду. При цьому зазначає, що право на звернення з даним позовом до суду мало право Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, проте з даним позовом Головне управління не зверталося.

Вважає, що прокурором не дотримано норми ст.ст.33, 36, 43, 50 Закону України Про місцеві державні адміністрації , відповідно до яких визначено контроль за законністю прийнятих рішень (розпоряджень) головами районних державних адміністрацій, дію та бездіяльністю посадової особи районної адміністрації.

Разом з тим, прокурором не надано суду доказів щодо повідомлення Житомирської обласної державної адміністрації та ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Житомирській області про виконання функцій контролю та про звернення з позовом до суду.

Також зазначає, що рішення голови райдержадміністрації прийнято виходячи із пропозиції комісії, до складу якої входять представники державної податкової інспекції, земельного відділу інших компетентних органів в зв'язку з тим, що в штаті РДА відсутні фахівці із відповідними спеціальними знаннями в галузі земельних відносин.

Крім того, відповідач заявив про застосування пропущеної позовної давності. Пояснює, що на вимогу прокурора Бердичівського району загальним відділом апарату ОСОБА_1 районної державної адміністрації щомісячно прокурору надавались копії розпоряджень голови райдержадміністрації, дані документи проходили експертизу на предмет їх відповідності чинному законодавству України в порядку загального нагляду за законністю. До матеріалів справи надана відповідь райдержадміністрації на запит прокурора, якою підтверджено факт передачі прокурору оспорюваного розпорядження голови райдержадміністрації від 01.03.2013 р. № 65. Тому вважає, що строк позовної давності розпочався у березні 2013 року.

Крім того, відповідач зазначає, що пункт 3 позовних вимог пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки на даний час розпорядження земельними ділянками водного фонду та водними об'єктами з використанням для рибогосподарських потреб не належить до повноважень районних державних адміністрацій, враховуючи зміни в законодавстві, що відбулись після укладення договору оренди, і відповідно до ст.148-1 ЗК України райдержадміністрація втратила статус орендодавця.

Відповідач ОСОБА_7 (Фермерське) господарство "Промінь" подав відзив на апеляційну скаргу, вважає безпідставними доводи скаржника щодо невідповідності вимогам чинного законодавства розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Житомирської області № 65 від 01.03.2013 р. та договору оренди, укладеного на підставі цього розпорядження. Зазначає, що ОСОБА_7 (Фермерське) господарство "Промінь" орендує спірний об'єкт з 15.06.2009 р. з продовженням договору оренди в установленому законодавством порядку на нові терміни, а тому відповідно до абз.15 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Крім того, з 03.12.2012 р. СФГ Промінь орендує у Терехівської територіальної громади гідроспоруду № 15, яка є невід`ємною складовою водного об'єкта, розташованого на вищеназваній земельній ділянці, що підтверджується договором оренди. Вказана обставина є додатковою підставою, яка виключає необхідність у проведенні земельних торгів відповідно до абз.1 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Також відповідач вважає, що скаржник незаконність договору оренди земельної ділянки № 292-13 від 17.05.2013 р. безпідставно обґрунтовує тим, що договір оренди укладений за відсутності нормативно грошової оцінки земельної ділянки, проведення якої є обов'язковою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, оскільки у п.п. договору 9-14 вказано орендну плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, що в повній мірі узгоджується з нормами абз.3 ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі .

Зазначає, що на даний час СФГ Промінь одержало технічну документацію з нормативно-грошової оцінки, що підтверджується копією ОСОБА_2 із технічної документації про нормативно-грошової оцінку земельної ділянки. Рішенням ОСОБА_1 районної ради № 327 від 10.11.2017 р., затверджено технічну документацію про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки водного фонду, яка передана в оренду СФГ Промінь та внесені відповідні зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати.

Враховуючи викладене, відповідач СФГ Промінь просить рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2018 р. у справі № 906/701/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа ОСОБА_6 сільська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому пояснює, що у 2012 році між СФГ Промінь та Терехівською сільською радою був укладений нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна, а саме - гідротехнічної споруди. Термін дії договору закінчується в 2037 році. Тому при задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в майбутньому виникне проблемна ситуація і буде неможливо передати спірну земельну ділянку іншому орендареві, оскільки розташоване на ній майно перебуває в оренді в іншої юридичної особи - ПП СФГ Промінь .

Просить врахувати той факт, що орендна плата за даним договором врахована при формуванні дохідної частини сільського бюджету, а задоволення позову призведе до порушення інтересів територіальної громади, яку представляє сільська рада.

Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2018 р. у справі № 906/701/17 винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права із врахуванням прав і повноважень сторін у справі. У відзиві на апеляційну скаргу просить розгляд справи здійснювати без участі представника сільської ради.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру України у Житомирській області відзив на апеляційну скаргу не надала. Подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Треті особи ОСОБА_6 сільська рада і Головне управління Держгеокадастру України у Житомирській області не забезпечили участь представників у судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.04.2018 р. прокурор не надала пояснень щодо заяви відповідача про застосування позовної давності та заявила клопотання про відкладення розгляду справи для одержання необхідної інформації від прокуратури Житомирської області.

З метою повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та враховуючи, що обставини пропуску прокурором строку позовної давності не досліджувались судом першої інстанції, колегія суддів задовольнила таке клопотання прокурора і відклала розгляд справи за межами строку розгляду апеляційної скарги, визначеного ч.1 ст.273 ГПК України, запропонувавши прокурору надати Рівненському апеляційному господарському суду докладні пояснення стосовно обставин пропуску строку позовної давності.

При цьому колегія суддів враховує таке. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013 р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, № 20796/06, № 14347/07 та № 40760/07, від 15.03.2012 р.).

У даній справі апеляційне провадження відкрито 28.02.2018 р. і розгляд справи в судовому засіданні призначений на 20.03.2018 р. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді члена колегії Олексюк Г.Є. у період з 20.03.2018 р. по 03.04.2018 р., перебуванням у відпустці у період з 04.04.2018 р. по 10.04.2018 р. і перебуванням у відрядженні у період з 11.04.2018 р. по 13.04.2018 р. включно, також у зв'язку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Петухова М.Г. у період з 02.04.2018 р. по 10.04.2018 р. і перебуванням у відрядженні у період з 11.04.2018 р. по 13.04.2018 р. судове засідання у справі № 906/701/17 не призначалося протягом цього терміну з метою забезпечення незмінності складу суду.

З урахуванням наведених конкретних обставин, враховуючи необхідність повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та дотримання принципу рівності сторін, колегія суддів дійшла висновку про розгляд даної справи протягом розумного строку з оптимальним перевищенням строку, визначеного ст..273 ГПК України.

Прокурор в судовому засіданні 10.05.2018 р. пояснила, що про наявність оскаржуваного розпорядження та договору прокурору стало відомо під час опрацювання технічної документації, яку надано управлінням Держгеокадастру у Бердичівському районі № 602-99.4-177/2-17 від 23.01.2017 р. та тимчасового доступу до документів, наданого ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.06.2018 р. у справі № 274/2642/17.

Вважає, що ОСОБА_1 районною державною адміністрацією не надано жодних доказів щодо обізнаності прокуратури про винесення оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди. Також зазначає, що Житомирська обласна державна адміністрація також не була обізнана про винесення оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди, оскільки на той час розпорядником даної земельної ділянки була ОСОБА_1 районна державна адміністрація Житомирської області. Просить повернути земельну ділянку площею 17,42 га ОСОБА_1 районній державній адміністрації, оскільки саме ОСОБА_1 районна державна адміністрація Житомирської області передавала земельну ділянку в оренду за оспорюваним договором.

Представник відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Житомирської області в судовому засіданні 10.05.2018 р. пояснив, що оспорювана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду місцевого значення, розпорядником якої відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України на момент оскаржуваного розпорядження та договору оренди була саме ОСОБА_1 районна державна адміністрація Житомирської області. Пояснює, що на даний час розпорядження даною земельною ділянкою площею 17,42 га згідно зі ст.51 Водного кодексу України та ст.122 Земельного кодексу України здійснює Житомирська обласна державна адміністрація. Разом з тим, представник відповідача зазначає, що прокурором не доведено неналежність розміру орендної плати. Зазначає, що в договорі оренди земельної ділянки водного фонду від 17.05.2013 р. № 292-13 зазначено про відсутність об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці, оскільки гідроспоруда № 15 перебуває у власності Терехівської територіальної громади. Вважає, що підставою не проводити земельні торги стало саме наявність даного нерухомого майна на земельній ділянці. Звертає увагу, що прокурором не надано суду доказів повідомлення Житомирської обласної державної адміністрації та ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Житомирській області про виконання функцій контролю та про звернення з позовом до суду. Також представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 районною державною адміністрацією в суді першої інстанції подавалася заява про застосування строку позовної давності у справі, оскільки прокурором пропущений трьохрічний строк на звернення із позовом, враховуючи, що ОСОБА_1 районна державна адміністрація щомісячно Житомирській обласній державній адміністрації надавала копії розпоряджень голови райдержадміністрації та у березні 2013 року поінформувала прокурора про розпорядження голови райдержадміністрації від 01.03.2013 р. № 65 .

Представники відповідача ОСОБА_3 (Фермерського) господарства "Промінь" в судових засіданнях пояснили, що земельна ділянка водного фонду площею 17,42 га. передана без проведення земельних торгів, оскільки відповідач орендує дану земельну ділянку з 2009 року і фактично відбулось поновлення договору оренди. Також зазначили, що ОСОБА_7 (фермерське) господарство "Промінь" орендує у Терехівської територіальної громади гідроспоруду № 15, яка є невід`ємною частиною земельної ділянки водного фонду площею 17,42 га.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.108 - 112, 120 - 123, 146 у т.2/, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено таке.

02.07.2012 р. розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 302 Приватному підприємству ОСОБА_3 (фермерському) господарству "Промінь" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на умовах оренди, із земель водного фонду Терехівської сільської ради, за межами населеного пункту, загальною орієнтовною площею 17,42 га., для риборозведення /а.с. 21 у т.1/.

Відповідно до розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 01.03.2013 р. № 65 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,42 га із земель водного фонду Терехівської сільської ради, розташованої за межами населеного пункту, та передано в оренду Приватному підприємству ОСОБА_3 (фермерському) господарству "Промінь" земельну ділянку водного фонду площею 17,42 га, розташовану за межами населеного пункту Терехівської сільської ради, строком до 03.12.2037 р. із встановленням орендної плати в розмірі 7176,17 грн. за всю площу в рік для рибогосподарських потреб /а.с. 22 у т.2/.

17.05.2013 р. ОСОБА_1 районною державною адміністрацією/орендодавець та Приватним підприємством ОСОБА_3 (фермерським) господарством "Промінь"/орендар укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду № 292-13 /а.с.17-19 у т.1/, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту Терехівської сільської ради, загальною площею 17,42 га.

У договору зазначено, що цільове призначення земельної ділянки є землі водного фонду і надається земельна ділянка для рибогосподарських потреб (п.п.1,15-16).

У п.3-4, 7 договору зазначено, що на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні.

Відповідно до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня.

За умовами п.п. 9 - 11 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Терехівської сільської ради виключно у грошовій формі та розмірі 7176,17 грн. за всю площу в рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням цільвого призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністром України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його (за згодою сторін). Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами не пізніше останнього дня звітного місяця, але не пізніше ніж у терміни встановленні чинним законодавством України.

У відповідності до п. 8 договір укладено на строк до 03 грудня 2037 року згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 01.03.2013 р. № 65. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк за згодою орендодавця. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір оренди земельної ділянки водного фонду підписаний представниками сторін, скріплений їх печатками та зареєстрований у Терехівській сільській раді 28.05.2013 р.

На виконання умов договору ОСОБА_1 районна державна адміністрація/орендодавець передала, а Приватне підприємство СФГ "Промінь"/орендар прийняло у фактичне тимчасове користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 17,42 га, яка розташована за адресою: Житомирська область Бердичівський район, Терехівська сільська рада за межами населеного пункту, що підтверджено актом приймання-передачі об`єкту оренди /а.с. 20 у т.1/.

На даний час відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою, що підтверджено поясненнями представників сторін, і відповідачем ОСОБА_3 (Фермерським) господарством "Промінь" надані суду такі документи на підтвердження виготовлення нормативно-грошової оцінки на земельну ділянку водного фонду площею 17,42 га надав суду:

- договір, укладений Приватним підприємством АНДВОЛ /виконавець та Приватним підприємством ОСОБА_7 (Фермерське) господарство "Промінь"/замовник № 132 від 20.04.2017 р. /а.с. 65 у т.1/, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання комплексу робіт з нормативно грошової оцінки земельної ділянки водного фонду площею 17,4200 га., яка розташована на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (п.1.1.),

- витяг з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, яка надана в оренду ПП СФГ Промінь загальною площею 17,4200 га для риборозведення на території ОСОБА_6 сільської ради Бердичівського району Житомирської обласі (поза межами населеного пункту) /а.с. 66-68 у т.1/,

- довідку № 564 від 27.09.2017 р., видану виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради, за змістом якої ППС(Ф)Г Промінь орендує мельну ділянку водного фонду площею 17,42 га, розташовану в с.Терехове Бердичівського району Житомирської області з 15.06.2009 по даний час. Орендна плата становить 13620,00 грн. в рік. Заборгованості по орендній платі немає /а.с.69 у т.1/.

Отже, предметом дослідження є правомірність передачі в оренду земельної ділянки водного фонду на території сільської ради за межами населеного пункту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор доводить, що оспорювані розпорядження райдержадміністрації та договір оренди земельної ділянки водного фонду не відповідають нормам Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України "Про оцінку земель", оскільки надання земельної ділянки в оренду відбулось без проведення земельних торгів і договір укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тому неправомірно визначена орендна плата як істотна умова договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів в оренду саме для ведення рибного господарства, адже такі повноваження відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України належать Житомирській обласній державній адміністрації, тому позивачем у даній справі має бути Житомирська обласна державна адміністрація, яка не позбавлена права на звернення до суду самостійно. Обгрунтовуючи відмову у задоволенні позову, Господарський суд Житомирської області в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що прокурором не підтверджено перед судом підстав для здійснення представництва інтересів держави, оскільки саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

Крім того, господарським судом зазначено, що звернення прокурора до суду з даним позовом є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме принципу рівності сторін, оскільки прокурор висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції" від 07.06.2001).

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор у позовній заяві вказує, що відповідно до п. 1, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 33 від 29.09.2016, Головне управління Держгеокадастру в області (далі по тексту - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Отже, у позовній заяві прокурором обґрунтовано визначено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах на час звернення з позовом до суду 07.08.2017 р.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, саме Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. Однак вказаний орган не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовами про скасування незаконних розпоряджень у сфері розпорядження землями та про визнання недійсними договорів оренди, а тому прокурор у даній справі правомірно відповідно до норм ст.1 ГПК України (в редакції на час звернення прокурора з позовом до суду та на час порушення провадження у даній справі) набув статусу позивача.

Крім того, прокурор зазначає у позовній заяві, що ОСОБА_5 управлінням Держгеокадастру в Житомирській області жодних заходів, спрямованих на припинення та усунення вказаних порушень закону не вжито.

Таким чином, підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави стала відсутність у державного органу повноважень щодо безпосереднього звернення до суду із заявою про визнання недійсними акту та договору, а також відсутність доказів звернення до інших державних органів з цього питання. Зазначає, що дана позовна заява як захід прокурорського реагування, подана з метою захисту порушених економічних інтересів держави, що полягає у неправильному визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку державної форми власності, недоотримання державою визначених Бюджетним кодексом України та Податковим кодексом України коштів, з підстав невиконання з боку ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 (фермерським) господарством Промінь під час укладання договору оренди, вимог чинного законодавства, зокрема, Законів України Про оренду землі та Про оцінку земель .

Також прокурор аргументовано доводить необхідність свого звернення тим, що правовідносини, пов'язані з наданням в оренду земельних ділянок, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність розпорядження органу виконавчої влади та договору, на підставі якого земельна ділянка передана в оренду, такому суспільному інтересу не відповідають. Прокурор посилається при цьому на Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. та рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 р., стверджуючи про те, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Отже, прокурор в порядку, передбаченому ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував наявність правових підстав для представництва інтересів держави.

Враховуючи зміст позовних вимог, наведені прокурором обґрунтування, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва у справі та відмову в позові у зв'язку з тим, що посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті. Колегія суддів вважає, що прокурор не позбавлений був права на звернення до господарського суду з позовом у цій справі і належним чином довів підстави представництва.

Тому колегія суддів відповідно до ч.4 ст.277 ГПК України змінює мотивувальну частину рішення. Разом з тим, дослідивши обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову з урахуванням такого.

Згідно зі ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства. Згідно з ч.5 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ст.134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої ст..134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

У даній справі не підтверджено наявність підстав, які б дозволяли надати земельну ділянку юридичній особі без проведення земельних торгів відповідно до норм ст.134 Земельного кодексу України.

При цьому доводи відповідачів про те, що на підставі оспорюваних розпорядження райдержадміністрації та договору оренди відбулось поновлення договору оренди землі, - є безпідставними, оскільки суду не надані належні та допустимі докази такого поновлення (додаткової угоди, відповідних звернень тощо), тоді як за змістом розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 02.07.2012 р. № 302 та від 01.03.2013 р. № 65 надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і земельна ділянка передана в оренду відповідно до договору оренди № 292-13 від 17.05.2013 р., а не поновлений договір оренди.

Також не підтверджено змістом оспорюваного розпорядження та змістом умов договору, укладеного на підставі цього розпорядження, що на земельній ділянці розміщена гідроспоруда № 15, яка є невід'ємною частиною земельної ділянки та належить СФГ Промінь , що стало підставою для надання в оренду без процедури торгів земельної ділянки площею 17,42 га, як стверджує про це в своїх поясненнях відповідач ОСОБА_7 (Фермерське) господарство "Промінь".

Таким чином, розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 01.03.2013 р. № 65 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до норм ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах). Тому позовна вимога прокурора про визнання недійсним зазначеного розпорядження є правомірною і підлягає задоволенню.

Також є підставною позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 292-13 від 17.05.2013 р., укладеного відповідачами ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та Приватним підприємством ОСОБА_7 (фермерським) господарством "Промінь", та вимога про повернення у зв'язку з цим земельної ділянки до земель запасу Терехівської сільської ради.

Так, згідно зі ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі. Використання землі в Україні є платним. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначені істотні умови договору оренди землі. Однією з істотних умов договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (в редакції і далі по тексту, чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент спірного розпорядження та договору), а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Згідно зі ст. 5 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент оспорюваних розпорядження та договору) та ст.13 Закону України "Про оцінку земель" проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель").

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується сторонами, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки виконана лише у 2017 році, тоді як на час укладання оспорюваного договору 01.03.2013 р. нормативно-грошова оцінка відсутня, і орендна плата визначена всупереч вищенаведеним нормам. Тобто - істотна умова договору про орендну плату за землю не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством України передбачено проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них. Укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки є порушенням законодавства у таких правовідносинах, що відповідно до норм ст.ст.203, 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.04.2015 р. у справі № 3-41гс15, від 20.05.2015 р. у справі № 3-70гс15, від 01.07.2015 р. № 3-297гс15, від 01.07.2015 р. № 3-298гс15, від 11.05.2016 р. № 6-824цс16, Верховного суду від 04.04.2018 р. № 924/147/17.

Підсумовуючи наведе, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора підтверджені доказами у справі - судом встановлено, що земельна ділянка передана в оренду з порушенням чинного законодавства стосовно обов'язковості продажу права на конкурентних засадах та стосовно обов'язковості виконання нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати у договорі.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач ОСОБА_1 районна державна адміністрація подав суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності та відмову в задоволенні позову з цих підстав /а.с.148-150 у т.1/. На підтвердження пропуску прокурором строку позовної давності відповідач надав суду лист ОСОБА_1 районної державної адміністрації Житомирської області№ 02-9/2173, направлений 27.03.2013 р. на адресу прокуратури Бердичівського району на виконання листа № 2311/22/2649вих-12 від 30.10.2012 р. з копією розпоряджень, прийнятих у березні 2013 року, що стосується розпорядження землями сільськогосподарського призначення, а також землями указаної категорії, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, в т.ч. - розпорядження № 65 від 01.03.2013 р. /а.с. 152 у т.1/, а також додатково надав суду апеляційної інстанції копію журналу вихідної кореспонденції 2013 року на підтвердження факту відправки такого листа, пояснивши, що таке відправлення здійснене простою кореспонденцією /а.с. 137-138 у т.2/.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 65 прийнято 01.03.2013 р., договір оренди земельної ділянки водного фонду № 292-13 укладено з актом приймання-передачі об'єкту 17.05.2013 р. З позовною заявою прокурор в інтересах держави звернувся до Господарського суду Житомирської області 07.08.2017 р., що підтверджується штемпелем відділення Укрпошти на конверті /а.с. 29 у т.1/, тобто - після спливу трьохрічного строку на звернення до суду з позовом.

Прокурор зазначає, що про наявність оскаржуваного розпорядження та договору прокурору стало відомо під час опрацювання технічної документації, яка надана Управлінням Держгеокадастру у Бердичівському районі № 602-99.4-177/2-17 від 23.01.2017 та тимчасового доступу до документів, наданого ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.06.2018 р. у справі № 274/2642/17. Разом з тим, заперечує одержання від ОСОБА_1 районної державної адміністрації оскаржуваного розпорядження і зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів направлення цього розпорядження та укладеного договору оренди на адресу прокуратури.

Колегія суддів критично оцінює такі пояснення прокурора, враховуючи наступне.

Верховним судом України у постанові від 29.10.2014 р. у справі № 6-152цс14 наведено правовий висновок про те, що норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про прокуратуру Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У наказі Генерального прокурора України "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів" від 19.09.2005 № 3гн, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, визначено основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Встановлено обов'язок забезпечення нагляду за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів. Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містились також і в наступних наказах Генерального прокурора України від 18.10.2010 № 3гн, від 12.04.2011 № 3гн, від 07.11.2012 № 3гн.

Вказані накази містили конкретні вказівки до прокурорів, зокрема, періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Прокурор не довів той факт, що він після прийняття розпорядження 01.03.2013 р., після укладення та державної реєстрації договору і до 2017 року об`єктивно не міг дізнатися про порушення права держави, як це передбачено статтею 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ст. 74 ГПК України (в редакції з 15.12.2017 р.) щодо обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими районними державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може бути підставою для висновку про те, що прокурор до спливу строку позовної давності об`єктивно не міг бути обізнаний з існуванням оспорюваного розпорядження райдержадміністрації, договору, прийнятого на підставі цього розпорядження, та, відповідно, факту передачі земельної ділянки на виконання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 р. № 6-2469цс16 та Верховного Суду від 04.04.2018 р. № 924/147/17.

При вирішенні даного спору в частині застосування правил ЦК України про позовну давність, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від 01.07.2015 р. у справі № 6-178цс15 про те, що оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому про порушене право в даному випадку мало бути відомо з часу державної реєстрації договору оренди земельної ділянки - тобто з часу реєстраціі Терехівською сільською радою 28.05.2013 р.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає поважних причин для відновлення строку позовної давності, оскільки прокурор об`єктивно мав можливість та повноваження для отримання повної та достовірної інформації протягом встановленого законом строку позовної давності як про розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 65 від 01.03.2013 р., так і про договір оренди земельної ділянки водного фонду № 292-13 від 17.05.2013 р. і про фактичну передачу земельної ділянки на виконання договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів застосовує позовну давність, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначає, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Судова практика Європейського суду з прав людини з цього питання є стабільною.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачі вживають заходів до приведення умов договору оренди земельної ділянки у відповідність до чинного законодавства - як зазначено вище, відповідачем з метою внесення до договору змін щодо розміру орендної плати у 2017 році виконана технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про що суду надані докази /а.с.63-68 у т.1/.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову у справі № 906/701/17, резолютивна частина рішення Господарського суду Житомирської області у справі про відмову у задоволенні позову залишається без зміни відповідно до ст..277 ГПК України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2018 р. у справі № 906/701/17 змінити в його мотивувальній частині; залишити без змін резолютивну частину рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Матеріали справи № 906/701/17 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 16 травня 2018 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.