Рішення

від 14.05.2018 по справі 823/1266/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа № 823/1266/18

10 годин 35 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Мельникової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 823/1266/18

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, прийнято рішення.

25.04.2018 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Чигиринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з урахуванням уточненої позовної заяви від 25.04.2018, просить (а.с.38-41, а.с.117-118, а.с.131):

визнати неправомірними дії Чигиринського об`єднаного УПФУ в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; у призначенні та виплаті грошового утримання в розмірі 84% від суддівської винагороди з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення;

зобов`язати Чигиринське об`єднане УПФУ в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова з 01.01.1988 по 18.06.1993 2 роки 4 місяці 27 днів;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, починаючи з 03.10.2016 по 31.12.2016 призначити і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди у сумі 21750 грн. з урахуванням фактично виплачених сум та, починаючи з 01.01.2017 по 27.02.2018, призначити і виплатити щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84% від суддівської винагороди 24000 грн. з урахуванням фактично виплачених сум;

зобов`язати Чигиринське об`єднане УПФУ в Черкаській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням 1208 грн. 33 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням фактично виплачених грошових сум.

Позов мотивований протиправністю відмови в перерахунку позивачеві розміру довічного грошового утримання судді у відставці з не включенням половини строку навчання в університеті, суми матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки, за твердженням позивача, зміст винагороди / матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів, що здійснювалась позивачу систематично є складовою заробітної плати.

ОСОБА_1 зазначає, що 22.02.2018 позивач звернулась до керівника Чигиринського об`єднаного УПФУ із письмовою заявою, в якій просила повідомити чи було враховано їй під час призначення довічного грошового утримання як стаж роботи на посаді судді 2 роки 4 місяці 27 днів із розрахунку половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01.09.1988 по 18.06.1993; надала довідку про одержану матеріальної допомогу на оздоровлення із проханням перерахунку довічного грошового утримання та просила врахувати її право на отримання грошового утримання у розмірі 84% від суддівської винагороди, сплативши недоплачені з 01.10.2016 кошти, продовжити виплату грошового утримання у зазначеному розмірі. Відповідно загальний строк, що дає позивачу право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 22 роки 8 місяців 15 днів, з яких 20 років 3 місяці 15 днів стаж на посаді судді, 2 роки 4 місці 27 днів половина строку навчання у вищевказаному університеті. Відповідачем зараховано лише стаж судді з 12.06.1996 по 30.09.2016 20 років 3 місяці 18 днів (а.с. 2-5).

Відповідач позов не визнав, подав відзив (а.с. 58-60), де зазначено: 15.03.2016 позивачу була призначена пенсія ІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби). 30.09.2016 в.о. голови Кам`янського районного суду видано наказ № 27-о «Про відрахування зі штату судді Кам`янського районного суду ОСОБА_1 ». 30.09.2016 позивач звернулась до Управління із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання позивачу встановлено у розмірі 80% грошового утримання судді на відповідній посаді. Позивачка звільнилась 30.09.2016 та надала довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на дату звільнення з посади у сумі 21750 грн., в т.ч.: 14500 грн. посадовий оклад; 7250 грн. доплата за вислугу років в розмірі 50%., у довідці від 25.01.2018 № 143-04/18 (наданої позивачем 23.02.2018) допомога на оздоровлення у травні 2016 р., що не зазначена як складова суддівської винагороди, передбаченої законодавством.

19.03.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Чигиринського ОУ ПФУ в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 2-5). 20.03.2018 позов ОСОБА_1 було залишено без руху (а.с. 35-36). Ухвалою від 02.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено до розгляду (а.с. 1). У судовому засіданні 17.04.2018 замінено відповідача Чигиринське ОУ ПФУ в Черкаській області на ГУ ПФУ в Черкаській області відповідно до клопотання долученого до відзиву від 16.04.2018 (а.с. 62). Позивач надала 25.04.2018 до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.38-41, а.с.117-118, а.с.131 ).

Відповідно до постанови КМУ «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 08.11.2017 № 821 Чигиринське об`єднане УПФУ в Черкаській області було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством (постанова КМУ від 23.07.2014 № 280).

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Позивач з 15.03.2016 (а.с.14, а.с.47, а.с.48, а.с.68-94) перебуває на обліку в Кам`янському відділу обслуговування громадян управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з отриманням пенсії у зв`язку із другою групою інвалідності (захворювання пов`язане із виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). З 03.10.2016 як суддя у відставці Кам`янського районного суду Черкаської області отримує довічне грошове утримання у розмірі 80 % суддівської винагороди на час звільнення у відставку відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_2 на (а.с.8-9,43-44) встановлено: записи № 1, 2 з 10.08.1984 по 15.03.1988 - Ленінський райсоцзабес м. Миколаїв зарахована інспектором з нарахуванню пенсії і допомог, звільнена 15.03.1988 на підставі ст. 38 КЗпП УССР у зв`язку із виїздом на роботу у війська, що знаходяться за кордоном; записи № 3,4,5 16.03.1988 прийнята у військову частину польова пошта НОМЕР_2 на посаду бухгалтер-касир, 05.05.1988 прийняла урочисту присягу, 05.07.1988 звільнена із військової частини польова пошта НОМЕР_2 у зв`язку із ліквідацією частини п.1 ч. 33 КЗпП РСФСР; записи № 6,7 з 01.09.1988 по 18.06.1993 навчання за денною формою в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті (половина строку навчання складає 2 роки 4 місяці 26 днів); запис № 8 з 03.08.1993 по 12.06.1996 призначена стажистом судді Уманського міського суду, як молодший спеціаліст; запис № 9 з 12.06.1996 по 25.06.2001 призначена Указом Президента України суддею Кам`янського районного суду, прийнята присяга; запис № 10 з 25.06.2001 по 18.02.2005 обрана суддею Кам`янського районного суду безстроково; запис № 11 з 18.02.2005 по 24.03.2010 присвоєно третій кваліфікаційний клас судді згідно рішення Київської окружної кваліфікаційної комісії суддів загальних судів від 18.02.2005; запис № 12 з 24.03.2010 по 30.09.2016 присвоєно другий кваліфікаційний клас судді згідно рішення Київської окружної кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Київський апеляційний округ; запис № 13 30.09.2016 звільнена з посади судді Кам`янського районного суду Черкаської області у зв`язку із відставкою.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 відповідно до Конституції України у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади суддю Кам`янського районного суду ОСОБА_1 (штапм ДСА України 1-748/16 30.09.2016). Наказом від 30.09.2016 №27-О на підставі постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 та заяви суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату.

Згідно довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 03.10.2016 посадовий оклад 14500 грн і доплата за вислугу років 50% - 7250 грн., що враховуються у призначенні щомісячного довічного грошового утримання (а.с.17) від 02.12.2016 посадовий оклад 16000 грн і доплата за вислугу років 50% - 8000 грн.(а.с.90).

Надаючи оцінку доводам позивача і відповідача щодо позовних вимог: визнати неправомірними дії Чигиринського об`єднаного УПФУ в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язати Чигиринське об`єднане УПФУ в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова з 01.01.1988 по 18.06.1993 понад 2 роки 4 місяці, варто зазначити про таке.

22.09.2016 Верховною Радою України прийнято Постанову № 1600-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді ОСОБА_1 . Датою звільнення судді у разі подання заяви про відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади 22.09.2016, а не дата відрахування судді зі штату 30.09.2016. З 05.01.2017 Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VII доповнено п.3 абзацом 4 такого змісту: «судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді». Оскільки на час вирішення питання Верховною Радою України про звільнення у відставку позивача 22.09.2016 суддя мала суддівський стаж більше 10 років варто врахувати, що на час призначення ОСОБА_1 на посаду діяла редакція закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862 має враховуватись п.11 перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453 та постанова КМУ від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», тому необхідно передбачити зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

Оцінюючи доводи позивача і відповідача щодо зарахування часу навчання до стажу з метою врахування половини строку навчання, суд перевіряє, зокрема чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Позивач зазначає про 2 роки 4 місяці 27 днів, у довідці суду 2 роки 4 місяці 26 днів, згідно записів трудової книжки № 6,7 з 01.09.1988 по 18.06.1993 навчання за денною формою в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті (половина строку навчання).

Відповідно до розрахунку стажу судді за підписом в.о. голови Кам`янського районного суду (а.с.13), що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 13) всього станом на 30.09.2016 стаж, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці складає 26 років 7 місяців 6 днів: суддя Кам`янського районного суду 20 років 3 місяці 18 днів (12.06.1996 30.09.2016); студент держуніверситету 2 роки 4 місяці 26 днів (01.09.1988 18.06.1993); військова служба 3 місяці 19 днів (16.03.1988 05.07.1988); інспектор з призначення пенсій і допомог 3 роки 7 місяців 5 днів (10.08.1984 15.03.1988). Відомості щодо даних такого розрахунку учасниками не ставились під сумнів і не оскаржувались. Згідно диплома НОМЕР_3 ОСОБА_3 (а.с.42) закінчила 18.06.1993 року Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова змінила прізвище ОСОБА_4 (а.с.18, а.с.46). Судом встановлено, що згідно диплому від 18.06.1993 № 81 (а.с.7, 42), трудової книжки НОМЕР_4 (а.с.8-9, 43-44) зарахована на навчання 01.09.1988, закінчила навчання 18.06.1993.

Оскільки суд не уповноважений проводити розрахунки, а позивач не позбавлений права звернутись в установленому порядку до ТУ ДСА у Черкаській області та Кам`янського районного суду (у т.ч. правонаступника) з метою отримання довідок без суперечливих відомостей обчислення половини строку навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова з метою зарахування до стажу для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, то суд не перебиратиме (невластивих функцій) повноваження відповідних органів.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. До спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно - правових актів, що діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Згідно із ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (за №2453-VІ з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №3668-VІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. Частиною 5 цієї статті визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, що дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Конституційний Суд України рішенням від 03.06.2013 №3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п`ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів. Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, 01.12.2004 №19-рп/2004, 11.10.2005 №8-рп/2005, 18.06.2007 №4-рп/2007, 22.05.2008 №10-рп/2008 з огляду на те, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Згідно положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення (п.6.1); забезпечувати суддю, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п. 6.4). У Рекомендації Комітету Ради Міністрів Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 №(2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (п. 54).

З моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 застосовується ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом №3668-VI без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах у справах від 09.06.2015 №21-472а15, від 17.03.2015 №21-429а15, від 24.03.2015 №21-584а14.

За змістом ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Враховуючи наявність у позивача більше 10 років стажу на посаді судді, то позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, тому розмір довічного грошового утримання має бути збільшений до 84 %, а позов належить частковому задоволенню, оскільки вимога щодо виплати у подальшому довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% фактично є аналогічною зобов`язанню здійснити перерахунок. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку у цій справі, що ПФУ діяв необґрунтовано, оскільки у повідомленні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви не зарахування до стажу окремих періодів щодо навчання у державному закладі вищої освіти (на юридичних факультетах вищих навчальних закладів).

Надаючи оцінку доводам позивача і відповідача щодо позовних вимог: визнати неправомірними дії Чигиринського об`єднаного УПФУ в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошового утримання в розмірі 84% від суддівської винагороди з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення; зобов`язати Чигиринське об`єднане УПФУ в Черкаській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням 1208 грн. 33 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням фактично виплачених грошових сум щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання варто зазначити таке.

Судом встановлено, що позивачеві було нараховано та виплачено у травні 2016 року матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 14500 грн. (а.с.45).

Відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 02.06.2016 встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до рішення Верховного Суду (ЄДРСР 72867018) зазначено: спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення. Посилання позивача на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ чинній до 01.10.2011, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 внесено зміни до ч.3 ст.138 Закону № 2453-VІ передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013, зокрема, ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 3668-VI, визнано такою, що не відповідає Конституції України. Відповідно до ст. 152 Конституції України - нормативно-правові акти, які визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відтак, з 03.06.2013 втратила чинність ч.3 ст.138 Закону № 2453-VІ в редакції до внесення змін Законом № 3668-VI, якою було передбачено виплату щомісячного довічного грошового утримання з якого було сплачено страхові внески. 02.06.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, який згідно з пунктом 1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII (крім пунктів 39 та 48 цього розділу, що набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону) - тобто 30.09.2016. Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання), після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Оскільки відповідачу необхідно врахувати до стажу з метою визначення щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання за денною формою у державному вищому юридичному закладі, тобто збільшити на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, то щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці складатиме 84% від суддівської винагороди.

Розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов`язаний із розміром суддівської винагороди. За правилами ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII). Відтак, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, не передбачена вищезазначеною статтею, то суд вважає, що орган пенсійного фонду правомірно відмовив позивачу у врахуванні її при обчислені щомісячного довічного грошового утримання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.01.2012 Rysovskyy проти України № 29979/04 зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Надаючи оцінку доводам позивача і відповідача щодо позовних вимог: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, починаючи з 03.10.2016 по 31.12.2016 призначити і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди у сумі 21750 грн. з урахуванням фактично виплачених сум та, починаючи з 01.01.2017 по 27.02.2018, призначити і виплатити щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84% від суддівської винагороди 24000 грн. з урахуванням фактично виплачених сум, варто зазначити, що проведення перерахунків/розрахунків та здійснення виплат пенсій у випадках, передбачених пенсійним законодавством, є повноваженнями відповідних пенсійних органів, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про визначення конкретних сум платежів щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Trofimchuk проти України, від 28.10.2010, № 4241/03 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п.58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, п.29).

У рішенні у справі Sutyazhnik проти Росії, № 8269/02 Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання дотримання відповідачем критеріїв, визначених ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про не виконання відповідачем обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення та про те, що оскаржена неправомірність дій щодо не проведення нарахування пенсії прийняті не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована діяльність відповідача. На підставі викладеного, суд дійшов переконання про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивачем не надано доказів понесених судових витрат, то відсутні підстави для присудження понесених судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6-14, 77, 139, 245, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у частині відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з причини не врахування половини строку навчання за денною формою у державному закладі вищої освіти.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок і здійснити виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), врахувавши половину строку навчання за денною формою у державному закладі вищої освіти з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03.10.2016.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16.05.2018.

Суддя Л.В. Трофімова