Рішення

від 10.05.2018 по справі 816/842/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/842/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.,

представника позивача - Чала О.Д.,

представника відповідача - Кінаш Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехарматура" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №002101405 від 02.03.2018 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 72 437 грн 50 коп., з них: за основним платежем - 57 950 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 487 грн 50 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехарматура" (надалі також - позивач, ТОВ "Євротехарматура") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 002101405 від 02.03.2018 року.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 002101405 від 02.03.2018 року є протиправним, як на його думку, оскільки прийняте контролюючим органом на підставі невірних висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Файзер Компані" (надалі також ТОВ "Файзер Компані").

Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що цей контрагент на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем від нього отриманий відповідний товар, який в подальшому використаний у господарській діяльності, а саме: поставлений іншому підприємству.

Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ "Файзер Компані" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин позивача з його контрагентом не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача відсутність сертифікату якості придбаної продукції пояснює тим, що надання документів відносно якісних характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору.

Позивачем в адміністративному позові висловлено позицію, що вирок суду, яким керівника ТОВ "Файзер Компані" визнано винуватим та засуджено за частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, не дає підстав стверджувати про те, що операції між позивачем та ТОВ "Файзер Компані" не відбувались. На думку позивача, наявність ознак фіктивності контрагента платника податків не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента.

У відзиві на позовну заяву /а.с. 82-85/ відповідач стверджував про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Зазначав, що у ході позапланової перевірки працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області встановлено порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Файзер Компані". Наполягав на тому, що позивачем не надані в повному обсязі документи на підтвердження господарських операцій з відповідним контрагентом (сертифікати якості придбаного товару, документи щодо його транспортування), а надані документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.

Відповідач стверджував, що у контрагента позивача - ТОВ "Файзер Компані", відсутні матеріально-технічна та технологічна база для здійснення виробництва товару, його тимчасового зберігання, транспортування. Крім того, відповідачем зазначено, що під час перевірки не знайшли свого підтвердження факти реального походження товару, який поставлявся ТОВ "Файзер Компані" позивачу.

Директор ТОВ "Файзер Компані" ОСОБА_3 визнаний винним за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, що дає підстави для висновку про фіктивність господарських операцій, в тому числі здійснених з позивачем.

Тому, як на думку відповідача, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про заниження позивачем показників податку на додану вартість і донараховано позивачу відповідне податкове зобов'язання та штрафні санкції.

У своїй відповіді на відзив на позовну заяву /а.с. 147-150/ позивач додатково зазначив про те, що, як на його думку, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних стосується лише правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Стосовно відсутності у його контрагента основних засобів зазначив, що наведене не є підтвердженням неможливості здійснення господарських операцій. А невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту іншим суб`єктом господарювання.

Надавши заперечення на відповідь на відзив /а.с. 151-152/, ГУ ДФС у Полтавській області зазначило, що відсутність у позивача доказів транспортування придбаного товару, наявність яких передбачена умовами договору поставки, укладеного між ТОВ "Євротехарматура" та ТОВ "Файзер Компані", свідчить про відсутність реального характеру поставки товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 06.02.2018 року по 12.02.2018 року на підставі направлення від 06.02.2018 року № 260 /а.с. 118/ відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 02.02.2018 року № 288 /а.с. 117/ посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Євротехарматура" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Файзер Компані" за грудень 2016 року, правомірності їх відображення в податковій звітності, та контрагентами-покупцями товару, придбаного у вказаного постачальника.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2018 року № 249/16-31-14-05-09/ 39733041 /а.с. 21-40/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1 статті 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 57 950 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесене податкове повідомлення-рішення № 002101405 від 02.03.2018 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 72 437 грн 50 коп., з них: за основним платежем - 57 950 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 487 грн 50 коп. /а.с. 124/.

Позивач не погодився із податковим повідомленням - рішенням № 002101405 від 02.03.2018 року, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 статті 78, п. 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідачем, ГУ ДФС у Полтавській області, 02.02.2018 року за № 288 виданий наказ /а.с. 117/ про проведення перевірки ТОВ "Євротехарматура".

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувались.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2018 № 249/16-31-14-05-09/ 39733041 /а.с. 21-40/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1 статті 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 57 950 грн.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходив з доведеності факту порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Твердження контролюючого органу про наявність у діях платника порушень податкового законодавства обґрунтовувалася ним відсутністю належного документального підтвердження вчинення відповідних господарських операцій.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичні обставини та висновки щодо правозастосування

Вище викладені обставини проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень.

Досліджуючи надані на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Файзер Компані" документи, суд встановив таке.

Відповідно до договору поставки № 119 від 28.12.2016 року /а.с. 61-62/, що укладений між ТОВ "Файзер Компані" (продавець) та ТОВ "Євротехарматура" (покупець), продавець поставляє будівельні матеріали згідно рахунку /п.1.1 Договору/.

Відповідно до умов договору, завантаження продукції на автотранспорт покупця проводить продавець згідно видаткових накладних.

Загальна вартість товару відповідно до п.3.1 зазначеного договору складає 347 700 грн (в т.ч. ПДВ - 57 950 грн).

Пунктом 3.3 зазначеного договору передбачено, що строк оплати продукції: попередня оплата, або в період відвантаження продукції.

Строк дії цього договору закінчується 31.12.2017 року, або після завершення всіх взаєморозрахунків за даним договором.

В підтвердження реальності виконання укладеного з ТОВ "Файзер Компані" договору позивачем надані наступні документи:

- податкова накладна від 28.12.2016 року № 85 на загальну суму 347 700 грн (в т.ч. ПДВ - 57950 грн) /а.с. 66/;

- видаткова накладна № 85 від 28.12.2016 року /а.с. 63/;

- платіжне доручення № 92 від 19.01.2017 року /а.с. 65/ на загальну суму 200 000 грн.

Судом встановлено, що товар залишається не оплаченим у повному обсязі, залишок несплаченої суми складає 147 700 грн.

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 18/01 від 18.01.2017 року /а.с. 64/ право вимоги за договором поставки № 119 від 28.12.2016 року перейшло від ТОВ "Файзер Компані" до ТОВ "Компанія "Будтехмонтаж", на користь якого і був здійснений платіж у сумі 200 000 грн.

На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем не надано ані товарно-транспортних накладних, ані договіру про надання транспортних послуг.

В подальшому придбаний у ТОВ "Файзер Компані" товар позивач реалізував на підставі усної домовленості в адресу ТОВ "Інтеграл-4".

Позивачем не було надано суду документи на підтвердження транспортування придбаного товару, документів щодо його відвантаження або зберігання.

Відсутність товарно-транспортних накладних позивач обґрунтував тим, що їх наявність не є обов`язковою, а відтак їх відсутність не свідчить про фіктивність операції.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на те, що відсутність у позивача доказів транспортування товарів, товарно-супровідних документів в комплексі з іншими досліджуваними доказами може свідчити про відсутність реального характеру поставки товару. Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Не надаючи документи щодо перевезення придбаного товару, його відвантаження або документів щодо його зберігання за місцем його фактичного знаходження, позивач не підтверджує факт його реального отримання у власність.

Твердження про те, що транспортування товару здійснювалось ТОВ "Файзер Компані", яке не надало позивачу документів щодо перевезення, протирічить умовам договору поставки № 119 від 28.12.2016 року, відповідно до яких завантаження продукції здійснюється на автотранспорт покупця.

В подальшому, як зазначено вище, придбаний у ТОВ "Файзер Компані" товар був реалізований ТОВ "Інтеграл-4". Єдиними документами, що надані позивачем для підтвердження виконання укладеного в усній формі договору поставки з ТОВ "Інтеграл-4", є рахунок-фактура на оплату покупцю № 11 від 29.12.2016 року /а.с. 73/, довіреність на отримання товару /а.с. 74/, податкова накладна № 1 від 29.12.2016 року /а.с. 75/. Не надано документів, що підтверджують надходження коштів від реалізації відповідного товару, документів щодо його відвантаження, перевезення.

Крім того, важливо зазначити, що контролюючий орган, обґрунтовуючи нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Файзер компані", посилався на наявність вироку Подільського районного суду міста Києва від 09.08.2017 року у справі № 758/9102/17, яким директор ТОВ "Файзер Компані" ОСОБА_3 визнаний винним за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205 (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона), частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Позивачем же наголошувалось, що він не має обов`язку перевіряти добропорядність та дотримання норм податкового законодавства своїх контрагентів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідна позиція узгоджується з висновками, неодноразово викладеними Верховним Судом (колегією суддів Касаційного адміністративного суду), наприклад, у постанові від 16.01.2018 року у справі 2а-7075/12/2670.

Отже, операції з контрагентом як ТОВ "Файзер Компані" не можуть мати реального характеру.

Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність документів щодо транспортування товару, зважаючи на наявний вирок щодо директора ТОВ "Файзер Компані", визнаного винним у фіктивному підприємництві, суд приходить до висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача із ТОВ "Файзер Компані", а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Як наслідок, податкове повідомлення- рішення № 002101405 від 02.03.2018 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 72 437 грн 50 коп., з них: за основним платежем - 57 950 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 487 грн 50 коп., є правомірним та скасуванню не підлягає.

Таким чином, позивачем не доведено тверджень, покладених в обґрунтування позову, на відміну від відповідача, а отже в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехарматура" (вул. Європейська, 21, офіс 307, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39733041) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 травня 2018 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков