Постанова

від 03.09.2018 по справі 816/842/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/842/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представника позивача - Чала О.Д.

представника відповідача - Оніпченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехарматура" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018, суддя Шевяков І.С., повний текст рішення складено 16.05.2018, вул. Пушкарівська 9/26, м. Полтава, по справі № 816/842/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехарматура"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехарматура" (далі - позивач, ТОВ "Євротехарматура") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській обл.), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 002101405 від 02.03.2018.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що господарські взаємовідносини між ТОВ "Євротехарматура" та ТОВ "Файзер Компані" підтверджуються укладеним договором поставки, видатковою накладною, податковою накладною, розрахунки між сторонами здійснено частково, що підтверджується платіжними дорученнями. Щодо залишку невиплаченої суми, сторони домовилися усно щодо поетапного її погашення. Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності шляхом їх реалізації з ТОВ "Інтеграл-4", що підтверджується видатковою накладною, платіжними дорученнями. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 09.08.2017 у справі № 758/9102/17 не дає підстав стверджувати про те, що операції між позивачем та ТОВ "Файзер Компані" не відбувалися.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

У період з 06.02.2018 по 12.02.2018 на підставі направлення від 06.02.2018 № 260 відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 02.02.2018 № 288 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Євротехарматура" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Файзер Компані" за грудень 2016 року, правомірності їх відображення в податковій звітності, та контрагентами-покупцями товару, придбаного у вказаного постачальника. За результатами перевірки складено акт від 19.02.2018 № 249/16-31-14-05-09/ 39733041.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській обл. винесене податкове повідомлення-рішення № 002101405 від 02.03.2018, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 72 437,50 грн., з них: за основним платежем - 57950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14487,50 грн.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на наведені положення Податкового Кодексу України, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 09.08.2017 у справі № 758/9102/17 визнано винним директора ТОВ "Файзер Компані" ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205 (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона), частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Посилання в апеляційній скарзі на підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ "Євротехарматура" та ТОВ "Файзер Компані" первинними документами колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

На підтвредження реальності господарських операцій між ТОВ "Євротехарматура" та ТОВ "Файзер Компані" позивачем були надані до суду договір поставки, видаткову накладну, податкову накладну, платіжні доручення.

Судовим розглядом встановлено, що первинні документи, надані позивачем в підтвердження господарських операцій, виписані ТОВ "Файзер Компані", фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а тому дані документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Доводи апелянта про те, що вирок Подільського районного суду м. Києва від 09.08.2017 у справі № 758/9102/17 не дає підстав стверджувати про те, що операції між позивачем та ТОВ "Файзер Компані" не відбувалися, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року м. Київ по справі №826/15034/14, Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 818/4137/13-а.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач посилається на підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ "Євротехарматура" та ТОВ "Файзер Компані" договором поставки №119 від 28.12.2016, виписану та зареєстровану податкову накладну , проведення часткових розрахунків за отриманий товар та наявність договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017, використання придбаного товару у господарській діяльності. Тобто дана господарська операція за твердженням апелянта є реальною.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини ( рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Северянін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені вище аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехарматура" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі № 816/842/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 10.09.2018