Постанова

від 08.08.2018 по справі 823/1266/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Київ №823/1266/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Літвіної Н.М.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (повний текст рішення складено 16.05.2018, суддя Трофімова Л.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

16 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ), (з урахуванням уточненої позовної заяви від 25.04.2018), в якій просила (а.с.38-41, а.с.117-118, а.с.131):

- визнати неправомірними дії Чигиринського об'єднаного УПФУ в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; у призначенні та виплаті грошового утримання в розмірі 84% від суддівської винагороди з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення;

- зобов'язати Чигиринське об'єднане УПФУ в Черкаській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова з 01.01.1988 по 18.06.1993 - 2 роки 4 місяці 27 днів;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, починаючи з 03.10.2016 по 31.12.2016 призначити і виплатити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди у сумі 21750 грн. з урахуванням фактично виплачених сум та, починаючи з 01.01.2017 по 27.02.2018, призначити і виплатити щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84% від суддівської винагороди 24000 грн. з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов'язати Чигиринське об'єднане УПФУ в Черкаській області перерахувати і виплатити ОСОБА_2, починаючи з 01.03.2018 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням 1208 грн. 33 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням фактично виплачених грошових сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у частині відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з причини не врахування половини строку навчання за денною формою у державному закладі вищої освіти. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок і здійснити виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 20801, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), врахувавши половину строку навчання за денною формою у державному закладі вищої освіти з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03.10.2016. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 823/1266/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період навчання ОСОБА_2 з 01.09.1988 по 18.06.1993 в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова, відповідно до чинного Закону України Про судоустрій і статус суддів , враховуватись до стажу не може.

Також, не погоджуючись із рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача врахувати при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1208,33 грн., позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення. яким задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що передбачена спеціальним Законом України Про судоустрій і статус суддів матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, то відповідно входить до структури заробітної плати, то означена допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 15.03.2016 (а.с.14, а.с.47, а.с.48, а.с.68-94) перебуває на обліку в Кам'янському відділі обслуговування громадян управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримувала пенсію у зв'язку із другою групою інвалідності (захворювання пов'язане із виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ).

З 03.10.2016 як суддя у відставці Кам'янського районного суду Черкаської області отримує довічне грошове утримання у розмірі 80% суддівської винагороди на час звільнення у відставку відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів .

21.02.2018 позивач звернулась до заступника начальника Чигиринського об'єднаного УПФУ із письмовою заявою, в якій просила повідомити чи було враховано їй під час призначення довічного грошового утримання як стаж роботи на посаді судді 2 роки 4 місяці 27 днів із розрахунку половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01.09.1988 по 18.06.1993; надала довідку про одержану матеріальної допомоги на оздоровлення із проханням перерахунку довічного грошового утримання та просила врахувати її право на отримання грошового утримання у розмірі 84% від суддівської винагороди, сплативши недоплачені з 01.10.2016 кошти, продовжити виплату грошового утримання у зазначеному розмірі. Відповідно загальний строк, що дає позивачу право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 22 роки 8 місяців 15 днів, з яких 20 років 3 місяці 15 днів - стаж на посаді судді, 2 роки 4 місці 27 днів - половина строку навчання у вищевказаному університеті. Відповідачем зараховано лише стаж судді з 12.06.1996 по 30.09.2016 - 20 років 3 місяці 08 днів (а.с. 21-22).

Листом від 26.02.2018 №1062/03 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п.2 ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI: суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1)вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3)науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до цього ж Закону розмір щомісячного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів . В довідці від 25.01.2018 №143-04/18 наданої позивачем 23.02.2018 нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в травні 2016, не зазначена як складова суддівської винагороди в ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів . Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІІІ зазначено, що в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно положень ЗУ Про судоустрій і статус суддів . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, а відтак підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_2 відсутні.

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідно до абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, враховуючи наявність у позивача більше 10 років стажу на посаді судді, то позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, тому розмір довічного грошового утримання має бути збільшений до 84 %, а позов належить частковому задоволенню, оскільки вимога щодо виплати у подальшому довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% фактично є аналогічною зобов'язанню здійснити перерахунок. Разом з тим, у рішенні зазначено, що, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, не передбачена статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , то суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у врахуванні її при обчислені щомісячного довічного грошового утримання.

Колегія суддів погоджується з такимм висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Закон України Про судоустрій та статус суддів визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Пунктом 11 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України Про судоустрій та статус суддів №2453-VI у редакції, що буда чинною до 28.03.2015 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Статтею 43 Закону України Про статус суддів від 15 грудня 1992 року N2862-XII (чинного на момент призначення позивача на посаду судді) було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону N2862-XII, в редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року N4015-XII, чинної до 31.07.2010, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

30 липня 2010 року набув чинності Закон України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VI, відповідно до частини 1 статті 133 якого було передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

При цьому, пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №685 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

22.09.2016 Верховною Радою України прийнято Постанову № 1600-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Романову Наталію Григорівну. Датою звільнення судді у разі подання заяви про відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади - 22.09.2016, а не дата відрахування судді зі штату - 30.09.2016.

З 05.01.2017 Законом України Про вищу раду правосуддя від 21.12.2016 № 1798-VII доповнено п.3 абзацом 4 такого змісту: судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді . Оскільки на час вирішення питання Верховною Радою України про звільнення у відставку позивача 22.09.2016 суддя мала суддівський стаж більше 10 років, то варто врахувати, що на час призначення ОСОБА_2 на посаду діяла редакція закону Про статус суддів від 15.12.1992 №2862, а відтак, має враховуватись п.11 перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453 та постанова КМУ від 03.09.2005 №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів , тому необхідно передбачити зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

Відповідно до розрахунку стажу судді за підписом в.о. голови Кам`янського районного суду (а.с.13), що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 13) всього станом на 30.09.2016 стаж, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці складає 26 років 7 місяців 6 днів: суддя Кам`янського районного суду 20 років 3 місяці 18 днів (12.06.1996 - 30.09.2016); студент держуніверситету 2 роки 4 місяці 26 днів (01.09.1988 - 18.06.1993); військова служба 3 місяці 19 днів (16.03.1988 - 05.07.1988); інспектор з призначення пенсій і допомог 3 роки 7 місяців 5 днів (10.08.1984 - 15.03.1988). Відомості щодо даних такого розрахунку учасниками не ставились під сумнів і не оскаржувались. Згідно диплома НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а.с.42) закінчила 18.06.1993 року Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова - змінила прізвище - ОСОБА_2 (а.с.18, а.с.46). Судом встановлено, що згідно диплому від 18.06.1993 НОМЕР_3 (а.с.7, 42), трудової книжки НОМЕР_4 (а.с.8-9, 43-44) зарахована на навчання 01.09.1988, закінчила навчання 18.06.1993.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що враховуючи наявність у позивача більше 10 років стажу на посаді судді, то позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, тому розмір довічного грошового утримання має бути збільшений до 84 %, а позов належить частковому задоволенню, оскільки вимога щодо виплати у подальшому довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% фактично є аналогічною зобов'язанню здійснити перерахунок.

Отже, відповідач діяв неправомірно, оскільки у повідомленні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви не зарахування до стажу окремих періодів навчання у державному закладі вищої освіти (на юридичних факультетах вищих навчальних закладів).

Щодо позовних вимог визнати неправомірними дії Чигиринського об'єднаного УПФУ в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті грошового утримання в розмірі 84% від суддівської винагороди з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язати Чигиринське об'єднане УПФУ в Черкаській області перерахувати і виплатити ОСОБА_2, починаючи з 01.03.2018 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням 1208 грн. 33 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням фактично виплачених грошових сум щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Відповідно до ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07липня 2010 року та згідно норм ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.

Відповідно до положень ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та ст. 134 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07 липня 2010 року, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Таким чином, законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

Натомість, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

Щодо тверджень позивача в апеляційній скарзі про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 66 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 41 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, то такі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України Про судоустрій та статус суддів , який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, яким чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі №736/964/17.

У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, починаючи з 03.10.2016 по 31.12.2016 призначити і виплатити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди у сумі 21750 грн. з урахуванням фактично виплачених сум та, починаючи з 01.01.2017 по 27.02.2018, призначити і виплатити щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84% від суддівської винагороди 24000 грн. з урахуванням фактично виплачених сум, не можуть бути задоволені, проведення перерахунків/розрахунків та здійснення виплат пенсій у випадках, передбачених пенсійним законодавством, є повноваженнями відповідних пенсійних органів, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про визначення конкретних сум платежів щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Trofimchuk проти України, від 28.10.2010, № 4241/03 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п.58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, п.29).

У рішенні у справі Sutyazhnik проти Росії, № 8269/02 Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_2 до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини періоду навчання в Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова з 01.01.1988 по 18.06.1993 - 2 роки 4 місяці 27 днів; та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати і виплатити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням 1208 грн. 33 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням фактично виплачених грошових сум.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Н.М. Літвіна

Є.О. Сорочко