Постанова

від 08.05.2018 по справі 3/17-4225-2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 3/17-4225-2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

прокурора - Савицької О.В. (прокурор відділу ГПУ за посвідченням),

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - Довганенка Д.В. (дов. від 29.12.2017),

третьої особи - не з'явився,

скаржника - Багатченка Ю.В. (дов. від 29.12.2017),

розглянувши касаційну скаргу Федерації професійних спілок України на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 (судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) у справі

за позовом Заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) Виконавчого комітету Одеської міської ради,

2) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюванням органів зору "Зелений мис" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

про визнання незаконними і скасування рішення від 27.12.2001 № 902, свідоцтва від 04.01.2002 № 015978 та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заступник прокурора Київського району міста Одеси (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком Одеської міськради) про:

1) визнання незаконним та скасування рішення від 27.12.2001 № 902 "Про оформлення свідоцтва про право власності Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на об'єкти нерухомого майна санаторію "Зелений мис", розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Свободи, 101";

2) визнання незаконним та скасування свідоцтва від 04.01.2002 № 015978 про право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") на зазначені об'єкти;

3) визнання за державою в особі ФДМУ права власності на це майно.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю підстав для визнання акта виконавчого органу місцевого самоврядування недійсним з огляду на недоведеність вибуття спірного майна із державної власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013, позовні вимоги задоволено повністю.

07.02.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Федерації професійних спілок України (далі - ФПСУ) на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФПСУ на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 на підставі частини 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) із тих мотивів, що доводи, наведені в апеляційній скарзі ФПСУ повністю збігається із доводами, викладеними в апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця"), що є правонаступником ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яким вже було надано оцінку під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, про що зазначено у постанові від 05.02.2013.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФПСУ просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу ФПСУ передати до апеляційного суду для вирішення питання щодо прийняття її до провадження та подальшого розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом положень статті 129 Конституції України, статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІI "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 17, частини 1 статті 254, частин 4, 5 статті 272 ГПК, наголошуючи на тому, що апеляційний суд не надав жодної правової оцінки аргументам скаржника у частині строків позовної давності, натомість під час апеляційного провадження у 2012- 2013 роках питання стосовно строків позовної давності не розглядалося, не було вирішено та у тексті постанови від 05.02.2013 не відображено.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надійшло.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 у справі № 3/17-4225-2011 вже оскаржувалося до суду апеляційної інстанції ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" з тих мотивів, що спірне майно передано скаржникові у відання згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606 і така передача передбачала передачу профспілковим недержавним організаціям майна у власність; матеріали справи не містять доказів (свідоцтво про право власності, правовстановлюючі документи тощо) належності державі в особі ФДМУ спірного майна, яке з моменту введення його в експлуатацію не було зареєстровано і не обліковувалося як державна власність; судом не надано оцінки пропуску строку позовної давності; доводи про добросовісність набуття профспілкової організацією спірного майна проігноровано та всупереч вимогам законодавства здійснено акт націоналізації (одержавлення) чужого (профспілкового) майна.

Залишаючи апеляційну скаргу ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" без задоволення, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спірне майно, яке перебувало у віданні Української республіканської ради профспілок і в подальшому передано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю, повноваження з управління яким було покладено на ФДМУ.

При цьому суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови від 05.02.2013 розглядав питання щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

ФПСУ також оскаржив до суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду на підставі положень статті 254 ГПК, посилаючись на порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням, із тих мотивів, що передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність; спірне майно передано відповідачеві на праві власності згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606; належних доказів (свідоцтво про право власності, правовстановлюючі документи тощо) того, що держава в особі ФДМУ є власником спірного майна немає, а також позивачем пропущено строк позовної давності.

За змістом частини 5 статті 272 ГПК суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини 1 цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Здійснюючи всебічний аналіз та оцінку доводів, наведених в апеляційній скарзі ФПСУ, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ПрАТ "Укрпрофоздоровниця".

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає помилковими аргументи скаржника про залишення поза увагою судом апеляційної інстанції доводів скаржника стосовно невідображення у тексті постанови від 05.02.2013 судом апеляційної інстанції питання щодо застосування строків позовної давності, оскільки зі змісту цієї постанови вбачається, що питання про застосування строків позовної давності було досліджено судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень на них, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФПСУ на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011.

Отже, оскаржуваний судовий акт апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ФПСУ у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що з огляду на положення статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, не належить до повноважень касаційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали апеляційного суду немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Федерації професійних спілок України залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 3/17-4225-2011 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков