Рішення

від 16.05.2018 по справі 826/997/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 травня 2018 року справа №826/997/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПРІНТ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "НЕТПРІНТ") доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Оболонському районі) третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа) про 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання визначеної законом процедури відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн.; 2) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року в розмірі 400 000,00 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання визначеної законом процедури відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн., оскільки право ТОВ "НЕТПРІНТ" на отримання вказаної суми бюджетного відшкодування підтверджено за результатами перевірки, а тому ДПІ в Оболонському районі має подати до органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/997/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Третя особа подала письмове заперечення проти позову, в якому зазначила, що саме ДПІ в Оболонському районі зобов'язана подати відповідне подання (висновок) про повернення коштів; однак, до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок про відшкодування податку на додану вартість на суму 400 000,00 грн. не надходив.

В судовому засіданні 28 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник третьої особи проти позову заперечив; представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлює пункт 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13. статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "НЕТПРІНТ" подало до ДПІ в Оболонському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопада 2015 року, яка зареєстрована 21 грудня 2015 року за №9258153621.

У рядку 23.2 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) на рахунок платника у банку" вказаної декларації позивачем задекларовано суму у розмірі 400 000,00 грн.

Разом із податковою декларацією декларацію з податку на додану вартість за листопада 2015 року позивач подав додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)", в графі 3 якого задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 400 000,00 грн.; та додаток 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підласе перерахуванню до бюджету (Д4)", в якому позивач просив перерахувати на розрахунковий рахунок у банку суму у розмірі 400 000,00 грн.

Як зазначає позивач, правомірність бюджетного відшкодування за листопад 2015 року підтверджена відповідачем за результатами перевірки.

Так у справі міститься копія рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 08 грудня 2016 року №26543/6/99-99-11-01-02-25, в якому зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НЕТПРІНТ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 вересня 2016 року №225/26-15-14-04-01-35847314.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували правомірність нарахування ТОВ "НЕТПРІНТ" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року.

Крім того, відповідач надав суду інтегровану картку з податку на додану вартість, за даними якої станом на 31 жовтня 2017 року за позивачем обліковується переплата у розмірі 400 000,00 грн.

Таким чином, право ТОВ "НЕТПРІНТ" на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопада 2015 року у розмірі 400 000,00 грн. суд вважає підтвердженим.

Разом з тим, у справі відсутні докази того, що відповідач у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подав органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що вказує на протиправну бездіяльність та задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас, суд звертає увагу, що алгоритм дій державних органів щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачає спосіб судового безпосереднього стягнення.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо застосування вказаних вище норм права, викладеними у його постановах від 16 вересня 2015 року у справі №21-881а15, від 31 травня 2016 року у справі №826/11379/14 та від 07 червня 2016 року у справі №21-1067а16.

Так, Верховний Суд України вважає, що визначений вказаними норами закону порядок відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України не передбачає бюджетне відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Суд наголосив на тому, що відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Вимога платника податку на додану вартість про стягнення бюджетної заборгованості є неправильним способом захисту прав платника. Правильним способом захисту платника є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними нормативно-правовими актами обов'язку надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось би примусове виконання рішення.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування не підлягають задоволенню, оскільки право на його отримання виникає на підставі відповідного висновку, поданого органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ДПІ в Оболонському районі підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "НЕТПРІНТ" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПРІНТ" (04114, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 73, кв. 191; ідентифікаційний код 35847314) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 58; ідентифікаційний код 39468697) щодо невчення дій, спрямованих на відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "НЕТПРІНТ" суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783) висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "НЕТПРІНТ" суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 400 000,00 грн.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПРІНТ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інстанції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко